Ухвала

від 03.06.2020 по справі 120/2337/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про забезпечення адміністративного позову

м. Вінниця

03 червня 2020 р. Справа № 120/2337/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Лабораторія технічного контролю "МІР" про забезпечення адміністративного позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабораторія технічного контролю "МІР" (вул. Ватутіна, 174, м. Вінниця, 21001, код ЄДРПОУ 34887120) до Міністерства інфраструктури України (проспект Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 37472062) про визнання протиправним та скасування наказу

УСТАНОВИВ

У Вінницький окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Лабораторія технічного контролю МІР (далі - ТОВ Лабораторія технічного контролю МІР , позивач) до Міністерства інфраструктури України (далі - Міністерство, відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу від 02.03.2020 № 184 Про відкликання повідомлення виконавця - суб`єкта проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів Товариства з обмеженою відповідальністю Лабораторія технічного контролю МІР .

Одночасно із пред`явленням адміністративного позову, позивач подав заяву про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу.

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, позивач зазначив, що оскаржуваний наказ є очевидно протиправним. Крім цього, на думку позивача, невжиття заходів забезпечення позову унеможливить ефективний захист та поновлення прав та інтересів Товариства та може призвести до фактичного вивільнення частини працівників, а також припинення діяльності п`яти дільниць у трьох областях (№ 1 вул. Ватутіна, 174, м. Вінниця, № 2 віл. Герцена, 1, м. Олевськ, Житомирська обл., № 3 вул. Київська, 4, м. Хмельницький, № 4 аул. Гладкова, 1, м. Вінниця, № 5 вул. Варварівська, 4, м. Бердичів, Житомирська обл.). Також позивач зазначив, що має відповідні зобов`язання щодо обов`язкового технічного контролю транспортних засобів за договорами про надання послуг державним організаціям (АТ Вінницяобленерго та КП Вінницька транспортна компанія ), а тому зупинення діяльності Товариства може призвести до фінансових втрат як замовника так і контрагентів.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Беручи до уваги те, що матеріалів заяви достатньо для вирішення відповідного процесуального питання, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Визначаючись щодо заяви про забезпечення позову, суд керується такими мотивами.

Як встановлено із матеріалів заяви про забезпечення позову, ТОВ Лабораторія технічного контролю МІР є юридичною особою, основним видом діяльності якої є Технічне обслуговування та дослідження , код 71.20.

З метою здійснення вказаного виду господарської діяльності Товариство у встановленому порядку набуло статус суб`єкта господарювання, який здійснює проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів, а інформація про позивача внесена у Реєстр суб`єктів господарювання проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів та на день розгляду заяви є актуальною.

Відповідно до п. 2 Порядку формування загальнодержавної бази даних про результати обов`язкового технічного контролю транспортних засобів, доступу до неї та встановлення розміру плати за надання таких послуг (затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 р. № 512), суб`єкти здійснення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів - юридичні або фізичні особи - підприємці, інформація про яких внесена до реєстру суб`єктів здійснення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів та які мають на правах власності або користування обладнання, що дає змогу перевіряти технічний стан транспортних засобів на відповідність вимогам безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.

Відтак, на момент розгляду заяви про забезпечення позову позивач є суб`єктом здійснення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів.

Відповідно до оскаржуваного у цій справі наказу Міністерства від 02.03.2020 № 184, відкликано повідомлення виконавця - суб`єкта проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів Товариства з обмеженою відповідальністю Лабораторія технічного контролю МІР .

Із мотивувальної частини клопотання про забезпечення позову встановлено, що оскаржуючи наказ Міністерства від 02.03.2020 № 184 позивач переслідує мету збереження свого статусу суб`єкта здійснення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів та права на здійснення господарської діяльності щодо обов`язкового технічного контролю транспортних засобів.

Підставою для прийняття Наказу від 02.03.2020 № 184 зазначено ст. 35 Закону України Про дорожній рух , ст. 23 Закону України Про автомобільний транспорт , ст. 15 Закону України Про центральні органи виконавчої влади , п. 6 Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсягу перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 № 137 та лист Національного агентства акредитації України від 06.02.2020.

На стадії розгляду заяви позивача про забезпечення позову, суд не володіє повноваженнями надавати оцінку змісту підстав прийняття Наказу від 02.03.2020 № 184, оскільки в іншому випадку спір фактично буде вирішено по суті. Натомість при вирішенні процесуального питання щодо забезпечення позову, суд повинен надати оцінку підставам та умовам забезпечення позову, а також перевірити на відповідність процесуальному закону ініційований позивачем спосіб забезпечення позову у справі.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150 -153 Кодексу адміністративного судочинства України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

За своєю правовою природою інститут забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися в суд, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом (правовий висновок викладено у п. 30 постанови Верховного Суду від 20.03.2019 року в справі № 826/14951/18).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч. 2 ст. 150 КАС України).

Позивач, як на одну із підстав постановлення судом ухвали про забезпечення позову зіслався на очевидні ознаки протиправності спірного Наказу від 02.03.2020 № 184. При цьому, про очевидну протиправність наказу який оскаржується, на думку позивача, вказує неправомірність тимчасового зупинення дії Національним органом з акредитації атестата про акредитацію виконавця. Однак, суд критично оцінює цей аргумент заявника із таких мотивів.

Відповідно до норми абзацу 4 п. 6 Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 р № 137, Мінінфраструктури приймає рішення про відкликання повідомлення виконавця на підставі, у тому числі, інформації про скасування або тимчасове зупинення дії Національним органом з акредитації атестата про акредитацію виконавця.

Суд встановив, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваного наказу стало прийняття атестаційною комісією Національного агентства з акредитації України рішення, яким тимчасово зупинено дію атестата про акредитацію № 201101, що виданий позивачу. Однак, правомірність прийняття такого рішення комісією Національного агентства з акредитації України не є предметом дослідження у цій справі, оскільки позивачем подано окремий позов про його оскарження. Зокрема в провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться справа № 120/571/20-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Лабораторія технічного контролю Мір до Національного агентства з акредитації України про визнання протиправним та скасування рішення про тимчасове зупинення з 07.02.2020 дії атестата про акредитацію ООВ №201101 дійсного з 25.06.2019 по 22.02.2022. На момент розгляду заяви про забезпечення позову, судом не прийнято рішення у справі № 120/571/20-а. Відтак, відсутні підстави для висновку як про правомірність так і про неправомірність прийнятого Національним агентством з акредитації України рішення, яке стало підставою для прийняття Міністерством оскаржуваного наказу від 02.03.2020 № 184.

Крім того, коли йдеться про очевидність ознак протиправності наказу та порушення прав позивача, то попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх якість : вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом. Крім цього, твердження про очевидність порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Тому, з огляду на спірний характер рішення про тимчасове зупинення дії атестата про акредитацію ООВ №201101, як підстави для прийняття наказу від 02.03.2020 № 184, суд не вбачає передумов для висновку про застосовність цієї підстави в цілях забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю Лабораторія технічного контролю Мір .

Щодо іншої підстави для забезпечення позову про яку зазначив позивач у заяві (п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України) то суд надаючи їй оцінку керується такими мотивами.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Щодо аргументів позивача про ймовірне заподіяння йому збитків у господарській діяльності та вивільнення працівників, якими Товариство оперує при обґрунтуванні заяви, суд звертає увагу, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати у процесі її здійснення.

Відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Тому, у разі оскарження відповідного акту суб`єкта владних повноважень, особа має право разом з іншими позовними вимогами заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди. Відтак, можливе заподіяння збитків позивачу у його правовідносинах із контрагентами (у тому числі державними організаціями) не може вважатися достатньою підставою для забезпечення позову.

Такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 826/16509/18 та від 26.12.2019 у справі № 640/13245/19, від 20.03.2019 у справі № 826/14951/18.

Поряд із цим, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України, підставою для забезпечення позову є існування обставин, які вказують, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. За обставин, що викладені у заяві ТОВ Лабораторія технічного контролю МІР , суд доходить висновку про наявність наведеної підстави для забезпечення позову, керуючись при цьому такими мотивами.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 640/7046/19, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Тому, вирішуючи питання про застосування передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України, підстави для забезпечення позову необхідним є дослідження характеру наслідків, які можуть настати для Товариства на підставі наказу, що став предметом оскарження, а також заходів, які доведеться вжити позивачу з метою відновлення тих прав та інтересів за захистом яких він звернувся до суду.

З цією метою суд зазначає, що відповідно до оскаржуваного у цій справі наказу Міністерства від 02.03.2020 № 184, відкликано повідомлення виконавця - суб`єкта проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів Товариства з обмеженою відповідальністю Лабораторія технічного контролю МІР .

Як встановлено при розгляді заяви, оскаржуючи наказ Міністерства від 02.03.2020 № 184 позивач переслідує мету збереження свого статусу суб`єкта здійснення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів та права на здійснення господарської діяльності щодо обов`язкового технічного контролю транспортних засобів.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України Про дорожній рух від 30 червня 1993 року № 3353-XII, транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.

Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України (ч. 4 ст. 35 Закону від 30 червня 1993 року № 3353-XII).

Частиною 2 ст. 23 Закону України Про автомобільний транспорт від 5 квітня 2001 року № 2344-III встановлено, що перевірку технічного стану транспортних засобів під час обов`язкового технічного контролю транспортних засобів здійснюють суб`єкти господарювання, визначені відповідно до Закону України "Про дорожній рух" в порядку, який встановлює Кабінет Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 р № 137 затверджено Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів.

Відповідно до п. 5 Порядку від 30 січня 2012 р № 137, юридична особа або фізична особа - підприємець надсилає Мінінфраструктури повідомлення про відповідність матеріально-технічної бази та персоналу вимогам щодо проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів згідно з додатком 1 (далі - повідомлення) у разі, коли вона має:

1) устаткування згідно з переліком обладнання, необхідного для проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів, згідно з додатком 2;

2) атестат про акредитацію органу з оцінки відповідності згідно із Законом України «Про акредитацію органів з оцінки відповідності» , який підтверджує компетентність випробувальної лабораторії щодо перевірки технічного стану транспортних засобів в обсязі, визначеному законодавством.

В силу п. 6 Порядку від 30 січня 2012 р № 137, Мінінфраструктури протягом 10 днів з дня надходження повідомлення перевіряє зазначену в ньому інформацію про відповідність матеріально-технічної бази та персоналу вимогам щодо проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів шляхом аналізу поданих разом з повідомленням документів та в разі підтвердження такої інформації надсилає повідомлення та копії документів до Головного сервісного центру МВС.

Пунктом 7 Порядку від 30 січня 2012 р № 137 передбачено, що головний сервісний центр МВС протягом трьох робочих днів з дати надходження повідомлення та копій документів від Мінінфраструктури вносить дані про виконавця, пункт технічного контролю, його матеріально-технічну базу і персонал із зазначенням категорії та призначення транспортних засобів, адреси місця проведення обов`язкового технічного контролю до реєстру суб`єктів проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів та інформує виконавця про внесення відомостей про нього до зазначеного реєстру. Реєстр суб`єктів проведення обов`язкового технічного контролю є складовою частиною Єдиного державного реєстру транспортних засобів. Порядок ведення реєстру суб`єктів проведення обов`язкового технічного контролю затверджується МВС.

Абзацом 4 п. 6 Порядку від 30 січня 2012 р № 137 встановлено, що Мінінфраструктури приймає рішення про відкликання повідомлення виконавця на підставі, у тому числі, інформації про скасування або тимчасове зупинення дії Національним органом з акредитації атестата про акредитацію виконавця.

У разі отримання рішення Мінінфраструктури про відкликання повідомлення виконавця Головний сервісний центр МВС протягом трьох робочих днів виключає виконавця з реєстру суб`єктів проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів, про що відразу письмово інформує виконавця та Мінінфраструктури (абз 2 п. 7 Порядку від 30 січня 2012 р № 137).

Порядок ведення реєстру суб`єктів проведення обов`язкового технічного контролю затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28.08.2019 № 736.

Відповідно до п. 1 розділу V Порядку від 28.08.2019 № 736, виключення виконавця з реєстру СОТК здійснює Головний сервісний центр МВС відповідно до вимог пункту 7 Порядку проведення ОТК (Порядок від 30 січня 2012 р № 137).

Після виключення виконавця з реєстру СОТК Головний сервісний центр МВС протягом робочого дня письмово інформує виконавця та Мінінфраструктури про виключення виконавця з реєстру СОТК, а також видаляє розміщену на Єдиному державному вебпорталі відкритих даних та офіційному вебсайті Головного сервісного центру МВС інформацію про виконавця (п. 2 розділу V Порядку від 28.08.2019 № 736).

Підпунктом 4 п. 11 Порядку формування загальнодержавної бази даних про результати обов`язкового технічного контролю транспортних засобів, доступу до неї та встановлення розміру плати за надання таких послуг (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 р. № 512) передбачено, що на підставі виключення суб`єкта здійснення обов`язкового технічного контролю з реєстру суб`єктів здійснення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів здійснюється блокування доступу користувача до загальнодержавної бази даних.

Після блокування персонального логіна та пароля користувача новий логін і пароль може бути отриманий користувачем відповідно до пункту 10 цього Порядку (пункт 12 Порядку від 31 травня 2012 р. № 512).

Відповідно до п. 10 Порядку від 31 травня 2012 р. № 512, для отримання персонального логіна та пароля користувач загальнодержавної бази даних подає її власникові інформацію про керівника та (або) заступника керівника, які матимуть доступ до такої бази даних. Територіальний орган з надання сервісних послуг МВС у 10-денний строк з дня отримання інформації про зазначених посадових осіб здійснює звірку відповідності поданих документів вимогам до наявного в користувача облаштованого робочого місця та перевіряє можливість виконання пункту 3 цього Порядку, після чого користувачеві передається персональний логін та пароль. Забезпечення користувача особистим ключем кваліфікованого електронного підпису та його використання здійснюються відповідно до законодавства.

Системний аналіз наведених норм законодавства, яке регулює порядок набуття та припинення статусу суб`єкта проведення обов`язкового технічного контролю, до числа яких належить позивач, дає підстави для висновку, що внаслідок реалізації оскаржуваного наказу від 02.03.2020 № 184, наступатимуть такі негативні для позивача наслідки:

1) направлення рішення Мінінфраструктури про відкликання повідомлення виконавця (спірного наказу) до Головного сервісного центру МВС;

2) вчинення Головним сервісним центром МВС дій з метою виключення виконавця з реєстру суб`єктів проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів та інформування протягом робочого дня про це виконавця та Мінінфраструктури;

3) видалення розміщеної на Єдиному державному вебпорталі відкритих даних та офіційному вебсайті Головного сервісного центру МВС інформацію про виконавця;

4) блокування доступу користувача (позивача) до загальнодержавної бази даних. При цьому, для отримання після блокування персонального логіна та пароля користувач повинен пройти повну процедуру, про що зазначено у п. 10 Порядку від 31 травня 2012 р. № 512.

При цьому суд звертає увагу, що наслідком реалізації оскаржуваного Наказу від 02.03.2020 № 184 стане втрата позивачем статусу суб`єкта проведення обов`язкового технічного контролю та припинення основного виду діяльності Товариства. Після чого, з метою набуття (відновлення) такого статусу ТОВ Лабораторія технічного контролю МІР повинна пройти ряд процедур, а саме:

1) підготовку та подання повідомлення про відповідність матеріально-технічної бази та персоналу вимогам щодо проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів;

2) перевірка протягом 10-ти днів зазначеної в повідомлені інформації про відповідність матеріально-технічної бази та персоналу вимогам щодо проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів;

3)направлення повідомлення до інших документів до Головного сервісного центру МВС;

4) внесення протягом 3-х робочих днів даних про виконавця до Реєстру суб`єктів проведення обов`язкового технічного контролю;

5) отримання персонального логіна та пароля користувач загальнодержавної бази даних;

6) оформлення особистого ключа кваліфікованого електронного підпису користувач загальнодержавної бази даних, тощо.

Відтак, навіть у разі задоволення вимог адміністративного позову про скасування Наказу, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки позивачу доведеться ініціювати ряд зазначених вище як адміністративних так і не виключено судових процедур з метою відновлення статусу суб`єкта проведення обов`язкового технічного контролю, а ймовірне скасування наказу від 02.03.2020 № 184 у судовому порядку, не стане підставою для автоматичного поновлення його статусу.

В доповнення зазначеного висновку суд враховує, що Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Засіб судового захисту повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Відсутність бажаного результату виключає можливість визначення ефективності правового захисту, оскільки такий результат встановлює межі (кінцеву мету) правового захисту, який полягає у використанні передбачених законом можливостей для поновлення порушеного, визнання невизнаного, чи присудження оспорюваного права саме в цих межах.

Отже, навіть ухвалення позитивного для позивача рішення за результатом розгляду справи по суті не буде вважатися ефективним заходом правового захисту, оскільки не призведе до відновлення прав та інтересів Товариства, які існували до прийняття та реалізації Наказу від 02.03.2020. Водночас наслідком забезпечення позову стане тимчасове унеможливлення настання несприятливих для позивача наслідків, забезпечення ефективного захисту або поновлення прав або інтересів позивача у разі задоволення позовних вимог та виключатиме необхідність подальшого ініціювання як адміністративних процедур з метою відновлення статусу суб`єкта проведення обов`язкового технічного контролю так і звернення до суду за захистом порушених прав.

Підсумовуючи зазначене, суд дійшов висновку про наявність передбачених п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України, підстави для забезпечення позову, що сприятиме ефективному захисту прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Визначаючись із способом забезпечення позову, суд керується такими мотивами.

За змістом ч. 4 ст. 150 КАС України подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено, у спосіб зупиненням дії індивідуального акта.

Як передбачено ч. 2 ст. 151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про правильність застосування норм процесуального закону щодо забезпечення позову, Верховний Суд неодноразово зазначав, що суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами (правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 у справі № 826/10936/18, від 22.11.2019 у справі № 640/18007/18).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками застосованих заходів.

На переконання суду, обраний позивачем спосіб забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу від 02.03.2020 № 184 відповідає позовним вимогам, на забезпечення яких він вживається, адже у прохальній частині позовної заяви позивач просить визнати протиправним та скасувати спірний наказ Міністерства.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Як встановлено судом, наслідком забезпечення позову у спосіб зупинення дії наказу від 02.03.2020 № 184 стане відтермінування до прийняття рішення у справі та надання оцінки судом правомірності наказу за результатом розгляду справи по суті, втрати позивачем статусу суб`єкта проведення обов`язкового технічного контролю. Такі наслідки носять тимчасовий характер та відповідають правам та законним інтересам, за захистом яких заявник звернувся до суду.

Водночас, на переконання суду, у разі вжиття заходів забезпечення позову жодних негативних наслідків для відповідача чи інших осіб не настане, адже Національним агентством з акредитації України прийнято рішення про тимчасове зупинення дії виданого позивачу атестата про акредитацію ООВ №201101 дійсного з 25.06.2019 по 22.02.2022. При цьому, в силу п. 5 Правил застосування національного знака акредитації, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, у разі тимчасового зупинення дії атестата про акредитацію ООВ повинен негайно припинити видавати протоколи, сертифікати, а також інші документи, що містять Знак або текстове посилання на акредитацію. Тому, навіть за умови обґрунтованості тверджень відповідача про наявність певних порушень зі сторони позивача у процесі проведення ним обов`язкового технічного контролю, за встановлених обставин такі порушення не можуть впливати на права чи інтереси як відповідача так й інших осіб.

Отже, суд вважає обрані позивачем заходи забезпечення позову співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Судом також враховується, що заходи забезпечення позову обрати які просить позивач не відносяться до тих, застосування яких не допускається в силу ч. 3 ст. 151 КАС України. Існування обмежень для їх застосування передбачених нормами ч. 4-6 ст. 151 КАС України не встановлено.

Підсумовуючи зазначене, враховуючи встановлені обставини та надану їм правову оцінку, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотання ТОВ Лабораторія технічного контролю МІР та забезпечення позову у спосіб зупинення дії прийнятого Міністерством інфраструктури України Наказу від 02.03.2020 № 184 "Про відкликання повідомлення виконавця - суб`єкта проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів Товариства з обмеженою відповідальністю Лабораторія технічного контролю МІР до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 154 КАС України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Згідно ч. 1 ст. 156 КАС України, ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Керуючись ст.ст. 150-154, 156, 241, 242, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України

УХВАЛИВ

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабораторія технічного контролю "МІР" про забезпечення адміністративного позову у справі № 120/2337/20-а задовольнити.

Зупинити дію наказу Міністерства інфраструктури України від 02.03.2020 № 184 "Про відкликання повідомлення виконавця - суб`єкта проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів Товариства з обмеженою відповідальністю Лабораторія технічного контролю МІР (номери у Реєстрі суб`єктів господарювання проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів 00721, 00941, 01063) до набрання законної сили рішенням суду у справі № 120/2337/20-а.

Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надіслати сторонам у справі.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 9 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX, строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Лабораторія технічного контролю "МІР" (вул. Ватутіна, 174, м. Вінниця, 21001, код ЄДРПОУ 34887120);

Відповідач: Міністерство інфраструктури України (проспект Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 37472062).

Суддя Богоніс Михайло Богданович