Справа №: 398/1272/20
провадження №: 2/398/1021/20
РІШЕННЯ
Іменем України
"29" травня 2020 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області
у складі:
головуючого Крімченко С.А.,
за участю секретаря - Кулікової В.В.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Олександрії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Олександрійська ливарна компанія про поновлення на роботі,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ Завод Олександрійська ливарна компанія про поновлення на роботі .Свої вимоги обґрунтовує тим, що 26.07.2017 року він прийнятий на роботу теслярем до ТОВ Завод Олександрійська ливарна компанія . Звільнений з роботи 24.11.2017 року за п.1 ст. 40 КЗпП України за скороченням штатів. Вважає, що звільнення відбулося в порушення вимог законодавства, оскільки в той час коли його звільнили ТОВ Завод Олександрійська ливарна компанія у зв`язку з розширенням оголосила конкурс працівників, про що було розміщено 23.11.2017 р. оголошення в газеті, яку він долучив.
Ухвалою судді від 04.05.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідачем ТОВ Завод Олександрійська ливарна компанія подано відзив на позов, в якому зазначено про те, що позовні вимоги відповідач не визнає, просить відмовити в задоволенні позову. В відзиві зазначено , що ОСОБА_1 працював теслярем на Товаристві з обмеженою відповідальністю ЗАВОД ОЛЕКСАНДРІЙСЬКА ЛИВАРНА КОМПАНІЯ з 26 липня 2017 року по 24 листопада 2017 року. Позивач був звільнений згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України на підставі наказу № 54-к від 24.11.2017 року Про звільнення тесляра ОСОБА_1 , та відповідно до наказу від 25 вересня 2017 року № 42- К Про скорочення посади тесляра у зв`язку зі зменшенням обсягу виробництва модельного оснащення на підприємстві. Зазначено, що відповідно до наказу №42 - К від 25 вересня 2017 року ОСОБА_1 було персонально повідомлено про скорочення посади та відсутність вакантних посад, які б могли бути запропоновані для подальшого працевлаштування. При звільненні за п. 1 ст. 40 КЗпП діють переваги на залишення на роботі, що встановлені ст. 42 КЗпП. ОСОБА_1 , як працівник, не підпадав під жодну категорію з кола визначених осіб, які мають переважне право на залишення на роботі. Звільнення ОСОБА_1 провадилося з наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених главою ІІІ-А КЗпП. Так, згідно наказу від 24 листопада 2017 року № 54-к він отримав компенсацію за невикористану щорічну відпустку за період роботи з 26.07.2017 р. по день звільнення (8 календарних днів) та вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку. Щодо оголошення в газеті Олександрійський тиждень , на яке посилається позивач в позовній заяві та копію якого долучив до матеріалів справи, зазначає, що в оголошенні повідомляється про відкриття конкурсу на інші вакансії на ТОВ ОЛЕКСАНДРІЙСЬКА ЛИВАРНА КОМПАНІЯ (код ЄДРПОУ 31907552), а не ТОВ ЗАВОД ОЛЕКСАНДРІЙСЬКА ЛИВАРНА КОМПАНІЯ (код ЄДРПОУ 41050807), це є дві різні юридичні особи. ТОВ ЗАВОД ОЛЕКСАНДРІЙСЬКА ЛИВАРНА КОМПАНІЯ не має жодного відношення до господарської діяльності ТОВ ОЛЕКСАНДРІЙСЬКА ЛИВАРНА КОМПАНІЯ . Крім того,вважають , що позивачем порушенні всі строки, встановленні для подання позовної заяви, оскільки статтею 234 КЗпП передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Відповідачем також подана заява про застосування строку позовної давності до вимог позивача.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. Зазначив, що його звільнення було проведено з порушенням трудового законодавства. Вважає, що він мав переважне право на залишення його на роботі, так як він проживає один і в його сім`ї немає інших працівників з самостійним заробітком. Визнав, що його було ознайомлено з наказом про звільнення 24.11.2017 року в день звільнення і в той же день він отримав свою трудову книжку. Він консультувався з юристами і вважає, що наказ про його звільнення є недійсним правочином , тому застосовується загальна позовна давність. Вважає, що строк для звернення до суду ним не пропущений.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, направив заяву про розгляд справи без участі представника за наявними доказами у справі.
Суд, вислухавши позивача , дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В силу ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до ТОВ Завод Олександрійська ливарна компанія теслярем з 26 липня 2017 року (наказ № 20-К від 25.07.2017 р.), що підтверджується копією трудової книжки.
Відповідно до наказу ТОВ Завод Олександрійська ливарна компанія № 42- К від 25 вересня 2017 року Про скорочення посади тесляра у зв`язку зі зменшенням обсягу виробництва модельного оснащення на підприємстві з 26.11.2017 р. було визначено скоротити посаду тесляра і вивести її із штатного розпису. Відділу кадрів запропонувати тесляру , що підпадає під скорочення , переведення за його згодою на вакантні посади та професії. У разі відмови від переведення або браку вільних посад підготувати документи для скорочення та звільнення його за п.1 ст. 40 КЗпП України.
25 вересня 2017 року ОСОБА_1 було персонально повідомлено про скорочення посади тесляра в ТОВ Завод Олександрійська ливарна компанія через зменшення обсягу виробництва модельного оснащення. Посада, яку ОСОБА_1 займає, підлягає скороченню. Роз`яснено, що після закінчення двомісячного терміну з моменту одержання цього персонального попередження ОСОБА_1 підлягає звільненню за п.1 ч.1 ст 40 КЗпП України з дотриманням вимог чинного законодавства України. Крім того , ОСОБА_1 повідомлено про відсутність на підприємстві вакантних посад, які б могли бути запропоновані для подальшого працевлаштування. У разі виникнення підходящої за кваліфікацією вакансії до закінчення двомісячного строку попередження, вона буде запропонована ОСОБА_1 відповідно до вимог чинного законодавства. Попередження отримано Остаповим 25.09.2017 р. , про що свідчить його підпис та підтверджено в судовому засіданні.
Згідно наказу ТОВ Завод Олександрійська ливарна компанія № 54-к від 24.11.2017 року Про звільнення тесляра ОСОБА_1 ОСОБА_1 , тесляра, було звільнено з роботи у зв`язку з скороченням штату згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України з 24.11.2017 р. Бухгалтерії підприємства виплатити компенсацію за невикористану щорічну відпустку за період роботи з 26.07.2017 р. по день звільнення (8 к.д.), та виплатити вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку.
З даним наказом позивач був ознайомлений 24.11.2017 року , що ним було підтверджено в судовому засіданні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Виходячи з предмета даного спору, а саме: встановлення законності чи незаконності звільнення позивача з роботи за п.1 ст.40 КЗпП, саме на відповідача покладається обов`язок доведення суду належними та допустимими доказами факту наявності змін в організації виробництва і праці, зокрема - ліквідації, реорганізація або перепрофілювання організації, скорочення чисельності або штату її працівників; додержання організацією норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника; факту відмови позивача від переведення на іншу роботу або того, що відповідач не мав можливості перевести позивача за його згодою на іншу роботу в організації, а також того факту, що позивач не користувався переважним правом на залишення на роботі та що він попереджався за 2 місяці про наступне вивільнення.
Суд при розгляді спору про поновлення працівника на роботі зобов`язаний перевірити наявність підстав для звільнення , але він не наділений повноваженнями обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників.
Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу.
До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 16 .01.2018 року у справі №519/160/16-ц та від 06.02.2018 року у справі №696/985/15-ц.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Положеннями ч. 2 ст. 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у п. п. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17.
Позивач в судовому засіданні зазначив, що йому не пропонувалася інша робота на підприємстві .
Відповідачем не надані суду докази, що позивачу пропонувалися всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.
Позивачем в судовому засіданні зазначив, що в той час , коли він мав бути звільнений з роботи, на підприємстві здійснювався набір працівників, про що свідчить надане ним оголошення в газеті.
Згідно наданої позивачем ксерокопії оголошення від 23.11.2017 р. , розміщених в газеті Олександрійський тиждень (як стверджує позивач ,оскільки яка саме газета з наданої ксерокопії встановити неможливо) ТОВ Олександрійська ливарна компанія повідомляє про те, що у зв`язку з розширенням оголошує конкурс на посади: менеджер ВЕД, маркетолог, менеджер з продажу, інженер-конструктор. Робочі на виробництво: землероб, формовщик, шихтовик, обрубник, модельник, електрик-електронщик, слюсар-ремонтник, оператор ЧПУ, комірник, підсобний робочий .
Як зазначає позивач та підтверджується копією трудової книжки, копією наказу про звільнення ОСОБА_1 він був прийнятий на роботу та звільнений з ТОВ ЗАВОД ОЛЕКСАНДРІЙСЬКА ЛИВАРНА КОМПАНІЯ , та як стверджує представник відповідача в відзиві на позовну заяву та підтверджується виписками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формування - ТОВ Олександрійська ливарна компанія та ТОВ ЗАВОД ОЛЕКСАНДРІЙСЬКА ЛИВАРНА КОМПАНІЯ це є дві різні юридичні особи .
В попередженні про звільнення позивача зазначено про відсутність вакантних посад на підприємстві.
При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Згідно ст.43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
Суду не надані докази існування на підприємстві профспілкової організації.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права, а Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" №39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема,
відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Частинами 4, 5 ст.267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Така ж позиція викладена у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 Про судове рішення у цивільній справі , відповідно до якого, установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Позивача було звільнено з роботи 24.11.2017 року, а з позовом до суду про поновлення його на роботі позивач звернувся 28.04.2020 року. Клопотання про поновлення строку звернення до суду не подавав, не зазначав поважні причини пропуску звернення до суду. Позивач наполягав, що наказ про звільнення є недійсним правочином і тому застосовується загальна позовна давність.
Відповідачем заявлено клопотання про застосування строків позовної давності як підстави для відмови в задоволення позову.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити.
Оскільки позивач при зверненні до суду звільнений від сплати судового збору, судові витрати необхідно віднести за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 247, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -
У Х В А Л И В:
У позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Олександрійська ливарна компанія про поновлення на роботі, - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений 03 червня 2020 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Завод Олександрійська ливарна компанія ЄДРПОУ 41050807, юридична адреса: 28006 Кіровоградська область м.Олександрія проїзд Поліграфістів,8-Б, поштова адреса: Кіровоградська область м.Олександрія, а/с №31.
Суддя
Суд | Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області |
Дата ухвалення рішення | 29.05.2020 |
Оприлюднено | 04.06.2020 |
Номер документу | 89611229 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області
Крімченко С. А.
Цивільне
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області
Крімченко С. А.
Цивільне
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області
Крімченко С. А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні