Постанова

від 02.06.2020 по справі 585/2541/19

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2020 року

м.Суми

Справа №585/2541/19

Номер провадження 22-ц/816/1326/20

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Левченко Т. А. , Хвостика С. Г.

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 23 березня 2020 року, ухваленого у складі судді Машини І.М. у м. Ромни, повний текст якого складено 02 квітня 2020 року,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Роменської міської ради Сумської області, ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Роменського міського нотаріального округу Сумської області Проскурня Лариса Іванівна, про визнання нерухомого майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання у порядку спадкування права власності на 1/2 частину нерухомого майна,

в с т а н о в и в :

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що у її батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у період шлюбу, було побудовано житловий будинок по АДРЕСА_1 . 04 травня 1988 року її батьком отримано свідоцтво про право особистої власності на вказаний житловий будинок, видане йому на підставі рішення виконкому Роменської міської Ради народних депутатів №70 від 18 квітня 1988 року та записано 04 травня 1988 року в реєстрову книгу №37 за реєстровим номером №123.

Право приватної власності на земельну ділянку загальною площею 0,1039 га, на якій побудовано зазначений будинок, підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії IV СМ №004380 від 07 травня 2002 року, виданим на ім`я ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. ОСОБА_4 на момент відкриття спадщини була зареєстрована та постійно проживала разом зі спадкодавцем у вказаному домоволодінні по АДРЕСА_1 , а тому вступила у фактичне володіння цим майном. Позивач зазначала, що вона та її брат ОСОБА_2 проживали окремо від батьків.

Вказувала, що у відповідності до положень ст. 22 КпШС України вищевказаний житловий будинок являється спільною сумісною власністю подружжя. Таким чином, на момент смерті батьку ОСОБА_3 належала 1/2 частина вищевказаного житлового будинку та земельної ділянки, як майно, набуте за час шлюбу, а інша 1/2 частина належала матері, які після смерті чоловіка фактично прийняла спадщину, проте спадкові права на спадкове майно належним чином не оформила.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла. Після смерті матері спадкоємцями першої черги спадкування за законом є вона та брат ОСОБА_2 у рівних частинах, тобто на 1/2 частині спадкового нерухомого майна.

Зазначала, що у зв`язку з тим, що ОСОБА_4 за життя належним чином не оформила свої спадкові права та не зареєструвала за собою право власності на житловий будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1 , то вона як спадкоємець першої черги за законом після смерті матері не може оформити спадкові права.

Посилаючись на зазначені обставини, просила визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , житловий будинок та земельну ділянку кадастровий номер 5910700000:08:001:0022, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за нею у порядку спадкування за законом право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер 5910700000:08:001:0022, за вказаною адресою.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 23 березня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 житловий будинок та земельну ділянку площею 0,1039 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд кадастровий номер 5910700000:08:001:0022, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_4 за життя не оформила спадкові права після смерті чоловіка ОСОБА_3 та не зареєструвала право власності за собою на житловий будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1 . Вказувала, що вона як спадкоємець першої черги за законом після смерті матері ОСОБА_4 , в установлений законом строк звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте із-за відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно вона позбавлена можливості реалізувати право на спадщину за законом. Тому вважає, що її право як спадкоємця першої черги за законом підлягає захисту в обраний спосіб.

Рішення першої інстанції в частині визнання нерухомого майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя не оскаржується, а тому відповідно до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України колегією суддів не переглядається.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Глущенко В.В. заперечив проти її задоволення , оскільки вважає, що в порядку передбаченому законом , позивач не прийняла спадщину після смерті батька , а тому рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим і його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про день та час слухання справи попереджені належним чином, в своїх заявах просять слухати справу в їх відсутність, тому колегія суддів вважає за необхідне слухати справу у відсутність не з`явившихся осіб на підставі наявних у справі доказів та в межах доводів апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів цивільної справи вбачається, що 22 січня 1965 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб (а.с. 11).

Із свідоцтва про народження ОСОБА_1 (у подальшому змінено прізвище на ОСОБА_1 ), виданого 27 травня 1966 року вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_1 (а.с. 10 на звороті).

Також судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками відповідача ОСОБА_2

У період шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 побудовали житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.16-18). Право особистої власності на зазначений житловий будинок зареєстровано Роменським міжміським бюро технічної інвентаризації 04 травня 1988 року в реєстрову книгу № 37 за реєстровим № 123 за ОСОБА_3 (а.с. 12).

Згідно з довідкою-характеристикою об`єкта нерухомого майна, виданої КП Роменське міськрайонне бюро технічної інвентаризації 10 червня 2019 року №445, за даними технічної інвентаризації від 21 травня 2019 за адресою: АДРЕСА_1 , розташовані наступні будівлі та споруди: житловий будинок шлакоблочний, обкладений цеглою літ А , загальною площею 73,8 кв.м, жилою площею 37,4 кв.м; прибудова цегляна літ. а1 ; веранда дощана літ. а2 ; погріб цегляний під а1 літ. п ; сарай шлакоблочний літ. Б ; літній душ цегляний літ. В ; гараж цегляний літ. Г ; вбиральня цегляна літ. У ; огорожа дощана літ. №1 ; колодязь з/бетонні кільця літ. №2 . Право власності станом на 01 січня 2013 року на вищевказане майно зареєстроване в реєстровій книзі № 37, реєстровий номер 123 за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого Роменським міськкомунгоспом 04 травня 1988 року (а.с. 26).

07 травня 2002 року ОСОБА_3 було видано державний акт на право приватної власності на землю, з якого вбачається, що ОСОБА_3 на підставі рішення Плавинищенської сільської ради народних депутатів від 19 грудня 2001 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1039 га, призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка розташована в с. Лучки Плавинищенської сільської ради. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 166 (а.с. 19).

01 липня 2019 року відділом у Роменському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області проведено державну реєстрацію земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та присвоєно кадастровий номер 5910700000:08:001:0022, власником зазначено ОСОБА_3 (а.с. 21-23).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер (а.с. 24).

18 липня 2007 року ОСОБА_2 звернувся до Роменської міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 (а.с. 184).

З довідки управління адміністративних послуг Роменської міської ради від 15 травня 2019 року № 04-20/2063 вбачається, що на момент смерті ОСОБА_3 з ним за адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані дружина ОСОБА_4 та син ОСОБА_2 (а.с. 191).

Позивач ОСОБА_1 на момент смерті батька разом зі спадкодавцем не була зареєстрована і із заявою про прийняття спадщини після його смерті до нотаріальної контори не зверталась. Інші спадкоємці померлого своє право власності на спадкове майно не оформили .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 (а.с. 25).

26 лютого 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до приватного нотаріуса Роменського міського нотаріального округу Проскурні Л.І. із заявами про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 (а.с. 165-166).

Із роз`яснень приватного нотаріуса Проскурні Л.І. від 16 травня 2019 року вбачається, що 15 травня ОСОБА_1 подано документи для отримання свідоцтва про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте оскільки ОСОБА_1 не прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_3 згідно законодавства України, тому нотаріус не має можливості видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом (а.с. 197).

Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання за ОСОБА_1 у порядку спадкування права власності на Ѕ частину нерухомого майна, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не прийнято спадщину після смерті батька ОСОБА_3 , а тому відсутні підстави для визнання за нею права власності на спадкове майно.

Проте, з таким висновком суду колегія суддів апеляційного суду погодитись не може, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Положеннями ч.1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 2 ст. 1220 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За змістом ч. 2 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до п.211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 03 березня 2004 року №20/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року за №283/8882, доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, до складу спадкового майна після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , входить 1/2 частина житлового будинку та 1/2 частина земельної ділянки, кадастровий номер 5910700000:08:001:0022, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч. 1 ст. 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

З матеріалів справи вбачається, що спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 є дружина спадкодавця ОСОБА_4 , яка на момент його смерті була зареєстрована та проживала з ним по АДРЕСА_1 , тобто, у відповідності з ч. 3 ст. 1268 ЦК України, вважається такою, що фактично прийняла спадщину після смерті свого чоловіка, а також син ОСОБА_4 , який у встановлений законом строк звернувся із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Отже, ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_2 успадкували по 1/4 частці належного ОСОБА_3 нерухомого майна.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла. Після її смерті до приватного нотаріуса із заявами про прийняття спадщини звернулися дочка ОСОБА_1 та син ОСОБА_2

З матеріалів справи вбачається, що до складу спадкового майна після смерті матері ОСОБА_4 входить 1/2 частина житлового будинку та 1/2 частина земельної ділянки, кадастровий номер 5910700000:08:001:0022, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , також 1/4 частка успадкованого, але неоформленого майна після смерті чоловіка ОСОБА_3 , що в загальному становить 3/4 частки нерухомого майна за вищевказаною адресою.

Оскільки спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняли дочка ОСОБА_1 та син ОСОБА_2 , то кожному з них належить по 1/2 частині від 3/4 частки нерухомого майна.

Отже, частка спадкового нерухомого майна ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 складає 3/8 частки, а ОСОБА_2 5/8 частки (3/8 частки спадкового майна після смерті матері ОСОБА_4 та 1/4 частки спадкового нерухомого майна після смерті батька ОСОБА_3 ).

За встановлених обставин справи та вимог закону колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині відмови про визнання в порядку спадкування права власності на 1/2 частину нерухомого майна скасуванню із частковим задоволенням позовних вимог в цій частині та визнання за ОСОБА_1 права власності у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 на 3/8 частки спадкового нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. п. 1, 3 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення суду повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки апеляційним судом встановлено неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинами справи, то є підстави для часткового задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення в оскаржуваній частині та часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 23 березня 2020 року щодо визнання в порядку спадкування права власності на частину нерухомого майна та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення цих позовних вимог.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/8 частки житлового будинку АДРЕСА_1 та 3/8 частини земельної ділянки площею 0,1039 га кадастровий номер 5910700000:08:001:0022, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 3 червня 2020 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: С.Г.Хвостик

Т.А.Левченко