Постанова

від 02.06.2020 по справі 521/19104/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/6021/20

Номер справи місцевого суду: 521/19104/19

Головуючий у першій інстанції Лічман Л. Г.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Гірняк Л.А.,

Цюри Т.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 30 січня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЦЕНТР НЕРУХОМОСТІ АВАЛОН про захист прав споживача, визнання недійсним договору про надання інформаційно-консультаційних послуг покупцю, стягнення залишку утримуваних на збереженні грошових коштів, стягнення моральної шкоди,

встановив:

19.11.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ЦЕНТР НЕРУХОМОСТІ АВАЛОН (далі - ТОВ ЦН АВАЛОН ), у якому просив визнати недійсним договір Про надання інформаційно-консультаційних послуг покупцю без номеру від 14.09.2019 р. (далі - Договір), укладений між ним та ТОВ ЦН АВАЛОН , та стягнути з відповідача на його користь залишок утримуваних на збереженні за Дорученням від 14.09.2019 р. грошових коштів у розмірі 2365 доларів США, що за курсом НБУ станом на дату пред`явлення позову складає 57280,61 грн. Крім того, позивач просив стягнути на його користь моральну шкоду у розмірі 25000 грн.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтовував тим, що 14.09.2019 року між ТОВ ЦН АВАЛОН і ОСОБА_1 був укладений Договір про надання інформаційно-консультаційних послуг покупцю, без номеру, без зазначення особи виконавця і його довіреності на укладення. Згідно п. 1.1. Договору передбачено надання замовнику інформаційно-консультаційних послуг з підбору об`єкту для подальшого придбання, однак у п. 1.2. Договору передбачено, що такий об`єкт вже визначено замовником, а саме ділянка у АДРЕСА_1 , загальною вартістю 64500 доларів США. Пунктом 2.1. Договору передбачено перелік послуг виконавця. Згідно п. 3.1. Договору замовник в день підписання Договору сплачує виконавцю 3000 доларів США, що на день підписання складає 75000 грн.

При цьому, п. 3.3. Договору передбачено, що приймання-передача послуг, наданих відповідно до п. 2.1. Договору оформляється актами. Пунктом 4.1. Договору передбачено, що замовник зобов`язується підписувати документи в день їх отримання.

В день підписання Договору був складений акт приймання-передання виконаних послуг, за яким вказується, що замовник підтверджує параметри та вартість об`єкта, загальна сума наданих послуг (виконаних робіт) становить 50000 грн. (2000 доларів США), замовник приймає у повному обсязі послуги (виконані роботи) та зобов`язується їх оплатити, не маючи претензій по об`єму, якості і строкам виконаних робіт.

Крім того, в день підписання договору було складено Доручення, за яким ОСОБА_1 уповноважив відповідача на здійснення юридичних і фактичних дій. На виконання зазначеного доручення позивач передав відповідачі 75000 грн., що еквівалентно 3000 доларам США. В цьому дорученні чітко визначено, що Виконавець несе відповідальність за збереження переданих йому грошових коштів.

Однак Виконавець не виконав умов договору (не надав послугу у визначеному об`ємі, не передав продавцю об`єкту завдатку), а з продавцем не укладався ані договір купівлі-продажу, ані попередній договір. В день підписання Договору виконавець вже склав акт приймання-передачі послуг, який замовник був зобов`язаний підписати в день отримання, незважаючи на їх зміст. Аналіз оформлення договору, його умов, похідних від нього доручення та акт приймання-передачі та дії відповідача свідчать про суперечливість цих документів, недобросовісність і невідповідність дій виконавця вимогам статей 570, 626, 627, 635 ЦК України, ст. 10, 15, 18, 21 Закону України Про захист прав споживачів .

Позивач зазначив, що за спірним Договором не передбачено будь-якої відповідальності виконавця за невиконання або неякісне виконання послуг, однак на замовника покладена відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 100 % від суми Договору у випадку односторонньої відмови від укладення правочину по придбанню/відчуженню об`єкту. Недобросовісним є похідний акт приймання-передання виконаних послуг, від підпису в якому замовник не мав права відмовитися. У зв`язку з цим 24.09.2019 р ОСОБА_1 зробив заяву ТОВ ЦН АВАЛОН про повернення грошових коштів і отримав часткове повернення коштів у розмірі 635 доларів США.

Крім того, позивач звертався до відповідача з претензією з метою досудового врегулювання спору, однак спір так і не був вирішений.

Також позивач ОСОБА_1 вказав, що неправомірними діями відповідача він зазнав суттєву моральну шкоду, порушені його нормальні життєві зв`язки і він змушений докладати додаткові засилля для організації свого життя. У результаті значного психічного впливу обставин він позбавлений можливості реалізації своїх звичок і бажань. Підвищена дратівливість, обумовлена великим психологічним навантаженням, призвела до значного звуження кола спілкування. Всі ці обставини негативно позначилися на стані його здоров`я, йому доводиться докладати додаткові зусилля для підтримки свого здоров`я. недобросовісність відповідача заподіяла йому моральні страждання, компенсація за які складає 25000 грн.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача ТОВ ЦН АВАЛОН Верчук О.В. у задоволенні позовних вимог просив відмовити, виходячи з їх безпідставності, про що надав суду відповідний письмовий відзив (а.с. 35-40).

Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 30 січня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково.

Визнано недійсним п. 5.1. Договору про надання інформаційно-консультаційних послуг покупцю від 14 вересня 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ ЦН АВАЛОН , в частині відповідальності замовника у виді штрафу у випадку односторонньої відмови від укладення правочину з придбання/відчуження об`єкта.

В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Стягнуто з ТОВ ЦН АВАЛОН в дохід держави судовий збір у розмірі 768,40 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 30 січня 2020 року та постановлення нового, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

15 квітня 2020 року від ТОВ ЦН АВАЛОН надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вони зазначили, що відповідач погоджується з судом першої інстанції, щодо того, що позивач не надав належних та допустимих доказів для підтвердження завдання йому моральної шкоди, у зв`язку з чим просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін (а.с. 109-112).

У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється 02.06.2020 року в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, у зв`язку з чим судове засідання не проводиться.

Згідно приписів ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв`язку з її незначною складністю (ч.ч. 4, 6 ст. 19, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 274 ЦПК України).

Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку з цим, датою ухвалення цього судового рішення є 02.06.2020 року.

При цьому колегією суддів враховано, що копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі та про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, та без повідомлення учасників справи, останні отримали належним чином (а.с. 106-108, 115-117). У зв`язку з цим, та по закінченню навчання головуючого у справі судді Сегеди С.М. в НШСУ (а.с.118), розгляд справи призначено ухвалою суду від 01.06.2020 року та відбувся 02.06.2020 року.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги про визнання недійсним договору про надання покупцю інформаційно-консультативних послуг, та визнаючи недійсним п. 5.1. спірного договору, як несправедливий, суд виходив із того, що обов`язку укладення правочину по придбанню ОСОБА_1 на себе не брав, тому його відмова від укладання договору не є невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Оскільки, в цілому, Договір недійсним не визнається, а позовна вимога про стягнення грошових коштів з відповідача на користь позивача є похідною від основної позовної вимоги про визнання договору недійсним, то позовна заява в цій частині також не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, пред`явленої на підставі ст. 4, 22 Закону України Про захист прав споживачів , районний суд виходив із того, що у даному спорі правовідносини сторін випливають з договірних відносин, які виникли на підставі укладеного між сторонами договору, в якому не передбачено права позивача на відшкодування моральної шкоди у зв`язку із невиконанням ТОВ ЦН АВАЛОН умов договору.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.09.2019 р. замовник ОСОБА_1 та Виконавець ТОВ ЦН АВАЛОН уклали Договір про надання інформаційно-консультаційних послуг покупцеві.

Згідно Доручення від 14.09.2019 р. ОСОБА_1 уповноважив ТОВ ЦН АВАЛОН в особі представника Безаготій Н.І. , на здійснення наступних дій: сприяти у підготовці документів, необхідних для відчуження/придбання об`єкта; узгодити з потенційним продавцем об`єкта дату, час і місце оформлення правочину, бажана дата оформлення правочину - не пізніше 15.10.2019 р., сторони зобов`язуються з`явитися на укладення правочину відповідно до п. 4.1. Договору, застосувавши всі необхідні заходи; передати продавцю об`єкта під розписку грошові кошти у якості завдатку для забезпечення взятих зобов`язань як покупцеві об`єкта. Для виконання цього доручення ОСОБА_1 передав виконавцю 75000 грн., що в еквіваленті складає 3000 доларів США.

В Акті приймання передачі наданих послуг (виконаних робіт) до Договору від 14.09.2019 р. між Мякоступом та ТОВ ЦН АВАЛОН вказано, що зобов`язання, визначені у п. 2.2. виконані в повному обсязі, Замовник підтверджує, що параметри, вартість об`єкта, підібраного Виконавцем, його повністю задовольняє. Загальна вартість наданих Виконавцем послуг по даному акту складає 50000 грн. (2000 доларів США). Замовник приймає в повному обсязі надані Виконавцем послуги (виконані роботи) і зобов`язується їх оплатити. Замовник претензій з об`єму, якості і строкам наданих Виконавцем послуг, не має (а.с.13).

Зазначений Акт містить рукописний допис про те, що ОСОБА_1 , отримав від директора АН АВАЛОН 635 доларів США.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.09.2019 р. між Замовником ОСОБА_3 та ТОВ ЦН АВАЛОН був укладений Договір про надання інформаційно-консультаційних послуг продавцю, згідно якого виконавець - ТОВ ЦН АВАЛОН надає Замовнику - ОСОБА_3 інформаційно-консультаційні послуги щодо земельної ділянки у АДРЕСА_1 , вартістю 62500 доларів США (а.с.38-40).

Пунктом 7.8. Договору про надання інформаційно-консультаційних послуг продавцю від 14.09.2019 р. передбачено, що аванс у розмірі 2000 доларів США передано продавцю.

Із розділу І Акту приймання-передачі (повернення) документів до Договору про надання інформаційно-консультаційних послуг продавцю від 14.09.2019 р. між Замовником ОСОБА_3 та виконавцем ТОВ ЦН АВАЛОН вбачається, що виконавець передав (здійснив повернення), а замовник прийняв оригінали наступних документів: Витяг про реєстрацію від 19.01.2017 р. та технічний паспорт (а.с.40).

Звертаючись до суду з позовом щодо визнання недійсним Договору про надання інформаційно-консультаційних послуг покупцеві від 14.09.2019 р., укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ ЦН АВАЛОН , позивач та його представник вважали недобросовісність і невідповідність дій відповідача вимогам статей 570, 626, 627, 635 ЦК України, ст. 10, 15, 18, 21. Закону України Про захист прав споживачів . Зокрема сторона позивача посилається на несправедливі умови цього договору і порушення відповідачем принципу добросовісності, що призвело до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін на шкоду позивача.

За своєю правовою природою оспорюваний ОСОБА_1 договір є споживчим, з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. На відносини щодо договору про надання інформаційно-консультаційних послуг поширюються норми актів цивільного законодавства і перш за все ЦК України та Закону України Про захист прав споживачів (далі - Закон).

Вирішуючи даний спір, суд в оскаржуваному судовому рішенні вказав, що у відповідності до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частин 1 і 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори).

Таким чином, суд дійшов правильного висновку про те, що спірний договір є правочином.

Частинами 1 і 3 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним в судовому порядку за позовом однієї із сторін цього правочину або іншої заінтересованої особи, що заперечують його дійсність на підставах, встановлених законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Крім того, ст. 18 Закону України Про захист прав позивачів передбачає підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача. Однією з таких підстав є включення продавцем (виконавцем, виробником) у договори із споживачем умови, які є несправедливими, а саме, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Цією статтею передбачений невичерпний перелік умов договору, які вважаються несправедливими.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції правильно зазначив, що відсутність у договорі умов щодо відповідальності виконавця за невиконання або неякісне виконання послуг сама по собі не є несправедливою, тому що така відповідальність передбачена актами цивільного законодавства.

Проте, суд правильно зазначив, що покладення в п. 5.1. зазначеного договору на замовника відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 100 % від суми договору у випадку односторонньої відмови від укладення правочину по придбанню/відчуженню об`єкту є несправедливим, що має наслідком визнання його недійсним в цій частині з огляду на те, що обов`язку укладення правочину по придбанню ОСОБА_1 на себе не брав. Тому його відмова від укладення договору не є невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Однак, зі змісту Договору про надання інформаційно-консультаційних послуг покупцеві від 14.09.2019 р., укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ ЦН АВАЛОН випливає, що ОСОБА_1 є боржником щодо прийняття та сплати наданих послуг.

За змістом ч.ч. 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Суд дійшов правильного висновку про те, що неможливість для замовника відмовитися від підпису в Акті приймання-передання виконаних послуг, не є несправедливою умовою, тому що в тексті цього Акту є застереження відповідно до якого замовник вправі вказати які претензії за обсягом, якістю і строкам він має.

Так, суд дійшов правильного висновку про те, що підписуючи 14.09.2019 р. спірний Договір, позивач ОСОБА_1 підтвердив, що усі умови, викладені в Договорі є погодженими та жодних претензій до будь-яких умов Договору він не має і усвідомлював наслідки невиконання договору. Крім того, підписуючи Акт приймання-передачі наданих послуг від 14.09.2019 р. позивач прийняв надані послуги в повному обсязі та жодних претензій щодо якості наданих послуг він не мав.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач - ТОВ ЦН АВАЛОН свої зобов`язання за укладеним між сторонами Договором про надання інформаційно-консультаційних послуг виконало, здійснило ряд робіт, спрямованих на реалізацію послуги щодо пошуку земельної ділянки.

Надана послуга повністю задовольнила потреби позивача ОСОБА_1 , що беззаперечно свідчить про отримання послуг, на які відповідач розраховував при укладенні договору 14.09.2019 року. Підписання сторонами даного договору свідчить про досягнення ними згоди щодо усіх істотних умов договору.

Разом з тим, судом правильно встановлено, що надана відповідачем послуга по відчуженню об`єкта нерухомого майна не отримана у зв`язку з односторонньою відмовою позивача.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що позивач ОСОБА_1 передав представнику ТОВ ЦН АВАЛОН грошові кошти у розмірі 3000 доларів США, який в свою чергу передав 2000 доларів продавцю ОСОБА_3 , у зв`язку з чим у відповідача залишилось 1000 доларів США.

Внаслідок неукладення договору купівлі-продажу ТОВ ЦН АВАЛОН повернуло ОСОБА_1 частину грошових коштів у сумі 635 доларів США, а залишок 365 доларів США залишено у відповідача в якості оплати за надані послуги згідно спірного Договору.

Що стосується доводів заявника апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 були передані грошові кошти в якості завдатку, а не авансу, не спростовує встановлених у справі фактичних обставин. Передача грошей позивача ОСОБА_3 свідчить про виникнення між ними правовідносин, що не позбавляє ОСОБА_1 звернутися до суду з відповідним позовом до ОСОБА_3 .

Також суд правильно зазначив, що відповідно до ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень Договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або Договір може бути визнаний недійсним у цілому.

У зв`язку з цим, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що оскількив цілому Договір недійсним не може бути визнаний, а позовна вимога про стягнення грошових коштів з відповідача на користь позивача є похідною від основної позовної вимоги про визнання договору недійсним, то задоволення позовної заяви в цій частині також не підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги про те, що п.4.1 спірного Договору є несправедливим, та покладає на позивача обов`язок підписувати акти наданих послуг, що в свою чергу позбавляє його можливості відмовитися від такого підписання, апеляційним судом оцінюються критично, виходячи з наступного.

Так, пункт 4.1 спірного Договору, окрім частини щодо обов`язку підписання актів наданих послуг, також містить частини, щодо обов`язку: з`являтися на укладання угоди з придбання/відчуження об`єкту; своєчасно і в повному обсязі здійснювати оплату по даному договору; належним чином виконувати інші умови договору.

Тобто позивач у повній мірі усвідомлював на час виникнення правочину та під час його виконання свої права та обов`язки, які виходять із змісту договору та законодавства, виходячи з цього суд не вбачає перешкод для позивача, які б могли йому не дати можливості відмовитися від підписання акту приймання наданих послуг.

Крім того, суд правильно виходив із того, що в тексті Акту приймання передачі наданих послуг є застереження, відповідно до якого позивач вправі вказати які претензії за обсягом, якістю і строками він має, що в свою чергу і відображено в Акті приймання передач наданих послуг від 14.09.2019 року, де зазначено, що - Замовник претензій за обсягом, якістю і строкам наданих Виконавцем послуг (виконаних робіт) не має , що ї завірено підписом позивача (а.с.13), по що вказано вище.

Таким чином позивач невірним чином визначив форму та зміст Акту приймання передачі наданих послуг від 14.09.2019 року, зазначаючи, що він надрукований стандартним текстом на фірмовому бланку та не містить місця для застережень/претензій, адже Акт приймання передачі це документ, який укладається сторонами за їх погодженням, який підтверджує факт надання та прийняття послуг, а відмітка Замовник претензій за обсягом, якістю і строкам наданих Виконавцем послуг (виконаних робіт) не має це якраз і є те місце яке відображає застереження/претензії, що виникли у сторін під час виконання Договору.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що відповідно до ст. 15 Закону України Про захист прав споживачів відповідач повинен був надати позивачу розрахунок вартості кожної послуги (продукції) окремо, не заслуговують на увагу суду, оскільки обов`язковість зазначення у договорі про надання послуг розрахунку кожної послуги не передбачена актами цивільного законодавства.

Крім того, позивач жодними допустимими доказами не довів порушення ТОВ ЦН АВАЛОН обов`язку надати необхідну і достовірну інформацію про послуги, або що така інформація не відповіла вимогам закону.

Що стосується стягнення моральної шкоди, у сумі 25000 грн., які позивач ОСОБА_1 просив стягнути з ТОВ ЦН АВАЛОН , то колегія суддів також погоджується з висновком суду про відсутність правових підстав для задоволення вказаних позовних вимог.

Так, суд першої інстанції правильно зазначив, що згідно з вимогами статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України Про захист прав споживачів чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

У відповідності до ст. 4 Закону України Про захист прав споживачів споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Таким чином, за загальними підставами цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність дій її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями заподіювача та вини останнього в її завданні. Особа звільняється від відповідальності щодо відшкодування моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. З`ясуванню підлягає: чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Крім того, пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження громадського життя, настанні негативних наслідків.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком районного суду про те, що суду не надано належних та допустимих доказів для підтвердження завдання позивачу моральної шкоди, з врахуванням того, що ця вимога є похідною від вимоги визнання Договору недійсним.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли вплинути на правильність висновків суду не виявлено і сторонами не надано таких нових доказів в суді апеляційної інстанції.

Ураховуючи, що судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовані фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог та доводів апеляційної скарги.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ Гірвісаарі проти Фінляндії , п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.

Крім того, оскільки зазначена справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, то у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 30 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Л.А. Гірняк

Т.В. Цюра