Ухвала

від 05.08.2020 по справі 521/19104/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

05 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 521/19104/19

провадження № 61-10379ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 січня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 02 червня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЦЕНТР НЕРУХОМОСТІ АВАЛОН про захист прав споживача, визнання недійсним договору про надання інформаційно-консультаційних послуг покупцю, стягнення залишку утримуваних на збереженні грошових коштів, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

19.11.2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ЦЕНТР НЕРУХОМОСТІ АВАЛОН (далі - ТОВ ЦН АВАЛОН ), у якому просив визнати недійсним договір Про надання інформаційно-консультаційних послуг покупцю без номеру від 14.09.2019 р. (далі - Договір), укладений між ним та ТОВ ЦН АВАЛОН , та стягнути з відповідача на його користь залишок утримуваних на збереженні за Дорученням від 14.09.2019 р. грошових коштів у розмірі 2365 доларів США, що за курсом НБУ станом на дату пред`явлення позову складає 57280,61 грн. Крім того, позивач просив стягнути на його користь моральну шкоду у розмірі 25000 грн.

Свої позовні вимоги ОСОБА_2 обгрунтовував тим, що 14.09.2019 року між ТОВ ЦН АВАЛОН і ОСОБА_2 був укладений Договір про надання інформаційно-консультаційних послуг покупцю, без номеру, без зазначення особи виконавця і його довіреності на укладення. Згідно п. 1.1. Договору передбачено надання замовнику інформаційно-консультаційних послуг з підбору об`єкту для подальшого придбання, однак у п. 1.2. Договору передбачено, що такий об`єкт вже визначено замовником, а саме ділянка у АДРЕСА_1 , загальною вартістю 64500 доларів США. Пунктом 2.1. Договору передбачено перелік послуг виконавця. Згідно п. 3.1. Договору замовник в день підписання Договору сплачує виконавцю 3000 доларів США, що на день підписання складає 75000 грн.

При цьому, п. 3.3. Договору передбачено, що приймання-передача послуг, наданих відповідно до п. 2.1. Договору оформляється актами. Пунктом 4.1. Договору передбачено, що замовник зобов`язується підписувати документи в день їх отримання.

В день підписання Договору був складений акт приймання-передання виконаних послуг, за яким вказується, що замовник підтверджує параметри та вартість об`єкта, загальна сума наданих послуг (виконаних робіт) становить 50000 грн. (2000 доларів США), замовник приймає у повному обсязі послуги (виконані роботи) та зобов`язується їх оплатити, не маючи претензій по об`єму, якості і строкам виконаних робіт.

Крім того, в день підписання договору було складено Доручення, за яким ОСОБА_2 уповноважив відповідача на здійснення юридичних і фактичних дій. На виконання зазначеного доручення позивач передав відповідачі 75000 грн., що еквівалентно 3000 доларам США. В цьому дорученні чітко визначено, що Виконавець несе відповідальність за збереження переданих йому грошових коштів.

Однак Виконавець не виконав умов договору (не надав послугу у визначеному об`ємі, не передав продавцю об`єкту завдатку), а з продавцем не укладався ані договір купівлі-продажу, ані попередній договір. В день підписання Договору виконавець вже склав акт приймання-передачі послуг, який замовник був зобов`язаний підписати в день отримання, незважаючи на їх зміст. Аналіз оформлення договору, його умов, похідних від нього доручення та акт приймання-передачі та дії відповідача свідчать про суперечливість цих документів, недобросовісність і невідповідність дій виконавця вимогам статей 570, 626, 627, 635 ЦК України, ст. 10, 15, 18, 21 Закону України Про захист прав споживачів .

Позивач зазначив, що за спірним Договором не передбачено будь-якої відповідальності виконавця за невиконання або неякісне виконання послуг, однак на замовника покладена відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 100 % від суми Договору у випадку односторонньої відмови від укладення правочину по придбанню/відчуженню об`єкту. Недобросовісним є похідний акт приймання-передання виконаних послуг, від підпису в якому замовник не мав права відмовитися. У зв`язку з цим 24.09.2019 р ОСОБА_2 зробив заяву ТОВ ЦН АВАЛОН про повернення грошових коштів і отримав часткове повернення коштів у розмірі 635 доларів США.

Крім того, позивач звертався до відповідача з претензією з метою досудового врегулювання спору, однак спір так і не був вирішений.

Також позивач ОСОБА_2 вказав, що неправомірними діями відповідача він зазнав суттєву моральну шкоду, порушені його нормальні життєві зв`язки і він змушений докладати додаткові зусилля для організації свого життя. У результаті значного психічного впливу обставин він позбавлений можливості реалізації своїх звичок і бажань. Підвищена дратівливість, обумовлена великим психологічним навантаженням, призвела до значного звуження кола спілкування. Всі ці обставини негативно позначилися на стані його здоров`я, йому доводиться докладати додаткові зусилля для підтримки свого здоров`я. Недобросовісність відповідача заподіяла йому моральні страждання, компенсація за які складає 25 000 грн.

Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 30 січня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено частково.

Визнано недійсним п. 5.1. Договору про надання інформаційно-консультаційних послуг покупцю від 14 вересня 2019 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ ЦН АВАЛОН , в частині відповідальності замовника у виді штрафу у випадку односторонньої відмови від укладення правочину з придбання/відчуження об`єкта.

В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Одеського апеляційного суду від 02 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 30 січня 2020 року залишено без змін.

У липні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 30 січня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 02 червня 2020 року, в якій заявник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У касаційній скарзі заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частина перша статті 274 ЦПК України визначає, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються: малозначні справи і справи, що виникають з трудових відносин, а згідно частини другої цієї статті - може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Системний аналіз частини шостої статті 19, статті 274 ЦПК України дає підстави для висновку, що малозначними у цивільному процесі є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними (за виключенням справ, які мають розглядатися тільки за правилами загального позовного провадження) та які фактично можна поділити на: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності з ціною позову, що не перевищуєдвісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, у яких не можливо встановити ціну позову (немайнові вимоги), за виключеннями відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України та пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує критерії, визначені в частині третій статті 274 ЦПК України, а саме: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Предметом позову в даній справі є вимога немайнового характеру захист прав споживача, визнання недійсним договору про надання інформаційно-консультаційних послуг покупцю, та вимоги майнового характеру про стягнення залишку утримуваних на збереженні грошових коштів - 2365 доларів США, що за курсом НБУ станом на дату пред`явлення позову складає 57 280,61 грн., про стягнення моральної шкоди у розмірі 25 000 грн , що не представляє складності у зв`язку зі сталістю законодавства та судової практики, а тому справа є справою незначної складності і не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Відтак, справа є малозначною, в силу змісту правовідносин та їх регулювання не представляє значної складності, ціна позову в якій не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102, 00 грн х 250 = 525 500, 00 грн) та, виходячи із приписів частини четвертої статті 274 ЦПК України, не входить до переліку тих справ, що підлягають обов`язковому розгляду в порядку загального позовного провадження.

Суди ухвалювали рішення відповідно до усталеної судової практики, а доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції (частина перша статті 400 ЦПК України). Таким чином, за встановленими фактичними обставинами, справи та правовідносинами; правовим регулювання спору, справа не представляє значної складності, не належить до виключень із категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

При визначенні справи малозначною Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.

Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Доводи касаційної скарги не свідчать про наявність виключень передбачених статтею 389 ЦПК України необхідних для оскарження судових рішень у малозначних справах.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

У цій справі обставин, передбачених частиною четвертою статті 274 або пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення в малозначних справах підлягають касаційному оскарженню або обставин, за яких судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню не встановлено.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 30 січня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 02 червня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЦЕНТР НЕРУХОМОСТІ АВАЛОН про захист прав споживача, визнання недійсним договору про надання інформаційно-консультаційних послуг покупцю, стягнення залишку утримуваних на збереженні грошових коштів, стягнення моральної шкоди відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

С. Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко