Постанова

від 02.06.2020 по справі 344/5556/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/5556/17

Провадження № 22-ц/4808/570/20

Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.

Суддя-доповідач Фединяк

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючого Фединяка В.Д. ( суддя-доповідач)

суддів: Бойчука І.В., Девляшевського В.А.

секретаря Мельник О.В.

з участю участю представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6

представника підприємства "РІМ" Івано-Франківської обласної організації громадської організації "Наукове товариство інвалідів "Інститут соціальної політики" Месика Р. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом керівника підприємства "РІМ" Івано-Франківської обласної організації громадської організації "Наукове товариство інвалідів "Інститут соціальної політики" Месика Романа Володимировича до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди спричиненої внаслідок затоплення нежитлового приміщення, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 11 лютого 2020 року, ухвалене у складі судді Пастернак І.А. у м. Івано-Франківськ, повний текст рішення складений 17 лютого 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року керівник підприємства РІМ Івано-Франківської обласної організації громадської організації Наукове товариство інвалідів Інститут соціальної політики Месик Р.В. звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди спричиненої внаслідок затоплення нежитлового приміщення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що підприємство "PIM" Івано- Франківської обласної організації громадської організації "Наукове товариство інвалідів" Інститут соціальної політики орендує нежитлове приміщення, а саме: гаражне приміщення АДРЕСА_1 у будинку АДРЕСА_2 на підставі договору оренди від 02 січня 2017 року, укладеного з ОСОБА_3 . У гаражне приміщення було завезено на зберігання майно підприємства. 13 січня 2016 року з вини ОСОБА_2 , як власника квартири АДРЕСА_3 , відбулося затоплення вказаного вище гаражного приміщення, внаслідок чого майно підприємства було пошкоджено і знищено. Даний факт підтверджується актом обстеження гаражного приміщення АДРЕСА_1 у будинку від 13.01.2017 року, комісією в складі представників ТОВ "ЖЕО Прикарпаття", звітом про експертну оцінку майна на підставі договору № 08-02/2017/ІФ від 08.02.2017, відповідно до якого ринкова вартість об`єкта оцінки станом на 08.02.2017 рока складала 27 464 грн Відповідачка у добровільному порядку відмовляється відшкодувати збитки, завдані затопленням гаражного приміщенням та відшкодувати знищене та пошкоджене майно. Затоплення підвального приміщення з подальшим використанням часу та коштів на послуги експерта, підготовки до судового провадження, іншого використання - коштів на непередбачені ними витрати, ускладнило роботу підприємства із нормального робочого процесу. Тому позивач вважає, що має право отримати відшкодування також і моральної шкоди в сумі 5000, 00 грн Просить стягнути з ОСОБА_2 на користь підприємства РІМ Івано-Франківської обласної організації громадської організації Наукове товариство інвалідів Інститут соціальної політики 27 464,00 грн матеріальної шкоди внаслідок залиття гаражу, 5 000,00 грн моральної шкоди, 650,00 грн витрат за послуги оцінювача та 640,00 грн витрат по оплаті судового збору .

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 11 лютого 2020 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь підприємства РІМ Івано-Франківської обласної організації громадської організації Наукове товариство інвалідів Інститут соціальної політики, місцезнаходження якого 27 464 (двадцять сім тисяч чотириста шістдесят чотири) грн матеріальної шкоди, 650 (шістсот п`ядесять) грн за послуги оцінювача та 640, 00 грн судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій ставить питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що виразилось у неповному з`ясуванні судом усіх обставин справи та аналізі поданих доказів. Зокрема, апелянт вказує на те, що акт обстеження гаражного приміщення АДРЕСА_1 від 13 січня 2017 року не відповідає вимогам складання в силу Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76. Так, факт залиття, характер залиття та причини, завдана матеріальна шкода та його наслідки має бути зафіксовано актом комісійного обстеження, складеним за обов`язковою участю винною особи. Вказує, що вона не була при складанні акту та не підписувала акт. Висновок експерта 13/3 будівельно-технічної експертизи від 26 березня 2018 року є необгрунтованим та не узгоджується з іншими матеріалами справи і не відповідає фактичним даним, є складеним на підставі недостатньої кількості поданих експерту об`єктів дослідження, є неправильним та не відповідає дійсності. В квартирі, яка належить їй на праві власності, не встановлено редуктору тиску холодної води, а судом не встановлено абонтента, який несе відповідальність за утримання трубопроводу та приладів на ньому (редуктора). Вказує, що власником пошкодженого майна є юридична особа, позивач є тільки її керівником, останній не повноважений звертатись в суд за порушенням його майнових прав та відшкодування моральної шкоди.

15 квітня 2020 року керівник підприємства РІМ Івано-Франківської обласної організації громадської організації Наукове товариство інвалідів Інститут соціальної політики Месик Р.В. подав відзив на апеляційну скаргу, в якій доводи апеляційної скарги заперечив, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними. Вказує, що не спростовано факт вини власника квартири АДРЕСА_2 , оскільки підтверджується актом від 13 січня 2017 року. Доводи про те, що існує вина орендаря нежитлового приміщення не заслуговують на увагу та є безпідставними.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 підтримала доводи апеляційної скарги, просить задовольнити подану скаргу.

Керівник підприємства РІМ Івано-Франківської обласної організації громадської організації Наукове товариство інвалідів Інститут соціальної політики Месик Р.В. доводи апеляційної скарги заперечив. Рішення суду вважає законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову керівника підприємства РІМ Івано-Франківської обласної організації громадської організації Наукове товариство інвалідів Інститут соціальної політики Месика Р.В. суд першої інстанції виходив з того, що згідно висновку експерта № 13/3 будівельно-технічної експертизи від 11.04.2018 року причиною затоплення гаражного приміщення, яке орендує позивач, АДРЕСА_1 , згідно акту обстеження від 13.01.2017 року є тріснутий рекдуктор тиску холодної води , який самовільно встановлений власником квартири ОСОБА_2 . Ринкова вартість об`єкта оцінки станом на 08.02.2017 року складала 27 464 грн, що підтверджується звітом про експерту оцінку майна, а тому суд прийшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідачки 27 464 грн матеріальної шкоди внаслідок залиття квартири є підставною, обгрунтованою та підлягає до задоволення. Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів спричиненої йому моральної шкоди, за таких обставин суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є безпідставним та задоволенню не підлягають.

Висновок суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи.

Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 02 січня 2017 року між підприємством "РІМ" та ОСОБА_3 укладено договір оренди нежитлового приміщення, а саме: гаражного приміщення АДРЕСА_1 у будинку АДРЕСА_2 (а.с.6-7).

Дане нежитлове приміщення належить ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 03 січня 2014 року (а.с.8-9).

Відповідно до довідки ТзОВ "ЖЕО Прикарпаття", ОСОБА_4 є власницею житлової квартири АДРЕСА_3 (а.с.53)

Відповідно до копії паспорта ОСОБА_4 змінила прізвище на ОСОБА_2 ( а.с.150).

Відповідно до копії акту обстеження гаражного приміщення АДРЕСА_1 в будинку по АДРЕСА_2 від 13.01.2017 року причиною затоплення нежитлового приміщення, у якому зберігалось майно підприємства РІМ Івано-Франківської обласної організації громадської організації Наукове товариство інвалідів Інститут соціальної політики , стало виявлення тріснутого редуктора тиску холодної води, який самостійно встановлений власником квартири АДРЕСА_2 ( власник ОСОБА_4 ) по АДРЕСА_2 , що призвело до затоплення гаражного приміщення (а.с.98,99 - 101).

Згідно висновку судового експерта № 13/3 від 11 квітня 2018 року причиною затоплення (залиття) гаражного приміщення АДРЕСА_1 у будинку по АДРЕСА_2 є тріснутий редуктор тиску холодної води, який самостійно встановлений власником квартири АДРЕСА_2 ( власник ОСОБА_4 ) по АДРЕСА_2 , що призвело до затоплення гаражного пирміщення (а.с.84-89).

Згідно звіту про експертну оцінку пошкодженого майна підприємства РІМ Івано-Франківської обласної організації громадської організації Наукове товариство інвалідів Інститут соціальної політики залиттям нежитлового приміщення від 09 лютого 2017 року становить 27464 грн (а.с.14-32).

Розмір заподіяної шкоди залиттям нежитлового приміщення ОСОБА_2 чи її представник не оспорюють.

Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207 (далі - Правила), передбачено, що у разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил). В додатку № 4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов`язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

Згідно статті 322 ЦК України тягар утримання майна лежить на власнику майна.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Докази вини ОСОБА_2 у заподіянні позивачу шкоди у судовому засіданні відповідачем не спростовані.

Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що форма акту обстеження гаражного приміщення АДРЕСА_1 від 13 січня 2017 року не відповідає вимогами складання в силу Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76, не спростовує вини відповідача у заподіянні позивачу матеріальної шкоди.

Крім цього, суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що у відсутність відповідачки складався акт про виявлену причину заподіяної шкоди, оскільки спростовується фотознімком тріснутого редуктора тиску холодної води, який самостійно встановлений власником квартири АДРЕСА_2 ( власник ОСОБА_4 ) по АДРЕСА_2 , що призвело до затоплення гаражного приміщення (а.с.99).

Задовольняючи позов в частині відшкодування майнової шкоди, суд першої інстанції, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, обґрунтовано виходив із того, що майнова шкода була завдана внаслідок тріснутого редуктору тиску холодної води, який самостійно встановлений власником квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 Визначаючи розмір збитків, спричинених позивачу, суд вірно виходив до звіту про експерту оцінку майна ПП Аргумент , яким вартість ремонтно-відновлювальних робіт, необхідних для усунення пошкоджень, які виникли внаслідок залиття спірного нежитлового приміщення, визначено у розмірі 27 464 грн.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року).

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Ціна позову в даній справі становить 33 114 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102 грн*100=210 200 грн).

Отже зазначена справа є малозначною в силу вимог закону, тому в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Івано-Франківського міського суду від 11 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і в касаційному порядку оскарженню не підлягає, а у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Судді: В.Д.Фединяк

І.В.Бойчук

В.А.Девляшевський