Ухвала

від 13.07.2020 по справі 344/5556/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

13 липня 2020 року

м. Київ

справа №344/5556/17

провадження №61-9845ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М. вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 11 лютого 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 02 червня 2020 року у справі за позовом керівника підприємства РІМ Івано-Франківської обласної організації громадської організації "Наукове товариство інвалідів Інститут соціальної політики Месика Романа Володимировича до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди спричиненої внаслідок затоплення нежитлового приміщення,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року керівник підприємства РІМ Івано-Франківської обласної організації громадської організації Наукове товариство інвалідів Інститут соціальної політики Месик Р. В. звернувся до ОСОБА_1 з позовом, у якому просив стягнути з відповідача

27 464 грн на відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття гаражу та 5 000 грн моральної шкоди.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 11 лютого 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь підприємства РІМ Івано-Франківської обласної організації громадської організації Наукове товариство інвалідів Інститут соціальної політики

27 464 грн матеріальної шкоди, 650 грн за послуги оцінювача та 640 грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 02 червня

2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Івано-Франківського міського суду від 11 лютого 2020 року залишено без змін.

У касаційній скарзі, поданій у липні 2020 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції встановив, що дана справа є малозначною.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд погоджується з наведеним вище висновком та приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Предметом спору у даній справі є вимоги майнового характеру. Розмір заявленої суми становить 33 114 грн (27 464+5 000+650).

Вимоги майнового характеру станом на 01 січня 2020 року не перевищують ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 * 100 = 210 200).

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до вищенаведених приписів ЦПК України.

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства.

Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначила, що дана справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки заявник перебуває у декретній відпустці та отримує щомісячну одноразову допомогу, тому її матеріальне становище не дозволяє відшкодувати стягнуту судом суму.

Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що наведені заявником підстави є такими, що становлять виняткове значення для учасника справи. Посилання в касаційній скарзі на майновий стан не може бути підставою для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій в межах своїх повноважень, заявник не переконав у наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду

від 11 лютого 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 02 червня 2020 року у справі за позовом керівника підприємства РІМ Івано-Франківської обласної організації громадської організації "Наукове товариство інвалідів Інститут соціальної політики Месика Романа Володимировича до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди спричиненої внаслідок затоплення нежитлового приміщення.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська