Постанова

від 26.05.2020 по справі 910/5650/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2020 р. Справа№ 910/5650/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Скрипки І.М.

Михальської Ю.Б.

секретар судового засіданні: Бендюг І.В.,

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 26.05.2020,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Босенка Романа Миколайовича

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 10.07.2019

у справі № 910/5650/19 ( суддя Блажівська О.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СБГД"

до Фізичної особи-підприємця Босенка Романа Миколайовича

про стягнення 295 322, 80 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СБГД" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Босенка Романа Миколайовича про стягнення 295 322,80 грн.

Позов обґрунтовано тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "СБГД" в період з 16.07.2018 по 02.08.2018 помилково перерахувало на рахунок Фізичної особи-підприємця Босенка Романа Миколайовича грошові кошти у розмірі 295 322,80 грн, у зв`язку з чим позивач просить стягнути помилково перераховані грошові кошти з відповідача на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 по справі №910/5650/19 позов задоволено повністю.

За рішенням суду присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача основну заборгованість у розмірі 295 322, 80 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 4429, 85 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріали справи не містять, а учасниками справи не наведено наявності правових підстав для отримання відповідачем коштів у розмірі 295 322,80 грн. за рахунок коштів саме позивача, у зв`язку з чим підстава для володіння відповідачем грошовими коштами позивача в розмірі 295 322,80 грн. відсутня, а відтак зазначену суму коштів відповідач зобов`язаний повернути позивачу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець Босенко Роман Миколайович звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 скасувати на постановити нове рішення, яким позов залишити без задоволення у повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що ФОП Босенко Р.М. здійснює свою підприємницьку діяльність щодо поставки меблевих виробів на підставі Публічної оферти на укладення договору поставки, розміщеної в мережі інтернет на сайті за посиланням http://www.m-i-r.com.ua/dogovir/ . Так, відповідно до пункту 2.3. публічної оферти на укладення договору поставки здійснення покупцем оплати за рахунком, або авансового платежу в розмірі 70% від загальної суми рахунку вважається здійсненням акцепту публічної офорти покупцем.

За доводами апелянта, згідно наданих позивачем доказів, ТОВ СБГД здійснюючи часткову оплату за товар, шляхом проведення чотирьох платежів (із зазначенням призначення платежу) фактично вчинило дії спрямовані на прийняття публічної оферти покупцем та взяло на себе господарські зобов`язання на підставі публічної оферти на укладення договору поставки, що у розумінні статті 633 Цивільного кодексу України є публічним договором. Таким чином між сторонами виникли господарські відносини.

Отже, як вважає відповідач, доводи позивача щодо помилковості зарахування коштів на рахунок відповідача у зв`язку із відсутністю укладеного договору є безпідставними.

Крім того, апелянт стверджує, що ТОВ СБГД направляло відповідачу претензії про розірвання господарських договорів з відповідачем, укладених на суми, що зазначаються у позові як помилково перераховані.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, позивачем подано відзив, у якому ТОВ СБГД вказує на її безпідставність, у зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Так, позивач посилається на те, що відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження укладення між сторонами договору поставки (за публічною офертою), або будь-якого іншого договору, як у спрощений спосіб із погодженням таким чином всіх істотних умов, притаманних даному виду договорів, так і у письмовій формі. Натомість, позивач перерахував відповідачу спірну суму грошових коштів безпідставно, за відсутністю між сторонами будь-яких договірних відносин.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "СБГД", у період з 16.07.2018 по 02.08.2018 перерахувало на поточний банківський рахунок Фізичної особи-підприємця Босенко Романа Миколайовича грошові кошти у загальному розмірі 295 322,80 грн. Грошові кошти було перераховано з призначенням платежу: "за товар"; "за меблі".

На підтвердження зазначеного, позивачем надано виписку по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "СБГД" НОМЕР_3 з 01.01.2018 до 29.01.2019, з якої вбачається наступне:

- 16.07.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "СБГД" перерахувало грошову суму у розмірі 70 400,00 грн на рахунок Фізичної особи-підприємця Босенко Романа Миколайовича № НОМЕР_1 ;

- 20.07.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "СБГД" перерахувало грошову суму у розмірі 56 000,00 грн на рахунок Фізичної особи-підприємця Босенко Романа Миколайовича № НОМЕР_1 ;

- 01.08.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "СБГД" перерахувало грошову суму у розмірі 7 500,00 грн на рахунок Фізичної особи-підприємця Босенко Романа Миколайовича № НОМЕР_1 ;

- 02.08.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "СБГД" перерахувало грошову суму у розмірі 161 422,80 грн на рахунок Фізичної особи-підприємця Босенко Романа Миколайовича № НОМЕР_1 .

Предметом спору уданій справі є вимоги ТОВ СБГД про стягнення з ФОП Босенка Романа Миколайовича на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України зазначеної суми грошових коштів як таких, що перераховані на рахунок відповідача помилково, тобто без достатньої правової підстави.

У позовній заяві, позивачем зазначено, що між сторонами у липні 2018 року проводились перемовини щодо укладення договорів поставки меблів, проте вказаний договір укладено не було, оскільки сторони не дійшли згоди щодо істотних умов вказаного договору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що посадова особа Товариства з обмеженою відповідальністю "СБГД" - бухгалтер ОСОБА_2 помилково перерахувала спірні грошові кошти на рахунок відповідача без відповідного погодження керівництва, на підставі інформації, наданої працівником позивача ОСОБА_1 , що працює на посаді Керівника проектів. ОСОБА_1 в пояснювальній записці від 22.08.2018 зазначає, що: "Я, керівник проектів Товариства з обмеженою відповідальністю "СБГД" - ОСОБА_1 , помилково вважав, що між ТОВ "СБГД" та ФОП Босенко Р . М. укладено договори на поставку товару. ФОП Босенко Р . М. по телефону повідомляв мене про необхідність перерахування коштів, і зазначав, що він та Ви, як директор Товариства з обмеженою відповідальністю "СБГД" прийшли до згоди щодо укладення договору, а сам договір готується для передачі на підпис. Говорив настільки впевнено, називав суми, що я навіть не міг підозрювати, що договору між ним та ТОВ "СБГД" не укладено, тому без вагань та без згоди директора ТОВ "СБГД" надав бухгалтеру реквізити для перерахування коштів з рахунку підприємства та надав розпорядження перерахувати грошові кошти. Реквізити рахунку ФОП Босенко Р.М. я отримав по електронній пошті".У зв`язку з допущеними порушеннями, на ОСОБА_1 наказом №02/08 від 22.08.2018 року накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Враховуючи викладене, позивач запевняє, що жодних договірних зобов`язань між Товариством з обмеженою відповідальністю "СБГД" та Фізичною особою-підприємцем Босенко Романом Миколайовичем не існує, передача будь-яких товарів/майна, у тому числі меблів не здійснювалася.

01.02.2019 позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу вих. №2901/05 від 29.01.2019 про повернення безпідставно набутих грошових коштів. Згідно рекомендаційного повідомлення про вручення поштового відправлення за №0101908736681 Фізична особа-підприємець Босенко Роман Миколайович отримала вказану вимогу 15.02.2019.

Жодних доказів на підтвердження факту повернення Фізичною особою-підприємцем Босенком Романом Миколайовичем грошових коштів у розмірі 295 322,80 грн позивачу не надано.

Водночас, в апеляційній скарзі ФОП Босенко Р.М. зазначає, що він здійснює свою підприємницьку діяльність щодо поставки меблевих виробів на підставі Публічної оферти на укладення договору поставки, розміщеної в мережі інтернет на сайті за посиланням http://www.m-i-r.com.ua/dogovir/ . Так, відповідно до пункту 2.3. публічної оферти на укладення договору поставки здійснення покупцем оплати за рахунком, або авансового платежу в розмірі 70% від загальної суми рахунку вважається здійсненням акцепту публічної офорти покупцем.

За доводами відповідача, згідно наданих позивачем доказів, ТОВ СБГД здійснюючи часткову оплату за товар шляхом проведення чотирьох платежів, фактично вчинило дії, спрямовані на прийняття публічної оферти покупцем, та взяло на себе господарські зобов`язання на підставі публічної оферти на укладення договору поставки, що у розумінні статті 633 Цивільного кодексу України є публічним договором. Таким чином між сторонами виникли господарські відносини.

До матеріалів справи відповідачем також долучено паперові копії електронних листів, електронна адреса відправника: ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримувача: ІНФОРМАЦІЯ_4 , копію направлено: ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до наданих паперових копій в електронному листі від 12 липня 2018 року від відправника надійшла пропозиція щодо замовлення стільців та дзеркал. Також була пропозиція виставити рахунок та прописати по кожній позиції строки виготовлення та доставки. До вказаного електронного листа також було приєднано файл: Реквізити СБГД.docx та счет стул+зеркала.xlsх .

Крім того, на підтвердження наявності існування договірних відносин між сторонами, відповідачем надано копії претензій №1, №2 та №3 від 01.10.2018 (а.с.с 96-98, том І), направлених ТОВ СБГД відповідачу, які підписані директором Погребняком О.Є. та скріплені печаткою ТОВ СБГД .

За доводами відповідача, дані претензії були направлені електронною поштою, відправник ОСОБА_1 з електронної адреси: ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримувач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , копії надіслані: ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зі змісту претензій вбачається, що позивач (покупець) звернувся до відповідача (постачальника) стосовно поставки меблів, в подальшому згідно рахунків №5 від 11.07.2018 та №7 від 25.07.2018 постачальник встановив вартість товару та зобов`язався здійснити поставку до 22.08.2018 (за рахунком №5) та до 07.09.2018 (за рахунком №7). Однак, протягом встановленого стоку поставки не відбулось, у зв`язку з чим, позивач повідомляє про розірвання договорів та просить відповідача повернути сплачені йому кошти згідно рахунків №5 та №7 на загальну суму 287822,8 грн.

Отже, як вважає відповідач, доводи позивача щодо помилковості зарахування коштів на рахунок відповідача у зв`язку із відсутністю укладеного договору є безпідставними.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача безпідставно отриманих грошових коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України в розмірі 295322,80 грн, які були перераховані на рахунок ФОП Босенка Романа Миколайовича з призначенням платежу оплата за матеріали згідно рах. №5 від 11.07.2018 , оплата за товар згідно рах. №5 від 11.07.2018 , оплата за товар згідно рах. №8 від 30.07.2018 , часткова оплата за меблі згідно рах. №7 від 25.07.2018 . За твердженнями позивача, викладеними в його позовній заяві, підстав для перерахування вищезазначених коштів не було, оскільки жодні договори між позивачем і відповідачем не укладалися. Отже, на думку позивача, зазначені грошові кошти перераховані помилково та за відсутності належних на те правових підстав.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (частини 1, 2 статті Цивільного кодексу України ).

Частиною 1 статті 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо його сторони у відповідній формі дійшли згоди у відношенні всіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина 1 статті 639 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З аналізу зазначених норм убачається, що за загальним правилом договір є укладеним у випадку повного і безумовного прийняття (акцепту) однією стороною пропозиції іншої сторони про укладення договору (оферти). При цьому укладання господарських договорів допускається у спрощений спосіб шляхом обміну листами, прийняття до виконання замовлень тощо. Зокрема, прийняттям пропозиції відповідно до частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України є вчинення особою, яка одержала оферту, відповідних конклюдентних дій (надання послуг, сплата коштів тощо). Зазначена правова норма не містить вичерпного переліку можливих конклюдентних дій.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема від 17.12.2018 у справі № 912/1883/17, від 19.12.2019 у справі № 904/5542/18.

Як підтверджено матеріалами справи, позивачем перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 295322,80 грн, на підтвердження чого позивачем надано виписку по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "СБГД" НОМЕР_3 з 01.01.2018 до 29.01.2019, згідно якої:

- 16.07.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "СБГД" перерахувало грошову суму у розмірі 70 400,00 грн на рахунок Фізичної особи-підприємця Босенко Романа Миколайовича № НОМЕР_1 ;

- 20.07.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "СБГД" перерахувало грошову суму у розмірі 56 000,00 грн на рахунок Фізичної особи-підприємця Босенко Романа Миколайовича № НОМЕР_1 ;

- 01.08.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "СБГД" перерахувало грошову суму у розмірі 7 500,00 грн на рахунок Фізичної особи-підприємця Босенко Романа Миколайовича № НОМЕР_1 ;

- 02.08.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "СБГД" перерахувало грошову суму у розмірі 161 422,80 грн на рахунок Фізичної особи-підприємця Босенко Романа Миколайовича № НОМЕР_1 .

На підтвердження викладених обставин, позивачем до відзиву на апеляційну скаргу також надано платіжні доручення за №4956 від 16.07.2018 на суму 70400,00 грн, №5248 від 01.08.2018 на суму 7500,00 грн, №5286 від 02.08.2018 на суму 161422,80 грн та №5057 від 20.07.2018 на суму 56000,00 грн.

З пояснювальних записок ОСОБА_1 , який працює на посаді керівника проектів ТОВ СБГД , та ОСОБА_2 , яка працює на посаді бухгалтера ТОВ СБГД , вбачається, що між сторонами у справі велись переговори з приводу укладення договору поставки, які відбувались засобами електронного зв`язку, а саме перепискою по електронній пошті.

При цьому, з доданих відповідачем до матеріалів справи доказів електронного листування (а.с.203-209, том І), колегією суддів встановлено, що від позивача відповідачу надійшла пропозиція щодо замовлення товару (стільців та дзеркал), також сторони погодили кількість, вартості, строки виготовлення та доставки. В результаті таких перемовин відповідачем виставлено рахунки на оплату товару, які позивачем оплачені.

Крім того, на підтвердження наявності існування договірних відносин між сторонами, колегія суддів приймає як доказ претензій №1, №2 та №3 від 01.10.2018 (а.с. 96-98, том І), які підписані директором Погребняком О .Є . та скріплені печаткою ТОВ СБГД , копії яких долучено відповідачем до матеріалів справи.

Зі змісту претензій вбачається, що позивач (покупець) звернувся до відповідача (постачальника) стосовно поставки меблів, в подальшому згідно рахунків №5 від 11.07.2018 та №7 від 25.07.2018 постачальник встановив вартість товару та зобов`язався здійснити поставку до 22.08.2018 (за рахунком №5) та до 07.09.2018 (за рахунком №7). Однак, протягом встановленого стоку поставки не відбулось, у зв`язку з чим, позивач повідомляє про розірвання договорів та просить відповідача повернути сплачені йому кошти згідно рахунків №5 та №7 на загальну суму 287822,80 грн.

Як встановлено колегією суддів, дані претензії були направлені електронною поштою, відправник ОСОБА_1 (працівник ТОВ СБГД , що доводиться самим позивачем) з електронної адреси: ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримувач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , копії надіслані: ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Колегія суддів також звертає увагу на те, що позивачем не заперечувалось та не спростовано, що вищевказані електронні адреси, з яких відбувалось листування з відповідачем, не належать співробітникам ТОВ СБГД .

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В практиці Європейського суду з прав людини також трапляються рішення, в яких суд посилається на баланс вірогідностей задля оцінки обставин у справі. Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 р. (заява № 59166/12) Дж. К. та Інші проти Швеції (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) Європейський суд з прав людини наголошує, що У країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування поза розумним сумнівом ( beyond reasonable doubt ). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей . Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри .

В рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.2007 р. (заява № 22750/02) у справі Бендерський проти України (BENDERSKIY v. Ukraine) суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у медичному експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

У даному випадку принцип більшої вірогідності у сукупності з принципом розумності надає можливість колегії суддів дійти до висновку, на підставі встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи та наданих сторонами доказів, про укладення між сторонами договору поставки у спрощений спосіб.

Крім того, слід зауважити, що грошові кошти перераховувались систематично, чотирма різними платежами протягом двох тижнів, з різницею 4-10 днів між кожним платежем, та на підставі різних рахунків - №5 від 11.07.2018, №7 від 25.07.2018 та №8 від 30.07.2020, тобто твердження позивача про помилкове здійснення перерахування спірної суми є менш вірогідним доводам відповідача та наданих на їх підтвердження доказів про існування між сторонами господарських відносин.

Відтак, здійснивши аналіз наданих до матеріалів справи доказів та враховуючи зміст вищенаведених положень законодавства вбачається, що між сторонами виникли договірні правовідносини, а саме з договору поставки, який був укладений у спрощений спосіб шляхом обміну електронними листами, в яких сторони погоджували асортимент товару, його вартість, кількість та строки оплати, та відповідно, здійснення позивачем оплати товару за рахунками відповідача, які були виставлені на його оплату.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що місцевим судом не надано жодної оцінки тій обставині, що спірні кошти перераховувались позивачем із зазначенням призначення платежу та відповідних рахунків, які виставлялися відповідачем для їх оплати, що відображено в призначенні платежу .

З урахуванням вищевикладеного, висновок суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять доказів наявності правових підстав для отримання відповідачем коштів у розмірі 295322,80 грн за рахунок саме позивача, є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Наданий позивачем експертний висновок за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет №3/2020-ЕВ від 21.01.2020 (а.с.153-169, том І) не може бути прийнятий у якості доказу у даній справі, з огляду на таке.

Господарський процесуальний кодекс України у статті 73 розкриває поняття доказів, а саме визначає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Стаття 86 вказаного Кодексу унормовує, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 98 ГПК України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (п.3).

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок (п.7).

Разом з тим, наданий позивачем експертний висновок не відповідає вимогам статті 98 ГПК України, оскільки не містить інформації стосовно попередження експерта про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами гл.83 ЦК України.

Ст. 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна та які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання щодо безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених у ст. 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань щодо набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 11 , ч.1, 2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, які передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених у ст. 11 цього кодексу .

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення та його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Системний аналіз положень ч.1, п.1 ч.2 ст.11, ч.1 ст.177, ч.1 ст.202, чч.1, 2 ст. 205 , ч.1 ст. 207 , ч.1 ст. 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою для набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося у не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені в ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України.

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення в зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено обставини укладення між сторонами договору поставки, то в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 295322,80 грн, перерахованих за платіжними дорученнями № 4956 від 16.07.2018; № 5057 від 20.07.2018; № 5248 від 01.08.2018 та № 5286 від 02.08.2020 необхідно відмовити, оскільки підстави для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України у даному випадку відсутні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 у справі №910/5650/19 прийнято з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, внаслідок чого підлягає скасуванню, апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із задоволенням позову слід здійснити перерозподіл судових витрат.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Босенка Романа Миколайовича на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 у справі №910/5650/19 задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 у справі №910/5650/19 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СБГД" (03150, м.Київ, вул.Антоновича, буд.51, офіс 606, код ЄДРПОУ 40704328) на користь Фізичної особи-підприємця Босенко Романа Миколайовича (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 6644 (шість тисяч шістсот сорок чотири) грн 78 коп.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/5650/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 03.06.2020.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді І.М. Скрипка

Ю.Б. Михальська