Рішення

від 28.05.2020 по справі 906/143/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/143/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.,

секретар судового засідання: Макарчук В.І.

за участю представника позивача: Нестеров І.В.- ордер КВ № 14278 від 14.05.2020

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СБПМ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблунецький олійний завод"

про стягнення 328 449,53 грн

Процесуальні дії по справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СБПМ" звернулось з позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблунецький олійний завод" коштів в сумі 328449,53 грн., з яких: 305850,06 грн. - основний борг, 20431,76 грн. - пеня, 2167,71 грн. - три відсотки річних.

Ухвалою від 20.02.2020 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 19.03.2020.

Ухвалою від 19.03.2020 суд відклав підготовче засідання на 16.04.2020.

Ухвалою від 16.04.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 14.05.2020.

Ухвалою від 14.05.2020 суд відклав розгляд справи по суті на 28.05.2020.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання відповідачем зобов`язань щодо сплати вартості за поставлений товар за договором №0810/19-КП від 08.10.2019, внаслідок чого на момент звернення до суду у відповідача існує прострочена заборгованість в розмірі 305850,06 грн.

За несвоєчасну оплату отриманого товару позивач на підставі п. 6.3 договору заявив до стягнення з відповідача 20431,76грн пені.

За несвоєчасне виконання грошового зобов`язання позивачем на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України заявлено до стягнення з відповідача 2167,71грн 3% річних.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсяз з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач повноважного представника у судове засідання не направив.

28.05.2020 засобами електронного зв`язку на адресу суду надійшло клопотання від представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що із запровадженням карантину та обмеженням руху транспорту представник відповідача не має можливості прибути в судове засідання.

Частиною першою статті 216 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Згідно ст. 202 ГПК України, суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Ухвалою від 20.02.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. В порядку ст. 165 ГПК України суд встановив відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

19.03.2020 та 12.05.2020 представником відповідача до суду подані клопотання про відкладення розгляду справи через неможливість прибути в судове засідання, у зв`язку із запровадженими на території України карантинними заходами. Водночас, представник вказував, що бажає брати участь в судових засіданнях (а.с. 60, 88).

Ухвалами суду від 19.03.2020 та 14.05.2020 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблунецький олійний завод" про відкладення розгляду справи були задоволені та розгляд справи відкладено.

Проте відповідач, починаючи з дня відкриття провадження у справі не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Разом з тим, суд зазначає, що представник відповідача не був позбавлений можливості скористатися правом на участь в судовому засіданні в режимі онлайн поза межами суду.

При вирішенні питання про відкладення розгляду справи, суд також враховує неодноразове відкладення розгляду справи, значну тривалість розгляду даної справи у підготовчому провадженні, за якої сторони мали можливість реалізувати всі свої права.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Окрім того, згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Таким чином, ураховуючи викладені обставини, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи суд відмовив.

Згідно ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За вказаних обставин, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву у строк, встановлений ст. 165 ГПК України, зважаючи, що відповідач повідомлений про час та місце розгляду справи, а також беручи до уваги, що явка відповідача в судове засідання не визнавалась обов`язковою, суд на підставі ч.9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника відповідача.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні від 28.05.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд підписав вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

08.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СБПМ" (постачальник,позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ''Яблунецький олійний завод'' (замовник, відповідач) укладений договір поставки № 0810/19-КП (а.с. 12-14) (а.с. 12-14).

Відповідно до п. 1.1 договору, в порядку та на умовах визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця продукцію Н-Гексан виробництва заводу Rompetrol Rafinare S.A. , Румунія (надалі - товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар, на умовах, в кількості та по ціні відповідно до специфікацій, які є невід`ємною частиною даного договору.

За умовами п. 1.2. договору поставка товару здійснюється партіями. Найменування, кількість, ціна та відповідно загальна вартість товару в кожній окремій партії зазначаються в окремих специфікаціях на кожну окрему партію товару, які будуть являтись невід`ємними частинами даного договору з дня їх належного оформлення відповідно до умов договору.

Згідно п. 2.3. договору, загальна сума договору дорівнює сумарній вартості партій товару, зазначених у всіх специфікаціях, підписаних сторонами в період дії даного договору.

У п.п. 3.1.1. договору сторони узгодили, що у випадку, якщо інше не передбачено у специфікації на поставку конкретної партії товару, оплата вартості товару здійснюється в наступному порядку: розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня поставки товару.

За умовами п. 6.3. договору за порушення (прострочення) покупцем строків здійснення грошових розрахунків за товар, передбачених умовами цього договору та/або специфікацію на поставку конкретної партії Товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення за весь період прострочення оплати.

До Договору №0810/19-КП від 08.10.2019 сторони уклали специфікацію №1 від 24.10.2019, в якій погодили найменування товару (N-Гексан (виробництва Ромпетрол, Румунія)), кількість товару (8,82 т), ціну товару (33621,51грн) та загальну вартість товару (355 850,06 грн) (а.с. 15).

Пунктом 2 специфікації сторони погодили, що оплата товару здійснюється на умовах відстрочення платежу, а саме: протягом 15-ти (п`ятнадцяти) банківських днів з дня поставки товару за видатковою накладною, покупець, на підставі рахунку постачальника на оплату, сплачує постачальнику 100 (сто) % вартості товару.

За даними позивача на умовах укладеного договору позивач поставив відповідачу товар за видатковою накладною № 793 від 24.10.2019 на суму 355850,06 грн (а.с. 18).

Факт поставки товару також підтверджується податковою накладною №103 від 24.10.2019 на суму 355 850,06 (а.с. 21).

Відповідач в порушення умов договору здійснив часткову оплату на загальну суму 50000,00грн, що підтверджується платіжним дорученням № 509 від 16.12.2019(а.с. 23) та випискою з банківського рахунку (а.с. 24).

За даними позивача, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, у відповідача станом на день звернення до суду має місце заборгованість, яка становить 305850,06 грн.

За несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов п. 6.3 договору позивач заявив до стягнення з відповідача пеню у розмірі 20431,76 грн.

Водночас, на підставі ст. 625 ЦК України позивач, за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором нарахував до стягнення з відповідача 2167,71грн 3 % річних.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Частина 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд встановив, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору №0810/19- КП від 08.10.2019, який за своєю правовою підставою є договором постаки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Так, видатковою накладною №793 від 24.10.2019 (а.с. 18), підтверджується факт поставки відповідачу товару на загальну суму 355 850,06 грн., що вказує на належне виконання зобов`язання з боку позивача.

Факт виконання позивачем свого зобов`язання щодо поставки товару вказує на необхідність виконання відповідачем обов`язку щодо оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2 специфікації №1 сторони передбачили, що розрахунок за товар здійснюється покупцем протягом 15 банківських днів з дня поставки.

Таким чином, відповідач зобов`язаний був провести розрахунки за поставлений згідно видаткової накладної № 793 від 24.10.2019 товар до 14.11.2019 (включно).

Як свідчать матеріали справи, відповідач 16.12.2019 частково оплатив отриманий товар на загальну суму 50 000,00 грн. (а.с.23).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що у відповідача станом на день звернення позивача до суду та на день розгляду справи в суді існує прострочення в оплаті отриманого від позивача товару на суму 305850,06 грн.

Доказів погашення відповідачем заборгованості перед позивачем у заявленій сумі матеріали справи не містять.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших умов, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 305 850,06грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 20431,76 грн пені суд зазначає про наступне.

Відповідно до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як передбачено ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов`язання, зокрема, сплату неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 1 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приписами ч.6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 6.3. договору сторони передбачили, що за порушення (прострочення) покупцем строків здійснення грошових розрахунків за товар, передбачених умовами цього договору та/або специфікацію на поставку конкретної партії Товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення за весь період прострочення оплати.

З розрахунку позивача (а.с.7) видно, що позивач заявив пеню за період з 15.11.2019 по 16.12.2019 на суму простроченої заборгованості 355850,06грн та з 17.12.2019 по 03.02.2020 на суму простроченої заборгованості 305850,06грн.

Перевіривши розрахунок суми пені суд встановив, що позивач неправомірно у період розрахунку на суму заборгованості 355850,06 грн. включив дату - 16.12.2019, оскільки день сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.

З урахуванням встановлених судом обставин та враховуючи вихідні дані позивача суд здійснив власний розрахунок пені, за яким пеня нарахована за період з 15.11.2019 по 15.12.2019 на суму заборгованості 355850,06 грн., за період з 16.12.2019 по 03.02.2020 на суму заборгованості 305850,06 грн. і становить 20376,21грн.

За вказаних обставин вимога про стягнення пені є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в сумі 20376,21грн.

В частині стягнення 55,55грн пені суд відмовляє у позові за безпідставністю.

Стосовно вимог про стягнення 2167,71грн 3 % суд зазначає про наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунку позивача (а.с. 8) видно, що 3 % річних позивач нарахував за аналогічний період та на суму простроченої заборгованості, що й при нарахуванні пені, які склали 2 167,71 грн.

Суд перевіривши розрахунок 3% річних встановив, що позивач допустив аналогічні помилки, що й при нарахуванні пені.

За вказаних обставин, суд за заявлений позивачем період та з урахуванням встановлених судом обставин здійснив власний розрахунок 3% річних, за яким 3% річних становлять 2161,27 грн.

Отже вимога про стягнення 3% річних є обґрунтованою, правомірною та підлягає задоволенню в сумі 2161,27грн

В частині стягнення 6,44 грн. 3% річних суд відмовляє за безпідставністю вимог.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову на загальну суму 328 387,54 грн., з яких: 305 850,06 грн. - основний борг, 20 376,21 грн. - пеня, 2161,27 грн. - 3 % річних.

В частині стягнення з відповідача 55,55 грн. пені та 6,44 грн. 3% річних суд відмовляє в задоволені позову.

В порядку ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблунецький олійний завод" (11250, Житомирська обл., Ємільчинський р-н, смт. Яблунець, вул. Героїв України, 81, код ЄДРПОУ 41592317)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СБПМ" ( 01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 26, прим. 1, каб. 4, код ЄДРПОУ 36424641)

- 305850,06 грн. - основний борг,

- 20376,21 грн. - пеня,

- 2161,27 грн. - три відсотки річних;

- 4925,81 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 04.06.20

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- у справу

2,3- сторонам (рек. з повід)