Постанова

від 03.08.2020 по справі 906/143/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

03 серпня 2020 року Справа № 906/143/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Мазур О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблунецький олійний завод"

на рішення Господарського суду Житомирської області від 28.05.2020р.

(ухвалене о 11:09 год. у м. Житомирі, повний текст складено о 04.06.2020р.)

у справі №906/143/20 (суддя Сікорська Н.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СБПМ"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблунецький олійний завод"

про стягнення 328 449,53 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явився ;

від відповідача - Гусопасов А.В.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СБПМ" звернулось з позовом до Господарського суду Житомирської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблунецький олійний завод" коштів в сумі 328449 грн. 53 коп., з яких: 305850 грн. 06 коп.- основний борг, 20431 грн.76 коп. - пеня, 2167 грн. 71 коп. - 3% річних.

В обґрунтовування позовних вимог ТОВ "СБПМ" вказує на неналежне виконання ТОВ "Яблунецький олійний завод" зобов`язань щодо сплати вартості за поставлений товар за Договором №0810/19-КП від 08.10.2019 р.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 28.05.2020р. у справі №906/143/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблунецький олійний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СБПМ" 305850 грн. 06 коп. основного боргу, 20376 грн. 21 коп. пені, 2161 грн. 27 коп. 3% річних та 4925 грн. 81 коп. судового збору. В решті позову відмовлено.

При ухвалені вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що 08.10.2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "СБПМ" та Товариством з обмеженою відповідальністю ''Яблунецький олійний завод'' було укладено Договір поставки №0810/19-КП.

Суд встановив, що позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 355850 грн. 06 коп., за який останній мав розрахуватися в строк до 14.11.2019 р., однак відповідач лише частково 16.12.2019 р. оплатив вартість товару в розмірі 50000 грн.

Проаналізувавши обставини справи та положення чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 305850 грн. 06 коп. основного боргу.

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення пені та 3% річних суд зазначив, що позивачем при розрахунку розміру пені та 3% річних було допущено помилку, а саме включено день оплати суми заборгованості, а тому здійснивши власні розрахунки дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача 20376 грн. 21 коп. пені, 2161 грн. 27 коп. 3% річних.

Розглядаючи спірні правовідносини суд застосував відповідні положення ст. ст. 11, 509, 526, 530, 546, 549, 611, 625, 626, 629, 638, 655, 692, 712 ЦК України, ст. 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Яблунецький олійний завод" звернулося з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Житомирської області від 28.05.2020р. у справі №906/143/20 скасувати в частині стягнення з відповідача 20376 грн. 21 коп. пені та 3% річних в сумі 2161 грн. 27 коп. та ухвалити в цій частині нове рішення, стягнути з відповідача 20149 грн. 97 коп. пені та 3% річних в розмірі 2136 грн. 13 коп.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та необґрунтованим таким, що ухвалене при неправильному встановленні обставин справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права у зв`язку із чим підлягає частковому скасуванню.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.

Судом першої інстанції не було враховано, що в розрахунках 3% річних та пені день сплати суми заборгованості не включається в період часу таких обрахунків.

Правильними періодами розрахунку має бути зазначено наступні: з 15.11.2019 р. (від дня наступного за останнім днем для проведення оплати за Договором) до 15.12.2019 р. (день попередній перед частковою оплатою); з 17.12.2019 р. (день наступний за днем здійснення часткової оплати) до 03.02.2020 р. (день закінчення розрахунку за позовною заявою).

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги посилається на п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14, постанови Верховного Суду від 13.06.2018 р. у справі №922/1008/16, від 10.04.2018 р. у справі №910/13064/17.

Вказує, що до стягнення з відповідача підлягає 20149 грн. 97 коп. пені та 3% річних в розмірі 2136 грн. 13 коп.

Враховуючи вищевикладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Яблунецький олійний завод" вважає, що вищевказане судове рішення є незаконним та необґрунтованим.

Також, Товариство з обмеженою відповідальністю "Яблунецький олійний завод" подало до суду апеляційної інстанції доповнення до апеляційної скарги, відповідно до яких зазначає наступне.

Ухвалою суду першої інстанції від 20.02.2020 р. у даній справі було прийнята позовна заява до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 19 березня 2020 р.

Ухвалою суду від 19 березня 2020 р. було відкладено підготовче засідання на 16.04.2020 р., при цьому судом враховано Указ Президента України від 13.03.2020 р. №87/2020 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.03.2020 р. "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", Постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" та, запроваджений в Господарському суді Житомирської області особливий режим роботи на період карантинних заходів з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби, тому суд вважає за необхідне розгляд справи в підготовчому засіданні відкласти поза межами строку дії карантину.

На думку скаржника, 16 квітня 2020 р. ухвалою Господарського суду Житомирської області було незаконно, всупереч діючого законодавства та клопотання представника відповідача про відкладення справи у зв`язку з карантином та неможливістю з`явитися до суду, закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 14 травня 2020 р.

Вважає, що такими діями, суд вказуючи, що за приписами ст. 177 ГПК України, завданнями підготовчого провадження є остаточне визначення предмету спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог, з`ясування заперечень позовних вимог та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті не виконав ці вимоги законодавства.

Зазначає, що оскільки відповідач позов не визнавав, письмово заявляв про намір обов`язково прийняти участь у судових засіданнях як у підготовчому проваджені, так і при розгляді справи по суті, скористатися своїми правами на подання заперечень, а також і зустрічного позову, але незаконними процесуальними рішеннями суду, був позбавлений цих своїх прав.

Звертає увагу на те, що, приймаючи рішення по суті справи, постановляючи ухвали, якими не були задоволені клопотання відповідача про відкладення слухання справи закриваючи підготовче провадження, суд грубо порушив вимоги діючого процесуального кодексу, фактично позбавив відповідача його процесуальних прав у вигляді можливості надати відзив на позовну заяву, надати зустрічний позов, підготуватися для участі у судових засіданнях таке інше.

Зауважує, що приймаючи оскаржуване рішення, суд не з`ясував обставини у вигляді не подання відзиву та зустрічного позову, що мають значення для справи, порушив норми процесуального права, що в силу ч.2 ст. 277 ГПК України є підставою для скасування судового рішення, оскільки це призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на вказане, відповідач просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 28.05.2020р. у справі №906/143/20.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "СБПМ" надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до якого просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує наступне.

Відповідач вважає, що не зважаючи на суму/розмір погашення існуючої заборгованості, сам факт здійснення платежу звільняє відповідача від нарахування та сплати ним штрафних санкцій за цей день на всю суму наявного боргу.

В зв`язку з цим відповідач повністю виключив день 16.12.2019 р. з розрахунку штрафних санкцій і відповідно розрахував суму пені та 3% річних без урахування цього дня.

Позивач не погоджується з зазначеним твердженням відповідача та розрахованими ним сумами пені та 3-х процентів річних, оскільки фактично в день 16.12.2019 р. у відповідача перед позивачем була наявна заборгованість в сумі 305850 грн. 06 коп.

Доводи відповідача про виключення цієї дати з періоду розрахунку для нарахування штрафних санкцій була б обґрунтованою у випадку, якби в цей день відповідач сплатив борг не частково, а повністю.

Оскільки 16.12.2019 р. сплата боргу була здійснена частково на суму 50000 грн., то і не включення цього дня в період часу, за який здійснюється нарахування пені, стосується виключно сплаченої суми боргу на цю суму, про що суд першої інстанції у своєму рішенні зробив правильний та обґрунтований висновок під час проведення власного розрахунку (перерахунку) пені та штрафних санкцій.

За наведеного вище, позивач вважає, що оскаржене рішення є законним, обґрунтованим, ухваленим з урахуванням усіх обставин справи та з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також у відзиві відповідач просить провести розгляд справи за відсутності його уповноваженого представника.

03 серпня 2020 року в судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду представник скаржника підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі та доповненнях до неї, стверджує, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. З огляду на вказане, вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області від 28.05.2020р. у справі №906/143/20 слід скасувати.

В судове засідання 03.08.2020 р. представник позивача не з`явився.

Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить здійснювати розгляд справи без участі його представника, суд апеляційної інстанції визнав за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника позивача.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 08.10.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "СБПМ" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ''Яблунецький олійний завод'' (замовник) було укладено Договір поставки № 0810/19-КП (далі - Договір) (а. с. 12-14).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця продукцію Н-Гексан виробництва заводу "Rompetrol Rafinare S.A.", Румунія (надалі - товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар, на умовах, в кількості та по ціні відповідно до специфікацій, які є невід`ємною частиною даного договору.

В п. 1.2. Договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється партіями. Найменування, кількість, ціна та відповідно загальна вартість товару в кожній окремій партії зазначаються в окремих специфікаціях на кожну окрему партію товару, які будуть являтись невід`ємними частинами даного договору з дня їх належного оформлення відповідно до умов договору.

Згідно п. 2.3. Договору, загальна сума договору дорівнює сумарній вартості партій товару, зазначених у всіх специфікаціях, підписаних сторонами в період дії даного договору.

Відповідно до п. 3.1.1. Договору сторони узгодили, що у випадку, якщо інше не передбачено у специфікації на поставку конкретної партії товару, оплата вартості товару здійснюється в наступному порядку: розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня поставки товару.

За умовами п. 6.3. Договору за порушення (прострочення) покупцем строків здійснення грошових розрахунків за товар, передбачених умовами цього договору та/або специфікацію на поставку конкретної партії Товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення за весь період прострочення оплати.

В подальшому, 24.10.2019 р. сторони погодили Специфікацію № 1 до Договору №0810/19-КП від 08.10.2019 р.

В даній специфікації сторони погодили партію товару, а саме: N-Гексан (виробництва Ромпетрол, Румунія) в кількості 8,82 т, за ціною 33621 грн. 51 коп. на загальну вартість товару (355850 грн. 06 коп.) (а. с. 15).

Пунктом 2 специфікації сторони погодили, що оплата товару здійснюється на умовах відстрочення платежу, а саме: протягом 15-ти (п`ятнадцяти) банківських днів з дня поставки товару за видатковою накладною, покупець, на підставі рахунку постачальника на оплату, сплачує постачальнику 100 (сто) % вартості товару.

Як вбачається із видаткової накладної № 793 від 24.10.2019 р. позивач поставив відповідачу товар на суму 355850 грн. 06 коп. (а. с. 18).

Поставки товару, окрім вказаної видаткової накладної, підтверджується і податковою накладною №103 від 24.10.2019 р. на суму 355850 грн. 06 коп. (а. с. 21).

Однак, відповідач в порушення умов Договору здійснив часткову оплату на загальну суму 50000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 509 від 16.12.2019 р. (а. с. 23) та випискою з банківського рахунку (а. с. 24).

Враховуючи неналежне виконання ТОВ "Яблунецький олійний завод" зобов`язань щодо сплати повної вартості поставленого товару за Договором №0810/19-КП від 08.10.2019р., позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення 305850 грн. 06 коп. боргу.

Також, позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 20431 грн. 76 коп. та 3% річних в розмірі 2167 грн. 71 коп.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

В силу дії ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як убачається із встановлених обставини у даній справі, між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі укладення Договору поставки № 0810/19-КП від 08.10.2019 р.

Відповідно до частин першої та другої статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Частинами першою, другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з статтею 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Судом встановлено, що позивач виконав договірні зобов`язання в обумовленому Договором порядку, що стверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема видатковою накладною № 793 від 24.10.2019 р. та податковою накладною №103 від 24.10.2019 р.

Частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи п. 2 Специфікації № 1 від 24.10.2019 р., у відповідача виник обов`язок з оплати товару в строк до 14.11.2019 р.

Однак, відповідач лише частково оплатив отриманий товар на загальну суму 50000 грн., доказів погашення решти заборгованості відповідачем не надано.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною першою статті 525 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) за статтею 610 ЦК України.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 305850 грн. 06 коп. є обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами та підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскаржуючи рішення Господарського суду Житомирської області від 28.05.2020р. у справі №906/143/20, скаржник в апеляційній скарзі та доповненнях до неї не наводить доводів щодо незгоди з вказаним рішенням в частині стягнення основного боргу.

Окрім того, як зазначено судом апеляційної інстанції вище, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 20431 грн. 76 коп. та 3% річних в розмірі 2167 грн. 71 коп.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 6.3 Договору за порушення (прострочення) покупцем строків здійснення грошових розрахунків за товар, передбачених умовами цього договору та/або специфікацію на поставку конкретної партії Товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення за весь період прострочення оплати.

Позивач за прострочення строків оплати поставленого товару, керуючись п. 6.3. Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 20431 грн. 76 коп.

Перевіривши розрахунок суми пені здійснений позивачем (а. с. 7), апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність помилок в такому розрахунку, зокрема включення позивачем в період розрахунку пені на суму основного боргу дати часткової оплати (16.12.2019 р.).

За таких обставин суд апеляційної інстанції перерахував розмір з врахуванням обставин справи (початок виникнення заборгованості, часткова оплата, кінцевий термін нарахування, визначений позивачем у відповідному розрахунку) та встановив, що до стягнення з відповідача підлягає пеня в розмірі 20376 грн. 21 коп., з яких: за період з 15.11.2019 р. по 15.12.2019 р. на суму заборгованості 355850 грн. 06 коп. пеня складає 9252 грн. 10 коп.; за період з 16.12.2019 р. по 03.02.2020 р. на суму заборгованості 305850 грн. 06 коп. пеня складає 11124 грн. 11 коп.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 20376 грн. 21 коп., а в стягненні 55 грн. 55 коп. слід відмовити.

Надаючи оцінку твердженням скаржника, що пеню неможливо нараховувати в день оплати (16.12.2019 р.), апеляційний господарський суд зазначає, що такі доводи є хибними, оскільки 16.12.2019 р. відповідачем не була погашена заборгованість в повному розмірі, а лише частково в розмірі 50000 грн. і не має правових підстав для нарахування штрафних санкцій саме на вказану суму.

В той час, на залишок заборгованості (305850 грн. 06 коп.) можливе нарахування пені, оскільки продовжується існування заборгованості, котра не сплачена відповідачем, а виключення дня (16.12.2019 р.) з розрахунку пені може призвести до порушення права позивача на отримання від сторони, котра порушила зобов`язання, передбаченої законом грошової суми у вигляді пені за такий день, нарахованої на залишок боргу.

Посилання скаржника на правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду та п.1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 стосується не беруться судом до уваги, оскільки така позиція може застосовуватися лише у випадку повного погашення заборгованості.

Враховуючи викладене, твердження відповідача щодо неможливості нарахування пені за 16.12.2019 р. відхиляються судом апеляційної інстанції.

Щодо стягнення 3% річних в сумі 2167 грн. 71 коп., суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, апеляційний господарський суд встановив, що останній містить помилку аналогічну помилці, допущеній позивачем в розрахунку пені.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову в цій частині та стягненні з відповідача 2161 грн. 27 коп. 3 % річних, з яких: за період з 15.11.2019 р. по 15.12.2019 р. на суму заборгованості 355850 грн. 06 коп. 3 % річних в сумі 906 грн. 69 коп.; за період з 16.12.2019 р. по 03.02.2020 р. на суму заборгованості 305850 грн. 06 коп. 3% річних складає 1254 грн. 58 коп.

Враховуючи наведене, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в розмірі 2161 грн. 27 коп., а в стягненні 6 грн. 44 коп. 3% річних слід відмовити.

Доводи скаржника відносно неможливості нарахування 3% річних за 16.12.2019 р. не беруться до уваги з тих самих підстав наведених вище при оцінці доводів щодо пені.

Надаючи оцінку доводам скаржника, наведеним в доповненнях до апеляційної скарги суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 20.02.2020 р. у даній справі було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання призначити на 19.03.2020 р. о 11:00 год. Рекомендовано відповідачу:

- відповідно до ст. 165 ГПК України, подати відзив на позовну заяву у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку підготовчого засідання;

- подати всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову у строк - 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі;

Також, вказаною ухвалою суд попередив відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами та роз`яснив відповідачу його право пред`явити зустрічний позов у строк, встановлений судом для подання відзиву (а. с. 50).

19.03.2020 р. на адресу суду першої інстанції від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи мотивоване тим, що представник відповідача має бажання брати участь в судових засідання, однак через запровадженні карантині заходи, не має можливості взяти участь в засіданні (а. с. 60).

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 19.03.2020 р. у справі №906/143/20 було відкладено підготовче засідання. Призначено судове засідання на 16.04.2020 р. о 12:00 год. (а. с. 63)

16.04.2020 р. ухвалою Господарського суду Житомирської області було закрито підготовче провадження та призначено справу №906/143/20 до судового розгляду по суті. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на "14" травня 2020 р. о 10:00 год. Роз`яснено сторонам їх право звернутися до суду з заявою про розгляд справи без їх участі на підставі наявних у справі матеріалів та, що згідно ч. 4 ст. 197 ГПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України" (а. с. 78).

12.05.2020 р. представник відповідача подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із неможливістю з`явитися в судове засідання через обмеження руху транспорту міжобласного сполучення (а. с. 88).

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 14.05.2020 р. у справі №906/143/20 було відкладено розгляд справи по суті. Призначено судове засідання на 28.05.2020 р. о 10:20 год. Повторно роз`яснено відповідачу та його представнику, що згідно ч. 4 ст. 197 ГПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України" (а. с. 93).

28.05.2020 р. представник відповідача подала суду першої інстанції клопотання про відкладення розгляду справи. У вказано клопотанні представник вказала, що не може бути присутньою в судовому засіданні в ухвалою Господарського суду Житомирської області через запровадженні обмеження руху транспорту. Зазначила, що проживає в Київській області, а міжобласне сполучення не відновлене (а. с. 98).

Вказане клопотання представника відповідача було відхилено судом першої інстанції. Мотиви відхилення були наведені в оскаржуваному рішенні.

З вищенаведеного вбачається, що суд першої інстанції двічі відкладав розгляд справи за клопотанням представника відповідача та роз`яснював відповідачу і його представнику про можливість взяти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

В той же час, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідач чи його представник скористалися правом на участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, передбаченим ст. 197 ГПК України.

Також суд апеляційної інстанції бере до уваги, що Законом України від 30.03.2020 р. №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" законодавцем були внесені змін до ГПК України щодо строків визначеними статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інших процесуальних строків щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву.

Вказаним Законом дійсно було збільшено строк розгляду справи по суті (ст. 195 ГПК України).

За положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд звертає увагу, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).

Окрім того, за приписами ст. ст. 42, 43 ГПК України учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

За таких обставин, апеляційний господарський суд констатує, що збільшення строку розгляду справи по суті не має бути використано учасником справи з метою безкінечного затягування розгляду справи, шляхом подання клопотань про відкладення, без використання інших, передбачених законом способів взяти участь в судовому засіданні, оскільки в противному випадку такі дії можуть призвести до порушень прав особи, за захистом яких особа звернулася до суду.

Враховуючи викладене, твердження скаржника, що суд першої інстанції порушив його права у зв`язку із не відкладенням розгляду справи за його клопотанням відхиляються судом апеляційної інстанції, натомість матеріали справи вказують на те, що суд першої інстанції сприяв сторонам, зокрема відповідачу в реалізації його процесуальних прав з метою повного та всебічного розгляду справи.

Щодо не з`ясування місцевим господарським судом причин неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та зустрічного позову, апеляційний господарський суд зазначає таке.

Матеріали справи містять неодноразові письмові клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, що свідчить про те, що відповідач в аналогічний спосіб міг, у разі наявності такого бажання, надіслати на адресу суду та позивача відзив на позовну заяву чи подати зустрічний позов і дані обставини є очевидними, як для суду, так і для сторін у справі.

За приписами ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Тобто, подання відзиву на позовну заяву є правом учасника справи, котрим останній розпоряджається на своє власне внутрішнє переконання і суд не вправі зобов`язати учасника справи реалізувати свої права, а лише має створити умови для реалізації учасником справи такого права, що і було зроблено судом першої інстанції.

Окрім того, за приписами п. 1 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що обставини неподання учасником справи відзиву чи зустрічного позову не входить в коло доказування під час розгляду позовних вимог і не є тими обставинами, що мають значення для справи, не з`ясування яких має наслідком скасування судового рішення.

Викладеним спростовуються твердження відповідача щодо порушення судом першої інстанції його прав та норм процесуального права, як при постановлені ухвали про відкладення, так і при ухвалені оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі та доповненнях до неї, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Житомирської області від 28.05.2020р. у справі №906/143/20 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблунецький олійний завод" - без задоволення.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблунецький олійний завод" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 28.05.2020р. у справі №906/143/20 без змін.

2. Справу № 906/143/20 надіслати Господарському суду Житомирської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "05" серпня 2020 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.