Рішення

від 28.05.2020 по справі 910/18863/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.05.2020Справа № 910/18863/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Бігми Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Акціонерного товариства Укргазвидобування (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28; ідентифікаційний код: 30019775) в особі філії Бурове управління Укрбургаз Акціонерного товариства Укргазвидобування

до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Агронафтохім (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, буд. 10-А; ідентифікаційний код: 19070055)

про стягнення 3297250,86 грн.

Представники учасників справи

від позивача: Лозова Н.В.;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26.12.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства Укргазвидобування в особі філії Бурове управління Укрбургаз Акціонерного товариства Укргазвидобування з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Агронафтохім про стягнення 3297250,86 грн, з яких 2377698,83 грн пені та 919552,03 грн штрафу.

Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем обов`язку з поставки товару, у зв`язку з чим позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню у розмірі 2377698,83 грн та штраф у розмірі 919552,03 грн (на підставі п. 7.10 Договору поставки №УБГ573/015-18 від 27.08.2018).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.01.2020 відкрито провадження у справі №910/18863/19; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 05.02.2020; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

22.01.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач, зокрема, просив суд зменшити розмір штрафних санкцій у випадку задоволення позову.

Крім того, відповідач вказав на те, що він не отримував від позивача рознарядок на відвантаження товару.

03.02.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 05.02.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 03.03.2020.

11.02.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли пояснення на відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 03.03.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 08.04.2020.

З метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, визначений постановою КМУ Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 від 11.03.2020 №211 із змінами, внесеними згідно Постанов КМ, з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, а також листа Ради суддів України від 16.03.2020р. 9/рс-186/20, у судовому засіданні 08.04.2020 судом було оголошено перерву без визначення дати та часу наступного судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2020 судове засідання у справі №910/18863/19 призначено на 28.05.2020.

Представник позивача у судовому засіданні 28.05.2020 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 28.05.2020 не з`явився, про призначене судове засідання повідомлявся за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, буд. 10-А), що підтверджується поштовим конвертом та довідкою відділення поштового зв`язку про повернення поштового відправлення (причини повернення - адресат відсутній за вказаною адресою).

У судовому засіданні 28.05.2020 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Агронафтохім (постачальник) та Акціонерним товариством Укргазвидобування (покупець) укладено Договір поставки №УБГ573/015-18, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити покупцю калій хлористий, зазначений у специфікації, що додається до договору і є його невід`ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар (а.с. 11-23).

Відповідно до п. 1.2 Договору поставки №УБГ573/015-18 від 27.08.2018 найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна договору вказується у специфікації, яка є Додатком №1 до договору та її невід`ємною частиною.

Згідно з п. 3.1 Договору поставки №УБГ573/015-18 від 27.08.2018 ціна договору вказується в специфікаціях в гривнях з урахуванням ПДВ або в іноземній валюті без урахування ПДВ.

Строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоодержувачів вказується у Специфікації до цього договору (п. 5.1 Договору поставки №УБГ573/015-18 від 27.08.2018).

Як вбачається з п. 5.3 Договору поставки №УБГ573/015-18 від 27.08.2018, датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару, форма якого наведена у Додатку №3 до договору, який є його невід`ємною частиною (для нерезидентів) або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної.

Згідно з п. 10.1 Договору поставки №УБГ573/015-18 від 27.08.2018 договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності) за умови надання постачальником забезпечення виконання своїх зобов`язань по договору, які відповідають вимогам, вказаним у п. 10.2 договору, і діє до повного виконання сторонами зобов`язань.

Згідно з п. 10.2 Договору поставки №УБГ573/015-18 від 27.08.2018 забезпечення виконання зобов`язань по договору здійснюється до укладення цього договору в один із способів: надання банківської гарантії.

Відповідно до п. 11.16 Договору поставки №УБГ573/015-18 від 27.08.2018, якщо договором передбачено направлення листів, повідомлень в електронному вигляді на електронні адреси сторін, такі листи, повідомлення вважаються належним чином направленими, якщо вони направлені в електронному вигляді на всі електронні адреси одночасно, вказані у розділі XIV даного договору.

У Специфікації до Договору поставки №УБГ573/015-18 від 27.08.2018 (Додаток №1) сторонами визначено найменування товару - калій хлористий, кількість - 1360 тон, загальну вартість - 13136457,60 грн (а.с. 24).

Вказаною Специфікаціє встановлено строки поставки відповідачем товару - згідно з рознарядкою замовника протягом 30 календарних днів з моменту надання рознарядки. Граничний термін постачання - 210 днів з дати підписання договору.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідачем не було виконано зобов`язання щодо поставки товару за Договором поставки №УБГ573/015-18 від 27.08.2018, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача пеню 2377698,83 грн та штраф у розмірі 919552,03 грн, нараховані на підставі п. 7.10 договору.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказав на те, що він не отримував від позивача будь-яких рознарядок на відвантаження товару за Договором поставки №УБГ573/015-18 від 27.08.2018, у зв`язку з чим не мав підстав поставляти товар, так як відповідно до умов договору, постачання продукції без рознарядки заборонено.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з п. 10.1 та п. 10.2 Договору поставки №УБГ573/015-18 від 27.08.2018, умовою набрання чинності вказаним договором є надання відповідачем забезпечення виконання зобов`язання у вигляді банківської гарантії.

З огляду на наявність в матеріалах справи копії банківської гарантії №14933/18-ГВ від 20.08.2018, наданої Публічним акціонерним товариством Банк інвестицій та заощаджень (а.с. 30), суд дійшов висновку щодо набрання вказаним договором чинності.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як встановлено судом, у Специфікації до Договору поставки №УБГ573/015-18 від 27.08.2018 сторони погодили, що поставка здійснюється згідно з рознарядкою замовника протягом 30 календарних днів з моменту надання рознарядки. Граничний термін постачання - 210 днів з дати підписання договору.

При цьому, у п. 5.2 Договору поставки №УБГ573/015-18 від 27.08.2018 сторонами погоджено, що обсяг поставки товару (кожної партії товару) визначається в рознарядках покупця та узгоджується до поставки товару. Відвантаження товару проводиться тільки після отримання постачальником рознарядки. Відвантаження товару без рознарядки забороняється. Рознарядка постачальнику може направлятися покупцем в електронному вигляді на електронну адресу постачальника, вказану у розділі XIV даного договору.

Таким чином, єдиною підставою для поставки товару є подана позивачем (покупцем) рознарядка, яка може бути надана постачальнику (відповідачу), зокрема, шляхом надсилання на електронну адресу постачальника, вказану у розділі XIV даного договору.

Позивачем долучено до позовної заяви копію рознарядки вих. №015-015-12158-1 від 12.10.2018 (а.с. 31) та докази її направлення на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 32-33).

Однак, як вбачається з розділу XIV Договору поставки №УБГ573/015-18 від 27.08.2018 (Місцезнаходження та банківські реквізити сторін) електронною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Агронафтохім є anh @chimtrade.kiev.ua.

Таким чином, оскільки з умов п. 5.2 договору поставки вбачається, що рознарядка повинна надсилатись саме на ту електронну адресу постачальника, яка вказана у договорі (тобто, на адресу anh @chimtrade.kiev.ua), суд вважає обгрунтованими доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, стосовно того, що надсилання вказаної рознарядки не на ту електронну адресу, яка вказана у договорі, суперечить умовам договору.

При цьому, судом враховано, що позивачем не надано доказів, які б свідчили, що електронна адреса, на яку позивачем фактично було направлено рознарядку вих. №015-015-12158-1 від 12.10.2018, належить представнику відповідача, відповідального за ведення договору поставки.

Також, позивачем долучено до позовної заяви копію рознарядки вих. №015-015-142671 від 26.11.2018 на поставку товару у кількості 544 тони (а.с. 35) та копію рознарядки вих. №015-015-142681 від 26.11.2018 на поставку товару у кількості 816 тон (а.с. 37); строк поставки - до 30.11.2018.

Вказані рознарядки були направлені на електронну адресу відповідача, яка вказана у договорі поставки - anh @chimtrade.kiev.ua, що підтверджується роздруківками з електронної пошти позивача (а.с. 36, 38).

Листами від 27.11.2018 та від 27.12.2018 відповідач, зокрема, повідомив позивача про те, що строки поставки, вказані позивачем у листах вих. №015-015-142671 від 26.11.2018 та вих. №015-015-142681 від 26.11.2018, суперечать умовам договору, де встановлений строк поставки - протягом 30-ти днів з дати рознарядки (а.с. 39, 42).

Крім того, позивачем долучено до позовної заяви копію рознарядки вих. №015-015-18791 від 15.02.2019 на поставку товару у кількості 544 тони (а.с. 43) та копію рознарядки вих. №015-015-18801 від 15.02.2019 на поставку товару у кількості 816 тон (а.с. 37).

Вказані рознарядки були направлені на електронну адресу відповідача, яка вказана у договорі поставки - anh @chimtrade.kiev.ua, що підтверджується роздруківками з електронної пошти позивача (а.с. 44, 46).

Наведеними обставинами спростовуються твердження відповідача, викладені у заявах по суті справи, стосовно того, що позивачем протягом дії Договору поставки №УБГ573/015-18 від 27.08.2018 не надавались відповідачу рознарядки на поставку товару.

Зокрема, суд вказує на те, що умовами Договору поставки №УБГ573/015-18 від 27.08.2018 не встановлено форми рознарядки.

Однак, зважаючи на те, що, по суті, рознарядкою є дозвіл на поставку товару, беручи до уваги, що у листах вих. №015-015-142671 від 26.11.2018, вих. №015-015-142681 від 26.11.2018, вих. №015-015-18791 від 15.02.2019, вих. №015-015-18801 від 15.02.2019 (отримані відповідачем) позивач надавав дозвіл на поставку товару відповідачем, вказані листи за своєю природою є рознарядками на постачання товару відповідачем.

Як встановлено судом, у Специфікації до Договору поставки №УБГ573/015-18 від 27.08.2018 сторони погодили, що поставка здійснюється згідно з рознарядкою замовника протягом 30 календарних днів з моменту надання рознарядки. Граничний термін постачання - 210 днів з дати підписання договору.

Отже, сторони погодили, що в будь-якому випадку граничним терміном постачання товару є 210 днів з дати підписання договору, тобто, до 25.03.2019 включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем обов`язку з поставки товару, обумовленого Договором поставки №УБГ573/015-18 від 27.08.2018.

При цьому, відповідачем не заперечується факт невиконання ним вказаного обов`язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, оскільки відповідачем не було поставлено у встановлений договором строк товар, наведене свідчить про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Агронафтохім своїх зобов`язань за Договором поставки №УБГ573/015-18 від 27.08.2018.

Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у сумі 919552,03 грн., нарахований на підставі п. 7.10 Договору поставки №УБГ573/015-18 від 27.08.2018.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п. 7.10 Договору поставки №УБГ573/015-18 від 27.08.2018 у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у даному договорі, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Таким чином, оскільки відповідачем було прострочено поставку товару більше ніж на 30 днів, обгрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу, нарахованого на підставі п. 7.10 договору поставки.

Перевіривши розрахунок штрафу, викладений позивачем у позовні заяві, суд дійшов висновку в його обгрунтованості (у сумі 919552,03 грн).

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 2377698,83 грн, нараховану за 181 день, починаючи з граничного терміну постави (25.03.2019) - відповідно до розрахунку пені, викладеному у позовній заяві.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з п. 7.10 Договору поставки №УБГ573/015-18 від 27.08.2018, у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у даному договорі, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, викладений позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку в його обгрунтованості - на суму 2377698,83 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд зменшити розмір штрафних санкцій, обгрунтовуючи наявність підстав для зменшення штрафних санкцій наступними обставинами.

Так, відповідач зазначив, що у період дії Договору поставки №УБГ573/015-18 від 27.08.2018 між сторонами також діяв Договір поставки №УБГ308/015-18 від 25.05.2018, за яким відповідач поставляв позивачу аналогічний товар. Відповідач зазначив, що Договір поставки №УБГ308/015-18 від 25.05.2018 був виконаний відповідачем у повному обсязі, у зв`язку з чим позивач був забезпечений у повному обсязі необхідною для нормальної роботи підприємства продукцією хімічної промисловості.

За таких обставин, за твердженням відповідача, позивач не поніс будь-яких збитків у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за Договором поставки №УБГ573/015-18 від 27.08.2018.

Відповідачем долучено до матеріалів справи копію Договору поставки №УБГ308/015-18 від 25.05.2018, укладеного між позивачем та відповідачем, предметом якого є постачання відповідачем калію хлористого, тобто, товару, постачання якого є предметом і Договору поставки №УБГ573/015-18 від 27.08.2018 (а.с.66 - 87).

Також, відповідачем долучено до матеріалів справи копії видаткових накладних за період з липня 2018 року по травень 2019 року, що підтверджують факт постання відповідачем позивачу калію хлористого на умовах Договору поставки №УБГ308/015-18 від 25.05.2018 (а.с. 88-108).

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, а також у рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не вказує на те, що він поніс будь-які збитки у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку поставити товар за Договором поставки №УБГ573/015-18 від 27.08.2018.

При цьому, аналогічний товар поставлявся відповідачем позивачу за умовами Договору поставки №УБГ308/015-18 від 25.05.2018.

До того ж, як вбачається з листів відповідача, адресованих позивачу, невиконання відповідачем своїх зобов`язань з поставки товару було обумовлено, в тому числі, тими обставинами, що виробник продукції (ВАТ Білоруськалій ) повідомив відповідача про підвищення вартості товару. При цьому, відповідач неодноразово пропонував позивачу або за взаємною згодою розірвати Договір поставки №УБГ573/015-18 від 27.08.2018, або збільшити ціну товару у зв`язку з ситуацією, яка склалась на ринку (щодо підвищення цін), та неможливості відповідача здійснювати збиткову господарську діяльність. Втім, між сторонами не було досягнуто домовленостей щодо Договору поставки №УБГ573/015-18 від 27.08.2018 (а.с. 34, 39, 40, 42).

Враховуючи викладені обставини та виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, беручи до уваги значний розмір штрафних санкцій, заявлених до стягнення позивачем, а також відсутність доказів понесення позивачем будь-яких збитків, суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені та штрафу на 50% від заявлених сум.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

У п. 4.3 постанови Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Таким чином, судовий збір у повному обсязі покладається на відповідача (на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Позов Акціонерного товариства Укргазвидобування в особі філії Бурове управління Укрбургаз Акціонерного товариства Укргазвидобування до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Агронафтохім про стягнення 3297250,86 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Агронафтохім (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, буд. 10-А; ідентифікаційний код: 19070055) на користь Акціонерного товариства Укргазвидобування (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28; ідентифікаційний код: 30019775) в особі філії Бурове управління Укрбургаз Акціонерного товариства Укргазвидобування пеню у розмірі 1188849 (один мільйон сто вісімдесят вісім тисяч вісімсот сорок девять) грн 42 коп, штраф у розмірі 459776 (чотириста п`ятдесят дев`ять тисяч сімсот сімдесят шість) грн 02 коп. та судовий збір у розмірі 49458 (сорок дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят вісім) грн 76 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 04 червня 2020 року.

Суддя О.В. Чинчин