Постанова

від 29.09.2020 по справі 910/18863/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2020 р. Справа№ 910/18863/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Реуцькій Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Тищенко А.І. (довіреність №2-869д від 27.05.2020 року);

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" акціонерного товариства "Укргазвидобування"

на рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2020 року

у справі №910/18863/19 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" акціонерного товариства "Укргазвидобування"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агронафтохім"

про стягнення 3 297 250, 86 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" звернулось до господарського суду міста Києва із позовними вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агронафтохім" про стягнення 3 297 250, 86 грн., з яких 2 377 698, 83 грн. пені та 919 552, 03 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем обов`язку з поставки товару, у зв`язку з чим позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню у розмірі 237 7698, 83 грн. та штраф у розмірі 919 552, 03 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.05.2020 року у справі №910/18863/19 позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агронафтохім" на користь акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" акціонерного товариства "Укргазвидобування" пеню у розмірі 1 188 849, 42 грн., штраф у розмірі 459 776, 02 грн. та судовий збір у розмірі 49458, 76 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Обґрунтовуючи рішення, суд першої інстанції вказав, що оскільки відповідачем було прострочено поставку товару більше ніж на 30 днів, обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу та пені, нарахованих на підставі п. 7.10 договору поставки.

В той же час, взявши до уваги значний розмір штрафних санкцій, заявлених до стягнення позивачем, а також відсутність доказів понесення позивачем будь-яких збитків, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені та штрафу на 50% від заявлених сум.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2020 року у справі №910/18863/19 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 118 8849, 41 грн., штрафу у розмірі 459 776, 01 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції при зменшені розміру пені та штрафу неправильно застосовано норми матеріального права, а саме ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України. Апелянт зазначає, що відповідач взагалі не виконав умови договору, а загальна сума неустойки не є надмірно великою у порівнянні із порушенням виконання зобов`язання та не є надмірною для відповідача. Також, за твердженням апелянта, клопотання про зменшення неустойки відповідачем не заявлялось.

Згідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2020 року справу №910/18863/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Руденко М.А. (доповідач у справі), суддів Дідиченко М.А., Кропивна Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі №910/18863/19 та призначено справу до розгляду на 08.09.2020 року.

В подальшому розгляд справи було відкладено.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.09.2020 року, в зв`язку з перебуванням судді Кропивної Л.В. у відпусті, змінено склад колегії суддів: головуючого судді Руденко М.А. (доповідач у справі), суддів Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 року прийнято до провадження розгляд справи №910/18863/19 у визначеному склад колегії суддів.

Представник відповідача у судове засідання 29.09.2020 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду справи представник відповідача був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка сторін не визнавалася обов`язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Північний апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 08.09.2020 року за відсутності представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 29.09.2020 року апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції, 27.08.2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Агронафтохім" (постачальник) та акціонерним товариством "Укргазвидобування" (покупець) укладено Договір поставки №УБГ573/015-18, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити покупцю калій хлористий, зазначений у специфікації, що додається до договору і є його невід`ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар (а.с. 11-23).

Відповідно до п. 1.2 Договору найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна договору вказується у специфікації, яка є Додатком №1 до договору та її невід`ємною частиною.

Згідно з п. 3.1 Договору ціна договору вказується в специфікаціях в гривнях з урахуванням ПДВ або в іноземній валюті без урахування ПДВ.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоодержувачів вказується у Специфікації до цього договору.

У п. 5.2 Договору сторонами погоджено, що обсяг поставки товару (кожної партії товару) визначається в рознарядках покупця та узгоджується до поставки товару. Відвантаження товару проводиться тільки після отримання постачальником рознарядки. Відвантаження товару без рознарядки забороняється. Рознарядка постачальнику може направлятися покупцем в електронному вигляді на електронну адресу постачальника, вказану у розділі XIV даного договору.

Як вбачається з п. 5.3 Договору, датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару, форма якого наведена у Додатку №3 до договору, який є його невід`ємною частиною (для нерезидентів) або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної.

Згідно з п. 10.1 Договору він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності) за умови надання постачальником забезпечення виконання своїх зобов`язань по договору, які відповідають вимогам, вказаним у п. 10.2 договору, і діє до повного виконання сторонами зобов`язань.

Пунктом 10.2 Договору передбачено, що забезпечення виконання зобов`язань по договору здійснюється до укладення цього договору в один із способів: надання банківської гарантії виконання зобов`язань по договору .

Відповідно до п. 11.16 Договору якщо договором передбачено направлення листів, повідомлень в електронному вигляді на електронні адреси сторін, такі листи, повідомлення вважаються належним чином направленими, якщо вони направлені в електронному вигляді на всі електронні адреси одночасно, вказані у розділі XIV даного договору.

В матеріалах справи міститься копія банківської гарантії №14933/18-ГВ від 20.08.2018 року, наданої публічним акціонерним товариством "Банк інвестицій та заощаджень" (а.с. 30).

У Специфікації до Договору (Додаток №1) сторонами визначено найменування товару - калій хлористий, кількість - 1360 тон, загальну вартість - 13 136 457, 60 грн (а.с. 24).

Вказаною Специфікаціє встановлено строки поставки відповідачем товару - згідно з рознарядкою замовника протягом 30 календарних днів з моменту надання рознарядки. Граничний термін постачання - 210 днів з дати підписання договору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем не було виконано зобов`язання щодо поставки товару за Договором поставки №УБГ573/015-18 від 27.08.2018 року, у зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача пеню 2 377 698, 83 грн. та штраф у розмірі 919 552, 03 грн., нараховані на підставі п. 7.10 договору.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що оскільки відповідачем було прострочено поставку товару більше ніж на 30 днів, обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу та пені, нарахованих на підставі п. 7.10 договору поставки.

В той же час, взявши до уваги значний розмір штрафних санкцій, заявлених до стягнення позивачем, а також відсутність доказів понесення позивачем будь-яких збитків, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені та штрафу на 50% від заявлених сум.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов`язків.

Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Як було зазначено вище, підставою для поставки товару є подана позивачем (покупцем) рознарядка, яка може бути надана постачальнику (відповідачу), зокрема, шляхом надсилання на електронну адресу постачальника, вказану у розділі XIV даного договору.

Позивачем долучено до позовної заяви копію рознарядки №015-015-12158-1 від 12.10.2018 року (а.с. 31) та докази її направлення на електронну адресу olga@chimtrade.kiev.ua (а.с. 32-33).

Однак, як вбачається з розділу XIV Договору (Місцезнаходження та банківські реквізити сторін) електронною адресою товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агронафтохім" є anh@chimtrade.kiev.ua.

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, оскільки з умов п. 5.2 договору поставки вбачається, що рознарядка повинна надсилатись саме на ту електронну адресу постачальника, яка вказана у договорі (тобто, на адресу anh@chimtrade.kiev.ua), суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що надсилання вказаної рознарядки не на ту електронну адресу, яка вказана у договорі, суперечить умовам договору.

При цьому, позивачем не надано доказів, які б свідчили, що електронна адреса, на яку позивачем фактично було направлено рознарядку №015-015-12158-1 від 12.10.2018 року, належить представнику відповідача, відповідального за ведення договору поставки.

Також, позивачем долучено до позовної заяви копію рознарядки №015-015-142671 від 26.11.2018 року на поставку товару у кількості 544 тони (а.с. 35) та копію рознарядки №015-015-142681 від 26.11.2018 року на поставку товару у кількості 816 тон (а.с. 37); строк поставки - до 30.11.2018 року.

Вказані рознарядки були направлені на електронну адресу відповідача, яка вказана у договорі поставки - anh@chimtrade.kiev.ua, що підтверджується роздруківками з електронної пошти позивача (а.с. 36, 38).

Листами від 27.11.2018 року та від 27.12.2018 року відповідач, зокрема, повідомив позивача про те, що строки поставки, вказані позивачем у листах вих. №015-015-142671 від 26.11.2018 року та вих. №015-015-142681 від 26.11.2018 року, суперечать умовам договору, де встановлений строк поставки - протягом 30-ти днів з дати рознарядки (а.с. 39, 42).

Крім того, позивачем долучено до позовної заяви копію рознарядки №015-015-18791 від 15.02.2019 року на поставку товару у кількості 544 тони (а.с. 43) та копію рознарядки №015-015-18801 від 15.02.2019 року на поставку товару у кількості 816 тон (а.с. 37).

Вказані рознарядки були направлені на електронну адресу відповідача, яка вказана у договорі поставки - anh@chimtrade.kiev.ua, що підтверджується роздруківками з електронної пошти позивача (а.с. 44, 46).

Наведеними обставинами спростовуються твердження відповідача, що позивачем протягом дії Договору поставки №УБГ573/015-18 від 27.08.2018 року не надавались відповідачу рознарядки на поставку товару.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що листами №015-015-142671 від 26.11.2018 року, вих. №015-015-142681 від 26.11.2018 року, №015-015-18791 від 15.02.2019 року, вих. №015-015-18801 від 15.02.2019 року (отримані відповідачем) позивач надавав дозвіл на поставку товару відповідачем, а тому вказані листи за своєю природою є рознарядками на постачання товару відповідачем.

Як встановлено судом, у Специфікації до Договору сторони погодили, що поставка здійснюється згідно з рознарядкою замовника протягом 30 календарних днів з моменту надання рознарядки. Граничний термін постачання - 210 днів з дати підписання договору.

Отже, сторони погодили, що в будь-якому випадку граничним терміном постачання товару є 210 днів з дати підписання договору, тобто, до 25.03.2019 року включно.

В той же час, матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем обов`язку з поставки товару, обумовленого Договором поставки №УБГ573/015-18 від 27.08.2018 року.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 610 та частина 1 статті 612 ЦК України).

Таким чином, оскільки відповідачем не було поставлено у встановлений договором строк товар, наведене свідчить про порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Агронафтохім" своїх зобов`язань за Договором поставки №УБГ573/015-18 від 27.08.2018 року.

Положеннями статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов`язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п. 7.10 Договору у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у даному договорі, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок пені у сумі 2 377 698, 83 грн. та штрафу у сумі 919 552, 03 грн. погоджується з ним та вважає його арифметично вірним.

В той же час, відповідачем у відзиві на позов було заявлено клопотання про зменшення розміру заявленої неустойки.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач вказав, що у період дії Договору поставки №УБГ573/015-18 від 27.08.2018 року між сторонами також діяв Договір поставки №УБГ308/015-18 від 25.05.2018 року, за яким відповідач поставляв позивачу аналогічний товар. Відповідач зазначив, що Договір поставки №УБГ308/015-18 від 25.05.2018 року був виконаний відповідачем у повному обсязі, у зв`язку з чим позивач був забезпечений у повному обсязі необхідною для нормальної роботи підприємства продукцією хімічної промисловості.

За таких обставин, за твердженням відповідача, позивач не поніс будь-яких збитків у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за Договором поставки №УБГ573/015-18 від 27.08.2018 року.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За умовами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас, слід зазначити, що згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України за рішенням суду розмір штрафу та пені може бути зменшений у виняткових випадках, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Колегія суддів відзначає, що якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм слідує, що при вирішенні питання про зменшення неустойки, суд повинен встановити співрозмірність неустойки невиконаному зобов`язанню відповідачем та врахувати інтереси обох сторін.

За частиною третьою статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Отже, колегія суддів зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми в якості неустойки спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 року у справі №913/89/18, від 04.12.2018 року у справі №916/65/18, від 03.07.2019 року у справі №917/791/18, а також у рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 року.

Як вірно зазначено судом першої інстанції та вбачається з листів відповідача, адресованих позивачу, невиконання відповідачем своїх зобов`язань з поставки товару по спірному договору було обумовлено, в тому числі, тими обставинами, що виробник продукції (ВАТ "Білоруськалій") повідомив відповідача про підвищення вартості товару. При цьому, відповідач неодноразово пропонував позивачу або за взаємною згодою розірвати Договір поставки №УБГ573/015-18 від 27.08.2018 року, або збільшити ціну товару у зв`язку з ситуацією, яка склалась на ринку (щодо підвищення цін), та неможливості відповідача здійснювати збиткову господарську діяльність. Втім, між сторонами не було досягнуто домовленостей щодо Договору поставки №УБГ573/015-18 від 27.08.2018 року (а.с. 34, 39, 40, 42).

Колегією судді враховано, що аналогічний товар поставлявся відповідачем позивачу за умовами Договору поставки №УБГ308/015-18 від 25.05.2018 року.

В матеріалах справи відсутні докази того, що позивачу були нанесені збитки у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку поставити товар за Договором поставки №УБГ573/015-18 від 27.08.2018 року.

А тому, з огляду на значний розмір штрафних санкцій, дотримуючись справедливого балансу прав та інтересів сторін у даному спорі з урахуванням справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи відсутність доказів понесення позивачем збитків, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку щодо можливості зменшення розміру суми штрафу та пені на 50%.

Вказане вище узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 18.03.2020 року у справі №902/417/18.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне і обґрунтоване рішення, яка відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржником не доведено обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог не надано, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 28.05.2020 року у справі №910/18863/19, отже підстав для її скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Судові витрати (судовий збір) за подачу апеляційної скарги на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2020 у справі №910/18863/19 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2020 року у справі №910/18863/19 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/18863/19 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 30.09.2020.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

Є.Ю. Пономаренко