Рішення

від 01.06.2020 по справі 914/186/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2020 справа № 914/186/20

м.Львів

за позовом: Підприємства "Версавія" Товариства інвалідів "Рок", с.Сокільники Пустомитівського району Львівської області

до відповідача: Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування, м.Львів

про стягнення боргу, 3 % річних та інфляційних втрат. Ціна позову: 603329,32 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

При секретарі Зарицькій О.Р.

Представники сторін:

від позивача: Малетин А.Я.;

від відповідача: Пришляк Ю.В.

Суть спору: на розгляді Господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Підприємства "Версавія" Товариства інвалідів "Рок", с.Сокільники Пустомитівського району Львівської області, до Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування, м.Львів, про стягнення заборгованості в сумі 603329,32грн, з якої 584278,84 грн - основний борг, 10283,30 грн - 3% річних, 8767,18 грн - інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 28.01.2020 року позов залишено без руху та надано позивачу строк у десять днів з дня отримання ухвали суду на усунення недоліків. 10.02.2020, за вх.№6965/20, зареєстровано заяву позивача про усунення недоліків, відтак, ухвалою суду від 13.02.2020 відкрито провадження у справі №914/186/20 за даним позовом, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 04.03.2020.

03.03.2020, за вх.№10860/20, в документообігу суду зареєстровано поданий відповідачем відзив на позовну заяву з долученими до нього документами та доказами скерування примірника представнику позивача.

04.03.2020, за вх.№11094/20, в документообігу суду зареєстровано подану позивачем відповідь на відзив відповідача з долученими доказами на підтвердження скерування її примірника на офіційну електронну адресу відповідача.

З підстав, зазначених в ухвалі суду від 04.03.2020 року підготовче засідання відкладено на 24.03.2020.

13.03.2020, за вх.№12538/20, в документообігу суду зареєстровано подане відповідачем уточнення до відзиву на позовну заяву (скероване представнику позивача 12.03.2020).

23.03.2020, за вх.№13487/20, в документообігу суду зареєстровано заяву відповідача про відкладення розгляду справи. Заява мотивована тим, що згідно постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 на час пандемії коронавірусу на Львівському КЕПЗПіП введено карантин з 12 березня до 03 квітня 2020 року. Крім того, зазначає, що згідно наказу №140 від 11.03.2020 Управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради призупинено освітній процес у закладах середньої, дошкільної та позадошкільної освіти всіх типів форм власності м.Львова з 12.03.2020 по 03.04.2020. Представник звертав увагу суду, що на її утриманні перебуває троє неповнолітніх дітей (копії свідоцтв про народження додаються), з зв`язку з чим не має можливості бути присутньою в судовому засіданні.

24.03.2020, за вх.№13574/20, адвокат Малетин Андрій Ярославович подав заяву про вступ у справу як представника. Ця заява, як документом, сформована в системі "Електронний суд" 23.03.2020. До заяви долучено клопотання, у якому адвокат Малетин Андрій Ярославович повідомляв, що в підготовче засідання, призначене на 24.03.2020, він не прибуде, у зв`язку з карантинними заходами та просив суд проводити підготовче засідання без його участі. Просив також суд закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 24.03.2020 суд закрив підготовче провадження у справі № 914/186/20 та призначив розгляд справи по суті в судовому засіданні на 29.04.2020.

17.04.2020 представник позивача подав клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду. Суд розглянув дане клопотання та відмовив у його задоволенні з підстав, наведених в ухвалі суду від 22.04.2020.

23.04.2020, за вх.№16283/20, через систему "Електронний суд" надійшла заява від 21.04.2020 представника позивача, Підприємства "Версавія" Товариства інвалідів "Рок", адвоката Малетина А.Я., про участь в судовому засіданні, призначеному на 29.04.2020р. на 11 год. 00 хв., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. До заяви додано докази відправлення зазначеної заяви відповідачу.

Ухвалою суду 23.04.2020 заяву представника позивача, адвоката Малетина А.Я. про участь в судовому засіданні 29.04.2020 у справі № 914/186/20 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, задоволено.

Ухвалою суду від 29.04.2020 року відкладено розгляд справи на 01.06.2020.

26.05.2020, за вх.№18599/20, через систему "Електронний суд" надійшла заява від 26.05.2020р. представника позивача, адвоката Малетина А.Я., про участь в судовому засіданні, призначеному на 01.06.2020р. на 11 год. 00 хв., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. До заяви додано докази відправлення зазначеної заяви відповідачу.

28.05.2020, за вх.№1247/20, до суду надійшла заява позивача від 26.05.2020 сформована в системі Електронний суд , про збільшення розміру позовних вимог, у якій просить суд стягнути з Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування заборгованість в сумі 613203,75 грн., що складається: з основного боргу - 584 278,84 грн, 3% річних - 16 596,64 грн, інфляційних - 12 328,27 грн.

Ухвалою суду 29.05.2020 заяву представника позивача, адвоката Малетина А.Я. про участь в судовому засіданні 01.06.2020 у справі № 914/186/20 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

29.05.2020, за вх.№18690/20, від відповідача поступили заперечення проти заяви про збільшення позовних вимог.

З підстав, викладених в ухвалі суду від 01.06.2020 заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог від 26.05.2020 (вх.№1247/20 від 28.05.2020) залишено без розгляду.

Позивач явку представника в судове засідання 01.06.2020 забезпечив в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог. Крім того, просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

Відповідач явку представника в судове засідання 01.06.2020 забезпечив, позовні вимоги заперечив.

Оскільки, ухвалою суду від 01.06.2020 заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог залишено без розгляду, справа розглядається за вимогами, заявленими у позовній заяві.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання умов укладеного 29 липня 2016 року між ним та відповідачем Договору №290, позивачем було передано відповідачу на підставі видаткових накладних (перелік яких зазначено у позовній заяві та які в належно засвідчених копіях долучені до позовної заяви) товар на загальну суму 1024271,49 грн.

За умовами договору, відповідач зобов`язався здійснювати оплату товару на підставі виставленого рахунку та накладної на умовах відстрочки платежу на термін до 30 календарних днів з моменту поставки товару.

Однак, відповідач неналежно виконував взяті на себе договірні зобов`язання та здійснив тільки часткову оплату за триманий товар, перерахувавши в період з 21.08.2018 р. по 19.06.2019 р. позивачу кошти в сумі 440000,00 грн.

Враховуючи часткові розрахунки за поставлений товар, станом на день звернення з позовом основна сума боргу відповідача перед позивачем за поставлений по Договору №290 від 29.07.2016 товар склала 584278,84 грн.

За неналежне виконання договірних зобов`язань, позивач, відповідно до ст.625 ЦК України, нарахував відповідачу 10283,30грн. 3% річних, 8767,18грн. інфляційних втрат.

Заперечення відповідача проти позову.

Відповідач не погоджується із заявленими позивачем позовними вимогами, вважає що заборгованість виникла не із-за прямої вини відповідача. Зокрема відповідач посилається на те, що через несвоєчасне проведення у 2018 році платежів з бюджету за виготовлену підприємством у 2017 році продукцію, на початку 2018 року утворилась заборгованість по виплаті заробітної плати, кредиторська заборгованість з обов`язкових платежів перед постачальниками матеріалів та сировини, перед постачальниками комунальних послуг.

Станом на 01.01.2019. заборгованість перед постачальниками становила 2 1712 598,58грн, заборгованість по послугах - 1 197 856,11грн.

Фінансова ситуація відповідача погіршилася ще й тим, що з 05.08.2019 р. по 29.11.2019 р. Залізничним ВДВС м. Львів ГУТЮ у Львівській області було накладено арешт на кошти підприємства, внаслідок чого відповідач не мав об`єктивної можливості здійснювати будь-які платежі для погашення заборгованості перед позивачем.

Крім цього, за час арешту зросла заборгованість із виплати заробітної плати, сплати обов`язкових платежів до державного та місцевих бюджетів (податків із заробітної плати, ЄСВ та інших обов`язкових платежів включно з пенею за кожен день прострочення сплати), а також заборгованість по комунальних послугах.

Відповідач зазначає, що в рахунок погашення заборгованості за отриманий від позивача товар, в період з 21.08.2018 р. по 19.06. 2019 р. (до накладення арешту на кошти підприємства) ним було сплачено 440 000,00 грн. на користь позивача, про що свідчать банківські виписки, додані до позовної заяви.

Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти стягнення з нього 15000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з тим, що позивачем не подано детального опису робіт, часу виконаних робіт, обсягу наданих послуг та обгрунтування їх вартості. Окрім того, відповідач вважає, що дана справа не є надто складною для професійного адвоката, не вимагає додаткового пошуку, дослідження та доведення доказів, а тому не потребує великого обсягу роботи, а відтак 15000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу є необгрунтованими, недоведеними, явно завищеними та становлять надмірний тягар для нього, з врахуванням того, що підприємство знаходиться у важкому фінансовому становищі.

Обставини справи.

Судом встановлено, що 29 липня 2016 року між Львівським казенним експериментальним підприємством засобів пересування і протезування (замовник) та Підприємством "Версавія" Товариства інвалідів "Рок" (постачальник) було укладено Договір №290, за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність замовника товар, який зазначено у специфікації, а замовник прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Згідно п. 10.1 договору, його було укладено строком до 31.12.2017р. з умовою автоматичної пролонгації, якщо за місяць до закінчення річного строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання.

Доказів розірвання договору, сторони суду не надали і на наявність таких обставин в обгрунтування заявлених вимог та заперечень на них не покликаються.

Відповідно до п. 2.1. Договору визначено, що перелік товару, який буде постачатися, зазначено в Специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору. В специфікації зазначається: найменування товару та ціна за одиницю кожного найменування.

Товар, вказаний в п. 1.1. цього Договору, поставляється Замовнику партіями (пункт 2.2. Договору).

Згідно п. 3.1. Договору встановлено, що Товар буде постачатися згідно письмових заявок протягом 5-ти робочих днів з дня замовлення. Поставка Товару здійснюється партіями згідно письмових заявок.

Перехід права власності на Товар відбувається в момент прийняття (передачі) відповідної партії товару, що оформляється видатковою накладною або Актом прийому- передачі, (пункт 3.2. Договору).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач на виконання умов Договору згідно специфікацій та на підставі видаткових накладних: від 15.01.2018 №15 на суму 51871,40 грн, від 31.01.2018 №26 на суму 334647,35 грн, від 07.02.2018 №28 на суму 93903,56 грн, від 22.02.2018 №33 на суму 18727,80 грн, від 01.03.2018 №34 на суму 150469,20 грн, від 13.03.2018 №45 на суму 107984,60 грн, від 14.03.2018 №46 на суму 10119,55 грн, від 21.03.2018 №49 на суму 19433,33 грн, від 28.03.2018 №55 на суму 50880,00 грн, від 16.04.2018 №63 на суму 130775,60 грн, від 18.04.2018 №66 на суму 32752,50 грн, від 15.05.2018 №74 на суму 22706,60 грн поставив відповідачу обумовлений товар на загальну суму 1024271,49 грн., який отримано уповноваженими представниками відповідача на підставі довіреностей: від 15.01.2018 №14, від 29.01.2018 №46, від 19.02.2018 №75, від 22.02.2018 №92, від 12.03.2018 №118, від 19.03.2018 №132, від 26.03.2018 №142, від 11.04.2018 №153, від 14.05.2018 №180. Копії видаткових накладних та довіреностей долучені до справи.

Однак, відповідач отриманий товар оплатив частково, в сумі 440000,00 грн, а саме: 21.08.2018 - 20000,00 грн, 04.09.2018 - 30000,00 грн, 14.09.2018 - 30000,00 грн, 25.09.2018 - 30000,00 грн, 08.10.2018 - 30000,00 грн, 25.10.2018 - 30000,00 грн. 29.11.2018 - 30000,00 грн, 06.12.2018 - 30000,00 грн, 28.12.2018 - 50000,00 грн, 11.04.2019 - 30000,00 грн, 06.06.2019 - 30000,00 грн, 19.06.2019 - 100000,00 грн.

Відповідні оплати за отриманий товар були проведені відповідачем із порушенням встановлених договором строків оплати.

Пунктом 6.2.2. Договору визначено, що замовник зобов`язаний здійснити оплату Товару Постачальнику на підставі виставленого рахунку та накладної на умовах відстрочки платежу на термін до 30 календарних днів з моменту поставки Товару.

Як стверджує позивач, відповідачу скеровувалась претензія №38 від 27.07.2018 із проханням оплати заборгованості, проте така претензія залишена відповідачем без задоволення.

На виконання своїх зобов`язань за договором відповідач оплати в повному обсязі не здійснив, відтак станом на момент звернення позивача з позовною заявою до суду основний борг склав 584278,84 грн.

За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань позивачем нараховано 10283,30 грн 3% річних, 8767,18 грн. інфляційних втрат.

Оцінка суду.

Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт поставки позивачем відповідачу товару підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, а саме видатковими накладними, що містяться в матеріалах справи. Як вбачається із розрахунку позовних вимог та як підтверджується матеріалами справи, заборгованість відповідача становить 584278,84 грн. Факт наявності заборгованості в розмірі 584278,84 грн. відповідачем не заперечується. Докази сплати вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Щодо заперечень відповідача суд зазначає таке.

За змістом частини другої статті 617 Цивільного кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446).

Також суд звертає увагу на те, що для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, тобто бюджетна установа як отримувач і розпорядник бюджетних коштів не має будь-яких привілеїв чи пільг в межах виконання зобов`язань, взятих на себе за договором.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.1.10 Постанови №14 від 17.12.2013р. роз`яснено, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов`язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 Цивільного кодексу України) або на відсутність вини (статті 614, 617 Цивільного кодексу України чи стаття 218 Господарського кодексу України).

Правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання викладено в постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 3-77гс17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справах № 925/246/17, № 925/974/17, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 12-46гс18 та від 17.04.2018 у справі №911/4249/16.

Згідно з приписами статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями і, оскільки між сторонами виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 Цивільного кодексу України), що регулюються актами цивільного законодавства України, то відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття ним зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє її від обов`язку виконати зобов`язання за Договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як встановлено судом, відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі здійснено оплати за отриманий товар, а відтак порушено взяті на себе договірні зобов`язання.

Так за частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України).

Відтак, враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи наведене, судом здійснено перерахунок 3% річних за допомогою програми "ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ "Інформаційно-аналітичний центр "ЛІГА", ТОВ "ЛІГА: ЗАКОН", 2020" та встановлено, що за період, визначений позивачем, а саме з 16.06.2019 по 16.01.2020 від суми боргу 584278,84 грн. розмір 3% річних становить 10322,83 грн. (позивачем заявлено 10283,30 грн.).

Суд встановив, що сума 3% річних, яка підлягає до стягнення є більшою, ніж заявлено позивачем до стягнення, однак, оскільки позивач у визначеному ст.46 ГПК порядку із заявою про збільшення позовних вимог в частині стягнення 3% річних до суду не звертався, то суд приходить до висновку, що до стягнення підлягає 3% річних в сумі 10283,30 грн.

Враховуючи наведене, судом здійснено перерахунок інфляційних втрат за допомогою програми "ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ "Інформаційно-аналітичний центр "ЛІГА", ТОВ "ЛІГА: ЗАКОН", 2020" та встановлено, що за період, визначений позивачем, а саме з 16.06.2019 по 31.12.2019 від суми боргу 584278,84 грн. розмір інфляційних втрат становить 2298,47 грн. (позивачем заявлено 8767,18 грн.).

Відтак, вимога позивача про стягнення інфляційних витрат підлягає до задоволення частково у розмірі 2298,47 грн.

Відповідно до статей 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст.86 ГПК України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає до задоволення частково і становить 584278,84 грн. основного боргу, 10283,30 грн 3% річних, 2298,47 грн інфляційних втрат.

Судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір".

Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем заявлено вимогу майнового характеру: про стягнення 603329,32 грн. Відтак, до сплати підлягав судовий збір в сумі 9049,94 грн.

Позивачем згідно платіжного доручення №5 від 13.01.2020 сплачено судовий збір в розмірі 9100,00 грн.

Відтак, сума зайво сплаченого судового збору становить 50,06 грн. Остання підлягає поверненню за клопотанням позивача.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви, підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 8952,91 грн.

Відповідно до ч.3 ст.123 ГПК України, до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.09.2019 між Адвокатом Малетин А.Я. та Підприємством Версавія Товариства Рок (Клієнт) було укладено угоду №03/09/19 про надання професійної правничої допомоги, за умовами якої Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання надавати професійну правничу допомогу у справі про стягнення заборгованості з Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування та протезування.

В судових засіданнях з розгляду справи № 914/186/20 інтереси позивача представляв адвокат Малетин А.Я. на підставі вищевказаної угоди та ордеру серії АТ №1001492 .

Суд зазначає, що відшкодування судових витрат здійснюється Господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу пов`язану із розглядом даної справи, представником позивача подано копію угоди від 03.09.2019 №03/09/19 про надання професійної правничої допомоги, копію акту надання професійної правничої допомоги від 21.04.2020 (з переліком об`єму наданих послуг, їх вартості та кількості витраченого адвокатом часу), платіжних доручень про оплату за юридичні послуги згідно договору від 03.09.2019 №03/09/19 від 04.12.2019р. на суму 3000,00 грн, від 18.02.2020 на суму 5000,00 грн, 6000,00 грн, від 28.04.2020 на суму 1000,00 грн.

Загальна вартість виконаних робіт згідно акту надання професійної правничої допомоги від 21.04.2020 за договором про надання професійної правничої допомоги № 03/09/19 від 03.09.2019 складає 15000,00 грн.

Процесуальним законом від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, а достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, навіть без обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії (Правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 р. у справі №823/2638/18 та від 09.07.2019 р. у справі №923/726/18).

З приводу заперечень відповідача щодо надмірного розміру витрат на професійну правничу допомогу, судом враховано, що заявлений до відшкодування розмір судових витрат не є надмірним та завищеним, оскільки відповідає як принципам матеріального (договірного) права, так і процесуального права (оскільки висвітлює затрати по роботі адвоката у даній справі), що відповідає правовим позиціям, викладеним Верховним Судом у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та у постановах від 25.04.2018 у справі №922/3142/17, від 02.05.2018 у справі №910/22350/16, від 11.06.2018 року у справі №923/567/17.

Так, судом враховано, що заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн складає 2,49 % від загальної ціни позову (603 329,32 грн), що відповідає необхідним критерієм співмірності.

Таким чином, враховуючи наведені положення процесуального законодавства та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання позивачу професійної правничої допомоги у цій справі на суму 15000,00 грн та те, що позовні вимоги задоволено частково, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 14839,18 грн витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки є доведеними, співмірними з предметом позову, наданими адвокатом послугами, часом, витраченим на надання послуг, обсягом таких послуг.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 126, 129, 236, 237, 238, 239, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1 . Позов задовольнити частково.

2 . Стягнути з Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування (79052, місто Львів, вулиця Рудненська, буд.10, ідентифікаційний код 03187714) на користь Підприємства "Версавія" Товариства інвалідів "Рок" (81130, Львівська область, Пустомитівський район, с.Сокільники, вул.Шевченка, буд.101, ідентифікаційний код 32115892) 584278,84 грн. основного боргу, 10283,30 грн 3% річних, 2298,47 грн інфляційних втрат, 8952,91 грн. судового збору, 14839,18 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 04.06.2020

Суддя Кітаєва С.Б.