Ухвала

від 03.06.2020 по справі 916/1027/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України

"03" червня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1027/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,

розглянувши подання (вх. № 2-2448/20) від 03.06.2020 Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича

про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника по справі № 916/1027/19

для забезпечення виконання наказу Господарського суду Одеської області від 06.08.2019р. у справі № 916/1027/19

кредитор: "MUSAL GROUP GIDA SAN.TIC.LTD.STI"

боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "МОРГАН- ЧЕЙС"

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.07.2019р. позов "MUSAL GROUP GIDA SAN.TIC.LTD.STI" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МОРГАН- ЧЕЙС" про стягнення - задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МОРГАН- ЧЕЙС" (68003, Одеська обл., м. Чорноморськ, вулиця Лазурна, будинок 7А, офіс 11; код ЄДРПОУ 40071119) на користь "MUSAL GROUP GIDA SAN.TIC.LTD.STI", що створено за законодавством Турецької Республіки, заборгованість за Контрактом №19/01 від 19.01.2018р. у розмірі 61 214 (шістдесят одна тисяча двісті чотирнадцять) доларів США та витрати по сплаті судового збору у розмірі 24 580 /двадцять чотири тисячі п`ятсот вісімдесят/ грн. 00 коп.

06.08.2019р. на виконання рішення господарського суду Одеської області від 04.07.2019р. по справі № 916/1027/19 було видано відповідний наказ.

03.06.2020р. за вх.№2-2448/20 від Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича надійшло подання, в якому заявник просить суд тимчасово обмежити у праві виїзду керівника-боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "МОРГАН- ЧЕЙС" громадянина Арабської Сирійської Республіки ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., АДРЕСА_1 ) за межі України до виконання зобов`язань, покладених на нього по наказу № 916/1027/19 виданого 06.08.2019 року Господарським судом Одеської області, тимчасове обмеження права виїзду за кордон.

Згідно ч.4 ст.337 ГПК України суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Так, в підтвердження вказаного подання приватний виконавець послався на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження направлена боржнику - ТОВ "МОРГАН-ЧЕЙС" у відповідності до вимог статті 28 Закону, рекомендованим листом за адресою зазначеною у виконавчому документі: 68003,Одеська обл., м.Чорноморськ, вул. Лазурна, буд. 7А, офіс 11. Однак, відповідне відправлення було повернуто на адресу Приватного виконаная на підставі: за закінченням встановленого строку зберігання.

В ході проведення виконавчих дій виконавцем встановлено, що керівником Товариства з обмеженою відповідальністю МОРГАН - ЧЕЙС через сайт ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , , АДРЕСА_1 , та зроблено витяг в якому зазначена адреса місцезнаходження юридичної особи Одеська обл., м.Чорноморськ, вул. Лазурна, буд. 7А, офіс 11, це підтверджує той Факт шо кореспонденція була направлена належним чином.

З метою повного та фактичного виконання наказу Господарського суду Одеської області, виконавцем накладено арешт на все майно, яке належить боржнику постановою за вих. №4339 від 11.09.2019 року ВП №60038983, а також відповідно до заяви стягувана, у боржника наявні банківські рахунки (-р/р НОМЕР_1 , ПАТ МТБ Банк , МФО 328168, - р/р НОМЕР_2 , Южне ГРУ АТ КБ ПриватБанк , МФО 328704).

Крім того, за посилання приватного виконавця Згідно відповіді Головного управління Державної міграційної служби України Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації за вх. №6953 від 25.12.2019 року ОСОБА_1 паспортом громадянина України для віїзду за кордон не документувався. Разом з цим зазначаємо, що за даними ДМС ОСОБА_1 документований посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_4 , виданою 10.08.2016 року органом видачі 5101 (Головне управління ДМС України в Одеській області).

Також відповідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадянства щодо актів запису про шлюб, місце народження ОСОБА_1 Арабська Республіка, м. Дейр-ез- Зар, громадянство Сірійської Арабської Республіки.

Згідно відповіді Головного управління держпродспоживслужби в Одеській області за вх.№5288 від 01.10.2019року наявність техніки за ТОВ МОРГАН- ЧЕЙС не значиться.

Згідно відповіді Державного агентства рибного господарства України за вх.№5213 від 26.09.2019 року у Державному судновому реєстрі України та Судновій книзі України за боржником риболовних суден не зареєстровано.

Відповідно до відповіді Регіонального сервісного центру в Одеській області за вх.№5262 від 27.09.2019року транспортні засоби за боржником не зареєстровані.

Згідно з Інформаційною довідкою від 11.09.2019 року за № 180644920 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності за боржником не виявлено майно, на яке можливо звернути стягнення.

Відповідно до відповіді Державної податкової служби у боржника наявні рахунки у банківських установах, а саме ПАТ МТБ БАНК , Южне ГРУ АТ КБ ПРИВАТБАНК , м. Одеса, та АТ УкрСиббанк . Приватним виконавцем було винесено посстанову про арешт коштів боржника, та направлено до банківських установ.

Також, згідно відповіді, що надійшла від ПАТ МТБ БАНК №70/05-бт від 26.03.2020р. відсутні кошти на рахунках боржника.

АТ УкрСиббанк було повідомлено знідно відповіді №654/20953БТ від 02.10.2019р., що кошти на ахунках відсутні.

Приватний виконавець вказує, що ним були виставлені платіжні вимоги на рахунки в АТ КБ ПРИВАТБАНК , за якими було списано грошові кошти у сумі 113,73грн.

Згідно відповіді Державної податкової служби від 27.05.2020р. у боржника залишилися відкриті рахунки у ПАТ МТБ БАНК та Южне ГРУ АТ КБ ПРИВАТБАНК , на які вже було накладено арешт виконавцем.

28.10.2019 року Приватним виконавцем було здійснено вихід приватного виконавця за місцем реєстрації боржника, а саме: Одеська обл., м.Чорноморськ, вул. Лазурна, буд. 7А, офіс 11, В ході проведення виконавчих дій за вказаною адресою, зі слів ОСОБА_4 , що є співробітником сусіднього офісу - було підтверджейо що ТОВ МОРГАН-ЧЕИС здійснює господарську діяльність за вказаною адресою, але від час виїзду виконавця офіс було зачинено. Виконавцем було залишено Виклик на прийом на ім`я керівника товариства. Про що було складено акт приватного виконавця.

Крім того, судом встановлено, що приватним виконавцем було повторно направлено запити до реєструючих установ для виявлення майна належного боржнику Товариству з обмеженою відповідальністю "МОРГАН- ЧЕЙС".

Згідно відповіді Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №10/01/7382 від 12.05.2020р. станом на 31.03.2020р. ТОВ МОРГАН-ЧЕЙС (код ЄДРПОУ 40071119) серед власників пакетів голосуючих акцій акціонерних товариство відсутнє.

Також відповідно до відповіді Державного агенства рибного господарства України №10-9.1-17/1898/-20 від 26.03.2020р. відсутнє будь-яке зареєстроване за боржником майно.

Згідно відповіді Головного управління держпродспоживслужби в Одеській області №Вих-2386/08/22-20 від 25.03.2020р. буль-яка зареєстрована за боржником техніка відсутня.

Відповіддю Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області №31/15-1814 від 27.03.2020р. також було повідомлено, що транспортні засоби за боржником не зареєстровані.

Відповідно до Інформаційної довідки від 26.05.2020р. за №210156376 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності за боржником не виявлено майно, на яке можливо звернути стягнення.

Керівник-боржника юридичної особи ухиляється від виконання рішення суду, а вчинені виконавцем дії з примусового виконання наказу не дають можливості стягнення усієї суми, присудженої до стягнення, тому, на думку приватного виконавця обмеження у праві виїзду за кордон керівника боржника є необхідною мірою примусового виконання остаточного рішення суду.

Отже, приватний виконавець вказує, що вищезазначені обставини у їх сукупності мають наслідком висновок про необхідність застосування до боржника такого виключного заходу, як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України на строк до повного виконання рішення суду у даній справі.

Розглянувши подання Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника - юридичної особи, до виконання зобов`язань за рішенням суду (відповідно до положень ст.18 ч.3 п. 19 ЗУ "Про виконавче провадження", дослідивши матеріали, надані до подання, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов до наступних висновків.

В силу статті 129 1 КонституціїУкраїни суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Частинами першою, другою статті 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною другою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" унормовано, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №11-рп/2012 від 25.04.2012 невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело як джерело права.

За умовами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок. За певних обставин така затримка може бути виправданою, але вона не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії").

У рішення по справі "Деркач та Палек проти України" Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, даний пункт передбачає "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 Конвенції як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бурдов проти Росії").

У рішенні по справі "Чіжов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За умовами статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до п. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

В силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 19 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

В силу частин першої-четвертої статті 337 Господарського процесуального кодексу України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Статтею 33 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі статтею 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

В силу статті 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані права не можуть бути об`єктом жодних обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому пакті.

У законодавстві України зазначені правовідносини регулюються статтею 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Вказане право віднесено цивільним законодавством до особистих немайнових прав фізичної особи, а саме: до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України регламентовані Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".

Виїзд з України іноземця або особи без громадянства може бути за рішенням суду тимчасово відкладено до виконання ним майнових зобов`язань перед фізичними та юридичними особами в Україні, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України (частина третя статті 22 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства").

На виконання пункту 2 Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень судів" №261/2008 від 24.03.2008 щодо врегулювання порядку виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов`язання, Міністерством юстиції України та Адміністрацією Державної прикордонної служби України було видано спільний лист №25-32/463 №25-5347 від 27.05.2008, в якому зазначено, що наявність в особи невиконаних зобов`язань, покладених на неї судовим рішенням, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України, причому питання такого обмеження вирішується судом.

Відповідно до висновків, викладених Верховним Судом України при проведенні аналізу судової практики від 01.02.2013 щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин. Доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання покладається на виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Зокрема, у листі Верховного Суду України від 01.02.2013 "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України" визначено, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим із метою всебічного і повного встановлення усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Крім того, згідно з листом Верховного Суду України від 01.02.2013 "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України" поняття "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез`явлення на виклики виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов`язку сплатити кошти).

Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов`язання заходів визначається судом. Саме невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, про що вказує виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків. На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

В рішенні у справі "Гочев проти Болгарії" Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що обмеження останнього має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі; по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених частиною третьою статті 2 Протоколу №4 до Конвенції; по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.

Суд звертає увагу на те, що, вирішуючи питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань за судовим рішенням, суд має дослідити матеріали справи на предмет наявності або відсутності у справі будь-яких належних та допустимих доказів того, що виконавець вчиняв інші передбачені законом заходи щодо виконання судового рішення і такі заходи виявилися безрезультатними, з огляду на те, що обмеження у праві виїзду за межі України є виключним заходом, а тому з метою уникнення обмеження конституційних прав особи може бути застосоване в останню чергу, що узгоджується з приписами статті 337 Господарського процесуального кодексу України.

За умовами частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Вказаною статтею також передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних.

Примусове виконання наказу Господарського суду Одеської області №916/1027/19 від 06.08.2019 передбачає вчинення виконавцем виконавчих дій щодо звернення стягнення на майно боржника.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (частина перша статті 48 Закону України "Про виконавче провадження").

Частиною шостою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Згідно з частиною 2 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

За умовами частини 1 статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Відповідно до частини 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Європейський суд з прав людини у справі "Бочаров проти України" наголошує на тому, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом", проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Відповідно до частини 2 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Спеціальним законом, яким регламентує умови та порядок примусового виконання судових рішень, є Закон України "Про виконавче провадження", приписами пункту 19 частини третьої статті 18 якого встановлено право виконавця у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань за рішенням суду як боржника - фізичної особи, так і керівника боржника - юридичної особи.

За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Закон України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підсумовуючи усе вищевикладене, надаючи оцінку доводам, викладеним у поданні приватного виконавця, проаналізувавши приписи чинного законодавства, приймаючи до уваги, що як керівник та засновник ТОВ МОРГАН- ЧЕЙС ОСОБА_1, тривалий час ухиляється від виконання зобов`язань за рішенням суду, а також відповідно довідки з ДРАЦС ОСОБА_1 є громадянином Сирійської Арабської республіки, існує ризик щодо перетину зазначеною особою державного кордону України без подальшого повернення на її територію, що може стати причиною невиконання або подальшого ухилення від виконання рішення суду, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав застосування судом такого виключного заходу забезпечення виконання судового рішення, як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України (за кордон) боржника без вилучення паспортного документа та задоволенню подання приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи керівника-боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "МОРГАН- ЧЕЙС" громадянина Арабської Сирійської Республіки ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) за межі України до виконання зобов`язань, покладених на нього по наказу № 916/1027/19 без вилучення паспортного документа.

Керуючись ст.ст. 234, 337 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Подання (вх. № 2-2448/20) від 03.06.2020 Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника по справі № 916/1027/19 для забезпечення виконання наказу Господарського суду Одеської області від 06.08.2019р. у справі № 916/1027/19- задовольнити .

2.Тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу керівника-боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "МОРГАН- ЧЕЙС" громадянина Арабської Сирійської Республіки ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) до виконання зобов`язань за наказом Господарського суду Одеської області від 06.08.2019р. по справі №916/1027/19.

Ухвала є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її постановлення.

Суддя С.Ф. Гут