Ухвала

від 03.06.2020 по справі 140/4057/20

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

03 червня 2020 року ЛуцькСправа № 140/4057/20 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

за участю секретаря судового засідання Шепталової А.П.,

представника позивача Кушнірука А.В.,

представника відповідача Решетника О.Л.,

розглянувши у підготовчому засіданні заяву про поновлення строку звернення до суду та клопотання про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРАГРО» до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРАГРО» (позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (відповідач 1) та Державної податкової служби України (відповідач 2) про визнання протиправними та скасування рішення комісії Головного управління ДПС у Волинській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, від 25 жовтня 2019 року №1315382/43094736 про відмову у реєстрації податкової накладної від 21 вересня 2019 року №10 та рішення від 25 жовтня 2019 року №1315416/43094736 про відмову у реєстрації податкової накладної від 16 вересня 2019 року №1; зобов`язання ДПС України зареєструвати податкові накладні від 16 вересня 2019 року №1 та від 21 вересня 2019 року №10 в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Ухвалою від 10 квітня 2020 року відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

24 квітня 2020 року до суду від представника Головного управління ДПС у Волинській області надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. В обґрунтування клопотання представник відповідача вказав, що позивач скористався процедурою досудового врегулювання спору та пропустив тримісячний строк звернення до суду з даним позовом (а.с.172).

28 квітня 2020 року позивач подав заяву про поновлення строку звернення до суду як такого, що пропущено з поважних причин. Заява мотивована тим, що товариство оскаржувало в адміністративному порядку спірні рішення Комісії від 25 жовтня 2019 року, однак рішеннями ДПС України від 05 листопада 2019 року №41123/43094736/2 та №41143/43094736/2 скарга товариства залишена без задоволення. З незалежних від товариства причин ці рішення не були розміщені в електронному кабінеті платника та жодних доказів своєчасності їх вручення контролюючим органом не надано.

Також зазначив, що ухвалення Верховним Судом постанови від 11 жовтня 2019 року у справі №640/20468/18 змінило судову практику, за якою до цього по-іншому тлумачилися норми КАС України та ПК України в частині строку оскарження інших рішень контролюючого органу, не пов`язаних із нарахуванням грошового зобов`язання, за якими мала місце процедура адміністративного оскарження. Так до цього мала місце судова практика, за якою строк оскарження рішення комісії ДФС становить 1095 днів та застосуванню у цих відносинах підлягає пункт 56.18 статті 56 ПК України (постанови Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі №813/4921/17, від 17 липня 2019 року №640/46/19). Зміна судової практики порушила принцип правової визначеності у регулюванні спірних правовідносин. При цьому податковим органом в своєму рішенні не було роз`яснено товариству строк та порядок оскарження прийнятого рішення з урахуванням змін у законодавстві та судовій практиці. Посилаючись на практику Європейського Суду з прав людини щодо забезпечення доступу до суду, просив врахувати зазначені обставини та заяву про поновлення строку звернення до суду задовольнити (а.с.177-181).

Відповідно до ухвали суду від 29 квітня 2020 року суд дійшов висновку про необхідність розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, позаяк без проведення підготовчого засідання з`ясування позицій сторін за спірними питаннями, які виникли після відкриття провадження у справі, є утрудненим.

У підготовчому засіданні представник позивача заяву про поновлення строку звернення до суду з позовом просив задовольнити з підстав, у ній наведених; звертав увагу на неналежність як доказу квитанцій, поданих відповідачем 1 для підтвердження факту надіслання рішень за результатами розгляду скарг товариства на рішення комісії Головного управління ДПС у Волинській області. Стверджував, що фактично рішення за результатами адміністративного оскарження товариство отримало безпосередньо у приміщенні Головного управління ДПС у Волинській області. В іншому підтримав аргументи, викладені у заяві.

Представник відповідача - Головного управління ДПС у Волинській області - просив відмовити у задоволенні заяви, натомість застосувати наслідки, визначені статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та залишити позов без розгляду. При цьому вказав, що квитанції, які долучені відповідачем до відзиву на позов, вказують на ту обставину, що 05 листопада 2019 року позивач отримав рішення Державної податкової служби України за результатами розгляду скарг та з них можна встановити зміст прийнятого рішення. Вважає інші аргументи позивача безпідставними.

Представник відповідача - Державної податкової служби України - у судове засідання не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, однак це не є перешкодою для вирішення заяви позивача та клопотання відповідача.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дійшов таких висновків.

Частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Загальний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлений абзацом першим частини другою названої статті та він становить шість місяців, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас, частиною третьою статті 122 КАС України обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень (частина четверта статті 122 КАС України).

Отже, статтею 122 КАС України встановлено загальний строк звернення до суду, передбачена можливість встановлення законами спеціальних строків звернення до суду, а також визначено скорочений строк звернення до суду у разі реалізації позивачем права на досудове врегулювання спору.

Спір у даній справі виник між платником податків та контролюючим органом у зв`язку із відмовою останнім у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; такий обов`язок товариство як платник податку на додану вартість має в силу положень статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Пунктом 56.1 статті 56 ПК України встановлена можливість оскарження прийнятих контролюючим органом рішень в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Разом з тим, у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті (пункт 56.19 статті 56 ПК України).

Таким чином, статтею 56 ПК України встановлено спеціальний строк для оскарження рішень контролюючого органу та скорочені строки у разі застосування процедури адміністративного оскарження таких рішень.

Особливості адміністративного оскарження рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначені пунктом 56.23 статті 56 ПК України: ним визначено можливість оскарження рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, порядок подання скарги і строк її розгляду, однак не визначено строк для оскарження до суду рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, у скасуванні якого відмовлено Державною податковою службою України.

У постановах Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі №640/46/19, від 14 лютого 2019 року у справа №813/4921/17 містився висновок, що згідно з положеннями пункту 56.18 статті 56 ПК України, які є спеціальними щодо приписів статті 122 КАС України, незалежно від використання платником податків права на адміністративне оскарження, строк звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних становить 1095 днів.

Проте Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі №640/20468/18 відступив від цієї позиції та зробив правовий висновок, що із прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною четвертою статті 122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки: а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу; б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Відповідно до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у наведеній постанові Верховного Суду.

Надаючи оцінку доводам сторін у даній справі, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРАГРО» із позовом про оскарження рішень контролюючого органу про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних від 25 жовтня 2019 року №1315382/43094736 та №1315416/43094736 звернулося до суду 18 березня 2020 року. Товариство скористалося правом на адміністративне оскарження цих рішень шляхом подання скарг до Державної податкової служби України, рішеннями якої від 05 листопада 2019 року №41123/43094736/2 та №41143/43094736/2 скарги було залишено без задоволення, а рішення комісії Головного управління ДПС у Волинській області - без змін.

Відповідно до пункту 15 Порядку розгляду скарг на рішення комісій регіонального рівня, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117, за результатами розгляду скарги комісія приймає рішення щодо скарги та надсилає його платнику податку у строк, визначений пунктом 56.23 статті 56 Кодексу, в електронній формі засобами електронного зв`язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України «Про електронні довірчі послуги» , «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Заперечуючи факт надіслання йому у встановленому порядку рішень за результатами адміністративного оскарження, позивач не надав суду доказів, які б підтверджували обставини, як і коли йому стало відомо про прийняті Державною податковою службою України рішення, які він долучив до позовної заяви. Копії квитанцій, які надані відповідачем 1 до відзиву (а.с.195-196), дійсно містять недоліки, оскільки з їх змісту не можливо встановити, кому вони надіслані (не зазначено платник податку-покупець та платник податку-продавець).

Тому суд виходить із того, що оскільки рішення за результатами адміністративного оскарження позивач отримав та долучив до позовної заяви, то такі було надіслано позивачу у строк, визначений пунктом 56.23 статті 56 ПК України (протягом 10 календарних днів). Проте навіть з урахуванням цього строку видно, що тримісячний строк звернення до суду з даним позовом позивач пропустив (позовна заява подана 18 березня 2020 року). Ця обставина позивачем фактично не заперечується.

За приписами пункту 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

На час вирішення питання про відкриття провадження матеріали позову не містили доказів надіслання позивачу рішень ДПС України за результатами розгляду його скарг.

Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Норма про застосування наслідків, визначених частиною третьою статті 123 КАС України, міститься і у пункті 8 частини першої статті 240 КАС України: суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Позивач заявив про поновлення строку звернення до суду.

Суд, надаючи оцінку аргументам позивача у заяві по поновлення йому строку звернення до суду, враховує практику Європейського суду з прав людини в частині реалізації права кожного на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland, заява №28249/95, пункт 53) констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.

У справі «Іліан проти Туреччини» (Ilhan v. Turkey, заява № 22277/93, рішення від 27 червня 2000 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Разом з тим, право на доступ до суду повинно бути «практичним та ефективним» , а не «теоретичним чи ілюзорним» (рішення у справі «Беллє проти Франції» (Bellet v. France, заява серія A №333-B, пункт 36,). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд (рішення у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany, заява № 42527/98, пункт 45) та рішення у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Лупені та інші проти Румунії» (Lupeni Greek Catholic Parish and Others v. Romania, заява № 76943/11, пункт 86).

У рішеннях від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» (Miragall Escolano v. Spain) та від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» (Perez de Rada Cavanilles v. Spain) Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відступ Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від правової позиції, викладеної у попередніх рішеннях Верховного Суду, є тією обставиною, що змінила практику вирішення спорів у такій категорії.

Зважаючи на відсутність однозначних доказів щодо конкретної дати отримання позивачем рішень за результатами адміністративного оскарження та незначний строк пропуску звернення до суду з даним позовом (трохи більше місяця), враховуючи наведені вище підходи щодо врегулювання строків звернення до суду, вказані позивачем у заяві підстави слід визнати поважними, а тому йому має бути надана можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду. Разом з тим, задоволення заяви позивача виключає можливість для задоволення клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись статтями 120, 122, 123, 248, 256, 294 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву про поновлення строку звернення до суду задовольнити та поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «ПАРАГРО» строк звернення до суду з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Волинській області про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.

Суддя Ж.В. Каленюк

Ухвала у повному обсязі складена судом 04 червня 2020 року