Ухвала

від 29.05.2020 по справі 200/2540/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

29 травня 2020 р. Справа №200/2540/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грищенко Є.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, за участю третьої особи ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Донецького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, за участю третьої особи ОСОБА_2 про:

- визнання незаконним та скасування рішення про відмову у виправленні помилок № 229/165-20 від 11 лютого 2020 року;

- визнання протиправною бездіяльність щодо не вчинення дій по відновленню кадастрових даних у Державному земельному кадастрі України за фактичним використанням земельної ділянки АДРЕСА_1 ;

- зобов`язання відновити кадастрові дані у Державному земельному кадастрі України та у землевпорядній документації на земельну ділянку АДРЕСА_1 за фактичним використанням даної земельної ділянки шляхом розробки та виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки АДРЕСА_1 в натурі та внести відповідні дані до Державного земельного кадастру України та землевпорядної документації.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка звернулась до відповідача із заявою від 07 лютого 2020 року про повідомлення про виявлення технічної помилки у поземельній книзі на земельну ділянку АДРЕСА_1 , технічному паспорті проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_3 , технічній документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділку громадянина ОСОБА_2 . Однак, листом № 229/165-20 року відповідачем було відмовлено у виправленні технічних помилок. Позивачка вважає таке рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки протиправні дії відповідача, які полягають у внесенні недостовірних відомостей до Державного земельного кадастру України впливають на відновлення і збереження права власності позивачки, а саме на можливість забудови її земельної ділянки № НОМЕР_1 та на розташування житлового будинку на цій землі. Крім того, вказане рішення відповідача суперечить вимогам чинного законодавства та прийнято без врахування балансу між несприятливими наслідками для прав та інтересів позивачки.

Ухвалою суду від 31 березня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) учасників справи.

27 квітня 2020 року на адресу суду надійшла заява третьої особи про закриття провадження у справі.

12 травня 2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що невірно відображені у кадастровому плані зовнішні межі земельної ділянки, координати поворотних точок земельної ділянки, лінії проміри між поворотними точками меж земельної ділянки, які внесені до Державного земельного кадастру не є технічною помилкою в розумінні Закону України Про державний земельний кадастр . Крім того, технічна помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру, може бути виправлена на підставі повідомлення про виявлення технічної помилки лише у разі, якщо земельна ділянка не була зареєстрована в державному реєстрі земель. Представник відповідача також зазначив, що спір щодо встановлення меж земельної ділянки між власниками суміжних земельних ділянок, має вирішуватись в порядку цивільного судочинства.

Суд, розглянувши матеріали справи, встановив наступне.

Позивачка - ОСОБА_1 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 .

Судом встановлено, що позивачка звернулась до Головного управління Дежгеокадастру у Донецькій області із повідомленням від 07 лютого 2020 року про виявлення технічної помилки, а саме: у поземельному наказі на земельну ділянку АДРЕСА_1 ; технічному паспорті проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 ; технічній документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують права на земельну ділянку громадянина ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 на заяву ОСОБА_2 від 04.12.2012 р.

Листом №229/165-20 Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області позивачу відмовлено у виправленні зазначених помилок у зв`язку із встановленням факту, що відомості Державного земельного кадастру відповідають інформації, що міститься в документах, які стали підставою для внесення цих відомостей, та не потребують виправлень у зв`язку з не виявленням технічних помилок у таких документах.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що провадження по справі підлягає закриттю, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд закриває провадження у справі, зокрема якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Як вбачається з позовної заяви, позивачка в обґрунтування своєї правової позиції посилається на встановлення 30.07.2013 р. факту внесення 04.07.2013 р. до Державного земельного кадастру України недостовірних відомостей стосовно земельної ділянки АДРЕСА_2 , що, на думку позивачки, впливає на її законні права та інтереси як власника суміжної земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 . Також, позивачка зазначає, що внесення зазначених даних до Державного земельного кадастру України порушує її переважне право на забудову власної земельної ділянки.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорі, для яких встановлено інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом із тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Обґрунтування ОСОБА_1 заявлених позовних вимог пов`язане з допущеними, на її думку, порушеннями вимог чинного законодавства з боку відповідача на підставі звернення та документів, поданих третьою особою при реєстрації ним свого права власності, що порушили права позивача як власника об`єкта нерухомого майна, що знаходиться на суміжній земельній ділянці, на які не відреагувало належним чином Управління, в тому числі, за зверненням позивача.

Таким чином, цей позов направлений на поновлення порушеного третьою особою у справі права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна, зокрема, користування частиною земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що спір у справі стосується не стільки правомірності дій відповідача при прийняті рішення про відмову у виправленні помилок, скільки правомірності набуття ОСОБА_2 права власності на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку, в тому числі її державної реєстрації, а тому захист порушеного права власності ОСОБА_1 має вирішуватися в порядку, встановленому ЦПК України.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Аналогічна правова позиція висловлена в схожих за фактичними обставинами справ постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 816/421/17, від 20 вересня 2018 року у справі № 813/1076/17 та від 17 жовтня 2018 року у справі № 817/333/17.

Згідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, суд зазначає, що позивачка зверталась до суду із позовною заявою в якій, серед іншого, були аналогічні позовні вимоги щодо неналежного розгляду її повідомлення про виправлення помилок. Під час розгляду вказаної справи №805/1812/19 Верховним судом у постанові від 21 січня 2020 року було встановлено, що вказана заява підлягає розгляду по порядку ЦПК України.

Таким чином, підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 19, 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, за участю третьої особи ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - закрити.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, але не більше строку дії карантину встановленого Кабінетом Міністрів України щодо запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Є.І. Грищенко