УХВАЛА
04 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/17775/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал-Темп"
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2020
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал-Темп"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо"
про стягнення 1 550 853,24 грн,
ВСТАНОВИВ:
22.05.2020 (згідно з поштовими відмітками на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріал-Темп" звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2020.
Розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал-Темп", Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі, виходячи з такого.
Статтею 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Оскарженою ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2020 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал-Темп" про забезпечення позову від 30.04.2020.
Ухвала мотивована тим, що в порушення положень статей 73, 136, 137 Господарського процесуального кодексу України доводи викладені у заяві про забезпечення позову ґрунтуються виключно на припущеннях про імовірне утруднення або неможливість виконання рішення суду у даній справі, що не створює підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Звертаючись з касаційною скаргою скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції в порушення статей 73, 74, 86, 136, 137 Господарського процесуального кодексу України не надано належної правової оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням усіх обставин справи та наданих суду доказів, оскільки невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, що призведе до порушення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та оскаржуване судове рішення, Судом встановлено, що обґрунтування викладене у касаційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал-Темп" не викликає розумних сумнівів щодо правильності застосування норм права апеляційним господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом наведеної норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, встановив та виходив з того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення позову до суду, а відтак самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення, з посиланням на те, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гіппо" має намір здійснити реконструкцію супермаркету та продаж транспортного засобу, не є беззаперечним свідченням наявності підстав вважати, що виконання рішення у справі буде ускладнено, або унеможливлено, без надання відповідних доказів та обґрунтувань, а отже не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Статтею 6 Господарського кодексу України передбачено принцип свободи підприємницької діяльності. При цьому принцип свободи підприємницької діяльності кореспондується з принципом розумності (стаття 3 Цивільного кодексу України).
З огляду на зазначене, відповідач має право розраховувати на те, що його господарська діяльність під час розгляду спору по суті не зазнаватиме з боку держави свавільного утиску.
За таких обставин, саме лише посилання на відсутність у відповідача зареєстртованого нерухомого майна, здійснення реконструкції супермаркету та наявність відкритих проваджень у судах щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" не є достатньою підставою для накладення арешту на грошові кошти.
Крім того, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право саме на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Таким чином, з огляду на недоведеність належними та допустимими доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову, обґрунтованим є висновок апеляційного господарського суду про відсутність правових підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача з підстав, що зазначені позивачем у відповідній заяві.
З огляду на викладене, правильне застосування судом апеляційної інстанції положень статей 73, 74, 136, 137 Господарського процесуального кодексу України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал-Темп" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2020 на підставі частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до положень частини шостої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
Керуючись статтями 234, 235, 287 - 292, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/17775/19 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал-Темп" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2020.
2. Копію цієї ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити заявнику, а іншим учасникам справи - копію ухвали.
3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню
Головуючий Г.М. Мачульський
Судді І.В. Кушнір
Є.В. Краснов
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 04.06.2020 |
Оприлюднено | 05.06.2020 |
Номер документу | 89625073 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Мачульський Г.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні