Постанова

від 02.06.2020 по справі 540/2133/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/2133/19 Категорія: 1110301000

Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Час і місце ухвалення: м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Лук`янчук О.В.

суддів - Бітова А. І.

- Ступакової І. Г.

при секретарі - Черкасовій Є. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року по справі за позовом Приватного підприємства "Єврокомершл Дистриб`юшн" до Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

ПП"Єврокомершл Дистриб`юшн" звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастопол, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.09.2019 р. № 0000280522 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 675000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про протиправність висновків контролюючого органу про нереальність господарських операцій з ТОВ "Аграрні Традиції СВ" у липні 2017 року, оскільки реалізацію пива та алкогольних напоїв на адресу цього підприємства підтверджено первинними бухгалтерськими документами, в тому числі доказами безготівкової оплати за поставлений товар. Недоліки первинних документів щодо господарських операцій з постачання товарів не свідчать про їх безтоварність, а відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем. Відповідач не може посилатися на наявність матеріалів досудового розслідування стосовно контрагента, так як належним доказом може бути виключно вирок, яким зафіксовано факт податкового правопорушення саме за цією господарською операцією.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року позовну заяву Приватного підприємства "Єврокомершл Дистриб`юшн" до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.09.2019 р. № 0000280522 задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі подало апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначається, що в укладеному між позивачем та ТОВ "Аграрні Традиції СВ" договорі від 26.07.2017 р. № 260717 місце передачі товару і умови перевезення не зазначені; в порушення умов договору у видаткових накладних не зазначено номера сертифікатів відповідності на продукцію, яку придбаває покупець, відсутні прізвища посадових осіб покупця, які отримували товар; не надано товарно-транспортні накладні. Таким чином, ПП "Єврокомершл Дистриб`юшн" фактично здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з реалізації товарів ТОВ "Аграрні Традиції СВ", а первинні документи складено всупереч норм ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.п.2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Крім того, у ТОВ "Аграрні Традиції СВ" немає власних та орендованих складських приміщень для розвантаження та зберігання пива; підприємство входило до "конвертаційного центру", ліквідованого в рамках досудового розслідування кримінального провадження від 14.03.2018 р. № 42018171090000055, внесеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.3 ст.212, ч.5 ст.27 ч.1 ст.205 КК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, в період з 15.07.2019 р. по 09.08.2019 р. посадовими особами контролюючого органу проведено документальну планову виїзну перевірку ПП "Єврокомершл Дистриб`юшн" з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, іншого законодавства за період з 01.01.2016 р. по 31.03.2019 р., за результатами якої складено акт від 16.08.2019 р. № 114/21-22-14-01/37353912.

У висновках акту перевірки (з урахуванням порушень, які оскаржуються позивачем) зазначено, що встановлено порушення п.п.5, 7, 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Доходи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 р. за № 8604153, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, ПП "Єврокомершл Дистриб`юшн" занижено інші доходи на суму отриманих коштів, не пов`язаних з реалізацією товару, від ТОВ "Аграрні Традиції СВ" на загальну суму 250002 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток за 2017 рік на суму 540000 грн.

Дані висновки ґрунтуються на тому, що позивачем в бухгалтерському обліку задокументовано безтоварні операції з продажу безалкогольних напоїв та пива ТОВ "Аграрні Традиції СВ", які мали місце у липні 2017 року на загальну суму 3000002,33 грн., з яких ПДВ 500000,39 грн., оскільки у видаткових накладних не зазначено номера сертифікатів відповідності на продукцію, відсутні прізвища посадових осіб покупця, які отримували товар, не надано товарно-транспортні накладні, ТОВ "Аграрні Традиції СВ" не має власних або орендованих складських приміщень для розвантаження та зберігання пива, ТОВ "Аграрні Традиції СВ" входило до "конвертаційного центру", ліквідованого в рамках досудового розслідування кримінального провадження від 14.03.2018 р. № 42018171090000055, внесеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.3 ст.212, ч.5 ст.27 ч.1 ст.205 КК України. Оскільки ПП "Єврокомершл Дистриб`юшн" здійснило реалізацію безалкогольних напоїв та пива невстановленим особам, однак кошти надійшли від ТОВ "Аграрні Традиції СВ", то такі кошти є іншим доходом і підприємство мало включити їх до доходів та сплатити податок на прибуток з отриманих доходів.

На підставі акту перевірки відповідачем 23.09.2019 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0000280522, яким позивачу збільшено суму грошових зобов`язань з податку на прибуток на 675000 грн., з яких за основним платежем на 540000 грн., за штрафними санкціями на 135000 грн.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що характер спірних господарських операцій відповідає видам діяльності позивача, а досліджені у судовому засіданні докази є достатніми для висновку про реальність господарських операцій з реалізації пива та безалкогольних напоїв між ПП "Єврокомершл Дистриб`юшн" та ТОВ "Аграрні Традиції СВ", які мали місце у липні 2017 року, а отже прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 23.09.2019 р. № 0000280522 є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України

Порядок сплати та нарахування податку на прибуток підприємств визначений Розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до пп.14.1.54 ст.14 ПК України доходом є будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Відповідно до пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України платниками податку - резидентами є: суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім:1) бюджетних установ; 2) громадських об`єднань, політичних партій, релігійних, благодійних організацій, пенсійних фондів, метою яких не може бути одержання і розподіл прибутку серед засновників, членів органів управління, інших пов`язаних з ними осіб, а також серед працівників таких організацій 3) суб`єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, визначені главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

Згідно пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п.135.1 ст.135 ПК України).

Судом встановлено, що в період з 15.07.2019 р. по 09.08.2019 р. посадовими особами контролюючого органу проведено документальну планову виїзну перевірку ПП "Єврокомершл Дистриб`юшн" з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, іншого законодавства за період з 01.01.2016 р. по 31.03.2019 р., за результатами якої складено акт від 16.08.2019 р. № 114/21-22-14-01/37353912.

У висновках акту перевірки зазначено, що встановлено порушення п.п.5, 7, 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Доходи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 р. за № 8604153, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, ПП "Єврокомершл Дистриб`юшн" занижено інші доходи на суму отриманих коштів, не пов`язаних з реалізацією товару, від ТОВ "Аграрні Традиції СВ" на загальну суму 250002 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток за 2017 рік на суму 540000 грн.

Дані висновки ґрунтуються на тому, що позивачем в бухгалтерському обліку задокументовано безтоварні операції з продажу безалкогольних напоїв та пива ТОВ "Аграрні Традиції СВ", які мали місце у липні 2017 року на загальну суму 3000002,33 грн., з яких ПДВ 500000,39 грн., оскільки у видаткових накладних не зазначено номера сертифікатів відповідності на продукцію, відсутні прізвища посадових осіб покупця, які отримували товар, не надано товарно-транспортні накладні, ТОВ "Аграрні Традиції СВ" не має власних або орендованих складських приміщень для розвантаження та зберігання пива, ТОВ "Аграрні Традиції СВ" входило до "конвертаційного центру", ліквідованого в рамках досудового розслідування кримінального провадження від 14.03.2018 р. № 42018171090000055, внесеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.3 ст.212, ч.5 ст.27 ч.1 ст.205 КК України.

Приписами п.44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами також визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88; зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, відповідно до підпункту 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 якого господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення; первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Тобто, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність поставки, господарський характер понесених за нею витрат і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч.1 ст.77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З матеріалів справи вбачається, що 26.07.2017 р. між ПП "Єврокомершл Дистриб`юшн" (продавець) та ТОП "Аграрні Традиції СВ" (покупець) укладено договір № 260717, відповідно до якого продавець передає у власність, а покупець приймає й оплачує алкогольні та безалкогольні напої, продукти харчування і промислові товари в асортименті партіями. Конкретна кількість, асортимент та ціни продукції, яка передається, зазначається у видаткових (товарних, товаросупровідних) накладних, які є невід`ємною частиною договору. Згідно п.2.2 договору продукція передається продавцем покупцю окремими партіями на складі продавця або в іншому погодженому сторонами місці. Датою поставки вважається дата товарної (товарно-транспортної) накладної.

Покупець оплачує вартість кожної партії товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця або внесення готівкових коштів в касу продавця. Підстава для оплати - видаткова (товарна, товарно-транспортна) накладна (п.2.3 договору).

На виконання даного договору позивачем у липні 2017 року було продано ТОВ "Аграрні Традиції СВ" пиво та безалкогольні напої на загальну суму 3000002,33 грн., з яких ПДВ - 500000,39 грн., що підтверджується видатковими накладними від 28.07.2017 р. № РН-0000304, від 27.07.2017 р. № РН-0000303, податковими накладними від 28.07.2017 р. № 304, від 27.07.2017 р. № 303.

Позивачем було виставлено ТОВ "Аграрні Традиції СВ" рахунки-фактури від 28.07.2017 р. № СФ-0000304, від 27.07.2017 р. № СФ-0000303 на оплату поставлених товарів на суму 3000002,33 грн., які сплачені у повному обсязі шляхом зміни сторони зобов`язання на підставі угоди про зміну сторони зобов`язання від 07.08.2017 р. № 1 між ПП "Єврокомершл Дистриб`юшн" (кредитор), ТОВ "Аграрні Традиції СВ" (боржник) та ТОВ "Епсілон-5" (новий боржник), що не заперечується відповідачем.

Вказані первинні документи підтверджують зменшення активів позивача внаслідок вибуття товарів (пива та безалкогольних напоїв) на адресу ТОВ "Аграрні Традиції СВ" та отримання від вказаного контрагента коштів за поставлений товар.

Надані позивачем первинні документи містять відомості, які у повній мірі відображають суть та зміст господарських операцій, підтверджують їх фактичне здійснення.

Тобто, первинними бухгалтерськими документами підтверджено рух актів по господарських операціях позивача з ТОВ "Аграрні Традиції СВ", які спричинили реальні зміни майнового стану ПП "Єврокомершл Дистриб`юшн", що вірно встановлено судом першої інстанції

Видаткові накладні від 27.07.2017 р. № РН-0000303, від 28.07.2017 р. № РН-0000304 містять підписи особи, яка отримувала товар, скріплені печаткою ТОВ "Аграрні Традиції СВ".

Щодо необхідності зазначення у видаткових накладних номерів сертифікатів відповідності на продукцію, про що зазначено апелянтом в апеляційній скарзі, то таких вимог до обов`язкових реквізитів первинного документа не встановлено законодавством, а отже доводи апелянта в частині недоліків видаткових накладних колегія суддів не приймає до уваги.

Водночас, відсутність у видаткових накладних прізвища посадових осіб покупця, не зазначення номера сертифіката відповідності на продукцію жодним чином не свідчить про недійсність цих документів, а тим паче про безтоварність господарських операцій.

При цьому, колегія суддів зазначає, що дефекти в первинних документах, у разі якщо зазначена в них інформація дозволяє можливість ідентифікувати суб`єктів господарювання та господарські операції, самі по собі не можуть свідчити про нереальне вчинення поставки та розглядатися як підстава для позбавлення платника податку (постачальника) обов`язку відобразити у бухгалтерському та податковому обліку доходу та врахувати його при визначенні податкове зобов`язання з податку на прибуток підприємств.

Аналогічна позиція з цього питання викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 р. у справі № 822/2373/17

Що стосується посилання податкового органу на безтоварність господарських операцій у зв`язку з відсутністю товарно-транспортних накладних то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту від 14 жовтня 1997 року за № 363 з наступними змінами і доповненнями - ці Правила визначають права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту т перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників.

Ці правила встановлюють, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно - матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Крім цього, оформлення товарно-транспортної накладної є обов`язковим для учасників транспортного процесу (власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників).

Згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні": "первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення".

В контексті викладеного можливо дійти висновку, що товарно-транспортна накладна не є первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки, не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення для договорів поставки.

Таким чином, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 у справі № 816/166/15-а, від 11.09.2018 у справі № 804/4787/16.

Крім того, колегія суддів зазначає,що згідно правової позиції Верховного Суду, висловленої у постановах від 05.02.2019 у справі № 822/2373/17, від 18.04.2019 у справі № 813/4430/14, від 16.04.2019 у справі № 804/5465/16, документи, визначені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зокрема товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а самі правила не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в цілях податкового обліку, а отже доводи контролюючого органу в частині вимог до товарно-транспортних накладних є безпідставними.

Також, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції мотивовано відхилив аргументи податкового органу про наявність кримінального провадження за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України. Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що по-перше, в кримінальному провадженні відсутній вирок, а по-друге, відомості, отримані в ході оперативно-розшукових заходів чи досудового слідства, не є доказами при доведенні фактів допущення порушень вимог податкового законодавства платником податків.

Відповідно до принципу офіційності контролюючий орган повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення. У той час, як на підтвердження фактичного виконання господарських зобов`язань позивачем було надано належним чином оформлені первинні документами, та доведено, що укладені договори відповідає економічному змісту та діловій меті, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі активів позивача.

Крім того, факт порушення кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі №822/551/18.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2018 року по справі №815/2946/13-а (№К/9901/4496/18) зазначив, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових, зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових; правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

В свою чергу, податковим органом в межах спірних правовідносин не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності, або йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Разом з цим, у рішенні від 22.01.2009 у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновку суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи, та не свідчать про порушення судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального або процесуального права.

В апеляційній скарзі апелянт, як на підставу для задоволення поданої скарги, посилається лише на висновки оскаржуваного рішення та ті ж обставини, яким судом першої інстанції надано оцінку.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі залишити без задоволення.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 04 червня 2020 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: І. Г. Ступакова