Постанова

від 03.06.2020 по справі 752/25559/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 752/25559/17 Головуючий у суді І інстанції Чередніченко Н.П.

Провадження № 22-ц/824/3377/2020 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

3 червня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Ігнатченко Н.В.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання - Войтенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділення в натурі частки зі спільної часткової власності,

в с т а н о в и в:

У грудні 2017 року ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про виділення в натурі частки зі спільної часткової власності, в якому просила поділити в натурі житловий будинок, загальною площею 784,2 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за позивачем та відповідачем право приватної власності на відокремлені частини будинку, які відповідають частці кожної зі сторін, а також поділити в натурі земельну ділянку, площею 0,0760 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:90:104:0039, згідно із частками кожної зі сторін та стягнути з відповідача на свою корить судові витрати.

На обґрунтування позову зазначено, що сторони є спадкоємцями ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 4 квітня 2016 року приватним нотаріусом КМНО Івченко А.В. позивачу було видано свідоцтво про право власності на 1/2 частку у праві спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу, а саме: на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 782,2 кв. м, який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:90:104:0039. У цей же день позивачу також було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яке посвідчує її право власності на 1/4 частину зазначеного будинку, який розташований на цій же земельній ділянці, а відповідач отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, яке посвідчує її право власності на 1/4 частину житлового будинку, який розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 . Наведене свідчить, що позивач і відповідач є двома спадкоємцями та останнім видані свідоцтва на спадщину, яка складається із 1/2 частки земельної ділянки та житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належали померлому. В цілому позивач має у володінні 3/4 частки на нерухомість, до складу якої входить земельна ділянка та житловий будинок. Нерухомість перебуває у спільній частковій власності позивача та відповідача. Після отримання правовстановлюючих документів на майно, відносини між сторонами погіршились та відсутнє порозуміння щодо розпорядження спільним майном, шляхів підтримання споруди в належному стані, порядку консервації опалювальної системи, тощо. Між сторонами постійно виникають спори про порядок володіння і користування будинком та земельною ділянкою, відповідач не надає позивачу повного доступу до будинку (другого поверху) та декілька раз без попередження проводилася заміна зовнішніх замків. Угоди про спосіб виділення частки позивача із загального майна не досягнуто, а тому позивач звернулась до суду за захистом своїх прав із даним позовом.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Поділено в натурі між співвласниками ОСОБА_2 (3/4 частки) та ОСОБА_1 (1/4 частки) житловий будинок, загальною площею 784,2 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 у відповідності до варіанту № 3 висновку експертів ТОВ Київський експертно-дослідний центр за результатами проведення комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 14696 від 2 жовтня 2018 року, графічно відображеному в додатку № 1.

Виділено у власність ОСОБА_2 в натурі 3/4 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , площею 555,05 кв. м, а саме: на цокольному поверсі: існуюча котельня, площею 9,4 кв. м, залишок гаражу, площею 172,85 кв. м; на першому поверсі: залишок холу, площею 192,36 кв. м, нове приміщенні кухні, площею 13,8 кв. м, нове приміщення санвузла, площею 9,9 кв. м, коридор, площею 16,2 кв. м, залишок коридору, площею 16,99 кв. м; на мансардному поверсі: житлова кімната, площею 20,1 кв. м, приміщення № 7 житлова кімната, площею 58,1 кв. м і частина площі приміщення в„– 9, площею 45,34 кв. м.

Виділено у власність ОСОБА_1 в натурі 1/4 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , площею 185,02 кв. м, а саме: на цокольному поверсі: передбачувані машиномісця, загальною площею 29,40 кв. м, передбачувана нова котельня, площею 9,4 кв. м; на першому поверсі: передбачуваний новий коридорчик, площею 6,06 кв. м, існуюча сходова клітина, загальною площею 36,4 кв. м; на мансардному поверсі: коридор, площею 17,8 кв. м, житлова кімната, площею 14,5 кв. м, санвузол, площею 9,9 кв. м, кухня, площею 13,8 кв. м, залишок приміщення № 9 житлова кімната, площею 47,76 кв. м.

Виділено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в користування на цокольному поверсі: тамбур - приміщення, площею 24,7 кв. м, для заїзду та маневрування автомобіля 16,5 кв. м, площа під новими перегородками 2,93 кв. м, а всього - 44,13 кв. м.

Поділено в натурі між співвласниками ОСОБА_2 (3/4 частки) та ОСОБА_1 (1/4 частки) земельну ділянку, площею 0,0760 га (кадастровий номер 8000000000:90:104:0039), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 у відповідності до варіанту № 1 висновку експертів ТОВ Київський експертно-дослідний центр за результатами проведення комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 14696 від 2 жовтня 2018 року, графічно відображеному в додатку № 1.

Виділено у власність ОСОБА_2 в натурі 3/4 частки земельної ділянки, площею 0,0760 га, кадастровий номер 8000000000:90:104:0039, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: земельну ділянку, площею 0,0132 га, яка обмежена лініями розподілу: від точки 14 лінія розподілу довжиною 7,90 м проходить по спільній межі з ділянкою ОСОБА_5 в точку 1 ; від точки 1 лінія розподілу довжиною 6,44 м проходить по тильній межі ділянки в точку 2 ; від точки 2 лінія розподілу проходить по спільній межі з ділянкою ДП Київський завод Радар через точку 3 в точку 10 ; від точки 10 лінія розподілу довжиною 7,88 м проходить в точку 11 ; від точки 11 лінія розподілу довжиною 8,83 м проходить в точку 13 ; від точки 13 лінія розподілу довжиною 3,91 м проходить в точку 14 .

Виділено у власність ОСОБА_1 в натурі 1/4 частки земельної ділянки, площею 0,0760 га, кадастровий номер 8000000000:90:104:0039, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: земельну ділянку, площею 0,0044 га, яка обмежена лініями розподілу: від точки 12 лінія розподілу проходить у вигляді ламаної через точку 8 , 9 в точку 14 ; від точки 14 лінія розподілу довжиною 3,91 м проходить в точку 13 ; від точки 13 лінія розподілу довжиною 8,83 м проходить в точку 11 ; від точки 11 лінія розподілу довжиною 6,70 м проходить в точку 12 .

Виділено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 для доступу та обслуговування житлового будинку у спільне сумісне користування земельну ділянку, площею 0,0584 га, з яких: ОСОБА_2 - 3/4 частки, що становить площу 0,0438 га, ОСОБА_1 - 1/4 частки, що становить площу 0,0146 га, яка обмежена лініями розподілу: від точки 12 лінія розподілу проходить через точку 11 в точку 10 ; від точки 10 лінія розподілу довжиною 38,14 м проходить по спільній межі з ділянкою ДП Київський завод Радар в точку 4 ; від точки 4 лінія розподілу довжиною 3,19 м проходить в точку 5 , яка знаходиться на АДРЕСА_1 ; від точки 5 лінія розподілу довжиною 12,95 м проходить по АДРЕСА_1 в точку 6 ; від точки 6 лінія розподілу довжиною 39,24 м проходить по спільній межі з ділянкою ОСОБА_5 в точку 7 ; від точки 7 лінія розподілу довжиною 1,13 м проходить в точку 12 .

Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на земельну ділянку, загальною площею 0,0760 га, кадастровий номер 8000000000:90:104:0039, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 640,00 грн, а також витрати за проведення експертизи в сумі 31 000,00 грн.

Не погоджуючись з указаним судовим рішенням, відповідач звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити за недоведеністю та необґрунтованістю.

Як на підставу своїх вимог відповідач посилається на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції вона була не згодна із запропонованими експертами варіантами поділу житлового будинку та земельної ділянки, однак суд не врахував її позицію та формально підійшов до вирішення спору.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення,а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Як на підставу своїх заперечень представник посилається на те, що при ухваленні рішення суд першої інстанції дотримався вимог закону та принципу верховенства права, забезпечив рівність прав учасників справи щодо здійснення їх процесуальних прав і обов`язків та ухвалив законне і справедливе рішення, висновки якого відповідачем не спростовані.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників справи, що з`явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

За правилом частин першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача ОСОБА_2 та син відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулись дружина (позивач) та мати (відповідач) померлого, як спадкоємці першої черги за законом.

4 квітня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івченко А.В. було видано ОСОБА_2 два свідоцтва з реєстраційними НОМЕР_1 і НОМЕР_2 про право власності на 1/2 частку у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу, а саме: на житловий будинок, загальною площею 784,2 кв. м, житловою площею 185,8 кв. м, та земельну ділянку, площею 0,0760 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 8000000000:90:104:0039, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Цього ж дня, ОСОБА_2 видано два свідоцтва з реєстраційними НОМЕР_3 і НОМЕР_4 про право на спадщину за законом на 1/4 частину зазначених вище будинку та земельної ділянки.

Іншу 1/4 частину спірних будинку та земельної ділянки успадкувала матір відповідач ОСОБА_1 .

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 8 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 серпня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус КМНО Івченко А.В. про визнання недійним свідоцтва про права на спадщину та поділ спадкового майна у справі № 752/17100/17 було відмовлено.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_2 у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що сторони не можуть дійти згоди щодо порядку користування та володінняуспадкованим майном, яке належить їм на справі спільної часткової власності, тому проаналізувавши кожен із запропонованих варіантів поділу житлового будинку та земельної ділянки, суд дійшов до висновку про те, що найбільш зручним та, відповідно, доцільним варіантом поділу житлового будинку є варіант № 3, а земельної ділянки - варіант № 1, які запропоновані експертами у висновку ТОВ Київський експертно-дослідний центр за результатами проведення комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 14696 від 2 жовтня 2018 року.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону з огляду на наступне.

Відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України в редакції, чинній на час звернення позивача до суду , кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією та законами України, у тому числі статтями 15, 16 ЦК України та статтями 1, 3, 15 ЦПК України 2004 року і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право порушено. У разі доведення в установленому законодавством порядку обставин, якими обґрунтовувалися вимоги, особа має суб`єктивне матеріальне право на їх задоволення.

Ураховуючи вимоги статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

За положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виник спір щодо порядку користування та володінняжитловим будинком та земельною ділянкою, на якій розташований цей будинок, що належить їм на праві спільної часткової власності.

З метою встановлення можливих варіантів виділення частки житлового будинку та земельної ділянки в натурі, стороною позивача було надано суду висновок експертів ТОВ Київський експертно-дослідний центр , складений за результатами проведення комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 14696 від 2 жовтня 2018 року, який є належним та допустимим доказом у даній справі у розумінні положень статей 77, 78, 102, 106, 110 ЦПК України.

У відповідності до зазначеного висновку, експертами визначено можливі з технічної точки зору три варіанти розподілу в натурі житлового будинку АДРЕСА_1 , з урахуванням ідеальних часток співвласників цього будинку, зображені в додатку № 1 до висновку, а також два варіанти порядку користування земельною ділянкою, що знаходиться за вказаною ж адресою , зображені в додатках № 1 і 2 до висновку (а.с. 93-153, т. 1).

Статтею 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 356 ЦК України спільна часткова власність - це власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Відповідно до вимог статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

За змістом статті 358 ЦК України первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.

У пунктах 6 та 7 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок від 4 жовтня1991 року № 7 зазначається, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

Згідно з частиною першою статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.

Відповідно до частини третьої статті 364 ЦК України у разі виділу співвласнику у натурі частки зі спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється.

Згідно зі статтею 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Таким чином, на відміну від виділу, за якого право власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється із спільної власності, у разі поділу спільна часткова власність припиняється для всіх її учасників.

При цьому виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364 ЦК України, виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно неможливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

Визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки) повинен передати співвласнику частки житлового будинку та нежилих будівель, які відповідають розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання.

Частиною першою статті 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до статті 87 ЗК України право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає, зокрема при прийнятті спадщини на земельну ділянку двома або більше особами.

Відповідно до положень частин першої, третьої та четвертої статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків .

Встановивши, що між сторонами не досягнуто домовленості про поділ спільного житлового будинку та земельної ділянки, а спільне користування та володіння успадкованим майном є неможливим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_2 має право на виділення у власність майна відповідно до її частки у спільній власності з метою припинення права спільної часткової власності із ОСОБА_1 на це майно.

Обираючи варіант такого поділу, суд першої інстанції на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені, застосувавши вказані положення законодавства, які їх регулюють спірні правовідносини,та врахувавши засади розумності, виваженості та справедливості, обґрунтовано виходив з того, що висновком експертів ТОВ Київський експертно-дослідний центр , складеного за результатами проведення комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 14696 від 2 жовтня 2018 року встановлено технічну можливість виділу в натурі часток зі спірного будинку та земельної ділянки, і врахувавши можливість фактичного порядку користування сторонами житловим будинком у межах їхніх часток, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для виділу в натурі часток з майна, що є у спільній частковій власності та припинення права спільної часткової власності.

Проаналізувавши кожен із запропонованих варіантів поділу житлового будинку та земельної ділянки та вислухавши пояснення учасників справи, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що найбільш зручним для сторін та, відповідно, доцільним варіантом поділу житлового будинку є варіант № 3, а земельної ділянки - варіант № 1, які запропоновані експертами у висновку № 14696 від 2 жовтня 2018 року та відображені в додатках № 1 і 2 до висновку.

Зазначені варіанти розподілу домоволодіння відповідають ідеальним часткам співвласників об`єктів нерухомості та визначені з дотриманням технічної можливості виділу частки майна, не порушують право власності кожного із сторін та спрямовані на фактичне вирішення спору та захист прав як позивача так і відповідача.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що вона не згодна із запропонованими експертами та обраними судом варіантами поділу житлового будинку та земельної ділянки, проте будь яких обґрунтованих заперечень з цього приводу не наведено, свого висновку експертного дослідження зі спірного питання не представлено, клопотання про призначення будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи в судовому порядку не подавалося, а відтак підстав вважати, що спір вирішено формально без врахування її позиції немає.

Відповідно допринципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого участині першій статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, встановивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну правову оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Доводів, які б спростовували законність і обґрунтованість ухваленого судового рішення, апеляційна скарга не містить.

Відповідно до пункту 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, то підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 367- 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2019 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.

Головуючий Н.В. Ігнатченко

Судді: С.А. Голуб

Д.О. Таргоній