Ухвала

від 16.09.2020 по справі 752/25559/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 752/25559/17

провадження № 61-9315ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Калараша А. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Галкіною Яною Геннадіївною, на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 червня 2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділення в натурі частки зі спільної часткової власності,

ВСТАНОВИВ :

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2019 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 03 червня 2020 року, позов ОСОБА_2 задоволено.

Поділено в натурі між співвласниками ОСОБА_2 (3/4 частки) та ОСОБА_1 (1/4 частки) житловий будинок, загальною площею 784,2 кв. м.

Виділено у власність ОСОБА_2 в натурі 3/4 частки житлового будинку АДРЕСА_1 .

Виділено у власність ОСОБА_1 в натурі 1/4 частки житлового будинку АДРЕСА_1 .

Виділено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в користування на цокольному поверсі: тамбур - приміщення для заїзду та маневрування автомобіля.

Поділено в натурі між співвласниками ОСОБА_2 (3/4 частки) та ОСОБА_1 (1/4 частки) земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Виділено у власність ОСОБА_2 в натурі 3/4 частки земельної ділянки.

Виділено у власність ОСОБА_1 в натурі 1/4 частки земельної ділянки.

Виділено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 для доступу та обслуговування житлового будинку у спільне сумісне користування земельну ділянку, площею 0,0584 га, з яких: ОСОБА_2 - 3/4 частки, що становить площу 0,0438 га, ОСОБА_1 - 1/4 частки, що становить площу 0,0146 га.

Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

23 червня 2020 року ОСОБА_1 через адвоката Галкіну Я. Г. подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 червня 2020 року , в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, а саме: для надання оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПК України касаційної скарги та для сплати судового збору у повному обсязі.

У серпні 2020 року на виконання вимог ухвали від 22 липня 2020 року до суду надійшла виправлена касаційна скарга.

Вивчивши подані матеріали, суд дійшов висновку, що недоліки касаційної скарги не усунуті скаржником, виходячи з наступних підстав.

Так у виправленій касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме: статті 3, 8, 27, 28, 32, 35, 50, 51,65, 66, 68 Конституції України та частину четверту статті 82 ЦПК України, та посилається на пункт перший частини третьої статті 411 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження судових рішень.

За правилами пункту першого частини третьої статті 411 ЦПК України процесуального закону підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

В свою чергу виправлена касаційна скарга не містить обґрунтування касаційного оскарження судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, а тому вимоги ухвали Верховного Суду в цій частині слід вважати не виконаними.

Крім того, скаржником не надано до суду відомостей щодо вартості спірного майна для підтвердження суми судового збору, сплаченої за подання касаційної скарги, оскільки оскаржувані судові рішення не містять відомостей про вартість спірного нерухомого майна.

В ухвалі від 22 липня 2020 року суд наводив обґрунтування того, на підставі яких норм права даний спір є майновим та мотивував потребу у наданні відомостей про спірне майно для обчислення судового збору.

На виконання вказаної вимоги скаржник зазначає, що судовий збір сплачений, виходячи з суми, сплаченої за подання позовної заяви, а суди попередніх інстанцій розглядали даний спір як немайновий. Відтак, скаржник в частині сплати судового збору не виконала вимоги ухвали Верховного Суду від 22 липня 2020 року, недоліки касаційної скарги не усунула.

За таких підстав касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду, оскільки не оформлена відповідно до вимог статті 392 ЦПК України.

За правилами статей 185, 393 ЦПК України якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною та повертається скаржнику.

Оскільки станом на 16 вересня 2020 року недоліки касаційної скарги не були усунуті, то така касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду та підлягає поверненню заявнику.

Суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не позбавляє особу права на повторне звернення до суду з касаційною скаргою.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Галкіною Яною Геннадіївною, на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 червня 2020 року повернути скаржнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя А. А. Калараш