Постанова

від 04.06.2020 по справі 925/991/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2020 р. Справа№ 925/991/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Агрикової О.В.

Коробенка Г.П.

при секретарі судового засідання: Вороніній О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Поліщук В.О. довіреність 14-200 від 17.05.19

від відповідача: Пономаренко Л.В. довіреність №2 від 01.01.20, Бурлуцький В.М. керівник паспорт НОМЕР_1

розглянувши апеляційну скаргу Жашківського підприємства теплових мереж, м. Жашків, Черкаська обл.

на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.12.2019 (повний текст складено 13.12.2019)

у справі №925/991/19 (суддя Кучеренко О.І.)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Жашківського підприємства теплових мереж, м. Жашків, Черкаська обл.

про стягнення 602 753, 09 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

До Господарського суду Черкаської області звернулось Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", позивач) з позовною заявою до Жашківського підприємства теплових мереж (далі - відповідач) про стягнення 602753,09 грн. заборгованості за поставлений природний газ згідно з Договором постачання природного газу від 08.09.2016 №2365/1617-ТЕ-36, у тому числі: 314244,84 грн. основного боргу, 104605,88 грн. пені, 37916,85 грн. 3% річних, 145985,52 грн. інфляційних втрат та відшкодування судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем строків виконання грошового зобов`язання за укладеним між сторонами спору Договором постачання природного газу від 08.09.2016 №2365/1617-ТЕ-36.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.12.2019 у справі №925/991/19 позов задоволено. Стягнуто з Жашківського підприємства теплових мереж на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 314 244, 84 грн. основної заборгованості, 104 605,88 грн. пені, 37 916,85 грн. 3% річних, 145 985,52 грн. інфляційних втрат та 9 041,30 грн. судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належним чином доведений факт несвоєчасного виконання відповідачем своїх обов`язків за спірним договором в частині оплати поставленого газу, з огляду на що правомірним є стягнення неоплаченої суми основного боргу та нарахування пені, інфляційних втрат, 3 % річних у заявлених до стягнення сумах.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги відповідача та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Жашківське підприємство теплових мереж звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 03.12.2019 скасувати та постановити нове, яким в позові відмовити.

Вимоги апеляційної скарги відповідача мотивовані тим, що судом першої інстанції не досліджено обставин, що розрахунок за поставлений природний газ згідно Договору постачання природного газу від 08.09.2016 №2365/1617-ТЕ-36 здійснювався власними коштами підприємства та за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам. За твердженням відповідача, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підстав господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору і частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідним нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови чи навпаки. Розрахунки здійснювалися за рахунок коштів державного бюджету, що перераховувалися на підставі Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМУ від 04.03.2002 № 256, з урахуванням змін, внесених постановою КМУ від 08.11.2017 №951, від 21.02.2018 №114.

Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що для застосування санкцій передбачених підпунктом 8.2. Договору купівлі-продажу природного газу, та наслідків за порушення зобов`язань, встановлених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених Порядком №256.

За твердженням відповідача, судом першої інстанції не досліджено обставин незаконної ціни на газ. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду віл 08.07.2019 у справі № 826/9665/16 постанову Кабінету Міністрів України № 315 від 27.04.2016 визнано протиправною та нечинною з моменту її прийняття, а саме з 27.04.2016. Враховуючи, що штрафні санкції, інфляційні втрати та 3% річних визначені позивачем виходячи з ціни газу, яка була встановлена нормативним актом, скасованим в судовому порядку, стягнення основної суми боргу у розмірі 314 244, 84 грн. є незаконним.

Позиції учасників справи.

27.03.2020 через відділ документального забезпечення діяльності Північного апеляційного господарського суду надійшов письмовий відзив позивача. Позивач просив апеляційний господарський суд залишити без задоволення вимоги апеляційної скарги, рішення Господарського суду Черкаської області від 03.12.2019 у даній справі залишити без змін.

У обґрунтування вказаних вимог позивач зазначив, що ним, на підставі пункту 8.2 укладеного сторонами договору, було правомірно заявлено до стягнення пеню, наданий позивачем розрахунок пені відповідає п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" та положенням п. 6.1 договору, зокрема, щодо строку оплати за отриманий та спожитий природний газ.

Також позивач зазначає, що розрахунки, які здійснюються за порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій є лише одним із способів виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором і не змінював та не змінює строки виконання відповідачем грошових зобов`язань перед позивачем за умовами передбаченими Договором.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №925/991/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Кравчука Г.А.(доповідач у справі), суддів Коробенка Г.П. та Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 апеляційну скаргу Жашківського підприємства теплових мереж залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано апелянту строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків протягом 10 (десяти) днів з моменту отримання даної ухвали, а також роз`яснено, що у випадку не усунення скаржником вказаних в ухвалі недоліків у встановлений судом строк, апеляційну скаргу буде повернуто.

На виконання вимог ухвали суду від 14.01.2020 заявником усунуто недоліки апеляційної скарги та 04.02.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду подано докази, що підтверджують сплату судового збору у розмірі 13 561,95грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Жашківського підприємства теплових мереж на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.12.2019 у справі №925/991/19, справу призначено до розгляду на 02.04.2020.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2020 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з перебуванням судді Козир Т.П. у відпустці.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2020, справу №925/991/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А., суддів Коробенка Г.П. та Агрикової О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2020 новоутвореною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Жашківського підприємства теплових мереж на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.12.2019 у справі №925/991/19, справу призначено до розгляду на 30.04.2020.

30.04.2020 розгляд апеляційної скарги Жашківського підприємства теплових мереж на рішення господарського суду Черкаської області від 03.12.2019 у справі №925/991/19 відкладено на 04.06.2020 про що винесено відповідну ухвалу.

Явка представників сторін.

У судове засідання 04.06.2020 з`явився представник позивача, проти вимог апеляційної скарги заперечував з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив апеляційний господарський суд залишити без задоволення вимоги апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представники відповідача у судовому засіданні 04.06.2020 вимоги апеляційної скарги підтримали, просили апеляційний господарський суд задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення місцевого господарського суду та ухвалити нове рішення яким в позові відмовити повністю.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

08.09.2016 між АТ "НАК "Нафтогаз України" (Постачальником), в особі начальника Департаменту реалізації газу Лужанського В.Г., який діє на підставі довіреності від 13.06.2016 №14-96, та Жашківським підприємством теплових мереж (Споживачем), в особі директора Бурлуцького В.М., що діє на підставі Статуту, було укладено договір постачання природного газу №2365/1617-ТЕ-36 (далі - договір, т.1, а.с. 16-24).

Відповідно до пункту 1.2 договору встановлено, що природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Ціна за 1000 куб м природного газу за цим договором становить 4942,00 гр, крім того, податок на додану вартість - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість 5930 грн 40 коп (пункт 5.2 договору).

Порядок та умови проведення розрахунків сторонами узгоджено у розділі 6 договору. Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту11.2 цього договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором (пункт 6.1 договору). У будь-якому випадку споживач зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі розрахуватися за поставлений природній газ відповідно до пункту 6.1 договору - у разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу (підпункт2 пункту 6.2 договору).

Згідно п. 8.2 договору у разі прострочення споживачем оплати у строк встановлений п. 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, які проведені споживачем відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.20005 №20. У пункті 8.3 сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє Споживача від обов`язку сплатити на користь Постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на усю суму заборгованості за цим договором.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогами про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності) у тому числі щодо стягнення заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних становить 5 років (пункт 10.3 договору)

Пунктом 11.3 договору сторони погодили порядок внесення змін до договору. Усі зміни і доповнення до цього договору оформляються письмово у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків зазначених у пунктах 11.5 та 11.6 договору. Договір про організацію взаєморозрахунків не вносить змін до цього договору та може бути застосований до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору (підпункти 1,3 пункту 11.3 договору)

23.01.2017 між сторонами підписано Додаткову угоду №1 до договору (а.с. 25-26).

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1 523 045,33 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016, від 30.11.2016, від 31.12.2016, від 31.01.2017 та від 28.02.2017 (а.с. 27-31).

16.03.2017 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Черкаській області, Департаментом фінансів Черкаської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Жашківської райдержадміністрації, відповідачем та позивачем підписано спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу №1726 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України. Предметом цього рішення є організація та проведення його сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій . Загальна сума, яка за цим протокольним рішення сплачена за відповідача на користь позивача становить 86831,00 грн (а.с.32-34).

Також судом встановлено, що 01.11.2017 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Черкаській області, Департаментом фінансів Черкаської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Жашківської райдержадміністрації, відповідачем, позивачем та Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" укладено договір про організацію взаєморозрахунків №7/332-в, предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, відповідно до Порядку та умов надання у 2017 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги та тарифами, що затверджуються та/або погоджуються органами державної влади чи місцевого самоврядування, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 №332 (зі змінами). Згідно з пунктом 7 цього договору відповідач перераховує на рахунок позивача отримані з державного бюджету кошти у сумі 533043,00 грн. для погашення заборгованості за природний газ згідно з договором від 08.09.20016 №2365/1617-ТЕ-36, у тому числі заборгованість за 2016 рік становить 283795,28 грн., за 2017 рік - 249247,72 грн.

Крім того, колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що на підставі платіжних доручень: від 27.09.2018 № 490 на суму 99 757, 61 грн.(т.1, а.с. 119); від 24.10.2018 № 531 на суму 14787,00 грн. (т.1, а.с. 120); від 26.11.2018 № 590 на суму 29507,00 грн.(т.1, а.с. 121); відповідачем була сплачена позивачу сума основного боргу за договором у сумі 144 051,61 грн. за договором від 08.09.20016 №2365/1617-ТЕ-36 на виконання постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" від 04.03.2002 №256, тобто, за рахунок коштів, що виділялись у вигляді субвенцій на оплату пільг та житлових субсидій населенню щодо послуг з постачання природного газу.

Всупереч умовам укладеного між сторонами Договору, відповідач повністю не здійснив розрахунок з позивачем, що стало підставою для звернення останнього з даним позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору, газ, що продавався за цим договором, повинен був бути використаний покупцем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. На його виконання позивач, передавав відповідачу протягом жовтня-грудня 2016 року та січня-лютого 2017 року природний газ на загальну суму 1 523 045,33 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу в обсягах, які визначені у договорі, та підтверджується представниками сторін у судовому засіданні, а відповідач зобов`язався його оплатити у строки, визначені договором.

За умовами договору, оплата за природний газ здійснюється покупцем шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині доведеності вимог позивача щодо стягнення 314244,84 грн. основного боргу.

Щодо вимог в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Згідно з положеннями ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з положеннями ч.ч. 1 - 3 ст. 12 ГК України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2005 №20 затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій (далі - Порядок №20), яким визначено механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати, тощо за рахунок надходження до загального державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз", а також за рахунок надходження до загального державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вуглевидобувними підприємствами.

За змістом цього Порядку визначено механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз", а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами.

Відшкодування коштів на пільги, субсидії здійснюється із Державного бюджету України за спеціальною процедурою. При цьому, такі кошти не є коштами суб`єкта господарювання, а безпосередньо перераховуються на рахунок газопостачальної організації.

Аналогічні положення викладено у Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 (далі - Порядок №256), згідно з п. 4 якого перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов`язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.

Таким чином, держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населення, яке користується субсидіями та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (ПЕК), визначений Порядком фінансування видатків, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов`язаних із газопостачанням населення, яке користується житловими субсидіями та має пільги з оплати комунальних послуг.

Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами у цій частині (стосовно розміру пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг і субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти.

Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №924/296/18 та у постанові палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 908/885/18.

Як встановлено апеляційним господарським судом, розрахунки за заборгованість відповідно до договору від 08.09.20016 №2365/1617-ТЕ-36 у листопаді, грудні 2017 здійснювались згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій", постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 "Про затвердження порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 № 332 "Про затвердження порядку та умов надання у 2017 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та (або) іншим підприємствам теплопостачання, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування".

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, обов`язком позивача є доведення правильності обрахування заявленої до стягнення суми.

Щодо вимог про стягнення пені колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Відповідно до п. 8.2 договору у разі прострочення споживачем оплати у строк встановлений п. 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, які проведені споживачем відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.20005 №20. У пункті 8.3 сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє Споживача від обов`язку сплатити на користь Постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на усю суму заборгованості за цим договором.

Як слідує з матеріалів справи, розрахунок пені за зобов`язаннями жовтня (313,98 грн.), листопада (384,92 грн.) 2016 року проводився за відсутності підписаних щодо вказаних періодів спільних протокольних рішень та поза порядками передбаченими постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2005 № 20 та постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002, і визнаються судом правильними.

Разом з цим, колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що позивач нарахував пеню на заборгованість за грудень 2016 року, січень 2017 року заборгованість за які була погашена на виконання підписаних спільних протокольних рішень №1726 від 16.03.2017, 7/332-В від 01.11.2017 та постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002, що є неправомірним, а відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 62 698,79 грн. за вказані періоди є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Також, колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що позивач нарахував пеню на заборгованість за лютий 2017 року частина заборгованості якого була погашена на виконання постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002, що є неправомірним, а відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за вказаний період підлягають задоволенню за розрахунком колегії суддів апеляційного господарського суду в загальному розмірі 33 266,82 грн. на суму заборгованості 314 244,84 грн. за період з 28.03.2017 по 27.09.2017. У задоволенні позову в частині стягнення 7 941,37 грн. пені за вказаний період необхідно відмовити, як безпідставно заявленої.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню за уточненим розрахунком апеляційного господарського суду в сумі 33 965,72 грн. (313,98 грн. + 384,92 грн. + 33 266,82 грн.). В іншій частині позову щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 70 640, 16 грн. необхідно відмовити, оскільки вони є такими, що заявлені безпідставно, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Щодо розрахунку 3% річних та інфляційних втрат колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що розрахунки 3 % річних (44,85 грн.) за жовтень, (54,99 грн.) листопад 2016 року проводився за відсутності підписаних щодо вказаних періодів спільних протокольних рішень та поза порядками передбаченими постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2005 № 20 та постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002, і визнаються апеляційним господарським судом правильними.

Разом з цим, колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що позивач нарахував 3% річних на заборгованість за грудень 2016 року, січень 2017 року заборгованість за які була погашена на виконання підписаних спільних протокольних рішень №1726 від 16.03.2017, 7/332-В від 01.11.2017 та постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002, що є неправомірним, а відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 15 834,52 грн. за вказані періоди є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Також, колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що позивач нарахував 3 % річних на заборгованість за лютий 2017 року частина заборгованості якого була погашена на виконання постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002, що є неправомірним, а відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних за вказаний період підлягає задоволенню за розрахунком колегії суддів апеляційного господарського суду в загальному розмірі 18 415,56 грн. на суму заборгованості 314 244,84 грн. за період з 28.03.2017 по 10.03.2019. У задоволенні позову в частині стягнення 3 566,93 грн. 3 % річних за вказаний період необхідно відмовити, як безпідставно заявлених.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних підлягають задоволенню за уточненим розрахунком апеляційного господарського суду в сумі 18 515,40 грн. (44,85 грн. + 54,99 грн. + 18 415,56 грн.). В іншій частині позову щодо стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 19 401, 45 грн. необхідно відмовити, оскільки вони є такими, що заявлені безпідставно, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Щодо розміру інфляційних втрат слід зазначити таке.

Розрахунки позивача інфляційних втрат (30 252,82 грн.) за грудень 2016 року, (34 916,74 грн.) січень 2017 року є необґрунтованим та таким що не підлягає задоволенню , оскільки у вказаних місяцях здійснювалась компенсація за газ за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету.

Щодо інфляційних втрат, нарахованих за зобов`язаннями лютого 2017 року (80 815,96 грн.), то вказані вимоги підлягають задоволенню в розмірі 61 843,22 грн. за уточненим розрахунком суду з тих підстав, що і вимоги про стягнення 3% річних. У задоволенні позову в частині стягнення 18 972,74 грн. інфляційних втрат за вказаний період необхідно відмовити, як безпідставно заявлених.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню за уточненим розрахунком апеляційного господарського суду в сумі 61 843,22 грн. В іншій частині позову щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 84 142,30 грн. необхідно відмовити, оскільки вони є такими, що заявлені безпідставно, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Щодо посилань відповідача на те, що судом першої інстанції не досліджено питання незаконної ціни на газ, а отже не враховано, що штрафні санкції, інфляційні втрати та 3% річних визначені позивачем виходячи з ціни газу, яка була встановлена нормативним актом, скасованим в судовому порядку, колегія суддів апеляційного господарського суду відзначає, що відповідно до умов п. 5.2 Договору сторонами погоджено, що ціна за 1000 куб.м. природного газу за цим договором становить 4 942,00 грн. (5 930,40 грн. за 1000 куб. м. з ПДВ), зміни до Договору сторонами не вносились, а відтак, нарахування плати за поставлений газ, виходячи саме з умов Договору, є правомірним.

До того ж, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що відповідачем природний газ купувався для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, а тому тарифи, за якими він постачав теплову енергію зі спірного природного газу населенню, були обраховані виходячи саме з тієї ціни на газ, яка визначена Положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758, зміни до якої були внесені постановою Кабінету Міністрів України № 315 від 27.04.2016, так само, як і субсидії, які державою відповідачу компенсувались виходячи саме з такої ціни на газ.

З огляду на досліджені та встановлені обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Жашківського підприємства теплових мереж задовольняється частково, а рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції мало місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення Господарського суду Черкаської області від 03.12.2019 у справі № 925/991/19 підлягає скасуванню в частині стягнення з Жашківського підприємства теплових мереж 70 640,16 грн. пені, 19 401,45 грн. 3 % річних, 84 142,30 грн. інфляційних втрат та 2 612,76 судового збору.

Судові витрати.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору, а саме:

- судові витрати позивача по сплаті судового збору за звернення з позовом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог;

- судові витрати відповідача по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Жашківського підприємства теплових мереж на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.12.2019 у справі №925/991/19 задовольнити частково.

2 . Рішення Господарського суду Черкаської області від 03.12.2019 у справі №925/991/19 в частині стягнення з Жашківського підприємства теплових мереж 70 640,16 грн. пені, 19 401,45 грн. 3 % річних, 84 142,30 грн. інфляційних втрат та 2 612,76 судового збору скасувати.

3. Прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.

4. В решті рішення Господарського суду Черкаської області від 03.12.2019 у справі №925/991/19 залишити без змін.

5. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Жашківського підприємства теплових мереж витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 3 919,14 грн.

6. Доручити Господарському суду Черкаської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.

7. Матеріали справи №925/991/19 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 05.06.2020.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді О.В. Агрикова

Г.П. Коробенко