Постанова

від 21.12.2020 по справі 925/991/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2020 р. Справа№ 925/991/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Євсікова О.О.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Костяк В.Д.

за участю представника(-ів): згідно протоколу судового засідання від 21.12.2020,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Жашківського підприємства теплових мереж,

на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 01.10.2020 (повний текст складено 05.10.2020) про відмову у задоволенні заяви про розстрочення виконання судового рішення

у справі №925/991/19 (суддя Кучеренко О.І.),

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до Жашківського підприємства теплових мереж

про стягнення 434 997,72 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01.10.2020 у справі №925/991/19 відмовлено у задоволенні заяви Жашківського підприємства теплових мереж про розстрочення виконання судового рішення.

Суд, оцінивши доводи та докази, на які відповідач посилався у заяві, дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявність обґрунтованих обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, які в розумінні ст. 331 ГПК України можуть бути підставою розстрочення виконання судового рішення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з даною ухвалою, 08.10.2020 Жашківське підприємство теплових мереж звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та розстрочити виконання рішення у даній справі строком на 12 місяців із щомісячною оплатою у розмірі 36 249,81 грн.

Скаржник не погодився з ухвалою про відмову у задоволенні заяви про розстрочення виконання судового рішення, оскільки, на його думку, судом неповно з`ясовано всі обставини справи, що призвело до порушення ст. 331 ГПК України.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (надалі - позивач) у відзиві зазначає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку та відмовив у задоволенні заяви стягувача про відстрочення виконання рішення суду від 03.12.2019; оскаржена ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, прийнята з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її зміни чи скасування відсутні. Позивач наголосив на тому, що відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження обставин, що унеможливлюють або ускладнюють виконання рішення, а наведені ним доводи не можуть бути виключними обставинами, які були б підставою для відстрочення виконання судового рішення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 27.10.2020 (колегією суддів у складі: головуючого судді Козир Т.П., суддів Коробенка Г.П., Чорногуза М.Г.) дану апеляційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги, а саме, надати докази сплати судового збору в сумі 2102,00 грн.

11.11.2020 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, додано докази сплати судового збору, зокрема платіжне доручення №547 від 09.11.2020 у розмірі 2 102,00 грн.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-07/586/20 від 02.12.2020, у зв`язку з перебування головуючого судді Козир Т.П. на лікарняному більше чотирнадцяти днів (з 17.11.2020), призначено повторний автоматизований розподіл справи №925/991/19.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2020 апеляційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Владимиренко С.В., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Жашківського підприємства теплових мереж на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 01.10.2020 у справі №925/991/19. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідом учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 21.12.2020 на 14:40 год. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 16.12.2020. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 16.12.2020. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання є необов`язковою. З урахуванням епідеміологічної ситуації в України, сторони можуть подати до суду заяви про розгляд справи за їхньої відсутності.

Явка представників сторін.

В судове засідання від 21.12.2020 з`явилися представник позивача та відповідача.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно з ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі та у поясненнях, заслухавши думку представників учасників справи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.12.2019 позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з Жашківського підприємства теплових мереж на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України 314 244 грн 84 коп основної заборгованості, 104 605 грн 88 коп пені, 37 916 грн 85 коп три відсотки річних, 145 985 грн 52 коп інфляційних втрат та 9 041 грн 30 коп судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 рішення Господарського суду Черкаської області від 03.12.2019 скасовано частково та прийнято нове рішення, яким відмовлено у стягненні з Жашківського підприємства теплових мереж 70 640,16 грн пені, 19401,45 грн 3% річних, 84142,30 грн інфляційних втрат та 2612,76 грн судового збору. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

21.07.2020 на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 видано накази.

Ухвалою Верховного Суду від 11.08.2020 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020.

06.08.2020 до суду надійшла заява Жашківського підприємства теплових мереж від 06.08.2020 №108 про розстрочення виконання рішення суду на строк 12 місяців із щомісячною оплатою у розмірі 36 249,81 грн.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 11.09.2020 заяву призначено до розгляду в судовому засіданні.

Заява мотивована тим, що сума, яка підлягає до стягнення для підприємства є досить великою і сплата всієї суми одним платежем може вплинути на вчасну виплату заробітної плати, податків, зборів та інших обов`язкових платежів до Державного бюджету України, зупинення роботи підприємства у цілому. Жашківське підприємство теплових мереж є підприємством комунальної форми власності, основним напрямком діяльності є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії споживачам. Спожитий природний газ використовувався виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням. Основним прибутком підприємства є надходження грошових коштів від споживачів за теплову енергію. На сьогоднішній день відповідач перебуває у скрутному фінансовому становищі. Підприємство є збитковим та не має вільних коштів, які б можна було направити на виконання рішення суду, що підтверджується фінансовою звітністю малого підприємства за 2018 рік, 2019 рік, І та ІІ квартал 2020 року. Проте, незважаючи на тяжкий фінансовий стан підприємство своєчасно виплачує заробітну плату, надає послуги з теплопостачання, сплачує податки та збори. Станом на 01.08.2020 на підприємстві існує дебіторська заборгованість за послуги з теплопостачання в сумі 1038000,00 грн і в подальшому цими коштами боржник зможе проводити розрахунки з позивачем.

Cеред іншого, заявник вказав, що неможливість негайного виконання рішення також зумовлена тим, що в процесі судового стягнення також знаходяться і інші справи, зокрема: №№925/259/19, 925/1001/19, 925/1156/19.

Заявник звернув увагу на те, що відповідач щомісяця сплачує позивачу кошти за спожитий газ по мірі можливості.

Зазначені обставини, за посиланням заявника, свідчать про необхідність розстрочення виконання судового рішення.

Заперечуючи проти задоволення заяви стягувач вказав, що заявником не наведено виключних та виняткових обставин, які є підставою для розстрочення рішення у цій справі. Стягувач зазначив, що заява про розстрочення рішення суду є затягуванням часу та ухиленням від виконання рішення суду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Причиною подання апеляційної скарги стало питання про наявність або відсутність підстав для розстрочення господарським судом виконання рішення суду в цій справі строком на 12 місяців.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), судові рішення, що набрали законної сили, є обовязковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх обєднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Конституційним Судом України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012р. №18-рп/2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Згідно із ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відмову у задоволенні заяви боржника про розстрочення виконання судового рішення, зважаючи на наступне.

Розстрочення - це виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Водночас розстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідним договором є незмінною.

Тобто, розстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов`язання, у тому числі в частині строків його виконання. Натомість таке розстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.

Згідно з ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Частинами 3-5 статті 331 ГПК України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

За висновками Конституційного Суду України, викладеними в рішенні від 26.06.2013 № 5-пр/2013 у справі № 1-7/2013, підставою для застосування розстрочки виконання судового рішення є наявність об`єктивних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення. До таких обставин належать, зокрема, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, підставою для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Як зазначено в згаданому рішенні Конституційного Суду України, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Вирішуючи питання про розстрочення (відстрочення) виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, тощо.

Таким чином, для надання розстрочення виконання судового рішення передбаченої ст. 331 ГПК, суд встановлює у кожному конкретному випадку чи є у наявності обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.

Отже, в основу судового акту про надання відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Розстрочення (відстрочення) виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення апеляційний суд зазначає, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

Таким чином, питання про розстрочення (відстрочення) виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення (відстрочення) виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, розстрочити (відстрочити) виконання рішення, ухвали, постанови. Розстрочення (відстрочення) виконання рішення допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

За приписами ст. ст. 76, 77, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд першої інстанції правомірно звернув увагу, що боржник, зазначаючи про неможливість виконання рішення у зв`язку з відсутністю коштів для погашення заборгованості, не надав жодних доказів в обґрунтування своїх доводів, що в розумінні ст. 331 ГПК України могло би бути підставою для розстрочення виконання судового рішення у даному випадку.

Так, як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування поданої заяви про розстрочення виконання рішення суду у даній справі, а також у доводах апеляційного оскарження, відповідач посилався на обставини неможливості погашення боргу через тяжке фінансове становище, вказуючи, що підприємство є збитковим та немає вільних коштів, які б було можливо скерувати на виконання рішення суду.

Наведені боржником (заявником) доводи є взаємосуперечливими, оскільки зазначаючи про необхідність розстрочення виконання судового рішення строком на 12 місяців, у відповідності до статті 331 ГПК України, боржник не навів доводів та не надав доказів можливості сплати боргу частинами протягом такого строку.

Наведене свідчить про недоведення заявником обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим і за таких обставин це може спричинити затягування виконання рішення суду.

Відтак, саме посилання скаржника на те, що розстрочення виконання рішення дасть можливість відповідачу виконати рішення суду у цій справі не є достатнім аргументом корисності цієї ситуації для позивача, відповідач не надав суду жодного доказу, яким чином судове рішення у повній сумі буде виконано, якщо сам відповідач стверджує про відсутність у нього коштів на проведення розрахунків. Як вірно зазначено судом першої інстанції, ці доводи не можуть бути обставинами, з якими закон пов`язує можливість розстрочки виконання судового рішення.

Також колегія суддів зауважує, що відповідач просить розстрочити виконання рішення від 03.12.2019 у цій справі на 12 місяців. Однак, станом на момент звернення до суду із заявою про розстрочення виконання рішення (серпень 2020 року), час винесення оскаржуваної ухвали 01.10.2020 та станом на час її апеляційного перегляду минув вже рік. Відповідачем не надано доказів сплати боржником хоча б часткової оплати суми заборгованості за запропонованим ним же графіком погашення.

Доказів протилежного заявник не подав. У судовому засіданні у суді апеляційної інстанції від 21.12.2020 представник заявника підтвердив, що часткового погашення не відбулось.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини відсутність грошових коштів не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов`язань (Справа "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 (заява №59498/00), Справа "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року (заява № 18357/91) та інші).

Отже, недостатність чи відсутність коштів не можна вважати безумовними винятковими обставинами, за наявності яких виконання судового рішення можна розстрочити, а тому посилання заявника на скрутне фінансове становище, не є достатньою підставою для звільнення від виконання господарського зобов`язання та відстрочення виконання рішення суду.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Судом досліджено документи, які надані відповідачем на підтвердження винятковості обставин, викладених у своїй заяві про надання відстрочки рішення суду, складені на 31 грудня 2018 року, на 31 грудня 2019 року, на 31 березня 2020 року, 30 червня 2020 року (фінансова звітність підприємства), та звіт про фінансові результати підприємства на 2918, 2019 та перше півріччя 2020 року.

Однак, враховуючи сукупність встановлених фактичних обставин, а також особливості застосування розстрочення судового рішення, наведені заявником обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі, а лише відображають поточний стан відповідача, що не є обставинами, з якими закон пов`язує необхідність відстрочення виконання судового рішення, тому скрутне матеріальне становище, посилання на збитковість діяльності відповідача, фінансова нестабільність, недостатність вільних коштів на рахунках, якими обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, не можуть бути безумовною підставою для відстрочення виконання рішення суду.

Згідно ст. ст. 42, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Відсутність прибутку товариства становить один із можливих ризиків підприємницької діяльності і не є незвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки. Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної, політичної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, який уклав з ним цей договір.

Збитковість діяльності підприємства, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом провадження господарської діяльності відповідачем, як самостійним суб`єктом господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочки та/або розстрочки виконання судового рішення. (правова позиція також викладена Верховним Судом, у прийнятій постанові від 27 червня 2018 року у справі №813/8842/13-а)

Також, колегія суддів зазначає, що як в заяві про надання розстрочки виконання рішення суду, так і у доводах апеляційного оскарження відповідач вказав, що неможливість негайного виконання рішення також зумовлена тим, що в процесі судового стягнення також знаходяться і інші справи, зокрема: №№925/259/19, 925/1001/19, 925/1156/19. Відповідач, посилається на те, що ним здійснюється погашення заборгованості перед позивачем у інших справах.

Ці аргументи колегія суддів відхиляє, так як обставини щодо наявності стягнення заборгованості у інших судових справах, з урахуванням положень ст. 331 Господарського процесуального кодексу України не являються тими виключними обставинами, які б надавали підстави для розстрочки виконання рішення суду, оскільки їх наявність (відсутність) прямо залежить від власної діяльності суб`єкта господарювання.

Отже, за висновком колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що заява відповідача про розстрочення виконання судового рішення у цій справі є необґрунтованою, не підтверджена належними доказами, а тому не підлягає задоволенню.

Доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування оскарженої ухвали скаржником не наведено. Аргументи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та в більшій мірі дублюють посилання викладені ним у заяві про розстрочення виконання рішення.

Оскаржена ухвала є вмотивованою, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження відповідача є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженої ухвали у даній справі колегія суддів не вбачає.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладається на скаржника (відповідача).

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 01.10.2020 у справі №925/991/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України

Повний текст постанови суду складено та підписано - 22.12.2020.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.О. Євсіков

С.В. Владимиренко