Постанова

від 13.05.2020 по справі 910/21071/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2020 р. Справа № 910/21071/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Поляк О.І.

Пономаренка Є.Ю.

секретар судового засідання Ярмоленко С.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Приватбудсервіс"

на рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2019 р. (повний текст складено 07.11.2019 р.)

у справі № 910/21071/17 (суддя - Головіна К.І.)

за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та товариства з обмеженою відповідальністю "Приватбудсервіс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2 - товариства з обмеженою відповідальністю "Астрая"

про визнання недійсним договору та витребування майна,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року заступник прокурора міста Києва звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - Київміськрада; Київрада) з позовом до департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент комунальної власності) та товариства з обмеженою відповідальністю "Приватбудсервіс" (далі - ТОВ "Приватбудсервіс") про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 71 цілісного майнового комплексу (далі - ЦМК) державного комунального підприємства побутового обслуговування ремонтно-відстійного пункту № 1 (далі - ЦМК ДКП ПО РВП-1) за адресою: м. Київ-14, вул. Набережно-Печерська дорога, 8, укладеного 26.10.2001 р. між представництвом Фонду державного майна України (далі - ФДМУ) у Харківському районі м. Києва та товариством з обмеженою відповідальністю "Ласпі" (далі - ТОВ "Ласпі"); витребування від ТОВ "Приватбудсервіс" у комунальну власність в особі Київської міської ради цілісного майнового комплексу, який складається з будівлі літ. Е, площею 25,30 кв.м., літ. Д, площею 27,10 кв.м., літ. Г, площею 177,10 кв.м. на Набережно-Печерській дорозі, 8 у м. Києві.

Позов мотивований тим, що постановою Вищого адміністративного суду України від 27.11.2014 р. у справі № К/9991/41701/12 скасовано наказ представництва Фонду державного майна України у Харківському районі м. Києва № 26-1/01 від 26.10.2001 р. "Про затвердження остаточного переможця комерційного конкурсу з продажу ЦМК ДКП ПО РВП-1" і на підставі якого 26.10.2001 р. з переможцем укладено договір купівлі-продажу ЦМК № 71.

Посилаючись на ту обставину, що у судовому порядку скасовано документ про визначення переможця приватизаційного конкурсу, прокурор дійшов висновку, що цілісний майновий комплекс вибув з комунальної власності незаконно - поза волею власника, а тому укладений договір купівлі-продажу № 71 з переможцем є недійсним, і у останнього володільця, яким є відповідач-2, Київміськрада вправі витребувати майно в порядку статті 388 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.06.2018 р. у справі № 910/21071/17, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2018 р., позов задоволено в повному обсязі: визнано недійсним договір купівлі-продажу № 71 цілісного майнового комплексу, укладений 26.10.2001 р. між представництвом ФДМУ у Харківському районі м. Києва та ТОВ "Ласпі"; витребувано від ТОВ "Приватбудсервіс" в комунальну власність, в особі Київської міської ради, цілісний майновий комплекс: будівлі літ. Е площею 25,30 кв.м., літ. Д площею 27,10 кв.м., літ. Г площею 177,10 кв.м. на Набережно-Печерській дорозі, 8 у м. Києві; стягнуто з ТОВ "Приватбудсервіс" на користь прокуратури міста Києва 7 750,00 грн. судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що оспорюваний договір купівлі-продажу укладено з порушенням приписів законодавства, чинного на момент його укладення, внаслідок порушення представництвом ФДМУ у Харківському районі м. Києва встановленого законодавством порядку приватизації.

Також суд дійшов висновку про відсутність волевиявлення Київради на вибуття нерухомого майна з комунальної власності територіальної громади міста Києва.

При цьому судом зазначено, що правовідносини, пов`язані з вибуттям спірного об`єкта нерухомого майна із комунальної власності, становлять суспільний публічний інтерес, тож, з огляду на характер спірних правовідносин та обставини справи, не вбачається невідповідності втручання держави у право власності ТОВ "Приватбудсервіс" критеріям правомірного втручання у право особи на мирне володіння майном.

Відхиляючи заяву відповідача-2 про застосування наслідків спливу строків позовної давності на віндикаційні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що положення про позовну давність до позовних вимог про витребування майна у порядку статті 388 Цивільного кодексу України не застосовуються, оскільки право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності в особи титулу власника.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду та залишив прийняте ним рішення без змін.

Постановою Верховного Суду від 18.04.2019 р. вказані судові акти скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи судові рішення і направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції вказав, що судами попередніх інстанції не досліджено і не надано правової оцінки цілому комплексу істотних для даної справи обставин і не надано відповіді на ряд питань:

- хто саме виконував функції власника (розпорядника) спірного майна з моменту прийняття Харківською районною в м. Києві радою рішення № 2 від 26.06.2001 р. і до моменту укладення оспорюваного договору купівлі-продажу від 26.10.2001 р.: Харківська районна у м. Києві рада, Печерська районна у м. Києві рада чи безпосередньо Київська міська рада;

- хто і в якому порядку мав, як власник, давати дозвіл на приватизацію спірного майна станом на момент прийняття рішення № 2 від 26.06.2001 р., чи була на вказаний момент повноважною на прийняття такого рішення саме Харківська районна в м. Києві рада та чи є, відповідно, вказане її рішення згодою власника на вибуття спірного майна;

- чи змінювався цей власник (розпорядник) в зазначений період, коли саме та на якій підставі;

- які нормативно-правові та фактичні підстави свідчать, що державні органи приватизації в даному випадку здійснювали повноваження саме власника і саме комунального майна;

- що саме стало підставою прийняття наказу РВ ФДМУ по м. Києву № 531 від 11.10.2001 р. щодо призупинення продажу ЦМК та зобов`язання представництва фонду відмінити проведення конкурсу з продажу спірного майна, а також наказу РВ ФДМУ по м. Києву від 15.10.2001 р. за № 26/01, яким зобов`язано представництво фонду призупинити приватизацію, зокрема, чи діяв він за власною ініціативою та з яких обставин чи підстав, чи з підстав можливої зміни волі безпосередньо власника (розпорядника) спірного майна;

- чи дійсно мав місце факт зміни чи встановлення додаткових умов участі покупців у конкурсі у вигляді додаткових вимог щодо надання гарантії сплати запропонованих коштів, якщо так, то хто мав давати дозвіл на такі зміни чи доповнення, і чи може таке порушення бути визнане саме вибуттям майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відносно висновків судів попередніх інстанцій про застосування правил про позовну давність, Верховним Судом вказано, що судами не викладено в оскаржуваних судових рішеннях результатів дослідження та оцінки доводів добросовісного набувача про те, що прокурор та Київська міська рада знали про своє порушене право на протязі 13 років, адже у 2003 році прокурор міста Києва вже звертався в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації з позовом до ТОВ "Ласпі" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 26.01.2001 р., а у квітні 2005 році в справу вступила Київська міська рада в якості третьої особи на стороні позивача; тож прокуратура і Київська міська рада знали про своє порушене право понад 10 років тому, тоді як з позовом до добросовісного набувача прокурор звернувся лише у листопаді 2017 року.

У цьому зв`язку Верховний Суд надав вказівку судам про необхідність встановлення обставин, коли та з яким результатом були розглянуті вищевказані вимоги прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 26.01.2001 р.; чи пред`являла в межах вказаної справи Київська міська рада самостійні вимоги на предмет спору і якщо так, то коли та з яким результатом її вимоги були розглянуті, яким чином дані обставини впливають чи не впливають на обрахування строків позовної давності в даній справі.

Також касаційний суд звернув увагу на необхідність врахувати при розгляді спору правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду України від 22.6.2017 р. у справі № 6-1047цс17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 р. по справі № 372/1036/15-ц., щодо застосування позовної давності до вимог про витребування майна у порядку статті 388 Цивільного кодексу України.

При новому розгляді справи № 910/21071/17 рішенням господарського суду міста Києва від 23.10.2019 р. позов задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу № 71 від 26.10.2001 р., укладений між представництвом Фонду державного майна України у Харківському районі м. Києва та ТОВ "Ласпі". Витребувано від останнього добросовісного володільця - ТОВ "Приватбудсервіс" у комунальну власність в особі Київської міської ради цілісний майновий комплекс, який складається з будівлі літ. Е, площею 25,30 кв.м., літ. Д, площею 27,10 кв.м., літ. Г, площею 177,10 кв.м. на Набережно-Печерській дорозі, 8 у м. Києві.

Стягнуто з ТОВ "Приватбудсервіс" на користь прокуратури міста Києва 7 750,00 грн. судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що майно, внаслідок порушення приписів законодавства про приватизацію, за відплатним договором вибуло з комунальної власності незаконно, поза волею власника, а тому є підстави для визнання приватизаційного договору недійсним та для витребування майна від останнього добросовісного володільця на користь законного власника - Київської міської ради. Тож доводи прокурора, викладені ним у позові, законні та обґрунтовані.

Дійшовши висновку про порушення прав та інтересів позивача у даному спорі, суд першої інстанції розглянув заяву ТОВ "Приватбудсервіс" про застосування наслідків спливу позовної давності та погодився з відповідачем у тому, що прокурор та Київська міська рада дізнались про своє порушене право ще у 2003 році. Проте, вказав суд, звертаючись з даним позовом у листопаді 2017 р. по збігу строку давності, який сплив у 2006 році, суд визнав поважними, причини пропуску прокурора давності, зауваживши, що підстави позову, або обставини подання позову, стали відомі прокурору тільки у листопаді 2014 р., коли Вищим адміністративним судом України була прийнята постанова у справі № К/9991/41701/12.

Не погоджуючись з висновками суду та мотивами, якими суд керувався при цьому, товариство з обмеженою відповідальністю "Приватбудсервіс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати, як незаконне, рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначав, що Харківською районною радою міста Києва, як власником комунального майна, так і представництвом ФДМУ, як продавцем об`єкту приватизації, були виконані усі дії, передбачені законом і пов`язані з приватизацією цілісного майнового комплексу; правомірно проведено конкурс з приватизації нерухомого майна та укладено за його результатами договір з ТОВ "Ласпі".

Апелянт також вказував, що прокурор міста Києва у 2003 році вже звертався в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації з позовом до ТОВ "Ласпі" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 26.01.2001 р., а у квітні 2005 році у цю справу вступила Київська міська рада, в якості третьої особи на стороні позивача, тож про допущені порушення у процесі проведення приватизації ЦМК вказаним особам було відомо ще у 2005 р. При таких обставинах позовна давність сплила, а поважних причин для її поновлення не має.

На думку апелянта, висновок суду першої інстанції про те, що з моменту набрання чинності постановою Вищого адміністративного суду України від 27.11.2014 р. у справі № К/9991/41701/12 починається перебіг позовної давності, є неправомірним, у разі скасування наказу представництва Фонду держмайна про визначення переможця його дія скасовується не з моменту його прийняття, а з моменту набрання чинності відповідного судового акту. Крім того, наказ представництва Фонду не є правовстановлюючим документом, від чинності або припинення дії якого залежить припинення права власності і продавця або виникнення права власності у покупця цілісного майнового комплексу. Скасування оспорюваного наказу представництва ФДМУ, на підставі якого був укладений договір купівлі-продажу, на думку апелянта, не є самостійною підставою для визнання договору недійсним.

За твердженнями скаржника, він є добросовісним набувачем; позовні вимоги прокурора, який звертався у різний час з позовом як в інтересах Київської міської ради, так і в інтересах Київської міської адміністрації до ТОВ "Ласпі", чи до відповідача-2, завершувалися відмовою у задоволенні позовів. При таких обставинах, на думку апелянта, вимоги до добросовісного набувача не підлягали задоволенню. Також відповідач-2 посилався на необґрунтованість доводів прокурора щодо представництва інтересів держави в особі Київської міської ради, посилаючись при цьому на правові позиції Верховного Суду з цього питання.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 р., у складі колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Смірнова Л.Г., Поляк О.І., відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 19.12.2019 р.

05.12.2019 р. до Північного апеляційного господарського суду від журналіста Всеукраїнського журналу "Корупціонер в Україні" ОСОБА_1 надійшло клопотання про онлайн трансляцію судового засідання на сайті "Судова влада України".

10.12.2019 р. до Північного апеляційного господарського суду від представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву надійшли письмові пояснення по справі.

11.12.2019 р. до Північного апеляційного господарського суду від заступника прокурора міста Києва надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2019 р., у зв`язку з перебуванням судді Поляк О.І. у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Смірнова Л.Г., Руденко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2019 р. задоволено клопотання журналіста Всеукраїнського журналу "Корупціонер в Україні" ОСОБА_1 про онлайн трансляцію судового засідання на сайті "Судова влада України" та оголошено перерву у розгляді справи до 13.01.2020 р.

08.01.2020 р. до Північного апеляційного господарського суду від апелянта надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги.

11.01.2020 р. до Північного апеляційного господарського суду від прокуратури міста Києва надійшли додаткові пояснення по справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 р. оголошено перерву до 10.02.2020 р.

06.02.2020 р. до Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача-2 надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2020 р., у зв`язку з перебуванням судді Руденко М.А. у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Поляк О.І., Смірнова Л.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 р. оголошено перерву до 18.03.2020 р.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2020 р., у зв`язку з перебуванням судді Смірнової Л.Г. на лікарняному, сформовано новий склад колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Поляк О.І., Пономаренко Є.Ю.

З метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненою коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, визначений постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" № 211 від 11.03.2020 р., з урахуванням рекомендацій Ради суддів України у листі № 9/рс-186/20 від 16.03.2020 р., справа призначена до розгляду на 18.03.2020 р. була знята з розгляду для забезпечення права сторін на участь у судових засіданнях їх представників.

Зі змісту акту про несправність (неналежне функціонування) системи відеоконференцзв`язку від 13.05.2020 р. випливає, що 13.05.2020 р. о 15:30 год. при розгляді справи № 910/21071/17 сервер програми відеоконференцзв`язку TrueConf не реагував, внаслідок чого налагодження коректної роботи було неможливим.

Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Діловодство спеціалізованого суду".

У судовому засіданні, що відбулось 13.05.2020 р., прокурор та позивач просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване апелянтом рішення - без змін.

Представник відповідача-2 просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржуване рішення та відмовити у задоволенні позову.

Відповідач-1 та треті особи не взяли участі у розгляді справи судом апеляційної інстанції, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання. За висновками суду неявка їх представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З матеріалів справи встановлено наступне.

Рішенням Харківської районної в м. Києві ради № 2 від 26.06.2001 р. цілісний майновий комплекс державного комунального підприємства побутового обслуговування ремонтно-відстійного пункту № 1 включено до переліку об`єктів, які підлягають приватизації, а наказом представництва Фонду державного майна України у Харківському районі м. Києва № 10/01 від 27.06.2001 р. затверджено спосіб його приватизації, шляхом продажу на комерційному конкурсі.

Умови комерційного конкурсу з приватизації ЦМК ДКП ПО РВП-1 були визначені 14.09.2001 р. на засіданні конкурсної комісії (протокол № 1) та затверджені представництвом ФДМУ у Харківському районі м. Києва.

Як випливає з наявної у матеріалах справи постанови Вищого адміністративного суду України від 27.11.2014 р. у справі № К/9991/41701/12 судами було встановлено, що експертна оцінка у вигляді ринкової (початкової) вартості об`єкту приватизації становить 39 222,00 грн. Така оцінка затверджена начальником представництва ФДМУ у Харківському районі м. Києва 10.09.2001 р., а умови комерційного конкурсу з приватизації визначені 14.09.2001 р. на засіданні конкурсної комісії та затверджені представництвом ФДМУ у Харківському районі м. Києва.

Інформація про продаж об`єкта на комерційному конкурсі опублікована 18.09.2001 р. в "Інвестиційній газеті" № 38.

У подальшому, наказом начальника Регіонального відділення ФДМУ по м. Києву № 531 від 11.10.2001 р. представництво ФДМУ у Харківському районі м. Києва було зобов`язане у строк, не пізніше 15.10.2001 р., призупинити всі дії з приватизації ЦМК ДКП ПО РВП-1 у зв`язку зі змінами меж адміністративних районів м. Києва.

Утім, 18.10.2001 р. представництвом ФДМУ у Харківському районі м. Києва було проведене засідання конкурсної комісії з продажу ЦМК (протокол № 2), на якому прийнято рішення про продовження проведення конкурсу та направлення звернення до прокуратури району про перевірку законності наказу про призупинення приватизації вказаного об`єкта.

Наказом представництва ФДМУ у Харківському районі № 26-1/01 від 26.10.2001 р. затверджено протокол № 4 засідання конкурсної комісії від 25.10.2001 р., визначено остаточного переможця конкурсу з продажу ЦМК - ТОВ "Ласпі" та затверджено ціну продажу 310 000,00 грн.

На підставі прийнятих рішень, 26.10.2001 р. між представництвом ФДМУ у Харківському районі м. Києва (продавець) та ТОВ "Ласпі" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу цілісно-майнового комплексу, що знаходиться за адресою: Київ-14, вул. Набережно-Печерська дорога, 8, зареєстрований представництвом ФДМУ у Харківському районі м. Києва за № 71, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кириленко Л.В. та зареєстрований Харківською районною державною адміністрацією м. Києва 26.10.2001 р. за реєстраційним № 0122-194 (далі - договір).

За умовами пунктів 1.1, 1.2, 1.4, 1.5 договору продавець продав у власність покупця ЦМК за адресою: м. Київ-14, вул. Набережно-Печерська дорога, 8, а покупець купив вказаний ЦМК і зобов`язався сплатити ціну, що становить 310 000,00 грн. Відчуженню підлягає наступне майно: автопідйомник - 1 од., бони причальні - 74 од., друкарська машинка - 1 од., пантон-бон - 1 од., нестаціонарний будинок охоронця - 2 од., нестаціонарний будинок адміністрації - 1 од., комп`ютер EC 1841 - 1 од., акумулятор - 1 од., огорожа території - 103 м., зварювальний апарат - 1 од., бензопилка "Алтай" - 1 од., котел - 1 од.

Зазначено, що право власності переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

У подальшому, ТОВ "Ласпі" (продавець) відчужило указаний ЦМК у власність ТОВ "Астрая" (покупець) на підставі договору купівлі-продажу від 08.02.2007 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорноногом В.П. за реєстровим №№ 354, 355 (встановлено у рішенні господарського суду міста Києва від 19.09.2017 р. у справі № 910/3175/17, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2018 р.).

У свою чергу, на підставі договору купівлі-продажу від 12.04.2007 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорноногом В.П. за реєстровим № 1257, ТОВ "Астрая" відчужило ЦМК на користь ТОВ "Приватбудсервіс" (покупець), а останнє прийняло за актом прийому-передачі № 1, відповідно до якого ТОВ "Астрая" передало, а ТОВ "Приватбудсервіс" прийняло у власність цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: м. Київ-14, вул. Набережно-Печерська дорога, 8.

03.09.2010 р. між ТОВ "Астрая" та ТОВ "Приватбудсервіс" був укладений договір про внесення змін до договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 12.04.2007 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорноногом В.П. за реєстровим № 1850 та проведено його державну реєстрацію, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти у власність: підприємство - цілісний (або єдиний) майновий комплекс, що розташований за адресою: м. Київ-14, вул. Набережно-Печерська дорога, 8, і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі. Відчуженню підлягає майно: автопідйомник - 1 од., бони причальні - 74 од., друкарська машинка - 1 од., пантон-бон - 1 од., будинок охоронця - 2 (дві) будівлі (літера Е, площею 25,3 кв.м., два поверхи, фундамент - бетон, стіни - цегляні, покрівля - шифер; літера Д, площею 27,1 кв.м., два поверхи, фундамент - бетон, стіни - цегляні, покрівля - шифер); будинок адміністрації - 1 (одна) будівля (літера Г, площею 177,1 кв.м., один поверх, фундамент - бетон, стіни - цегляні, покрівля - шифер), комп`ютер EC 1841 - 1 од., акумулятор - 1 од., огорожа території - 103 м., зварювальний апарат - 1 од., бензопилка "Алтай" - 1 од., котел - 1 од.

Згідно з даними Інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно № 104637103 від 22.11.2017 р. цілісний майновий комплекс: будівлі літ. Е пл. 25,30 кв.м., літ. Д пл. 27,10 кв.м., літ. Г пл. 177,10 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул . Набережно-Печерська дорога, 8, зареєстровано за ТОВ "Приватбудсервіс", а отже власником ЦМК ДКП ПО РВП-1 переданого представництвом ФДМУ у Харківському районі м. Києва за договором купівлі-продажу № 71 від 26.10.2001 р. ТОВ "Ласпі", є відповідач-2 - ТОВ "Приватбудсервіс".

Суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції зроблено хибні висновки у відношенні того, чи є Київська міська рада особою, яка має право на позов за ст. 388 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Добросовісною в юридичній доктрині вважається особа, яка не знала чи не могла знати про те, що набула річ від особи, яка не мала права її відчужувати. Набувач не може вважатися добросовісним, якщо на момент вчинення ним відплатного правочину у відношенні спірної речі існували вимоги третьої особи, про що набувачу було відомо, і коли такі вимоги у подальшому визнані в установленому порядку правомірними.

Як випливає з матеріалів справи, ТОВ "Приватбудсервіс" на підставі договору купівлі-продажу від 12.04.2007 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорноногом В.П. за реєстровим № 1257, набув у володіння від ТОВ "Астрая" цілісний майновий комплекс (надалі ЦМК), розташований за адресою: м. Київ-14, вул. Набережно-Печерська дорога, 8.

У свою чергу ТОВ "Астрая" указаний ЦМК набуло у власність на підставі укладеного з ТОВ "Ласпі" договору купівлі-продажу від 08.02.2007 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорноногом В.П. за реєстровим №№ 354, 355 (продавець), а ТОВ "Ласпі" набуло у власність ЦМК на підставі приватизаційного договору купівлі-продажу № 71, укладеного 26.01.2001 р. з представництвом Фонду державного майна у Харківському районі м. Києва і посвідченого нотаріально 26.01.2001 р.

Як випливає з ухвали Вищого адміністративного суду України від 08.02.2017 р. (а.с. 4-7, том 2) у листопаді 2003 року до господарського суду міста Києва з адміністративним позовом звернувся прокурор в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації з вимогами до ТОВ "Ласпі" про визнання недійсними договору купівлі-продажу № 71 від 26.01.2001 р. та наказу представництва ФДМУ у Харківському районі міста Києві № 26-1/01 від 26.01.2001 р., та з вимогою визнати право власності.

З цієї ж ухвали вбачається, що у квітні 2005 року Київська міська рада звернулася до суду із заявою про вступ у справу в якості третьої особи на стороні позивача із самостійними вимогами на предмет спору і заявила позовні вимоги до ТОВ "Ласпі", Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, Дарницької районної у місті Києві ради, Фонду комунального майна Печерського району м. Києва про визнання недійсними договору купівлі-продажу № 71 від 26.01.2001 р., визнання права власності на майно за територіальною громадою міста Києва та зобов`язання ТОВ "Ласпі" повернути цілісний майновий комплекс державного-комунального підприємства побутового обслуговування ремонтно-відстійного пункту № 1.

У травні 2005 року Київська міська державна адміністрація та прокуратура міста Києва відмовилися від усіх позовних вимог до Дарницької районної у місті Києві ради та Фонду комунального майна Печерського району міста Києві, а також від позовних вимог до ТОВ "Ласпі" в частині застосування реституції у вигляді повернення майна.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.06.2005 р., яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2005 р. позов прокурора задоволено частково: визнано недійсним наказ представництва Фонду державного майна України у Харківському районі міста Києва № 26-1/01від 26.10.2001 р., визнано недійсним договір № 71 купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 26.10.2001 р.

Провадження у справі у частині вимог прокурора в інтересах держави до Дарницької районної у місті Києві ради, до Фонду комунального майна Печерського району м. Києва, до ТОВ "Ласпі" у частині зобов`язання повернути Дарницькій районній у місті Києві раді цілісний майновий комплекс припинено.

Позов Київської міської ради задоволено частково: визнано право власності на спірне майно за територіальною громадою м. Києва і зобов`язано ТОВ "Ласпі" повернути Київській міській раді ЦМК; у задоволенні вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу цього майна - відмовлено.

За результатами здійсненого касаційного розгляду Вищим адміністративним судом України касаційна скарга ТОВ "Ласпі" задоволена частково, а касаційна скарга ТОВ "РГ Сервіс" - повністю. Прийняті судами першої та апеляційної інстанції рішення скасовані, а справа направлена на новий розгляд.

Скасовуючи судові акти судів попередніх інстанції, Вищий адміністративний суд України у постанові від 08.02.2017 р., зокрема, зазначив на те, що відповідно до п. 7.1 рішення Київської міської ради № 3/1437 від 06.09.2001 р. Київська міська державна адміністрація тільки вносила пропозиції на розгляд Київської міської ради щодо передачі майна ліквідованих районів новоствореним радам. Згідно з пунктом 8 цього рішення після виконання пункту 7.1 правонаступниками майна, переданого новоутвореним територіальним громадам відповідно до адміністративно-територіального устрою, є районні у м. Києві ради, а не Київська міська рада (територіальна громада міста Києва).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.01.2010 р. провадження у справі закрито з посиланням на те, що спір не має публічно-правового характеру і тому не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2011 р. ухвалу господарського суду міста Києва від 26.01.2010 р. в частині вимог про визнання недійсним наказу представництва Фонду № 26-1/01 від 26.01.2001 р. скасовано, справу направлено до окружного адміністративного суду м. Києва для продовження розгляду справи у цій частині. В іншій частині (про закриття провадження у справі) ухвалу місцевого господарського суду від 26.01.2010 р. - залишено без змін.

Зі складу учасників у адміністративній справі № 17/644-45/66-30/148-а, а це: ТОВ "Ласпі", Київська міська державна адміністрація, Київська міська рада, Регіональне відділення Фонду державного майна України в м. Києві, Дарницька районна в м. Києві рада, Фонд приватизації комунального майна Печерського району м. Києва, ПП "Укрпродсервіс", ТОВ "Дніпроекологія" випливає, що ТОВ "Приватбудсервіс" на момент набуття ним у власність цілісного майнового комплексу за договором від 12.04.2007 р., не знав і не міг знати про існування судових претензій третіх осіб на придбану ним нерухомість (ЦМК).

Більше того, правомірність володіння майном є законною презумпцією, яка може бути спростована лише судом.

Більше того, рішенням господарського суду міста Києва від 19.09.2011 р. у справі № 5011-74/6329-2012, залишеним без змін та скасування постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 р., відмовлено у задоволенні позовних вимог першого заступника прокурора Печерського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ТОВ "Астрая" та ТОВ "Приватбудсервіс" про визнання недійсними укладених між ними договорів. Прийняті судові акти залишені в силі постановою Вищого господарського суду України від 11.11.2013 р.

Як випливає з положень ст. 388 Цивільного кодексу України, суб`єктивним правом на захист речового права, шляхом подання позову про витребування майна від добросовісного набувача, наділений власник, за вимогою якого суд витребовує це майно від добросовісного набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

При цьому норми статей 387, 388 Цивільного кодексу України не містять положень про те, що приписи про позовну давність до правовідносин, що врегульовуються цими нормами права, не застосовуються, а положення статті 268 Цивільного Кодексу України не передбачають, що вимоги у даній категорії спорів відносяться до вимог, на які позовна давність не поширюється. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 р. у справі № 907/50/16).

Місцевим господарським судом вірно встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що постановою Кабінету Міністрів України № 311 від 05.11.1991 р. "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю" Міністерства і відомства України, органи, уповноважені управляти державним майном, були зобов`язані здійснити до 01.01.1992 р. передачу державного майна, яке перебуває у їх віданні, до комунальної власності згідно із затвердженим цією постановою переліком (ч. 2).

На виконання вимог вказаної постанови розпорядженням Представника Президента України в м. Києві № 1198 від 08.10.1992 р. "Про формування комунального майна міста та районів по галузі "Побутове обслуговування" ремонтно-відстійний пункту № 1, що знаходиться за адресою: Видубицьке озеро передане до комунальної власності Харківського району м. Києва (додаток 2 таблиця 13).

У пункті 7 розпорядження Представника Президента України в м. Києві № 1198 від 08.10.1992 р. обумовлено, що при відмові районних державних адміністрацій приймати збиткові об`єкти побутового обслуговування до власності районів, слід залишати їх у власності міста і надавати в оренду на конкурсній основі комерційним структурам зі збереженням профілю роботи підприємства побутового обслуговування.

Правовий статус представника Президента України в м. Києві визначався Законом України "Про Представника Президента України".

У відповідності до статті 1 вказаного Закону Представник Президента України є главою місцевої державної місцевої адміністрації відповідно в областях, містах Києві, Севастополі, районі міст Києва і Севастополя.

Згідно із статтею 2 та 6 згаданого Закону Представники Президента України в областях, містах Києві та Севастополі призначаються і звільняються з посади Президентом України і йому підпорядковуються, представляють в межах своїх повноважень інтереси держави у судах та органах місцевого і регіонального самоврядування.

Отже, об`єкт по галузі "Побутове обслуговування" "ремонтно-відстійний пункту № 1, що знаходиться за адресою: Видубицьке озеро" був переданий до комунальної власності Харківського району м. Києва, а не міста Києва.

Таким чином функції власника (розпорядника) спірного майна з моменту прийняття Харківською районною в м. Києві радою рішення № 2 від 26.06.2001 р. про включення до переліку об`єктів, які підлягають приватизації, майнового комплексу, і на момент укладення відносно нього оспорюваного договору купівлі-продажу від 26.10.2001 р. виконувала саме Харківська районна у м. Києві рада, і саме ця районна рада була повноважною особою на надання дозволу на приватизацію, а тому саме рішення цієї ради розцінюється судом апеляційної інстанції в якості згоди власника на відчуження спірного майна на користь недержавних юридичних осіб.

Місцевим господарськими судом також вірно установлено, що на підставі прийнятого Київською міською радою рішення № 3/1437 від 06.09.2001 р. "Про районні у місті Києві ради", на базі Харківської районної ради були утворені Дарницька, Голосіївська та Печерська ради, які є правонаступниками прав і обов`язків в частині майна Харківської районної ради, а спірний ЦМК мав бути переданий від Харківської районної ради одній із новоутворених районних рад відповідно до порядку, встановленого розпорядженням Київського міського голови № 1059-мг від 20.09.2001 р. "Про заходи щодо забезпечення проведення реорганізації районних у місті Києві рад".

Правильним суд апеляційної інстанції також визнає висновок місцевого господарського суду про відсутність у матеріалах справи доказів про передачу майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Печерська дорога, 8, згідно з даними інвентаризації, одній із новоутворених на базі Харківської районної ради міста Києва районних рад - як-от: Дарницькій, Голосіївській чи Печерській районним радам міста Києва.

Утім наступний висновок місцевого господарського суду - про реорганізацію з 06.09.2011 р. Харківської районної ради міста Києва, і на цій підставі відсутність у вказаної особи повноважень розпорядника на час укладення спірного договору купівлі-продажу № 71 від 26.10.2001 р. - колегія суддів вважає неспроможним і незаконним з наступних підстав.

Район у місті вважається адміністративно-територіальною одиницею. Зміна меж адміністративно-територіальної одиниці не тягне автоматичного припинення чи реорганізації відповідної районної ради, як представницького органу місцевого самоврядування, і не припиняє діяльності депутатів, які обрані до відповідної ради, повноваження яких визнано і в установленому законом порядку не припинено (стаття 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у редакції, яка діяла на час спірних відносин).

Місцевий господарський суд у своїх висновках не врахував положень статті 49 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", в силу яких повноваження депутата ради починаються з моменту офіційного оголошення відповідною територіальною виборчою комісією на сесії ради рішення про підсумки виборів та визнання повноважень депутатів і закінчуються в день першої сесії ради нового скликання. Повноваження депутата можуть бути припинені достроково у випадках, передбачених законом. Депутат представляє інтереси всієї територіальної громади, має всю повноту прав, що забезпечують його активну участь у діяльності ради та утворюваних нею органів, несе обов`язки перед виборцями, радою та її органами, виконує їх доручення.

Тож зміна адміністративно-територіальних меж району не означає автоматичного припинення діяльності Харківської районної ради, втратою нею повноважень щодо управління майном і представництва інтересів громади, або припинення повноважень її депутатів, формою роботи яких є пленарні засідання, або робота у комітетах.

Так саме зміна адміністративно-територіальних меж району і утворення нових районних рад без проведення виборів, обрання нових депутатів та складення ними присяги не означає початку роботи районних рад у Дарницькому, Печерському чи Голосіївському районах.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що Харківська районна рада міста Києва, як орган місцевого самоврядування, не втрачала повноважень власника і не припиняла повноважень представницького органу місцевого самоврядування як на момент прийняття нею рішення про включення ЦМК до переліку об`єктів приватизації, так і на момент його відчуження - нотаріального посвідчення укладеного договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу.

За таких обставина справи, у Київської міської ради відсутнє суб`єктивне цивільне право, на захист якого прокурором подано позов, оскільки відсутнє саме речове право на річ, наявність якого є обов`язковим для задоволення позову за правилами ст. 388 Цивільного кодексу України та для визнання недійсним оспорюваного прокурором договору.

Відсутність речового права Київської міської ради на ЦМК позбавляє правового сенсу доводи сторін відносно застосування правил про позовну давність.

За таких обставин справи судова колегія прийшла до висновку, що для задоволення позову підстави були відсутні.

Відповідно частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків, викладених у рішенні обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

При прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, невірно встановив обставини справи, що призвело до хибних висновків і прийняття незаконного рішення, тож колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржене апелянтом рішення господарського суду у даній справі - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

В силу статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, у зв`язку із відмовою у позові покладаються на прокуратуру.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Приватбудсервіс" на рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2019 р. у справі № 910/21071/17 задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2019 р. у справі № 910/21071/17 скасувати та прийняти нове рішення.

Відмовити у задоволенні позову заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради.

Стягнути з прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9; ідентифікаційний код 02910019) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Приватбудсервіс" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 64, офіс 8; ідентифікаційний код 32488539) 11 625,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

Матеріали справи № 910/21071/17 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 04.06.2020 р.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді О.І. Поляк

Є.Ю. Пономаренко