Постанова

від 26.05.2020 по справі 911/2968/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 911/2968/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач - Тетеря С. І, адвокат;

відповідач - Прохорчук В. І., адвокат.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Матюші" (далі - ТОВ "Матюші", Позивач)

на рішення Господарського суду Київської області (суддя Христенко О. О.) від 28.08.2019

та постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - Разіна Т. І., судді: Тарасенко К. В., Іоннікова І. А.) від 21.01.2020 у справі

за позовом ТОВ "Матюші"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарський виробничий кооператив імені Щорса" (далі - ТОВ "СВК ім. Щорса", Відповідач)

про усунення перешкод у користуванні майном,

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. 03.10.2017 ТОВ "Матюші" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до ТОВ "СВК ім. Щорса" про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов`язання звільнити єдиний масив земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 135,0724 га в межах Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, до складу якого входять земельні ділянки з такими кадастровими номерами: 3220489700:06:005:0020 площею 1,3963 га, площею 1,0421 га, 3220489700:06:003:0096, 3220489700:06:005:0019 площею 1,7631 га, 3220489700:06:001:0039 площею 0,8979 га, 3220489700:06:002:0030 площею 2 га, 3220489700:06:003:0090 площею 2 га, 3220489700:06:003:0093 площею 2 га, 3220489700:06:002:0029 площею 2 га, 3220489700:06:002:0028 площею 2 га, 3220489700:06:002:0021 площею 2 га, 3220489700:06:002:0023 площею 2 га, 3220489700:06:002:0045 площею 2 га, 3220489700:06:003:0101 площею 2 га, 3220489700:06:002:0024 площею 2 га, 3220489700:06:003:0095 площею 2 га, 3220489700:06:002:0026 площею 2 га, 3220489700:06:001:0026 площею 2 га, 3220489700:06:005:0026 площею 2 га, 3220489700:06:001:0034 площею 2 га, 3220489700:06:002:0040 площею 2 га, 3220489700:06:001:0033 площею 2 га, 3220489700:06:001:0025 площею 2 га, 3220489700:06:002:0038 площею 2 га, 3220489700:06:003:0091 площею 2 га, 3220489700:06:005:0018 площею 2 га, 3220489700:06:002:0043 площею 2 га, 3220489700:06:001:0031 площею 2 га, 3220489700:06:002:0042 площею 2 га, 3220489700:06:005:0024 площею 2 га, 3220489700:06:002:0034 площею 2 га, 3220489700:06:002:0033 площею 2 га, 3220489700:06:003:0098 площею 2 га, 3220489700:06:002:0031 площею 2 га, 3220489700:06:002:0025 площею 2 га, 3220489700:06:003:0100 площею 2 га, 3220489700:06:002:0020 площею 2 га, 3220489700:06:003:0097 площею 2 га, 3220489700:06:002:0018 площею 2 га, 3220489700:06:001:0035 площею 2 га, 3220489700:06:001:0037 площею 2 га, 3220489700:06:002:0037 площею 2 га, 3220489700:06:001:0029 площею 2 га, 3220489700:06:001:0036 площею 2 га, 3220489700:06:001:0032 площею 2 га, 3220489700:06:001:0028 площею 2 га, 3220489700:06:001:0038 площею 2 га, 3220489700:06:002:0036 площею 2 га, 3220489700:06:002:0019 площею 2 га, 3220489700:06:002:0027 площею 2 га, 3220489700:06:002:0022 площею 2 га, 3220489700:06:005:0017 площею 2 га, 3220489700:06:002:0039 площею 2 га, 3220489700:06:002:0044 площею 2 га, 3220489700:06:001:0027 площею 2 га, 3220489700:06:005:0027 площею 2 га, 3220489700:06:005:0022 площею 2 га, 3220489700:06:001:0030 площею 2 га, 3220489700:06:005:0021 площею 2 га, 3220489700:06:003:0099 площею 2 га, 3220489700:06:005:0016 площею 2 га, 3220489700:06:005:0028 площею 2 га, 3220489700:06:002:0041 площею 2 га, 3220489700:06:002:0032 площею 2 га, 3220489700:06:003:0092 площею 2 га, 3220489700:06:001:0024 площею 2 га, 3220489700:06:005:0025 площею 2 га, 3220489700:06:005:0023 площею 2 га, 3220489700:06:002:0035 площею 2 га, 3220489700:06:003:0094 площею 2 га, що належать на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю "Ресіліент Білоцерківська" (далі - ТОВ "Ресіліент Білоцерківська") та знаходяться в оренді у ТОВ "Матюші" (далі - Земельні ділянки).

1.2. Позовна заява мотивована тим, що Земельні ділянки належать Позивачу на праві оренди, проте він виявив на них сільськогосподарські культури, які засіяв та обробляв Відповідач.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 28.08.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2020, у задоволенні позову відмовлено.

2.2. Рішення судів мотивовані тим, що Відповідач як правонаступник набув від Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Щорса (далі - СВК ім. Щорса) право постійного користування землею за Державним актом І-КВ № 001537, виданим Білоцерківською районною державною адміністрацією (далі - Адміністрація) 07.06.1996 Колективному сільськогосподарському підприємству імені Щорса с. Яблунівка (далі - КСП ім. Щорса), яким надано у постійне користування 411,2 га землі в межах згідно з планом землекористування для сільськогосподарського виробництва за розпорядженням Адміністрації від 04.12.1995 № 46, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 10п (далі - Державний акт); КСП ім. Щорса перереєстроване в СВК ім. Щорса Адміністрацією 06.03.2000, а з 15.06.2018 правонаступником СВК ім. Щорса зареєстровано Відповідача; реорганізація шляхом перетворення не є підставою для припинення юридичної особи; докази прийняття відповідною місцевою радою рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою Державним актом відсутні; право постійного користування землею за Державним актом на час виникнення спірних правовідносин не було припинено; Державний акт не визнавався недійсним та не скасовувався; припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення установи допускається лише у випадку, коли її припинення виключає правонаступництво; посилання Позивача на копії протоколів допиту свідка ОСОБА_1 (у 2017 році голова правління СВК ім. Щорса, далі - ОСОБА_1 ) як доказ того, що Відповідач обробляє Земельні ділянки є необґрунтованими, оскільки в цих свідченнях не зазначені кадастрові номери земельних ділянок, про які веде мову свідок, або кадастрові номери земельних ділянок, які знаходяться в користуванні Позивача, і що ці земельні ділянки накладаються; Актом перевірки 229-ДК/167/АП/09/01/-17 від 22.09.2017, який складений інспектором Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - Акт перевірки), зафіксовано, що СВК ім. Щорса здійснило посіви на землях, які входять до складу земельної ділянки, наданої у постійне користування КСП ім. Щорса; в матеріалах справи відсутні докази того, що Відповідач зібрав урожай Позивача.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. 07.02.2020 Позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 28.08.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 і передати справу № 911/2968/17 на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Суди неправильно застосували приписи пункту 3 частини першої 27 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року № 561-XII (в редакції, що діяла на момент реорганізації КСП ім. Щорса, далі - ЗК України 1990 року), статей 92, 141 Земельного кодексу України № 2768-ІП від 25.10.2001 (далі - ЗК України), а також без урахуванням норм статті 125 ЗК України та статті 4 Закону України № 1952-IV від 01.07.2004 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952-IV), з огляду на таке:

4.1.1. Відповідно до положень законодавства, чинного на момент реорганізації КСП ім. Щорса, юридична особа, зокрема, колективне сільськогосподарське підприємство, припиняється внаслідок ліквідації або реорганізації, до якої відноситься перетворення, у зв`язку з чим реорганізація КСП ім. Щорса шляхом перетворення в СВК ім. Щорса стала підставою для припинення права постійного користування за Державним актом на підставі пункту 3 частини першої статті 27 ЗК України 1990 року. В законодавстві України, яке діяло на момент реорганізації КСП ім. Щорса, визначення терміну "припинення діяльності підприємства" надане лише в Законі України "Про господарські товариства" від 19.09.1991 № 1576-ХП, відповідно до частини першої статті 19 якого, припиненням діяльності товариства є його реорганізація або ліквідація.

При цьому, норми частини сьомої статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні" та частини шостої статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", які передбачають, що при перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства, не підлягають застосуванню, оскільки пункт 3 частини першої статті 27 ЗК України 1990 передбачає виняток із правила, встановленого вищевказаними статтями, і підлягає застосуванню у цьому випадку як норма спеціальної дії.

4.1.2. За змістом частини п`ятої статті 27 ЗК України 1990 року припинення права користування землею оформлюється рішенням Ради народних депутатів тільки у випадку його припинення з підстав, визначених пунктом 9 частини першої статті 27 ЗК України 1990 року, а саме: у разі вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 та 32 цього Кодексу. У разі ж припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 1-8 частини першої та частиною третьою статті 27 ЗК України 1990 року, його припинення здійснюється відповідною радою народних депутатів, проте необхідність оформлення такого припинення саме рішенням цієї ради законодавством не передбачена. Таким чином на час дії ЗК України 1990 року право постійного користування землею припинялося в силу настання одного з юридичних фактів, визначених у пунктами 1-8 частини першої та частиною третьою статті 27 ЗК України 1990 року, а не з моменту прийняття рішення про його припинення відповідною Радою народних депутатів. Відтак, для припинення права постійного користування, наданого КСП ім. Щорса відповідно до Державного акта, на підставі пункту 3 частини першої статті 27 ЗК України 1990 року, прийняття відповідною радою народних депутатів рішення про його припинення не вимагалось.

4.1.3. Приписи статей 7, 19, 22 ЗК України 1990 року, а також глави 3 цього Кодексу, які діяли на момент реорганізації КСП ім. Щорса та визначали підстави і порядок виникнення, припинення та переходу прав на землю, не передбачали ані автоматичного виникнення, ані автоматичного переходу права постійного користування землею у правонаступників підприємства, установи, організації або селянського (фермерського) господарства, якому було надано право постійного користування.

Разом з цим, відповідно до частини першої статті 22 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Частина перша статті 23 ЗК України 1990 року передбачає, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними радами народних депутатів.

Таким чином, відповідно до вищевказаних норм особа могла набути право постійного користування земельною ділянкою тільки у випадку виготовлення для неї технічної документації з встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та отримання нею від відповідної ради народних депутатів державного акта, в якому б вона була визначена землекористувачем. Відтак СВК ім. Щорса після реорганізації КСП ім. Щорса не набуло та не могло набути право постійного користування землею за Державним актом.

4.1.4. У 2012 році СВК ім. Щорса добровільно переоформило право постійного користування землею за Державним актом у право оренди, уклавши з Адміністрацією договір оренди земельної ділянки № 12 від 29.02.2012, право постійного користування за Державним актом припинилося, у зв`язку з чим Відповідач не має жодних прав на земельні ділянки, які було надано у постійне користування КСП ім. Щорса за Державним актом.

4.1.5. У разі реорганізації юридичної особи, якій було надано право постійного користування землею, в юридичну особу з організаційно-правовою формою, яка не відповідає вимогам статті 92 ЗК України, право постійного користування, надане такій особі, припиняється. Оскільки Відповідач не належить до суб`єктів, перелік яких визначено у частині другій статті 92 ЗК України, право постійного користування землею за Державним актом не перейшло до нього під час реорганізації СВК ім. Щорса в ТОВ "СВК ім. Щорса", а припинилося з огляду на неможливість його набуття в силу норм ЗК України.

4.1.6. ТОВ "СВК ім. Щорса" не набуло право постійного користування землею за Державним актом, оскільки це право не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Оскільки реорганізація СВК ім. Щорса в ТОВ "СВК ім. Щорса" відбулася у квітні 2018 року, Відповідач, який вважає, що до нього перейшло право постійного користування землею за Державним актом, мав здійснити державну реєстрацію цього права за собою, проте таких дій не вчинив.

4.2. Суди порушили вимоги статті 86, частини першої, третьої, п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки належним чином не дослідили факт користування Відповідачем Земельними ділянками, з огляду на таке:

4.2.1. Суди залишили поза увагою, що керівник СВК ім. Щорса підписав Акт перевірки без жодних зауважень до його змісту, чим підтвердив правильність і достовірність фактів, зафіксованих цим актом. Сама по собі фіксація певних фактів зі слів керівника СВК ім. Щорса не може свідчити про неналежність Акта перевірки як доказу, оскільки згідно з приписами абзацу шостого частини першої статті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право одержувати від громадян, у тому числі посадових осіб, усні або письмові пояснення з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства України. Таким чином, цей Акт підтверджує здійснення Відповідачем обробітку Земельних ділянок і створення Позивачу перешкод у користуванні ними.

4.2.2. Суди безпідставно відхилили пояснення, надані керівником СВК ім. Щорса у межах кримінальних проваджень № 12017110030003551, № 12017110030005931, вказавши, що у цих свідченнях жодним чином не зазначені кадастрові номери земельних ділянок, про які веде мову свідок, або кадастрові номери земельних ділянок, які знаходяться в користуванні Позивача, і що ці земельні ділянки накладаються. Проте наведені висновки не відповідають дійсному змісту цих пояснень, оскільки у них конкретно йдеться про земельні ділянки, що орендуються ТОВ "Матюші" у межах Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, тобто про Земельні ділянки.

4.2.3. Висновки судів, що Відповідач користується лише земельними ділянками, вказаними в Державному акті, а не усіма Земельними ділянками, безпідставні, оскільки відповідні доводи Відповідача нічим не підтверджені; у межах судової земельно-технічної експертизи у цій справі, за результатами якої встановлено, що частина Земельних ділянок накладаються на земельну ділянку, яка перебуває у користуванні Відповідача на підставі Державного акта (загальна площа накладення становить 25.0535 га), не проводились топографо-геодезичні роботи на місцевості і не перевірялось, чи користується Відповідач лише землями, наданими Державним актом, чи не виходить землекористування Відповідача за межі, визначені у Державному акті та технічній документації із землеустрою, оскільки на вирішення експертизи такі питання судом не ставились; факт відсутності повного накладення Земельних ділянок та земель, на які видано Державний акт, жодним чином не спростовує того, що Відповідач займає і користується усіма Земельними ділянками.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5.1. 13.03.2020 Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення та постанову - без змін.

5.2. Відзив обґрунтований тим, що право Відповідача на постійне користування землею, яке надано Державним актом, не припинялося та є чинним; заперечення Позивача щодо змісту висновку земельно-технічної експертизи та її результатів є необґрунтованими та не підтвердженими доказами, оскільки він не звертався з клопотанням про призначення повторної чи додаткової експертизи; Позивач не надав доказів того, що Відповідач безпідставно зайняв Земельні ділянки та створює йому відповідні перешкоди у користуванні; твердження Позивача, що надані ним документи - це єдині докази користування Відповідачем Земельними ділянками помилкові, оскільки процесуальне законодавство надавало Позивачу реальну можливість надання будь-яких доказів, на підставі яких можна встановити обставини, що входять в предмет доказування.

6. Розгляд справи Верховним Судом

6.1. Ухвалою Суду від 02.03.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Позивача; розгляд справи призначено на 31.03.2020; встановлено строк для подання відзиву до 17.03.2020.

6.2. Ухвалою Суду від 25.03.2020 розгляд касаційної скарги у цій справі відкладено з метою дотримання постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19".

6.3. Ухвалою Суду від 22.04.2020 призначено розгляд касаційної скарги ТОВ "Матюші" в судовому засіданні на 26.05.2020.

6.4. У касаційній скарзі Позивач виклав клопотання про передачу справи № 911/2968/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 ГПК України у випадку, якщо колегія суддів вважатиме за необхідне відступити від висновку про застосування пункту 3 частини першої, частини п`ятої статті 27 Земельного кодексу 1990, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2018 у справі № 687/511/16-ц.

6.5. 17.03.2020 Позивач подав клопотання про передачу справи № 911/2968/17 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду на підставі частини другої статті 302 ГПК України у випадку, якщо колегія суддів вважатиме за необхідне відступити від висновку про застосування пункту 3 частини першої статті 27 Земельного кодексу 1990, викладеного у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 19.04.2018 року у справі № 910/9322/16.

6.6. Підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду визначені частинами другою - шостою статті 302 ГПК України згідно з якими суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

6.7. Беручи до уваги мотиви, з яких Суд залишає оскаржувані рішення без змін, та враховуючи, що розглядаючи цю справу, Суд не вбачає передбачених процесуальним законом підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду, вищевказані клопотання задоволенню не підлягають.

7. Встановлені судами обставини

7.1. 07.06.1996 за розпорядженням Адміністрації від 04.12.1995 № 46 КСП ім. Щорса Державним актом надано у постійне користування 411,2 га землі в межах згідно з планом землекористування для сільськогосподарського виробництва.

7.2. Державний акт зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 10п.

7.3. КСП ім. Щорса перереєстроване розпорядженням голови Білоцерківської районної ради № 60 від 25.04.1995.

7.4. Відповідно до статуту СВК ім. Щорса, прийнятого установчими зборами засновників кооперативу (протокол № 1 від 04.02.2000, далі - Статут), 06.03.2000 Адміністрація перереєструвала КСП ім. Щорса в СВК ім. Щорса.

7.5. Пунктом 1.1 Статуту передбачено, що СВК ім. Щорса є добровільним об`єднанням засновників фізичних осіб, створений на основі членства, об`єднання пайових внесків, участі у спільній сільськогосподарській діяльності для виробництва, заготовки, переробки і реалізації сільськогосподарської продукції і товарів та діє на засадах підприємництва, приватної власності, взаємодопомоги та економічного співробітництва. Кооператив створено на основі заяв засновників і є правонаступником КСП ім. Щорса.

7.6. Розділом 7 "Власність, майно, фінанси та земля кооперативу" Статуту визначено, що члени кооперативу передають право користування належною їм земельною ділянкою кооперативу як пайовий внесок у порядку, визначеному Земельним кодексом України; землі передаються членами кооперативу на підставі земельних актів або сертифікатів, що засвідчують право володіння з відповідним документальним оформленням і належать кооперативу на праві колективного оперативного користування або власності (пункти 7.1, 7.11 Статуту).

7.7. За відомостями витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 15.06.2018 внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи СВК ім. Щорса (ідентифікаційний код 03755452) за рішенням засновників, а також внесено запис про юридичну особу правонаступника -ТОВ "СВК ім. Щорса"; ТОВ "СВК ім. Щорса" (код 03755452) створене шляхом перетворення СВК ім. Щорса.

7.8. Докази прийняття відповідною місцевою радою рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою Державним актом, відсутні.

7.9. Державний акт не визнавався недійсним та не скасовувався.

7.10. 20.04.2017 та 23.05.2017 між фізичними особами - громадянами України (продавці), від імені яких діяв Яруш Євгеній Миколайович та ТОВ "Ресіліент Білоцерківська" (покупець) укладено 69 договорів купівлі-продажу земельних ділянок, які посвідчені та зареєстровані у реєстрі державним нотаріусом Узинської міської державної нотаріальної контори Київської області Малькевич Л. В. (далі - Договори).

7.11. За змістом пунктів 1.1 Договорів фізичні особи (продавці) передають майно у власність покупця, а покупець ТОВ "Ресіліент Білоцерківська" приймає майно і сплачує за нього грошову суму, тобто купує належні продавцю на праві приватної власності земельні ділянки, які належать продавцям на підставі наказів про надання у власність земельних ділянок, виданих Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області 23.03.2017, 05.04.2017 та 10.04.2017. Право власності продавців зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.03.2017, 10.04.2017 та 12.04.2017.

7.12. За витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності Земельні ділянки належать на праві приватної власності ТОВ "Ресіліент Білоцерківська" з 21.04.2017 та 23.05.2017 (дати державної реєстрації).

7.13. 24.04.2017 ТОВ "Матюші" (орендар) та ТОВ "Ресіліент Білоцерківська" (орендодавець) уклали 69 Договорів оренди землі (далі - Договори оренди). Державна реєстрація здійснена 26.04.2017, 03.05.2017, 04.05.2017, 05.05.2017 по 05.05.2017, 27.07.2017.

7.14. Відповідно до Договорів оренди ТОВ "Ресіліент Білоцерківська" передав Позивачу у строкове платне користування Земельні ділянки загальною площею 135,0724 га в межах Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

7.15. Згідно з пунктом 5 Договорів оренди вони укладені на 7 (сім) років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк.

7.16. 21.06.2017 Позивач звернувся до Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області з заявою про вчинення кримінального правопорушення, яке передбачено частиною першою статті 197-1 Кримінального кодексу України, - самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво (т. 1, а. с. 189-131). Під час проведення слідчих дій у межах кримінального провадження встановлено, що СВК ім. Щорса, правонаступником якого є ТОВ "СВК ім. Щорса", засіяв та обробляє масив земельних ділянок.

7.17. У копії протоколу допиту свідка від 25.07.2017 (далі - Протокол допиту-1) зазначено, що старший слідчий Білоцерківського ВП ГУ НП в Київській області старший лейтенант Ткач І. І., розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017110030003551 від 10.07.2017 допитав як свідка ОСОБА_1 (на той час голова правління СВК ім. Щорса). По суті поставлених запитань свідок дав наступні показання: зазначені земельні ділянки в адміністративних межах Яблунівської та Пилипчанської сільських рад нашим господарством обробляються постійно з 1995 року, і також були оброблені в березні 2017 року під ярі культури. Також до цього часу до СВК ім. Щорса не звертались представники ТОВ "Матюші" про передачу земельних ділянок з користування СВК ім. Щорса і не витребовувало їх.

7.18. У копії протоколу допиту свідка від 09.02.2018 (далі - Протокол допиту-2) зазначено, що старший слідчий Білоцерківського ВП ГУ НП в Київській області капітан поліції Ткач І. І, розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017110030005931 від 10.11.22017 допитав як свідка ОСОБА_1 (на той час голова правління СВК ім. Щорса). По суті поставлених запитань свідок дав наступні показання: в кінці серпня на початку вересня 2017 року із зазначених земельних ділянок СВК ім. Щорса зібрало врожай. Восени 2017 земельна ділянка площею 128 га оброблена та посіяна озима пшениця, а земельна ділянка площею 134 га злущена, виорана, вирівняна під посів ярих культур на весні 2018. СВК ім. Щорса на законних підставах використовує земельні ділянки та в подальшому буде їх використовувати.

7.19. В зазначених свідченнях жодним чином не зазначені кадастрові номери земельних ділянок, про які веде мову свідок, або кадастрові номери земельних ділянок, які знаходяться в користуванні Позивача, і що ці земельні ділянки накладаються.

7.20. 22.09.2017 за зверненням ТОВ "Матюші" державний інспектор Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області провів перевірку дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки.

7.21. За результатами проведеної перевірки (перевірка проводилась у присутності директора СВК ім. Щорса та директора ТОВ "Матюші") складено Акт перевірки, за змістом якого, в результаті перевірки з виїздом на місцевість встановлено, що Земельні ділянки, щодо яких між ТОВ "Ресіліент Білоцерківська" і ТОВ "Матюші" укладено договори оренди, входять до складу земельної ділянки загальною площею 411,2 га, яка надана у постійне користування КСП ім. Щорса розпорядженням Адміністрації № 46 від 04.12.1995; Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 10п; інформація щодо припинення права постійного користування землею, відповідно до листа Міськрайонного управління у Білоцерківському районі та м. Біла Церква Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 492/121-17 від 08.09.2017, у відділі відсутня; за відомостями Національної кадастрової системи ця земельна ділянка не зареєстрована в Державному земельному кадастрі; під час обстеження земельної ділянки встановлено, що на вказаних вище земельних ділянках проведено посіви сільськогосподарської культури (кукурудза) та частково зібрано урожай; зі слів директора СВК ім. Щорса посіви кукурудзи на вищевказаних земельних ділянках проведено СВК ім. Щорса.

7.22. Актом перевірки зі слів ОСОБА_1 зафіксовано, що СВК ім. Щорса здійснило посіви кукурудзи на землях, які входять до складу земельної ділянки загальною площею 411,2 га, наданої у постійне користування КСП ім. Щорса розпорядженням Адміністрації № 46 від 04.12.1995.

7.23. В матеріалах справи відсутні докази, що Відповідач зібрав урожай Позивача.

7.24. Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.10.2018 у цій справі призначено судову земельно-технічну експертизу, яку доручено провести Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (т. 6, а. с. 136-142).

7.25. У висновку судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 24.05.2019, наданого на виконання ухвали суду від 03.10.2018 (далі - Висновок експерта), зазначено, що загальна площа накладення Земельних ділянок та земельних ділянок, наданих на підставі Державного акта, становить 25,1593 га.

7.26. Експерт Київського науково-дослідного інституту судових експертиз виконав дослідження у повній відповідності до вимог Закону України "Про судову експертизу", Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, та має відповідну кваліфікацію для проведення земельно-технічної експертизи.

7.27. Позивач не надав обґрунтованих пояснень та доказів, які б спростовували, або ставили під сумнів дані та інформацію, яка використовувалась експертом в ході проведення дослідження.

8. Позиція Верховного Суду

8.1. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

8.2. За приписами частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

8.3. Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України). Наведений спосіб захисту можна реалізувати шляхом подання негаторного позову.

8.4. Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого перебуває річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Предметом негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися та розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою для звернення з негаторним позовом є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 918/317/17, від 29.05.2018 у справі № 914/2182/17, від 16.04.2019 у справі № 904/2061/18, від 05.11.2019 у справі № 926/746/19.

8.5. За змістом частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

8.6. Згідно з пунктами "б", "д" частини 3 статті 152 цього Кодексу захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, застосування інших, передбачених законом, способів.

8.7. Зважаючи на викладене, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод у користуванні, користування з порушенням законодавства - без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо). Суд звертається до власних правових позицій з цього приводу (див. mutatis mutandis пункт 13 постанови Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17, пункт 12 постанови Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 914/1521/17, пункт 10 постанови Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 915/101/15, пункт 11 постанови Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 916/2948/15).

8.8. Обґрунтовуючи позовні вимоги у цій справі, Позивач з посиланням на Протоколи допитів та Акт перевірки зазначав, що Відповідач засіяв та обробляє Земельні ділянки, які належать Позивачу на праві оренди.

8.9. Згідно з вимогами частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

8.10. Разом з цим докази, які подаються до господарського суду, підлягають оцінці відповідно до статті 86 ГПК України, за якою суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

8.11. Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Суд звертається до власної правової позиції, наведеної у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі 915/641/18, від 13.01.2020 у справі № 908/510/19, від 04.02.2020 у справі № 918/104/18.

8.12. Суди встановили, що за результатами допиту ОСОБА_1 як свідка під час досудового розслідування Білоцерківським ВП ГУ НП в Київській області кримінальних справ складені Протоколи допитів-1,2, за змістом яких свідок пояснив, що СВК ім. Щорса обробляє земельні ділянки в адміністративних межах Яблунівської та Пилипчанської сільських рад з 1995 року; у березні 2017 року вони оброблені під ярі культури; до цього часу до СВК ім. Щорса не звертались представники ТОВ "Матюші" про передачу земельних ділянок з користування СВК ім. Щорса і не витребувало їх; в кінці серпня на початку вересня 2017 року із зазначених земельних ділянок СВК ім. Щорса зібрало врожай; восени 2017 земельна ділянка площею 128 га оброблена та посіяна озима пшениця, земельна ділянка площею 134 га злущена, виорана, вирівняна під посів ярих культур на весні 2018; СВК ім. Щорса на законних підставах використовує земельні ділянки та в подальшому буде їх використовувати.

8.13. Також суди встановили, що 22.09.2017 за зверненням ТОВ "Матюші" державний інспектор Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області провів перевірку дотримання вимог земельного законодавства, за результатами якої (у присутності директора СВК ім. Щорса та директора ТОВ "Матюші") склав Акт перевірки, за змістом якого, в результаті перевірки з виїздом на місцевість встановлено, що Земельні ділянки щодо яких між ТОВ "Ресіліент Білоцерківська" і ТОВ "Матюші" укладено договори оренди, входять до складу земельної ділянки загальною площею 411,2 га, яка надана у постійне користування КСП ім. Щорса розпорядженням Адміністрації № 46 від 04.12.1995; Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 10п; інформація щодо припинення права постійного користування землею у відділі відсутня; під час обстеження земельної ділянки встановлено, що на вказаних вище земельних ділянках проведено посіви сільськогосподарської культури (кукурудза) та частково зібрано урожай; зі слів директора СВК ім. Щорса посіви кукурудзи на вищевказаних земельних ділянках проведено СВК ім. Щорса.

8.14. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ "Матюші", суди попередніх інстанцій здійснили оцінку Протоколів допитів та Акта перевірки та дійшли висновку, що в Протоколах допитів не зазначені кадастрові номери земельних ділянок, про які веде мову свідок, або кадастрові номери земельних ділянок, які знаходяться в користуванні Позивача, і що ці земельні ділянки накладаються; Актом перевірки зі слів ОСОБА_1 зафіксовано, що СВК ім. Щорса здійснило посіви кукурудзи на землях, які входять до складу земельної ділянки загальною площею 411,2 га, наданої у постійне користування КСП ім. Щорса розпорядженням Адміністрації № 46 від 04.12.1995. При цьому, суди врахували, що за Висновком експерта загальна площа накладення Земельних ділянок та земельних ділянок, наданих на підставі Державного акта, становить 25,1593 га, а в матеріалах справи відсутні докази, що Відповідач зібрав урожай Позивача.

8.15. Твердження Скаржника (підпункт 4.2 цієї постанови) про порушення судами норм процесуального права через неналежне дослідження цих доказів, вочевидь, засновані на ототожненні Земельних ділянок, щодо яких між ТОВ "Ресіліент Білоцерківська" і ТОВ "Матюші" укладено договори оренди, з ділянками площею 128 га та 134 га, про якій йдеться у Протоколах допитів-1,2 і які входять до складу ділянки загальною площею 411,2 га, яка була надана у постійне користування КСП ім. Щорса, і за Висновком експерта накладається на Земельні ділянки на 25,1593 га. Як видно з оскаржуваних судових рішень, суди оцінили ці докази і не знайшли їх переконливими для такого ототожнення.

8.16. Враховуючи, що суди дослідили Протоколи допитів та Акт перевірки та встановили, що вони не містять інформації, що Відповідач обробляв Земельні ділянки, які належать Позивачу на праві оренди, здійснив їх оцінку в сукупності висновком експерта, яким встановлено, що загальна площа накладення Земельних ділянок та земельних ділянок, наданих на підставі Державного акта, становить 25,1593 га, а також дослідили матеріали справи та встановили, що воно не містять доказів, що Відповідач зібрав урожай Позивача, Суд відхиляє аргументи Скаржника (підпункт 4.2 цієї постанови) про порушення судами приписів статей 86, частин першої, третьої, п`ятої статті 236 ГПК України при дослідженні та здійсненні оцінки судами Протоколів допитів, Акта перевірки та Висновку експерта у цій справі.

8.17. Суд зауважує, що вказані аргументи зводяться до необхідності встановлення обставин користування Відповідачем Земельними ділянками, та до переоцінки доказів у справі, а саме Протоколів допитів, Акта перевірки та Висновку експерта, тоді як, виходячи з визначених частиною другою статті 300 ГПК України меж розгляду справи судом касаційної інстанції, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8.18. Отже, встановлення визначених обставин та здійснення переоцінки відповідних доказів не може мати місце на стадії касаційного перегляду судових рішень, оскільки виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 910/9375/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18, від 19.11.2019 у справі № 910/16827/17, від 13.01.2020 у справі № 908/510/19, від 04.02.2020 у справі № 918/104/18.

8.19. Ураховуючи, що судами попередніх інстанцій не встановлено обставин користування Відповідачем Земельними ділянками, і як наслідок, вчинення перешкод Позивачу у використанні цих ділянок, Суд доходить висновку, що суди першої та апеляційної інстанції повно встановили всі істотні обставини справи на підставі наданих сторонами доказів, надали їм належну правову оцінку та правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. За наведених мотивів Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог, у зв`язку з чим відхиляє доводи Скаржника (підпункт 4.1 цієї постанови), оскільки за відсутності доказів порушення Відповідачем права оренди Земельних ділянок, по захист якого Позивач звернувся з позовом у цій справі, ці доводи не можуть вплинути на висновок Суду про необхідність відмови у позові.

8.20. Решта доводів касаційної скарги не спростовують наведених вище висновків, з яких виходить Суд у цій постанові.

8.21. З огляду на викладене, підстави для зміни чи скасування прийнятих у справі судових рішень відсутні, у зв`язку з чим касаційна скарга задоволенню не підлягає.

9. Судові витрати

9.1. Оскільки касаційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на Скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Матюші" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 28.08.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 у справі № 911/2968/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак