Ухвала

від 04.06.2020 по справі 500/1270/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Справа №500/1270/20

04 червня 2020 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І., розглянувши у письмовому провадженні заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Тернопільської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

01 червня 2020 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до виконавчого комітету Тернопільської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №355 "Про скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва за адресою АДРЕСА_1 від 08.05.2020.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання на 03.07.2020.

03.06.2020 позивачем ОСОБА_1 через відділ документального забезпечення Тернопільського окружного адміністративного суду подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №355 "Про скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва за адресою АДРЕСА_1 від 08.05.2020.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що за зверненням позивача, 10.01.2020 управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради видало містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва "Будівництво торгово-офісної будівлі з хостелом за адресою АДРЕСА_2 .

Рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради "Про скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва за адресою АДРЕСА_1 від 08.05.2020 стосується прав та інтересів позивача, оскільки ним скасовано містобудівні умови та обмеження, які були видані саме позивачу.

Зазначає, що якщо оскаржуване рішення впродовж усього оскарження буде зберігати свою силу та діяти, позивач та треті особи (залучені позивачем інвестори майбутнього проекту) будуть нести збитки, не зможуть реалізувати будівельний проект.

Станом на дату прийняття оскаржуваного рішення позивачем залучено значну суму інвестицій та здійснено ряд витрат.

Між ОСОБА_1 та ТОВ "Будівельна компанія "Там де дім" укладено інвестиційний договір від 13.02.2020 "Про організацію та проведення будівництва торгово-офісної будівлі з хостелом за адресою АДРЕСА_1 .

Станом на 07.05.2020 видані містобудівні умови та обмеження були реалізовані, на їх підставі було розроблено повний комплект проектної документації (всі розділи), пройдена спеціалізована комплексна експертиза проекту та підготовлено усі необхідні документі для отримання дозволу на проведення будівельних робіт.

Після отримання містобудівних умов та обмежень, на підставі договору від 01.03.2019 №01-03-2019Л, замовниками будівництва було оплачено кошти у сумі 113000,00 грн. за виготовлення проектної документації.

Також, 12.05.2020 укладено договір із ТОВ "Глобал промпостач" на здійснення експертизи проекту. 13.05.2020 проведено оплату за послуги у сумі 84000 грн.

Окрім цього, на даний час між ОСОБА_1 , ТОВ "БК "Там де дім" та ПП "Західстарбуд" укладено договір підряду від 20.02.2020.

На виконання умов договору підряду приватним підприємством "Західстарбуд" закуплено матеріали та здійснено роботи по встановленню огорожі будівельного майданчика по вул. Львівська.

Отже, для зупинення дії оскаржуваного рішення, запобігання заподіяння позивачу та інвесторам збитків, належним та ефективним способом захисту є вжиття адміністративним судом заходів забезпечення позову у формі зупинення дії оскаржуваного рішення.

Невжиття таких заходів забезпечення позову значно ускладнить можливість відновлення оспорюваних прав та інтересів позивача і вжиття судом такого засобу забезпечення позову ніяким чином не вирішує спір по суті.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. (частина друга статті 154 КАС України)

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк. (частина третя статті 154 КАС України)

Відповідно до частини першої статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною другою статті 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову. (частина четверта статті 150 КАС України)

За правилами частини першої статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною другою статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

За змістом приписів частин четвертої, п`ятої, шостої статті 154 КАС України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

За своїм змістом забезпечення адміністративного позову це вжиття судом визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Суд звертає увагу, що статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існують зазначені підстави, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Зміст вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити адміністративний позов лише за наявності двох обов`язкових умов: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі та якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Водночас, важливим є зауважити, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті.

При цьому в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Аналіз наведеної правової норми свідчить на користь висновку, що законодавець встановив наступні підстави для постановлення ухвали про забезпечення позову у справі: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності. Забезпечення адміністративного позову можливе виключно за наявності вищевказаних обставин, які підлягають доведенню заявником та встановленню судом у разі вжиття таких заходів.

Тому, під час вирішення питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як убачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, 10.01.2020 управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради видало ОСОБА_1 містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва "Будівництво торгово-офісної будівлі з хостелом за адресою АДРЕСА_1 , які рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради "Про скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва за адресою АДРЕСА_1 " від 08.05.2020 №355 скасовані, що є предметом розгляду даної справи.

Наведені обставини дають підстави для висновку, що спірне рішення стосується прав і інтересів позивача.

Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ`я сторін.

Окрім цього Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 у справі №826/14722/17 вказав, що забезпечення позову є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" при розгляді заяв про забезпечення позову суд (судця) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, згідно Рекомендації №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17.

З врахування наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №355 "Про скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва за адресою АДРЕСА_3 . Львівська" від 08.05.2020, оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду.

Суд звертає увагу, що вжиття заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а лише забезпечує збереження існуючого становища до вирішення по суті позовних вимог.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 156 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №500/1270/20 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Тернопільської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Зупинити дію рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №355 "Про скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва за адресою АДРЕСА_1 від 08.05.2020.

Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи.

Реквізити учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 )

відповідач - виконавчий комітет Тернопільської міської ради (місцезнаходження: вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ: 04058344).

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 293, 295 КАС України.

Відповідно до частини восьмої статті 154 КАС України, оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Головуючий суддя Мартиць О.І.

копія вірна:

Суддя Мартиць О.І.