Рішення

від 02.09.2020 по справі 500/1270/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/1270/20

02 вересня 2020 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мартиць О.І.

за участю:

секретаря судового засідання Семеха В.Т.

представника позивача Романюк Н.А. адвоката Мартинюка Т.Б.,

представника відповідача виконавчого комітету Тернопільської міської ради Гулкевич С.Б.,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача управління архітектури, містобудування і кадастру Тернопільської міської ради Солоніної М.Я.

представників третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСББ "Львівська - 8" Кріля С.С. та ОСОБА_1

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача голови правління ОСББ "Львівська - 12" Глинської Л.Б.

представників третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача голови правління ОСББ "Львівська - 14" Глинської Л.Б. і Глинського П.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Тернопільської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: управління архітектури, містобудування і кадастру Тернопільської міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

01 червня 2020 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до виконавчого комітету Тернопільської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №355 "Про скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва за адресою АДРЕСА_1 " від 08.05.2020.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 11.05.2020 з мережі Інтернет (офіційного ресурсу Тернопільської міської ради) позивач дізналася, що 08.05.2020 виконавчий комітет Тернопільської міської ради без участі та без повідомлення позивача прийняв рішення за №355 "Про скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва за адресою АДРЕСА_1 ".

Вказане рішення, на думку позивача, є очевидно протиправним, прийнятим з грубим порушенням норм містобудівного законодавства та законодавства, що регулює відносини у сфері місцевого самоврядування.

Позивач зазначає, що 10.01.2020 управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради видало наказ №316 Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва, яким, відповідно, затвердило містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва: "Будівництво торгово-офісної будівлі з хостелом за адресою АДРЕСА_1 .

Після отримання містобудівних умов та обмежень позивач здійснила ряд дій щодо залучення інвестицій в майбутній об`єкт, залучила до його реалізації значні інвестицій та партнерів, понесла ряд витрат. Зокрема, з часу отримання містобудівних умов та обмежень було отримано технічні умови для проектування мереж (електро-, водопостачання та водовідведення та ін.), залучено кваліфікованих архітекторів та інженерів для розробки проекту майбутнього об`єкту будівництва, оплачено та розроблено повний комплект проектної документації для будівництва об`єкта: "Будівництво торгово-офісної будівлі з хостелом за адресою АДРЕСА_1".

07.05.2020 позивач отримала позитивний висновок комплексної будівельної експертизи проектної документації на будівництво об`єкта: "Будівництво торгово-офісної будівлі з хостелом за адресою АДРЕСА_1". Дане дуже показово та фахово свідчить про можливість реалізації на вказаній земельній ділянці будівельного об`єкта з відповідними характеристиками та параметрами.

Крім того, норма пункту 4 статі 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 №3038-VI чітко визначає підстави для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень. Очевидно, оскільки такі 10.01.2020 були видані, жодної із підстав для відмови у видачі (зокрема - невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні) не було і не мало місця.

Пунктом 8 статті 29 вказаного Закону визначено випадки, за яких скасовуються містобудівні умови та обмеження: 1) за заявою замовника, 2) головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно - будівельного нагляду і 3) за рішенням суду, однак, жодної з перелічених підстав для скасування містобудівних умов та обмежень оскаржуване рішення не містить. Відтак, позивач вважає, що виконавчим комітетом Тернопільської міської ради за відсутності передбачених законом підстав та з перевищенням, визначених законом повноважень прийнято рішення, яким скасовано видані містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва за адресою вул. Львівська.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. У справі призначено судове засідання на 03.07.2020.

24.06.2020 від відповідача виконавчого комітету Тернопільської міської ради через відділ документального забезпечення Тернопільського окружного адміністративного суду поступив відзив на позову заяву.

Заперечуючи щодо позовних вимог представник відповідача серед іншого зазначає, що 08.05.2020 виконавчий комітет Тернопільської міської ради, в межах повноважень, з урахуванням суспільного інтересу, виявленого у зверненнях ОСББ "Львівська - 8", ОСББ "Львівська - 10", ОСББ "Львівська - 12". ОСББ "Львівська - 14" щодо порушення їх прав на користування місцевим джерелом водопостачання прийняв рішення №355 "Про скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва за адресою вул. Львівська".

Зазначене рішення прийняте виконавчим комітетом Тернопільської міської ради, з метою виконання обов`язків, зазначених у Законі України "Про питну воду та питне водопостачання", Земельному кодексі України, з метою захисту прав мешканців м. Тернополя, з урахуванням звернень мешканців територіальної громади щодо вжиття заходів органом місцевого самоврядування для збереження та захисту джерела децентралізованого водопостачання.

Дії виконавчого комітету Тернопільської міської ради в повній мірі відповідають та не суперечать Конституції України, Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Земельному кодексу України, Закону України від 03.03.2005 №2455-IV, яким затверджено загальнодержавну цільову програму "Питна вода України" на 2011-2020 роки, також відповідають принципу збалансованості інтересів при прийнятті рішень.

В судовому засіданні 03.07.2020 розгляд справи відкладено до 03.08.2020 за клопотанням представника позивача.

03.08.2020 представником виконавчого комітету Тернопільської міської ради через відділ документального забезпечення Тернопільського окружного адміністративного суду подано доповнення до відзиву на позовну заяву.

Представником позивача адвокатом Мартинюком Т.Б. 03.08.2020 до суду подано відповідь на відзив.

В судовому засіданні 03.08.2020 ухвалою суду постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання залучено до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: управління архітектури, містобудування і кадастру Тернопільської міської ради, ОСББ "Львівська - 8", ОСББ "Львівська - 10", ОСББ "Львівська - 12" ОСББ "Львівська - 14", продовжено процесуальний строк та розгляд справи відкладено до 02.09.2020.

25.08.2020 від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСББ "Львівська - 8" через відділ документального забезпечення Тернопільського окружного адміністративного суду поступив відзив, що в силу норм статті 165 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розцінюється судом як пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

У вказаних поясненнях представник третьої особи зазначає, що рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 08.05.2020 №355 "Про скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва за адресою АДРЕСА_1 " ухвалене керуючись Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 5 Закону України "Про основи містобудування".

Видані містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва "Будівництво торгово-офісної будівлі з хостелом за адресою АДРЕСА_1 " затверджені наказом управління містобудування архітектури та кадастру Тернопільської міської ради 10.01.2020 №316 містили порушення чинного законодавства.

В судовому засіданні 02.09.2020 представник позивача ОСОБА_2 адвокат Мартинюк Т.Б. позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача виконавчого комітету Тернопільської міської ради Гулкевич С.Б. в судовому засіданні 02.09.2020 проти задоволення позовних вимог заперечила з мотивів наведених у відзиві на позовну заяву та доповненні до відзиву на позовну заяву.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача управління архітектури, містобудування і кадастру Тернопільської міської ради Солоніна М.Я. в судовому засіданні 02.09.2020 пояснила, що при наданні щодо задоволення позову заперечила.

Представники третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСББ "Львівська - 8" Кріль С.С. та ОСОБА_1 просять в задоволенні позову відмовити повністю, з підстав, наведених у відзиві від 25.08.2020.

В судовому засіданні 02.09.2020 представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача голови правління ОСББ "Львівська - 12" Глинська Л.Б. щодо задоволення позову заперечила.

Представники третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача голова правління ОСББ "Львівська - 14" Глинська Л.Б. і Глинський П.Я. в судовому засіданні 02.09.2020 заперечили щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .

Заслухавши в судовому засіданні пояснення учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

27.12.2019 позивач ОСОБА_2 звернулася до начальника управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради із заявою про видачу містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва "Будівництво торгово-офісної будівлі з хостелом за адресою АДРЕСА_1 " на земельній ділянці кадастровий номер 6110100000:01:014:0112.

У відповідності до статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" позивачем було подано:

- заяву на видачу містобудівних умов та обмежень;

- копію документу, що посвідчує право користування земельної ділянки кадастровий номер 6110100000:01:014:0112, а саме: витяг з ДРРПНМ про реєстрацію іншого речового права №183989657 від 08.10.2019.

- викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;

- витяг із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки кадастровий номер 6110100000:01:014:0112 (цільове призначення земельної ділянки згідно категорії земельних ділянок: землі громадської та житлової забудови; вид використання земельної ділянки в межах категорії згідно класифікатора для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови).

- містобудівний розрахунок (ескіз), що визначав інвестиційні наміри забудови.

В результаті розгляду поданої заяви, 10.01.2020 управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради видало містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва "Будівництво торгово-офісної будівлі з хостелом за адресою АДРЕСА_2 .

10.01.2020 управлінням містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради видано наказ №316 "Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва", яким затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва: "Будівництво торгово-офісної будівлі з хостелом за адресою АДРЕСА_1 .

08.05.2020 виконавчим комітетом Тернопільської міської ради прийнято рішення №355 "Про скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва за адресою АДРЕСА_1 ".

Згідно зазначеного рішення за результатами розгляду колективного звернення голів правлінь ОСББ "Львівська - 8", "Львівська - 10", "Львівська - 12". "Львівська - 14", беручи до уваги депутатське звернення депутата міської ради ОСОБА_3 , враховуючи суспільний резонанс, спричинений організацією будівництва торгово-офісної будівлі з хостелом, керуючись Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.5 Закону України "Про основи містобудування", виконавчий комітет міської ради вирішив: містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва "Будівництво торгово-офісної будівлі з хостелом за адресою АДРЕСА_3 , замовник ОСОБА_2 - скасувати.

Не погоджуючись з таким рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради та вважаючи його протиправним позивач звернулася до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення відповідача на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності регулюються Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" №3038-VI від 17.02.2011 (далі - Закон №3038-VI).

Нормами частини першої статті 26 Закону №3038-VI передбачено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. При цьому право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації (частина четверта статті 26 Закону №3038-VI).

Згідно частини другої статті 29 Закону №3038-VI фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва, які є складовими вихідних даних.

Містобудівними умовами та обмеженнями забудови земельної ділянки в розумінні норм Закону №3038-VI є документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Частиною третьою статті 29 Закону №3038-VI передбачено, що містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Згідно частини шостої статті 29 Закону №3038-VI надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу.

З матеріалів справи вбачається, що містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва "Будівництво торгово-офісної будівлі з хостелом за адресою АДРЕСА_2 від 10.01.2020 видані ОСОБА_2 уповноваженим органом.

Нормами частини восьмої статті 29 Закону №3038-VI передбачено, що містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

Вказане положення покликане забезпечити стабільність суспільних правовідносин у сфері містобудування.

Поряд з цим частина восьма статті 29 Закону №3038-VI передбачає можливість скасування містобудівних умов та обмежень:

1) за заявою замовника;

3) за рішенням суду.

У разі скасування за рішенням суду містобудівних умов та обмежень посадові особи відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури несуть відповідальність згідно із законом.

Наведений у статті 29 Закону №3038-VI перелік суб`єктів, що мають право на скасування містобудівних умов та обмежень, є вичерпним і остаточним, розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно з частиною першою статті 41-1 Закону №3038-VI державний архітектурно-будівельний нагляд - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об`єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 41-1 Закону №3038-VI).

Механізм здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду визначений Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 №698 (далі - Порядок №698).

Відповідно до пункту 2 цього Порядку, в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення, нагляд здійснюється посадовими особами ДІМ шляхом проведення планових, позапланових, документальних і камеральних перевірок.

Згідно пункту 32 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, якщо рішення об`єкта нагляду порушує вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, таке рішення скасовується або його дія зупиняється в разі можливості усунення виявлених порушень.

Таким чином, містобудівні умови та обмеження видаються на підставі містобудівної документації (в даному випадку місцевого рівня) при зверненні зацікавленої особи до уповноваженого органу з поданням визначеної документації. При цьому, наявність або відсутність підстав для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень встановлюється на стадії їх надання. В подальшому, скасування виданих містобудівних умов і обмежень, за відсутності заяви замовника, можливе під час здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду або за рішенням суду.

Скасування рішень об`єктів нагляду з підстав їх незаконності, є крайнім заходом державного архітектурно-будівельного нагляду, належить до повноважень головних інспекторів будівельного нагляду, а наявність порушень встановлюється за результатами проведення перевірок у визначеному законом порядку.

Втім, із наданих доказів судом встановлено, що на час прийняття виконавчим комітетом Тернопільської міської ради рішення №355 від 10.05.2020 невідповідність містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам, в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду головними інспекторами будівельного нагляду не зафіксовано.

Також, відсутні докази наявності судового рішення, що слугувало б підставою для скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва від 10.01.2020 №23/14.

Отже, судом встановлено відсутність будь-яких підстав для скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва "Будівництво торгово-офісної будівлі з хостелом за адресою АДРЕСА_1" №23/14 від 10.01.2020, передбачених частиною восьмою статті 29 Закону України №3038-VI.

Посилання представника відповідача на те, що оспорюване рішення приймалось за результатами розгляду колективного звернення голів правлінь ОСББ "Львівська - 8", ОСББ "Львівська - 10", ОСББ "Львівська - 12", ОСББ "Львівська - 14", беручи до уваги депутатське звернення депутата міської ради ОСОБА_3 , з урахуванням суспільного резонансу, спричиненого організацією будівництва торгово-офісної будівлі з хостелом, не заслуговує на увагу, оскільки це не звільняє суб`єкта владних повноважень приймати свої рішення на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Спір в даній адміністративній справі виник з приводу скасування виданих уповноваженим органом містобудівних умов та обмежень виконавчим комітетом органу місцевого самоврядування.

Суд, вирішуючи питання правомірності оскарженого рішення крізь призму основних засад адміністративного судочинства, повинен дослідити, чи прийнято таке на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Зазначене кореспондується також з встановленим Конституцією України обов`язком будь-якого суб`єкта владних повноважень діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, правовий статус та повноваження виконавчого комітету органу місцевого самоврядування регламентовані нормами Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97).

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, відповідно до частини першої статті 11 Закону №280/97, є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Згідно частини першої статті 52 Закону №280/97 виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.

При цьому статтею 31 Закону №280/97 віднесено до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі будівництва віднесено повноваження, в тому числі, щодо надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок.

Проте нормами статті 31 Закону №280/97, як і будь-якої іншої статті зазначеного законодавчого акту, не передбачено право виконавчого комітету ради скасовувати надані містобудівні умови і обмеження забудови земельних ділянок.

Разом з тим, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у рішенні від 02 жовтня 2019 року у справі №807/736/18, що також стосувалося питання правомірності скасування рішенням виконавчого комітету органу місцевого самоврядування виданих суб`єкту містобудування містобудівних умов та обмежень.

При цьому, суд вважає за необхідне також зазначити, що у статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Цей принцип знайшов своє відображення у статті 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", згідно частини першої, якої органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.

В Рішенні №7-рп/2009 Конституційний Суд України вказав, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Такий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 02.09.2019 в справі №810/4817/18.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому суд вважає, що при вирішенні питання наявності у суб`єкта містобудування права на скасування містобудівних умов та обмежень слід керуватися нормами частини восьмої статті 29 Закону №3038-VI, оскільки саме вони є спеціальними у спірних правовідносинах, а тому загальні правила, встановлені пунктом 3 частини другої статті 52 Закону №280/97, не можуть застосовуватися.

Так, виконавчі органи місцевого самоврядування не віднесено до переліку суб`єктів, наділених повноваженнями на скасування містобудівних умов та обмежень.

Такими є виключно замовник, головний інспектор будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам та суд.

При цьому суд зазначає, що скасування рішень об`єктів нагляду з підстав їх незаконності, є крайнім заходом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, належить до повноважень головних інспекторів будівельного нагляду ДАБІ України, до того ж, наявність таких порушень встановлюється за результатами проведення перевірок у визначеному законом порядку.

В спірних правовідносинах перевірка щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час видачі ОСОБА_4 містобудівних умов та обмежень не проводилась, а звернення депутата міської ради із депутатським зверненням та звернення голів правлінь ОСББ "Львівська - 8", "Львівська - 10", "Львівська - 12". "Львівська - 14" не може заміняти встановлену законодавством процедуру.

Європейський суд неодноразово зазначав, що національне право має передбачати засіб правового захисту від свавільного втручання державних органів у права, гарантовані Конвенцією. Наділення виконавчих органів широкими дискреційними повноваженнями, які надають їм необмежену владу у питаннях, що зачіпають основоположні права, суперечитиме принципу верховенства права, одному з фундаментальних принципів, закріплених Конвенцією (див. Lupsa v. Romania № 10337/04, 8 червня 2006, п.34). Відповідно, законом має бути визначений об`єм будь-яких дискреційних повноважень компетентних органів та порядок їх здійснення з достатньою ясністю, беручи до уваги законну мету певного заходу, щоб забезпечити особі адекватний захист від свавільного втручання (див. Volokhy v. Ukraine № 23543/02, 02 листопада 2006 року, п.49; Al-Nashif v. Bulgaria № 50963/99,20 червня 2002, п. 119).

Також Європейський Суд з прав людини Рішенням у справі "Круслена" від 24 квітня 1990 року зазначає, що "закон, який надає дискреційне право, має визначати межі здійснення такого права, хоча докладні правила та умови мають міститися в нормах субстантивного права. Проте надання законом виконавчій владі, чи судді нічим не обмеженого дискреційного права, суперечило б принципові верховенства права. Отже, закон має досить чітко визначати межі будь-яких таких повноважень, наданих компетентним органам, а також спосіб їх застосування, щоб забезпечувати належний захист особистості від свавільного втручання".

У рішенні в справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик їх помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Також зазначено, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен накладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На думку суду відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, не виконано та не доведено правомірність та законність його дій, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до виконавчого комітету Тернопільської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: управління архітектури, містобудування і кадастру Тернопільської міської ради, ОСББ "Львівська - 8", ОСББ "Львівська - 10", ОСББ "Львівська - 12" ОСББ "Львівська - 14" про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 08.05.2020 №355 "Про скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва за адресою АДРЕСА_1 ".

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07 вересня 2020 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_2 місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1

відповідач:

- Виконавчий комітет Тернопільської міської ради місцезнаходження: вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, 46001 код ЄДРПОУ: 04058344;

треті особи:

управління архітектури, містобудування та кадастру Тернопільської міської ради місцезнаходження: вул. Коперника, 1, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 34334305;

ОСББ "Львівська - 8" місцезнаходження: вул. Львівська, 8/10, м. Тернопіль, 46009, код ЄДРПОУ 38696947;

ОСББ "Львівська - 10" місцезнаходження: вул. Львівська, 10, м. Тернопіль, 46009, код ЄДРПОУ 38117096;

ОСББ "Львівська - 12" місцезнаходження: вул. Львівська, 12, м. Тернопіль, 46009, код ЄДРПОУ 38027207;

ОСББ "Львівська - 14" місцезнаходження: вул. Львівська, 14, м. Тернопіль, 46009, код ЄДРПОУ 37944139.

Головуючий суддя Мартиць О.І.