Постанова

від 04.06.2020 по справі 816/4189/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 червня 2020 року

Київ

справа №816/4189/15

адміністративне провадження №К/9901/25265/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року (суддя Молодецький Р.І.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року (головуючий суддя Бартош Н.С., судді: Мельникова Л.В., Філатов Ю.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремінь-Спецтехнологія" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кремінь-Спецтехнологія" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - позивач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.04.2015 № 0000592203/1119, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 116145,99грн., у тому числі 77430,00грн. за основним платежем та 38715,33грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суди встановили, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Реалтранс Груп" (код ЄДРПОУ 37903438) за період травень-червень 2012 року, ПП "Снаб Трейд" (код ЄДРПОУ 36458749) за період липень 2012 року, ТОВ "Аккорд Агро" (код ЄДРПОУ 37191362) за період серпень-вересень 2012 року, ТОВ "Ромакс Груп" (код ЄДРПОУ 38337975) за період жовтень-грудень 2012 року, ТОВ "Компанія Бравел" (код ЄДРПОУ 38388113) за період лютий 2013 року, ПП "Дельта 123" (код ЄДРПОУ 38941668) за період лютий-квітень 2014 року, ПП "Водолій 14" (код ЄДРПОУ 39156115) за період червень, серпень 2014 року, за результатами якої складено акт від 12.01.2015 №26/16-03-22-08/36503838, в якому встановлено порушення вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК країни), що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 84 030,66 грн.

У акті перевірки податковий орган дійшов висновку про формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за операціями із зазначеними контрагентами без належного документального підтвердження здійснення таких господарських відносин, обґрунтовуючи це неподанням до перевірки певних документів (подорожніх листів, сертифікатів якості, паспортів відповідності); невідповідністю деяких документів вимогам законодавства щодо бухгалтерського обліку та фінансової звітності, про що свідчать обставини відсутності у товарно-транспортних накладних даних щодо дати і часу виїзду з підприємства-вантажовідправника та прибуття до вантажоодержувача, печатки вантажовідправника, а у видаткових накладних інформації про посаду особи, що отримала товар та підписала її. Вказував, що Товариство не має власних чи орендованих складських приміщень для зберігання придбаного товару. Крім того, зазначав, що здійсненими заходами з податкового контролю по контрагентам не встановлено реальності господарських взаємовідносин останніх з платниками податків по ланцюгу постачання що, як вважає відповідач, свідчить про відсутність здійснення господарських операцій.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.11.2015 позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.04.2015 № 0000592203/1119 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за основним платежем на 76264,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 38423,66 грн.; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду в частині задоволення позовних вимог обґрунтовано тим, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які підтверджують реальність операцій з контрагентами (ТОВ "Реалтранс Груп", ПП "Снаб Трейд", ТОВ "Аккорд Агро", ТОВ "Ромакс Груп", ТОВ "Компанія Бравел", ПП "Дельта 123", ПП "Водолій 14") щодо поставки товарів й подальше використання придбаного товару у власній господарській діяльності платника, а відтак Товариство правомірно включило до складу податкового кредиту суми ПДВ за результатами таких операцій.

Відмовляючи в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.04.2015 № 0000592203/1119 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за основним платежем на 1166,66 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 291,67 грн., суд прийшов до висновку про відсутність належних доказів, які б свідчили про надання ТОВ Ромакс Групп консультаційних послуг та послуг перевезення вантажів (первинні документи носять загальний характер) та використання їх у господарській діяльності Товариства.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02.02.2016 постанову суду першої інстанції залишив без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати в цій частині та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, послався на те, що операції між позивачем та його контрагентами помилково розцінені судами попередніх інстанцій як фактично здійснені, адже такі не підтверджені належними і допустимими доказами, які б свідчили про виконання контрагентами своїх зобов`язань щодо поставки товарів. Наголошував на відсутності у Товариства власних чи орендованих складських приміщень, необхідних для зберігання товару. Крім того, вказував на неможливість встановлення по ланцюгу постачання отримання контрагентами позивача товарів.

Позивач правом на подання письмових заперечень на касаційну скаргу не скористався.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Як передбачено частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Так, у справі, яка розглядається, судами встановлено, що Товариством було укладено ряд договорів:

- з ТОВ "Реалтранс Груп" (Постачальник) договір поставки від 01.03.2012 № 25, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність Покупця (позивач) запасні частини, вузли, агрегати, а Покупець приймати та оплачувати товар на умовах цього договору.

Пунктом 2.1 договору визначено, що ціна за кожну одиницю товару та загальна сума кожної окремої партії визначається у рахунку-фактурі згідно прейскуранту Постачальника.

Постачання товару здійснюється на умовах самовивозу зі складу Постачальника (пункт 4.2 договору).

Здійснення господарських операцій за вказаним договором, як констатовано судами, підтверджується: рахунками від 03.05.2012 № 414, №415, від 10.05.2012 № 510, від 14.05.2012 № 537, від 18.05.2012 № 586, від 01.06.2012 № 647, від 05.06.2012 № 627, від 08.06.2012 № 693, від 13.06.2012 №712; видатковими накладними на запасні частини № 323 від 03.05.2012, №324 від 03.05.2012, №1017 від 10.05.2012, № 1413 від 14.05.2012, № 1806 від 18.05.2012, № 109 від 01.06.2012, № 507 від 05.06.2012, № 808 від 08.06.2012, № 1303 від 13.06.2012; прибутковими ордерами № 1 від 03.05.2012, № 2 від 03.05.2012, № 3 від 10.05.2012, № 5 від 14.05.2012, № 7 від 18.05.2012, № 4 від 01.06.2012, № 5 від 05.06.2012, № 8 від 08.06.2012, № 12 від 13.06.2012.

Перевезення товару від ТОВ "Реалтранс Груп" здійснено за товарно-транспортними накладними №1/2012 від 03.05.2012, №3/2012 від 05.06.2012, №11/2012 від 18.05.2012, №9/2012 від 13.06.2012 (вантажний автомобіль з реєстраційним номером НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 , який є керівником Товариства).

Оплату за поставлений товар проведено у безготівковій формі, про що свідчать банківські виписки.

Контрагентом на адресу Товариства виписано податкові накладні № 324 від 03.05.2012, № 325 від 03.05.2012, № 1016 від 10.05.2012, № 1413 від 14.05.2012, № 1810 від 18.05.2012, № 113 від 01.06.2012, № 512 від 05.06.2012, № 810 від 08.06.2012, № 1304 від 13.06.2012;

- з ПП "Снаб-Трейд" (Постачальник) договір поставки від 01.07.2012 № 51, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність Покупця (Товариство) запасні частини, вузли, агрегати, а Покупець приймати та оплачувати товар на умовах цього договору.

Ціна за кожну одиницю товару та загальна сума кожної окремої партії визначається у рахунку-фактурі згідно прейскуранту Постачальника (пункт 2.1 договору).

Пунктом 4.2 договору визначено, що постачання товару здійснюється на умовах самовивозу із складу Постачальника.

Про виконання умов даного договору, як встановлено судами, свідчать рахунки № 206 від 02.07.2012, № 2103 від 21.07.2012; видаткові накладні на запасні частини № 219 від 02.07.2012, № 2013 від 21.07.2012; прибуткові ордери № 1 від 02.07.2012, № 12 від 21.07.2012; товарно-транспортні накладні №1/2012 від 02.07.2010, №12/2012 від 21.07.2012; банківські виписки; податкові накладні № 219 від 02.07.2012, № 2103 від 21.07.2012;

- з ТОВ "Аккорд агро" (Постачальник) договір поставки від 01.08.2012 № 52, предметом якого є поставка запасних частин до транспортних засобів в асортименті, кількості і по ціні в національній валюті України згідно заявки Покупця (позивач), узгодженої між сторонами засобами факсимільного зв`язку або електронної пошти.

Пунктами 4.1, 4.2 договору визначено, що поставка товару здійснюється відповідно до потреб Покупця та на підставі його письмових заявок щодо асортименту та кількості товару, які вказуються у видаткових накладних на кожну партію товару.

Поставка товару за даним договором відбулася відповідно до рахунків № 102 від 01.08.2012, № 1402 від 14.08.2012, № 305 від 03.09.2012, № 503 від 05.09.2012, № 1301 від 13.09.2012, № 2504 від 25.09.2012; видаткових накладних на запасні частини № 102 від 01.08.2012, № 1402 від 14.08.2012, № 306 від 03.09.2012, № 505 від 05.09.2012, № 1304 від 13.09.2012, № 2505 від 25.09.2012; прибуткових ордерів № 1 від 01.08.2012, № 8 від 14.08.2012, № 1 від 03.09.2012, № 2 від 05.09.2012, № 6 від 13.09.2012, № 10 від 25.09.2012; товарно-транспортних накладних №2/2012 від 05.09.2012, №1/212 від 01.08.2012, №8/2012 від 13.09.2012; банківських виписок;

- з ТОВ "Компанія "Бравел" (Постачальник) договір поставки від 05.02.2013 № 37/2013, за умовами якого Постачальник зобов`язується постачати, а Покупець (Товариство) приймати та оплачувати запасні частини до транспортних засобів та інших видів техніки, вузли та агрегати до них в асортименті і кількості згідно заявок, рахунків та специфікацій Покупця.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що всі витрати по транспортуванню товару від Постачальника до Покупця несе Покупець.

Операція за вказаним договором, як встановлено судами, виконана сторонами, що підтверджується податковою накладною № 240 від 05.02.2013, рахунком № 402 від 05.02.2013, видатковою накладною № 398 від 05.02.2013, прибутковим ордером № 1 від 05.02.2013, товарно-транспортною накладною, банківськими виписками;

- з ПП "Дельта 123" (Постачальник) договір поставки товару від 03.02.2014 № 03/02, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язується передавати у власність Покупця (Товариство), а Покупець прийняти і оплатити автозапчастини, на умовах, визначених даним договором.

Транспортування продукції здійснюється автотранспортом Покупця та за його рахунок (пункт 2.4 договору).

Умови договору, як констатується судами, виконано у повному обсязі відповідно до рахунків-фактур № 03/02-12 від 03.02.2014, № ДФ-0000049 від 04.03.2014, № ДФ-0000054 від 26.03.2014, № ДФ-0000081 від 03.04.2014; видаткових накладних № 32 від 03.02.2014, № ДФ-000000060 від 04.03.2014, № ДФ-000000065 від 26.03.2014, ДФ-000000092 від 03.04.2014; прибуткових ордерів № 1 від 03.02.2014, № 1 від 04.03.2014, № 2 від 23.06.2014, № 2 від 03.04.2014.

Перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними №1 від 03.02.2014, №1 від 04.03.2014, №65 від 26.03.2014, №92 від 03.04.2014, зі змісту яких встановлено, що останнє здійснено вантажним автомобілем з реєстраційним номером НОМЕР_1 водієм ОСОБА_1 , який є керівником Товариства.

Оплата за товар проведена у безготівковій формі.

Позивач отримав від контрагента податкові накладні № 24 від 03.02.2014, № 20 від 04.03.2014, № 25 від 26.03.2014, № 24 від 03.04.2014;

- з ПП "Водолій 14" (Постачальник) договір купівлі-продажу № 10, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується постачати, а Покупець (позивач) приймати та оплачувати на умовах цього договору товари (запасні частини до транспортних засобів) в асортименті, кількості і по ціні в національній валюті України згідно заявки покупця, узгодженої між сторонами за допомогою факсимільного зв`язку або електронної пошти.

Відповідно до пункту 4.2 договору доставка товару Покупцю на склад здійснюється транспортом і за рахунок Постачальника. Також Покупець має можливість забирати товар власним транспортом.

Поставка товару за договором вбачається з рахунків-фактур № ВВ-0000099 від 01.08.2014, № ВВ-0000100 від 05.08.2014; видаткових накладних № ВВ-0000000 від 01.08.2014, № ВВ-000000086 від 05.08.2014; прибуткових ордерів № 1 від 01.08.2014, № 2 від 05.08.2014; товарно-транспортних накладних № 1/08 від 01.08.2014, №2/08 від 05.08.2014; банківських виписок, податкових накладних № 30 від 01.08.2014 , № 31 від 05.08.2014;

- з ТОВ "Ромакс Групп" (Постачальник) договір поставки № 05/10 від 01.10.2012 , предметом якого є поставка Товариству запасних частин, вузлів, агрегатів.

Згідно пункту 2.1 договору ціна за кожну одиницю товару та загальна сума кожної окремої партії визначається у рахунку-фактурі згідно прейскуранту Постачальника.

Постачання товару здійснюється на умовах самовивозу із складу Постачальника (пункт 4.2 договору).

Виконання умов договору підтверджується рахунками № 1201 від 12.10.2012, № 305 від 03.10.2012, № 106 від 01.11.2012, № 2105 від 21.11.2012, № 030 від 03.12.2012; видатковими накладними на запасні частини № 1203 від 12.10.2012, № 307 від 03.10.2012, № 106 від 01.11.2012; № 2105 від 21.11.2012, № 303 від 03.12.2012; прибутковими ордерами № 6 від 12.10.2012, № 2 від 03.10.2012, № 1 від 01.11.2012; № 5 від 21.11.2012, № 2 від 03.12.2012, банківськими виписками.

Контрагентом на адресу позивача виписані податкові накладні № 1201 від 12.10.2012, № 306 від 03.10.2012, № 106 від 01.11.2012, № 2103 від 21.11.2012, № 303 від 03.12.2012.

Увесь отриманий за вищевказаними договорами товар оприбутковано по бухгалтерському обліку позивача, в підтвердження чого подано витяги з журналів обліку вантажів.

Виписані контрагентами податкові накладні містять усі обов`язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України, й на момент їх складення контрагенти позивача були зареєстровані платниками ПДВ.

Додатково досліджено судами копію державного акту на право власності на земельну ділянку (цільове призначення - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд), виданого ОСОБА_2 (один із засновників Товариства), де, за поясненням представника позивача, зберігався поставлений товар.

В подальшому, як встановлено судами, придбаний товар був реалізований позивачем іншим контрагентам, що підтверджується видатковими та податковими накладними, рахунками та товарно-транспортними накладними.

На підставі зазначених обставин та наведених доказів, оцінка яким була надана з дотриманням норм процесуального законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що господарські операції між позивачем та контрагентами документально підтверджені та фактично здійснені з метою використання в оподатковуваних операціях; відповідачем же - суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, в ході розгляду справи не доведено обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування податкового кредиту з ПДВ.

Не надано й доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру); недостатності у контрагентів трудових та інших ресурсів, які були їм необхідні, однак відсутні.

Не спростовують обставин реального виконання господарських операцій й посилання податкового органу на інформацію за результатами податкового контролю контрагентів позивача, оскільки можливі порушення податкового законодавства постачальниками контрагентів, не є, у даному випадку, підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та позбавлення останнього сформованих податкових вигод за фактично вчиненими операціями.

Твердження ж відповідача про неподання до перевірки деяких документів (подорожніх листів, сертифікатів якості, паспортів відповідності), а також відсутність деяких реквізитів у видаткових та товарно-транспортних накладних, не можуть бути достатнім аргументом для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із постачальниками.

Підсумовуючи викладене, суди прийшли до висновку про помилковість тверджень відповідача щодо нереального характеру правовідносин позивача із згаданими контрагентами, підставою для яких стали лише припущення контролюючого органу та недоведені обставини.

Доводи ж касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в акті перевірки та з урахуванням яких суди вже надавали оцінку встановленим обставинам справи, й по суті зводяться лише до їх переоцінки.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, Верховний Суд не вбачає підстав для скасування рішень суду першої та апеляційної інстанцій й задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду