ПОСТАНОВА
Іменем України
04 червня 2020 року
Київ
справа №826/19024/14
адміністративне провадження №К/9901/9667/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Блок Майстер України
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.02.2015 (Головучий суддя Погрібніченко І.М.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2015 (Головуючий суддя Василенко Я.М., судді: Кузьменко В.В., Шурко О.І.)
у справі № 826/19024/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Блок Майстер Україна
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Блок Майстер Україна (далі по тексту - позивач, ТОВ Блок Майстер Україна ) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.11.2014 № 0011222208.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.02.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2015, адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.02.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2015 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.11.2014 № 0011222208 в частині донарахування зобов`язань на загальну суму 170 844, 5 грн, в тому числі 113 896 грн - за основним платежем та 56 948,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що суди в порушення норм процесуального права дійшли необґрунтованого висновку про порушення позивачем порядку надання платником податків документів для проведення податкової перевірки, а саме: ненадання Товариством відповідачу всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки під час її проведення або після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами перевірки відповідно до пункту 85.2 статті 85 та пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України. Матеріали справи не містять актів про відмову у наданні позивачем документів під час проведення перевірки. Крім того, акт перевірки містить посилання на первинні документи, надані позивачем. В акті перевірки відповідачем не зазначено, по яким господарським операціям позивачем безпідставно віднесено суми до складу витрат. В матеріалах справи наявні всі документи на підтвердження показників податкової декларації з податку на прибуток.
Відповідач процесуальним правом надати письмові заперечення на касаційну скаргу не скористався. Рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог не оскаржуються.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 18.09.2014 по 29.10.2014 (термін проведення перевірки продовжувався з 16.10.2014 по 29.10.2014) посадовими особами відповідача згідно із підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 08.09.2014 № 2311 та відповідно до плану-графіка виїзних перевірок суб`єктів господарювання, була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Блок Майстер Україна з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 05.11.2014 № 541/1-22-08/36387055 та зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема, вимог підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.1, 138.2, 138.9 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток в сумі 210 583 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 17.11.2014 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0011222208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання податку на прибуток в сумі 315 875 грн, в тому числі 210 583 грн - за основним платежем та 105 292 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Як вбачається з акта перевірки позивачем за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 задекларовано податок на прибуток у розмірі 316 969, 00 грн.
Перевіркою повноти визначення вказаного податку за вказаний період відповідачем встановлено його заниження в сумі 210 583, 00 грн, на підставі чого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, до якого згідно наданого розрахунку увійшла сума в розмірі 113 896, 00 грн. (собівартість придбаних та реалізованих товарів) та 96 687, 00 грн. (витрати на збут, що відображені в рядку 06.2 декларації на прибуток за 2013 рік).
Відповідачем зазначено, що до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення сума задекларованих суб`єктом господарювання показників у рядку 06.4 Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати не входила.
Зокрема, під час перевірки було встановлено, що позивачем згідно поданої декларації за 2013 рік задекларовано собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) в сумі 55 982 390, 00 грн, в той час як згідно даних бухгалтерського рахунку 90 Собівартість реалізації за 2013 рік та за результатами дослідження наданих позивачем договорів купівлі-продажу, договорів надання послуг, платіжних доручень, журналів-ордерів по рахункам 63 Розрахунки з постачальниками та підрядниками , 37 Розрахунки з різними дебіторами , по рахункам 9 класу Витрати діяльності , аналізів рахунків собівартість реалізації за 2013 рік складає 55 382 934, 00 грн., тобто ТОВ БЛОК МАЙСТЕР УКРАЇНА завищено показники у рядку 05.1 Декларації Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за 2013 рік на суму 599 456, 00 грн.
Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до абзацу 1 пункту 44.6 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Отже, наявність первинних документів під час проведення перевірки є необхідною умовою для підтвердження правомірності декларування показників податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати такі первинні документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з обов`язком контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів. Ненадання платником податків відповідних документів прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України до їх відсутності.
Пунктом 85.2 статті 85 ПК визначено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів суду апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що з акту перевірки від 05.11.2014 № 541/1-22-08/36387055 вбачається, що перевірка проводилася у присутності головного бухгалтера ТОВ БЛОК МАЙСТЕР УКРАЇНА Кобилянської С.В. Копію акту було підписано без зауважень та отримано директором ТОВ БЛОК МАЙСТЕР УКРАЇНА Тимошенко В.В., про що свідчить відповідна розписка. Вказаний акт перевірки не оскаржувався. Таким чином, суди прийшли до висновку, що відповідачем правомірно досліджено лише надані до перевірки документи, за результатами вивчення яких виявлено завищення показників у рядку 05.1 Декларації Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за 2013 рік на суму 599 456, 00 грн, а тому встановлені під час перевірки факти порушення позивачем вимог пунктів 138.1, 138.2, 138.9 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в цій частині знайшли своє підтвердження під час розгляду вказаної справи, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині збільшення податку на прибуток на суму 170 844, 5 грн є правомірним.
Колегія суддів суду касаційної інстанції не погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.
Посилаючись на пункти 44.6, 44.7 статті 44 та пункт 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій ототожнили поняття ненадання документів та надання документів не у повному обсязі. В доводах касаційної скарги позивач зазначає, що в акті перевірки відповідачем зазначено, що ним досліджувалися при проведенні перевірки, зокрема, договори купівлі-продажу, договори про надання послуг, платіжні доручення, журнали-ордери по рахункам. Вказаним документам судами попередніх інстанцій не було надано оцінки, не досліджено, які документи надавалися позивачем при проведенні перевірки як і не зроблено висновку щодо недостатності наданого позивачем обсягу документів, якими товариство підтверджує правомірність віднесення сум до складу витрат.
Надане положеннями пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України позивачу право на оскарження висновків акта перевірки в порядку адміністративного оскарження не може беззаперечно свідчити, що платник податку погоджується з висновками акта перевірки та не позбавляє позивача права звернутися з позовом до суду щодо оскарження рішення, прийнятого за наслідками такого акта перевірки.
Частиною першою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на дату ухвалення цієї постанови) встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України ).
Згідно з частиною 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вищенаведені порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права призвели до передчасних висновків щодо суті спору, отже судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові.
За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 353 , 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Блок Майстер України задовольнити частково.
Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.02.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2015 у справі № 826/19024/14 в частині відмови у задоволенні позовних вимог.
Справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 04.06.2020 |
Оприлюднено | 09.06.2020 |
Номер документу | 89675164 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Васильєва І.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні