Постанова

від 09.06.2020 по справі 760/21783/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ справи: 760/21783/19

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/5833/2020

Головуючий у суді першої інстанції: Козленко Г.О.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Немировської О.В.

суддів - Ящук Т.І., Чобіток А.О.

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на частину будівельних матеріалів в порядку поділу спільного майна подружжя,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 22 січня 2020 року,

встановив:

у липні 2019 року позивач звернулась до суду з позовом про визнання права власності на частину будівельних матеріалів в порядку поділу майна подружжя.

У січні 2020 року представник позивача звернулась до суду з клопотанням про забезпечення позову, у якому просила заборонити ОСОБА_4 відчужувати будинок АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що предметом позову є визнання права власності на його частину і невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 22 січня 2020 року заяву було повернуто.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, представник позивача подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та задовольнити заяву про забезпечення позову, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Частиною 2 ст. 367 ЦПК України визначено, що апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення позовної заяви позивачеві розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Повертаючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що її подано без додержання вимог ст. 151 ЦПК України. Зокрема, судом було зроблено висновок про те, що представником позивача не було зазначено предмет позову та не надано відомості, необхідні для забезпечення позову. Такий висновок суду є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим у справі обставинам.

У своїй апеляційній скарзі представник позивача посилається на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що нею було подано заяву про зміну предмету позову, включено до складу відповідачів ОСОБА_4 та заявлено вимогу про визнання права власності саме на частину будинку, про заборону відчуження якого вона просила у клопотанні про забезпечення позову. Однак, такі доводи апелянта не можуть бути підставою для скасування ухвали суду виходячи з наступного.

Вимоги до форми та змісту заяви про забезпечення позову встановлені у ст. 151 ЦПК України.

Так, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Як вбачається з виділених матеріалів справи, позивач при зверненні до суду з позовом просила визнати за нею право власності на ј частину будівельних матеріалів, зведених у формі жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Вказані вимоги були заявлені до відповідача ОСОБА_2 .

Поряд з цим, звертаючись до суду з вимогами про вжиття заходів забезпечення позову, представник позивача просила суд заборонити ОСОБА_5 відчужувати жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

При зверненні до суду з апеляційною скаргою представником позивача було надано копію заяви про зміну предмету позову, з якої вбачається, що позивач просила суд визнати недійсною та скасувати реєстрацію права власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 , визнати Ѕ частину вказаного будинку спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та визнати за нею право власності на ј його частину. Надана копія заяви датована 20 січня 2020 року, однак доказів подання її до суду разом із заявою про забезпечення позову апелянтом не надано.

Крім того, з наданої копії заяви про зміну предмету позову вбачається, що позивач крім зміни позовних вимог також зазначила додатково двох відповідачів: ОСОБА_5 та КП Результат , тоді як докази про те, що нею ставилось питання про залучення до участі у справі співвідповідачів, яке відповідно до ч. 4 ст. 51 ЦПК України вирішується шляхом постановлення судом ухвали, відсутні.

Подане клопотання про забезпечення позову не містить викладу предмету позову, в тому числі з урахуванням заяви про його зміну, та обґрунтування необхідності забезпечення позову із зазначенням підстав для застосування саме такого заходу, про який просить представник позивача.

В даному випадку предметом оскарження є ухвала, постановлена за наслідками звернення позивача до суду саме із заявою про забезпечення позову, а не з вимогами про зміну його предмету.

Також суд звертає увагу на те, що клопотання про забезпечення позову не містить і ціни позову, про забезпечення якого просить заявник, та її пропозицій щодо зустрічного забезпечення, що також свідчить про невідповідність вимогам ст. 151 ЦПК України.

Частиною 9 ст. 153 ЦПК України визначено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Невідповідність клопотання про вжиття заходів забезпечення позову вимогам процесуального закону призводить до неможливості дійти обґрунтованого висновку про наявність або відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у обраний позивачем спосіб, а також встановити співмірність запропонованих заходів забезпечення позовним вимогам.

Разом з цим, позивач не позбавлена права повторно звернутись із заявою про забезпечення позову, яка буде відповідати вимогам, встановленим цивільно-процесуальним законодавством до її форми та змісту, на будь-якій стадії розгляду справи.

Доводи апелянта про те, що питання про забезпечення позову має бути вирішене судом апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду про повернення заяви у зв`язку з упередженістю суду першої інстанції, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вирішення питання про забезпечення позову відноситься до компетенції суду, який розглядає справу.

Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Таким чином, судом першої інстанції було правильно застосовано норми процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому ухвалу слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

постановив:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 22 січня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді