Ухвала

від 09.06.2020 по справі 362/121/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Київський апеляційний суд

У Х В А Л А

9 червня 2020 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду ОСОБА_1 , перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2020 року щодо ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12020110140000089,

у с т а н о в и в :

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28.01.2020 року за клопотанням прокурора ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 , якому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, закрито.

Як встановив суд, згідно з клопотанням прокурора в ході досудового розслідування встановлено, що 13.08.2004 року на підставі рішення Глевахівської селищної ради № 358-17-IV «Про продаж ТОВ ВКФ «Валентина ЛТД» земельної ділянки несільськогосподарського призначення під розміщення кафе» дозволено продати ТОВ ВКФ «Валентина ЛТД» у власність земельну ділянку площею 0,60 га забудованих земель існуючим кафе, яке знаходиться на АДРЕСА_1 , та в подальшому укладено від імені Глевахівської селищної ради договір купівлі-продажу земельної ділянки, якій на даний час присвоєно кадастровий номер 3221455300:01:017:0127.

Відповідно до інвентаризаційної справи на нерухоме майно, наданої Комунальним підприємством Київської обласної ради «Західне бюро технічної інвентаризації», за адресою: вул. Вокзальна, 2-б в смт. Глеваха Васильківського району Київської області, станом на 2009 рік наявні відомості про приміщення недобудови 60 % будівництва.

Таким чином рішення Глевахівської селищної ради № 358-17-IV від 13.08.2004 року прийнято всупереч ст.ст.127,128 Земельного кодексу України(в редакції від 04.06.2004), якими передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності громадянам та юридичним особам, які мають право на набуття земельних ділянок у власність, на конкурентних засадах (аукціон, конкурс).

10.01.2020 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у тому, що 13.08.2004 року він, будучи службовою особою, а саме, головою Глевахівської селищної ради, перебуваючи на своєму робочому місці за адресою: вул. Вокзальна, 25 в смт. Глеваха Васильківського району Київської області, усвідомлюючи, що на земельній ділянці за адресою: вул. Вокзальна, 2-б в смт. Глеваха Васильківського району Київської області, відсутні будь-які забудови і те, що дана земельна ділянка підлягає продажу на конкурентних засадах (аукціон, конкурс), вніс до рішення Глевахівської селищної ради № 358-17-IV від 13.08.2004 року завідомо неправдиві відомості, що мають юридичне значення, про наявність на земельній ділянці існуючого кафе, з метою подальшого продажу земельної ділянки в позаконкурсний спосіб ТОВ ВКФ «Валентина ЛТД».

Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.1ст.366 КК України видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.

18.03.2020 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу щодо ОСОБА_3 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Обґрунтовуючи право на подання апеляційної скарги, ОСОБА_2 зазначає, що постановленою ухвалою порушено його права, свободи та інтереси як власника земельної ділянки, кадастровий номер 3221455300:01:017:0127, що за адресою: АДРЕСА_1 , і створено преюдицію, якою він у подальшому може бути протиправно позбавлений права власності на земельну ділянку та приміщення кафе. І на сьогоднішній день ухвалою слідчого судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17.12.2019 року на земельну ділянку накладено арешт.

Право власності на цю земельну ділянку набуто на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.04.2007 року, укладеного між ОСОБА_2 і ТОВ ВКФ «Валентина ЛТД», і підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 966787, виданим 30.01.2008 року Управлінням земельних ресурсів у Васильківському районі. Одночасно з цим договором було укладено договір купівлі-продажу незакінченого будівництвом нежилого приміщення кафе, за умовами якого ОСОБА_2 придбав незакінчене будівництвом нежиле приміщення кафе готовністю 60 %, розташоване на земельній ділянці. У свою чергу, право власності ТОВ ВКФ «Валентина ЛТД» на зазначене незакінчене будівництвом нежиле приміщення кафе готовністю 60 % виникло на підставі договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 01.09.2001 року, укладеного між ТОВ ВКФ «Валентина ЛТД» і ТОВ «САГА». Відповідно до умов цього договору незакінчене будівництвом нежиле приміщення кафе готовністю 60 % належало ТОВ «САГА» на підставі рішення Глевахівської селищної ради № 153 від 28.08.2001 року, Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 000767-216, виданого Глевахівською селищною радою 12.04.2000 року, та довідки Фастівського бюро технічної інвентаризації № 356 від 01.08.2001 року.

З огляду на викладене, як стверджує ОСОБА_2 , висновки суду про те, що рішення Глевахівської селищної ради № 358-17-IV від 13.08.2004 року прийнято всупереч ст.ст.127,128 Земельного кодексу України(в редакції від 04.06.2004), не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Вивчивши апеляційну скаргу та матеріали кримінального провадження, вважаю, що вона подана особою, яка не має на це права, з таких підстав.

Статтею 393 КПК України визначено вичерпний перелік осіб, які мають право подати апеляційну скаргу на вирок або ухвалу суду першої інстанції, до яких, серед іншого, відносяться підозрюваний, обвинувачений, його законний представник чи захисник, а також інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст.24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 03.03.2016 року (справа № 5-347кс15), конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізовано, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження; і при цьому відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, передбаченомуст.393 КПК України, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою в доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено ч.2ст.24 КПК України.

Верховний Суд України у згаданій вище постанові наголосив на тому, що при вирішенні питання, чи є підстави для оскарження рішення суду першої інстанції до суду вищого рівня певною особою, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді, ключовим є з`ясування, чи насправді це рішення стосується інтересів конкретної особи.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвала суду першої інстанції постановлена щодо ОСОБА_3 , і в ній відсутні жодні дані про вчинення іншими особами будь-яких кримінальних правопорушень, щоб давало підстави вважати, що судове рішення стосується їхніх прав, свобод чи інтересів.

Доводи ОСОБА_2 , що ухвалою суду першої інстанції створено преюдицію, якою він у подальшому може бути позбавлений права власності на земельну ділянку та приміщення, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки слідчий суддя наклав арешт на земельну ділянку в іншому кримінальному провадженні № 42019111200000818, в якому здійснюється досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, в тому числі в зв`язку з виявленням двох інвентаризаційних справ на незакінчене будівництвом нежиле приміщення.

Згідно з п.2 ч.3 ст.399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

Таким чином ухвала суду першої інстанції не стосується прав, свобод чи інтересів ОСОБА_2 , а відтак він не наділений правом у даному кримінальному провадженні подавати апеляційну скаргу, і її належить повернути.

На підставі викладеного, керуючись ст.399 КПК України,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2020 року щодо ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12020110140000089 повернути.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу суду апеляційної інстанції може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Суддя Київського

апеляційного суду ОСОБА_1