ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
030620вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" червня 2020 р. Справа№ 910/12765/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Попікової О.В.
Корсака В.А.
за участю:
секретаря судового засідання: Гузир І.А.,
представників сторін:
позивача: Єфременко О.О.,
відповідача: Водолазька О.С., Мельник Ю.В.,
розглянувши апеляційну скаргу
Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Сирецький бояр
на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 (повний текст підписано 18.11.2019)
у справі № 910/12765/19 (суддя Босий В.П.)
за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія
Нафтогаз України
до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку
Сирецький бояр
про стягнення 363.159,95 грн,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 у справі №910/12765/19 позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено повністю: стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сирецький Бояр" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заборгованість у розмірі 226.809,34 грн, пеню у розмірі 65.760,19 грн, 3% річних у розмірі 20.697,09 грн, інфляційні у розмірі 49.893,34 грн та судовий збір у розмірі 5.447,40 грн.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що спірна заборгованість підтверджується матеріалами справи, а доказів зворотнього відповідач до суду не подав.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСББ "Сирецький Бояр" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду скасувати.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2019 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 апеляційну скаргу ОСББ "Сирецький Бояр" залишено без руху, зобов`язано ОСББ "Сирецький бояр" усунути недоліки апеляційної скарги.
23.12.2019 від ОСББ "Сирецький Бояр" надійшло клопотання, у якому апелянт на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 надав платіжне доручення про сплату судового збору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСББ "Сирецький бояр" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 у справі № 910/12765/19; розгляд справи призначено на 29.01.2020.
Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу суддів від 28.01.2020, сформовано новий склад колегії суддів: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Попікова О.В., Корсак В.А., у зв`язку з перебуванням судді Чорногуза М.Г. у відпустці та перебуванням судді Агрикової О.В. на лікарняному.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2020 прийнято апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сирецький бояр" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 у справі № 910/12765/19 до провадження у визначеному складі суду, розгляд апеляційної скарги у справі №910/12765/19 призначено на 29.01.2020.
У судовому засіданні 29.01.2020 оголошувалась перерва до 17.02.2020.
У судовому засіданні 17.02.2020 оголошувалась перерва до 16.03.2020.
У судовому засіданні 16.03.2020 оголошувалась перерва до 30.03.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2020 повідомлено учасників справи №910/12765/19, що розгляд апеляційної скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сирецький бояр" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 у справі №910/12765/19 не відбудеться 30.03.2020; розгляд справи призначено на 27.04.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2020 відкладено розгляд апеляційної скарги на 20.05.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 відкладено розгляд апеляційної скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сирецький бояр" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 у справі №910/12765/19 на 03.06.2020.
Вимоги та доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач не був поінформований про розгляд даної справи місцевим судом, не брав участі у розгляді справи, а тому до суду першої інстанції не було подано відомостей та доказів того, що спірна заборгованість була розстрочена згідно Графіком погашення заборгованості за спожитий природний газ, погодженим Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацію та направленою позиву листом №129/30-18 від 01.02.2018. Посилаючись на вказаний Графік, апелянт стверджує, що у нього відсутня заборгованість перед позивачем.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, зазначив, що рішення місцевого суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права і просив залишити вказане рішення без змін.
В судовому засіданні 03.06.2020 представник відповідача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу.
Представник позивача в судовому засіданні надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, 11.10.2017 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (правонаступник - АТ "НАК "Нафтогаз України") (постачальник) та ОСББ "Сирецький Бояр" (споживач) був укладений договір постачання природного газу №2303-1718-ТЕ-41 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.
Пунктом 1.2 Договору визначено, що природний газ, який постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Згідно з абз. 2 п. 3.1 Договору право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальністю, пов`язану з правом власності на природний газ.
За змістом п. 3.7 Договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
Пунктом 3.10 Договору споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий місяць означає повне виконання постачальником своїх зобов`язань в частині постачання природного газу за цим договором у відповідному місяці.
Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 1.825.175,49 грн, що підтверджується підписаними між сторонами актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2017, 30.11.2017, 31.12.2017, 31.01.2018, 28.02.2018 та 31.03.2018.
Як зазначив місцевий суд, відповідач частково розрахувався за поставлений природний газ, сплативши на користь позивача 1.598.366,15 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку АТ "НАК "Нафтогаз України".
Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати поставленого згідно з Договором природного газу на суму 226.809,34 грн.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Матеріалами справи (актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2017, 30.11.2017, 31.12.2017, 31.01.2018, 28.02.2018 та 31.03.2018) підтверджується належне виконання позивачем зобов`язання з постачання відповідачу природного газу на загальну суму 1.825.175,49 грн.
Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За таких обставин, враховуючи приписи ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 6.1 Договору, відповідач зобов`язаний був оплатити поставлений природний газ до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Як зазначив місцевий суд, відповідач частково оплатив поставлений природний газ на суму 1.598.366,15 грн, що підтверджується банківськими виписками з рахунку АТ "НАК "Нафтогаз України".
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З урахуванням наведеного місцевий суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання зі сплаті на користь позивача 226.809,34 грн на підставі Договору за поставлений природний газ.
Колегія суддів вважає вказаний висновок частково невірним з огляду на таке.
В ході апеляційного провадження на підставі пояснень сторін та додатково поданих відповідачем доказів колегія суддів встановила, що заборгованість у розмірі 226.809,34 грн мала місце станом на 30.07.2019 (до суду позивач звернувся з даним позовом 17.09.2019).
Згідно з поданим відповідачем в ході апеляційного провадження актом звірки від 30.09.2019, підписаним представниками сторін та скріпленим їх печатками, заборгованість відповідача станом на 30.09.2019 становила 149.545,84 грн.
Разом з тим, станом на час прийняття оскаржуваного рішення від 18.11.2019 спірна заборгованість становила лише 98.036,84 грн, про що стверджує сам позивач, посилаючись на витяг з навігатора щодо стану розрахунків Сирецький бояр , у додаткових поясненнях, поданих апеляційному суду від 13.03.2020.
У відзиві на апеляційну скаргу (стор. 3 абз. абз. 6, 7) позивач визнав, що станом на час апеляційного розгляду справи основна заборгованість за використаний природний газ відповідачем сплачена. Водночас відповідач не сплатив заявлені до стягнення пеню, інфляційні втрати та 3% річних.
Наведенні обставини також підтверджуються поданими відповідачем в ході апеляційного провадження платіжними дорученнями. При цьому сума заборгованості у розмірі 98.036,84 грн була сплачена згідно з платіжним дорученням від 22.11.2019 №104, тобто уже після прийняття 18.11.2019 оскаржуваного рішення у даній справі.
Апеляційний суд також відхиляє посилання відповідача, викладені у наданих 06.02.2020 поясненнях, з приводу того, що у грудні 2019 року позивач направив відповідачу листа щодо перерахунку за актом-претензією, яким були нараховані штрафні санкції у розмірі 228,78 грн та 220,38 грн та сплачені відповідачем 13.12.2019 згідно з платіжними дорученнями №№ 129, 130, оскільки такі події мали місце також після прийняття оскаржуваного рішення у даній справі.
Окремо колегія суддів звертає увагу на те, що станом на час прийняття Господарським судом міста Києва оскаржуваного рішення (18.11.2019) Акціонерному товариству Національна акціонерна компанія Нафтогаз України не могло бути невідомо про часткове погашення відповідачем спірної заборгованості з урахуванням акта звірки від 30.09.2019, підписаного представниками сторін та скріпленим їх печатками, згідно з яким заборгованість відповідача принаймні станом на 30.09.2019 становила 149.545,84 грн.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що справи чи окремі процесуальні питання, які розглядаються в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) або без виклику сторін, мають своє обмеження щодо реалізації права бути вислуханим, від чого залежить забезпечення права бути почутим (Рішення ЄСПЛ у справі "Сase of Fomin v. Moldova" від 11.10.2011, п. 22-34).
Ефективність розгляду справи досягається тоді, коли сторони мають право надати суду ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом, що знаходить своє відображення у судовому рішенні, яке й буде свідчити про справедливість здійсненої судової процедури. Право бути вислуханим, як відзначив Європейський Суд у рішенні у справі "Fomin v. Moldova" у п. 31, не тільки включає можливість робити подання суду, але й обумовлює наявність обов`язку суду відобразити у рішенні причини, тобто, вказати, чому відповідні аргументи були прийняті або відхилені.
Обмеження права бути вислуханим збалансоване законодавством, зокрема, можливістю перегляду відповідного рішення в апеляційному порядку.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка є джерелом права (стаття 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ) право на доступ до суду не є абсолютним (рішення ЄСПЛ у справі Голдер проти Сполученого Королівства ( Golder v. the United Kingdom ). Однак застосовані обмеження не можуть обмежувати чи зменшувати право доступу до суду таким чином або до такої міри, що порушується сама сутність права. Більш того, обмеження не входить у сферу застосування статті 6 § 1, якщо не переслідує законну мету і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою (Ashingdane v. the United Kingdom (Ашинґдейн проти Сполученого Королівства), § 57; Fayed v. the United Kingdom (Файєд проти Сполученого Королівства), § 65; Markovic and Others v. Italy (Марковіч та інші проти Італії) [ВП], § 99).
ЄСПЛ у своїй практиці також зазначає, що надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справі Zubacv. Croatia ( Зубац проти Хорватії ) від 05 квітня 2018 року).
Колегія суддів також бере до уваги, що у матеріалах справи відсутні докази врученні відповідачу ухвали місцевого суду від 18.09.2019 про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви. Зокрема, з поштової довідки (т.1 а.с. 4) вбачається, що кореспонденція місцевого суду не була вручена відповідачу та була повернута суду.
Як зазначив відповідач у своїх поясненнях та вбачається із сайту АТ Укрпошта (http://ukrposhta.ua/vidslidkuvati-forma-poshuku), поштове відправлення 0103050898796 надійшло до поштового відділення 20.09.2019, а 27.09.2019 було повернуто відправнику (Господарський суд міста Києва); при цьому у цей період було 2 вихідні дні; з 5 днів 2 припало на вихідні дні та по 1 одному дню на дату надходження рекомендованого листа до відділення поштового зв`язку та 1 день на його повернення відправнику; відтак, відповідач не мав об`єктивної можливості отримати ухвалу про відкриття провадження.
Водночас, колегія суддів встановила відсутність недбалості у діях місцевого суду, який надіслав відповідачу зазначену кореспонденцію на адресу: м. Київ, вул. Ризька, 73-г, зазначену в його реєстраційних документах, з дотримання правил поштового обігу та вимог процесуального законодавства.
Разом з тим, ураховуючи, що оскаржуване рішення місцевого суду було прийняте за відсутності апелянта, без урахування його позиції та аргументів, без надання можливості подати суду докази на підтвердження своїх пояснень, колегія суддів вважає, що з метою дотримання ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме права бути вислуханим судом, мають бути враховані усі доводи і аргументи апелянта, прийняті додатково подані ним докази, оскільки апелянт був позбавлений можливості надати такі пояснення та докази в ході розгляду справи місцевим судом.
З урахуванням наведеного вище в сукупності колегія суддів встановила, що станом на час прийняття оскаржуваного рішення від 18.11.2019 спірна заборгованість становила 98.036,84 грн.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
ОСББ "Сирецький Бояр" обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.
За таких обставин, позовні вимоги АТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення з ОСББ "Сирецький Бояр" основної заборгованості станом на час прийняття місцевим судом рішення від 18.11.2019 були правомірними та обґрунтованими лише в частині 98.036,84 грн.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 65.760,19 грн, 3% річних у розмірі 20.697,09 грн та інфляційних у розмірі 49.893,34 грн за прострочення виконання грошового зобов`язання у період з 28.11.2017 по 30.07.2019.
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що станом на 30.07.2019 основна заборгованість складала 226.809,34 грн.
Оскільки відповідач у встановлений строк свого обов`язку з перерахування коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, то дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України) і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 8.2 Договору в редакції додаткової угоди №1 від 11.01.2018 визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів перевірила наданий позивачем розрахунок та вважає його арифметично правильним.
Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 65.760,19 грн, 3% річних у розмірі 20.697,09 грн та інфляційних у розмірі 49.893,34 грн за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Як зазначалось вище, апелянт стверджує, що спірна заборгованість була розстрочена згідно з Графіком погашення заборгованості за спожитий природний газ, погодженим Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацію та направленою позиву листом №129/30-18 від 01.02.2018. Посилаючись на вказаний Графік, складений на виконання п. 12 Положення Про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 №187, відповідач вважає, що у нього відсутня заборгованість перед позивачем.
Колегія суддів відзначає, що відповідно до п. 12 вказаного Положення Національна акціонерна компанія Нафтогаз України здійснює постачання природного газу виробнику теплової енергії за умови, зокрема:
- укладення виробником теплової енергії з ПАК "Нафтогаз України" договору постачання природного газу відповідно до законодавства;
- відсутності у виробника теплової енергії заборгованості перед НАК Нафтогаз України за використаний природний газ, або
- відсутності у виробника теплової енергії заборгованості (без урахування штрафних санкцій) перед НАК Нафтогаз України за спожитий до 1 січня 2016 року природний газ за всіма укладеними з НАК Нафтогаз України договорами постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо), а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ, або
- рівень розрахунків виробника теплової енергії станом на 25 число місяця, що передує місяцю постачання природного газу (без урахування штрафних санкцій), за всіма укладеними з НАК Нафтогаз України договорами постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо) становить не нижче 90 відсотків.
- надання НАК Нафтогаз України та виконання виробником теплової енергії погодженого виконавчим органом ради графіка погашення заборгованості (рівними частинами до 1 січня 2021 року з розбивкою за всіма договорами з НАК "Нафтогаз України"), складеного на підставі довідки щодо заборгованості, наданої НАК "Нафтогаз України", а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ. Наявність графіка погашення заборгованості не змінює порядок розрахунків, установлений між постачальником та виробником теплової енергії у договорах постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо).
Отже, графік погашення заборгованості є необхідним виключно для того, щоб Національна акціонерна компанія Нафтогаз України підтвердила номінацію та здійснила постачання природного газу виробнику теплової енергії на наступний опалювальний місяць.
Посилання відповідача на ту обставину, що він сплачує суму основного боргу на підставі графіку погашення заборгованості, а тому у нього відсутня заборгованість, суперечать приписам зазначеного Положення та умовам договору, зокрема пункту11.3.1, яким сторони погодили, що усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими особами.
Проте жодних додаткових угод до договору щодо графіку погашення заборгованості між сторонами не укладалося, що визнається сторонами.
Колегія суддів також бере до уваги аналогічну правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №905/755/19, в якій суд зазначив таке: Відповідно до п. 17 Положення "Про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)", затвердженого постановою КМУ № 758 від 01.10.2015, яке було чинним на момент укладення графіку, обов`язок, передбачений підпунктом 4 пункту 3 цього Положення (обов`язок НАК "Нафтогаз України" постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії), покладається на НАК "Нафтогаз України" на період до 1 квітня 2017, в тому числі, за такої умови: надання НАК "Нафтогаз України" та виконання виробником теплової енергії погодженого виконавчим органом ради графіка погашення заборгованості (рівними частинами до 1 січня 2021 з розбивкою за всіма договорами з НАК "Нафтогаз України"), складеного на підставі довідки щодо заборгованості, наданої НАК "Нафтогаз України", а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ. Наявність графіка погашення заборгованості не змінює порядок розрахунків, установлений між постачальником та виробником теплової енергії у договорах постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо). З огляду на наведене, суди дійшли вірного висновку, що наявність графіку, на який посилається відповідач, не змінює умови та порядок розрахунку за договором, констатуючи, що аналогічний припис міститься і у постанові КМУ № 867 від 19.10.2018 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу", яка є чинною на теперішній час .
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників судового процесу колегія судів з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції не надав вичерпної відповіді на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин у матеріально-правовому сенсі, а тому рішення місцевого суду підлягає зміні шляхом зміни пунктів 1 та 2 його резолютивної частини.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Сирецький бояр на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 у справі №910/12765/19 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 у справі №910/12765/19 змінити, виклавши пункти 1 та 2 його резолютивної частини в такій редакції:
1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.
2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сирецький Бояр" (04060, м. Київ, вул. Ризька, 73-Г; ідентифікаційний код 40943025) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) заборгованість у розмірі 98.036 (дев`яносто вісім тисяч тридцять шість) грн 84 коп, пеню у розмірі 65.760 (шістдесят п`ять тисяч сімсот шістдесят) грн 19 коп, 3% річних у розмірі 20.697 (двадцять тисяч шістсот дев`яносто сім) грн 09 коп, інфляційні втрати у розмірі 49.893 (сорок дев`ять тисяч вісімсот дев`яносто три) грн 34 коп та судовий збір у розмірі 3.515 (три тисячі п`ятсот п`ятнадцять) грн 81 коп. Видати наказ.
В решті позову відмовити. .
3. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сирецький Бояр" (04060, м. Київ, вул. Ризька, 73-Г; ідентифікаційний код 40943025) 2.897 (дві тисячі вісімсот дев`яносто сім) грн 47 коп судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/12765/19.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складений 09.06.2020.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді О.В. Попікова
В.А. Корсак
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 03.06.2020 |
Оприлюднено | 10.06.2020 |
Номер документу | 89702871 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Євсіков О.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні