Постанова

від 19.11.2020 по справі 910/12765/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 910/12765/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Сирецький Бояр

на рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2019 (суддя Босий В.П.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 (колегія суддів: Євсіков О.О. (головуючий), Попікова О.В., Корсак В.А.)

зі справи № 910/12765/19

за позовом акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі - АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України )

до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Сирецький Бояр (далі - ОСББ Сирецький Бояр )

про стягнення 363 159,95 грн.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ОСББ Сирецький Бояр про стягнення 363 159,95 грн. заборгованості (з них: 226 809,34 грн. основний борг, 65 760,19 грн. пеня, 20 697,09 грн. - 3% річних, 49 893,34 грн. інфляційні втрати), яка виникла, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору від 11.10.2017 № 2303/1718-ТЕ-41 постачання природного газу в частині оплати вартості отриманого природного газу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.11.2019 зі справи № 910/12765/19 позов задоволено повністю, з посиланням на його обґрунтованість.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 зі справи рішення місцевого господарського суду зі справи змінено, викладено пункти 1, 2 резолютивної частини рішення в іншій редакції, а саме: позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 98 036,84 грн. заборгованості, 65 760,19 грн. пені, 20 697,09 грн. - 3% річних, 49 893,34 грн. інфляційних втрат, 3 515,81 грн. судового збору. У решті позову відмовлено. Стягнуто з позивача на користь відповідача 2897,47 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Згідно з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2020 роз`яснено постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 в частині визначення суми основного боргу (станом на дату прийняття рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2019 у справі).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСББ Сирецький Бояр , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати, ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у справі стосовно стягнення суми основного боргу, у решті позовних вимог - відмовити.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

За доводами скаржника, з`ясувавши, що станом на час апеляційного провадження у справі сума основного боргу сплачена відповідачем у повному обсязі, суд апеляційної інстанції повинен був закрити провадження у справі в частині суми основного боргу, а не стягувати з відповідача на користь позивача 98 036,84 грн. основного боргу. Враховуючи викладене, на думку скаржника, апеляційний господарський суд відступив від висновку Вищого господарського суду України, викладеного у постанові від 27.05.2009 у справі № 14/361, зазначене є підставою для скасування судового рішення зі справи на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд апеляційної інстанції не розподілив судові витрати у справі в частині витрат відповідача на правничу допомогу.

Суди попередніх інстанцій стягнули з відповідача на користь позивача пеню за прострочення виконання грошового зобов`язання з порушенням приписів частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, відповідно, не врахували позицію щодо нарахування пені, яка викладена у постановах Верховного Суду у справах № 907/65/18, № 910/23911/16, № 914/508/17. Зазначене є підставою для скасування судового рішення зі справи на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Судами попередніх інстанцій у розгляді справи не враховано те, що наявність графіка погашення заборгованості, який наданий на виконання Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, змінює строки і періодичність виконання зобов`язань зі сплати вже поставленого газу, проте не змінює порядок розрахунків. У зв`язку з чим скаржник вважає, що існують підстави для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у пункті 25 постанови Верховного Суду у справі № 905/755/19 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України).

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Розгляд клопотань учасників справи

01.09.2020 від скаржника надійшло клопотання, в якому останній просить Суд закрити провадження у справі в частині вимоги про стягнення суми основного боргу (за відсутності предмета спору), відмовити у задоволенні позову в частині вимоги про стягнення пені за межами шестимісячного строку, в іншій частині - передати справу на розгляд відповідної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, у зв`язку з наявністю підстав для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у справі № 905/755/19.

Суд зазначає, що вирішення питання стосовно наявності/відсутності підстав для закриття провадження у справі в частині вимоги про стягнення суми основного боргу (за відсутності предмета спору), а також для відмови в задоволенні позову в частині позовних вимог підлягає здійсненню Верховним Судом за результатом розгляду касаційної скарги, а не на стадії розгляду клопотань.

Що ж стосується клопотання скаржника в частині передачі справи на розгляд відповідної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, у зв`язку з тим, що, на думку скаржника, наявні підстави для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду (у складі колегії суддів з іншої палати) у справі № 905/755/19, то мотиви, за яких Касаційний господарський суд не вбачає підстав для відступу від раніше викладеного висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, відповідно, залишає клопотання скаржника у відповідній частині без задоволення, викладено у мотивувальній частині цієї постанови.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11.10.2017 публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (правонаступник - АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , постачальник) та ОСББ Сирецький Бояр (споживач) укладений договір № 2303-1718-ТЕ-41 постачання природного газу (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що природний газ, який постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно з пунктом 3.1 Договору право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальністю, пов`язану з правом власності на природний газ.

За змістом пункту 3.7 Договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Згідно з пунктом 3.10 Договору споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий місяць означає повне виконання постачальником своїх зобов`язань в частині постачання природного газу за цим договором у відповідному місяці.

Відповідно до пункту 6.1 Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 1 825 175,49 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу.

Відповідач частково розрахувався за поставлений природний газ, сплативши на користь позивача 1 598 366,15 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України .

Пунктом 8.2 Договору (в редакції додаткової угоди від 11.01.2018 № 1) визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за Договором у розмірі 226 809,34 грн. мала місце станом на 30.07.2019 (до суду позивач звернувся з позовом у вересні 2019), заборгованість відповідача перед позивачем станом на 30.09.2019 становила149 545,84 грн. (що підтверджується підписаним сторонами актом звірки станом на 30.09.2019).

Разом з тим станом на час прийняття судом першої інстанції рішення у справі (18.11.2019) заборгованість відповідача перед позивачем становила 98 036,84 грн., що не заперечувалося й позивачем у справі. Сума заборгованості у розмірі 98 036,84 грн. була сплачена відповідачем згідно з платіжним дорученням від 22.11.2019 № 104, тобто після прийняття судом першої інстанції рішення у справі.

Спір у справі виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати поставленого згідно з Договором природного газу.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого та апеляційного господарських судів

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 363 159,95 грн. заборгованості (з них: 226 809,34 грн. основний борг, 65 760,19 грн. пеня, 20 697,09 грн. - 3% річних, 49 893,34 грн. інфляційні втрати), у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору в частині оплати вартості отриманого природного газу.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, зазначив зокрема, про їх доведеність та обґрунтованість.

Апеляційний господарський суд, змінюючи в частині рішення суду першої інстанції, виходив, зокрема, з того, що станом на час прийняття судом першої інстанції рішення у справі (18.11.2019) заборгованість відповідача перед позивачем становила 98 036,84 грн., у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції ухвалив стягнути з відповідача на користь позивача вказану суму основного боргу. При цьому суд зазначив, що сума заборгованості 98 036,84 грн. була сплачена відповідачем згідно з платіжним дорученням від 22.11.2019 № 104, тобто після прийняття судом першої інстанції рішення у справі.

Верховний Суд погоджується з тим, що сума заборгованості, яка підлягає до стягнення, повинна визначатися саме на момент ухвалення рішення судом першої інстанції. В іншому випадку, а саме, якщо суд апеляційної інстанції у розгляді апеляційної скарги буде враховувати платежі, які здійснені під час апеляційного провадження, за результатом чого ухвалювати відповідне рішення (про що й вказує скаржник), зазначене буде призводити до безпідставного скасування/зміни рішення суду першої інстанції (з огляду на те, що станом на час ухвалення рішення судом першої інстанції такі оплати були відсутні). При цьому твердження скаржника про те, що відповідні суми фактично стягуються з боржника двічі Суд відхиляє, оскільки оплати, які здійснені після ухвалення рішення судом першої інстанції, підлягають врахуванню на стадії виконавчого провадження.

Крім того, Суд зазначає, що у розгляді справи судом апеляційної інстанції сторони можуть діяти у межах встановлених процесуальних процедур визначених, зокрема, приписами статті 274 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено право позивача відмовитися від позову, а сторін - укласти мирову угоду. У межах передбачених статтею 274 Господарського процесуального кодексу України процедур сторони дій не вчиняли.

Посилання скаржника на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносин, викладеного у постанові Вищого господарського суду України від 27.05.2009 у справі № 14/361, що, на думку скаржника, є підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанції, Верховний Суд відхиляє, оскільки постанови Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики у розумінні приписів частини четвертої статті 236 та пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

У касаційній скарзі скаржник також зазначає про те, що суди попередніх інстанцій стягнули з відповідача на користь позивача пеню за прострочення виконання грошового зобов`язання з порушенням приписів частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, відповідно, не врахували позицію щодо нарахування пені, яка викладена у постановах Верховного Суду у справах № 907/65/18, № 910/23911/16, № 914/508/17.

Проте Верховний Суд не погоджується з таким твердження скаржника, вважає його помилковим, з огляду на таке.

Так, відповідно до частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Зазначеною нормою права передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. При цьому, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України строку, за який нараховуються штрафні санкції. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.06.2019 у справі № 910/23911/16, від 22.08.2019 у справі № 914/508/17, від 12.03.2020 у справі № 907/65/18, від 07.06.2019 у справі № 910/23911/16, від 22.08.2019 у справі № 914/508/17.

Водночас у справі, яка розглядається позивач просив суд стягнути з відповідача суму пені, розрахунок якої здійснено з урахуванням приписів частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, а період з 28.11.2017 по 30.07.2019, про який зазначає скаржник, є періодом прострочення виконання зобов`язання (згідно з розрахунком позивача), а не періодом нарахування пені. Суд першої інстанції задовольнив вимогу позивача про стягнення пені згідно з розрахунком позивача, а суд апеляційної інстанції залишив у цій частині рішення суду першої інстанції без змін, відповідно переглянув судове рішення з урахуванням висновку щодо питання застосування норми права (частини шостої статті 232 Господарського кодексу України) у подібних правовідносинах, викладеного Верховним Судом, зокрема, у постановах від 12.03.2020 у справі № 907/65/18, від 07.06.2019 у справі № 910/23911/16, від 22.08.2019 у справі № 914/508/17, на які й посилається скаржник.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

З огляду на викладене, касаційне провадження у справі № 910/12765/19 за касаційною скаргою ОСББ Сирецький Бояр в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підлягає закриттю відповідно до пункту 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

У касаційній скарзі скаржник також зазначає про те, що судами попередніх інстанцій у розгляді справи не враховано те, що наявність графіка погашення заборгованості, який наданий на виконання Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, змінює строки і періодичність виконання зобов`язань зі сплати вже поставленого газу, проте не змінює порядок розрахунків.

У зв`язку з чим скаржник вважає, що існують підстави для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у пункті 25 постанови Верховного Суду у справі № 905/755/19 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Так, за твердженням скаржника, у справі № 905/755/19 Верховний Суд помилково розширив зміст Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, зазначивши, що наявність графіка не змінює умови та порядок розрахунків за договором; на думку скаржника, Суд допустив підміну понять: строки або терміни розрахунку і порядок розрахунків , не здійснивши комплексного аналізу та тлумачення змісту відповідного Положення.

У справі № 905/755/19 ті доводи, які наведені скаржником у касаційній скарзі зі справи № 910/12765/19, не були предметом касаційного розгляду, у зв`язку з чим Суд розглядає питання застосування Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу з урахуванням доводів касаційної скарги у справі № 910/12765/19.

Так, як встановлено судом апеляційної інстанції, на виконання пункту 12 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 № 187, складений графік погашення заборгованості за спожитий природний газ (який погоджений Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацію та направлений позивачу листом від 01.02.2018 № 129/30-18).

Згідно з пунктом 12 названого Положення НАК Нафтогаз України здійснює постачання природного газу виробнику теплової енергії за умови, зокрема:

- укладення виробником теплової енергії з НАК Нафтогаз України договору постачання природного газу відповідно до законодавства;

- відсутності у виробника теплової енергії заборгованості перед НАК Нафтогаз України за використаний природний газ; або

- відсутності у виробника теплової енергії заборгованості (без урахування штрафних санкцій) перед ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України за спожитий до 1 січня 2017 року природний газ за всіма укладеними з ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України договорами постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо), а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ; або

- рівень розрахунків виробника теплової енергії станом на 23 число місяця, що передує місяцю постачання природного газу (без урахування штрафних санкцій), за всіма укладеними з ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України договорами постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо) становить не нижче 90 відсотків; або

- наявності укладеного договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ згідно з типовим договором…; або

- надання НАК Нафтогаз України та виконання виробником теплової енергії погодженого виконавчим органом ради графіка погашення заборгованості (рівними частинами до 1 січня 2021 року з розбивкою за всіма договорами з НАК Нафтогаз України ), складеного на підставі довідки щодо заборгованості, наданої НАК Нафтогаз України , а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ. Наявність графіка погашення заборгованості не змінює порядок розрахунків, установлений між постачальником та виробником теплової енергії у договорах постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо).

Отже, як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, графік погашення заборгованості є необхідним виключно для того, щоб АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України підтвердило номінацію та здійснило постачання природного газу виробнику теплової енергії на наступний опалювальний місяць в умовах існуючої заборгованості.

Будь - які зміни до Договору в частині умов та порядку розрахунків у зв`язку з графіком погашення заборгованості сторонами не вносилися.

Суд зазначає, що наявність такого графіка не змінює умови договору постачання природного газу, не скасовує та не обмежує відповідальність споживача перед постачальником за невиконання обов`язків з оплати за поставлений природний газ, відповідно не виключає відповідальності, передбаченої умовами Договору, зокрема, у вигляді пені за прострочення оплати та виникнення зобов`язань, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України з оплати боргу з урахуванням 3% річних та встановленого індексу інфляції.

Таким чином обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що наявність графіка, на який посилається відповідач, не змінює умови та порядок розрахунків за Договором. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.02.2020 зі справи № 905/755/19.

Верховний Суд не вбачає в доводах касаційної скарги достатніх аргументів для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду зі справи № 905/755/19 (ухвалена у складі колегії суддів з іншої палати Касаційного господарського суду), який був застосований судом апеляційної інстанції у справі № 910/12765/19. У зв`язку з чим Касаційний господарський суд не вбачає підстав для передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

У касаційній скарзі скаржник також посилається на те, що суд апеляційної інстанції не розподілив судові витрати в частині витрат відповідача на правничу допомогу.

Так, згідно з апеляційною скаргою (стор. 9 том ІІ справи) ОСББ Сирецький Бояр зазначало про те, що понесло витрати на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн. (у зв`язку з підготовкою матеріалів справи, складанням апеляційної скарги, забезпеченням ведення справи у суді), на підтвердження чого надало договір про надання правничої (правової) допомоги, ордер, обґрунтування витрат на правничу допомогу, платіжне доручення, та просило стягнути з позивача судові витрати. Проте за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції не вирішив питання про розподіл таких судових витрат.

Водночас Верховний Суд не вбачає підстав для скасування правильного по суті і законного судового рішення зі справи по суті спору , виключно з підстав того, що судом апеляційної інстанції не вирішено питання про судові витрати (щодо розподілу витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції). Зазначене питання може бути вирішене як самим апеляційним господарським судом (за власною ініціативою), так і за заявою учасників справи (у даному випадку, ОСББ Сирецький Бояр ) в порядку приписів статті 244 Господарського процесуального кодексу України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, Суд відповідно до пункту 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у зазначеній частині.

Відповідно до частини першої статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції (яким змінено рішення суду першої інстанції), підстави для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду зі справи № 905/755/19 скаржником не доведені, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції у справі № 910/12765/19.

Судові витрати

Понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на ОСББ Сирецький Бояр , оскільки касаційне провадження у справі № 910/12765/19 в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підлягає закриттю, а в частині підстави, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, - касаційна скарга залишається без задоволення.

Виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 зі справи № 910/12765/19 (яке було зупинено згідно з ухвалою Суду від 13.07.2020) підлягає поновленню згідно з приписами частини третьої статті 332 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 296, 300, 308, 309, 315, 332 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Закрити касаційне провадження у справі № 910/12765/19 за касаційною скаргою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Сирецький Бояр в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційну скаргу об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Сирецький Бояр в частині підстави, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 зі справи № 910/12765/19 залишити без змін.

Поновити виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 зі справи № 910/12765/19.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова