Постанова

від 04.06.2020 по справі 922/3744/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2020 р. Справа № 922/3744/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А. , суддя Пелипенко Н.М.

за участю секретаря судового засідання Марченко В.О.

за участю представників:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Константа-Транс , м.Ізюм, Харківської області (вх. № 1110 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 11.03.2020 по справі № 922/3744/19 (суддя Калантай М.В.; повне рішення складено 23.03.2020 )

за позовом Підприємства об`єднання громадян Континенталь Харківської обласної громадської організації Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану , м.Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю Константа-Транс , м.Ізюм, Харківської області

про стягнення 31995,88 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Підприємство об`єднання громадян Континенталь Харківської обласної громадської організації Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Константа-Транс (відповідач) про стягнення 31995,88 грн., з яких: 28489,00 грн. заборгованості, 999,85 грн. 3% річних, 2507,03 грн. інфляційних збитків.

На підтвердження позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати послуг перевезення відповідно до транспортного замовлення №121 від 30.08.2018 та договору №8 транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та внутрішньому сполученні від 30.08.2018.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.03.2020 по справі № 922/3744/19 позов задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Константа-Транс на користь Підприємства об`єднання громадян Континенталь Харківської обласної громадської організації Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану 7276,00 грн. заборгованості за послуги перевезення, 263,22 грн. 3% річних, 774,62 грн. інфляційних збитків, а також 512,60 грн. судового збору. В частині вимог про стягнення 224,00 грн. заборгованості за послуги перевезення провадження у справі закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення обґрунтоване тим, що: позовні вимоги доведені належними та допустимими доказами лише частково щодо стягнення боргу в сумі 7276,00 грн., 263,22 грн. 3% річних та 774,62 грн. інфляційних збитків; відповідач станом на момент подання позову сплатив позивачу за надані останнім послуги з перевезення вантажу 41700,00 грн. згідно платіжних доручень № 29 від 12.09.2018 та № 232 від 12.02.2019; під час розгляду даної справи відповідач частково погасив заборгованість на суму 224,00 грн. згідно платіжного доручення № 463 від 29.11.2020; позивачем не доведено обставини сплати ним штрафу в розмірі 1500 польських злотих під час перевезення вантажу відповідача та саме з вини останнього; включення позивачем до складу заборгованості за Договором №8 від 30.08.2018 та транспортним замовленням №121 від 30.08.2018 збитків у вигляді суми сплаченого штрафу в розмірі 1500,00 польських злотих є неправомірним; документи, що надані позивачем в підтвердження вимог по стягненню з відповідача збитків у вигляді суми сплаченого штрафу та плати за понаднормовий простій у 9 діб, складені іноземною мовою, їх переклад українською мовою суду не надано, що унеможливлює встановлення їх змісту та відношення до обставин спірного перевезення вантажу.

Відповідач із даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків, що викладені у рішенні обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 11.03.2020 по справі № 922/3744/19, яким належить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Константа-Транс на користь Підприємства об`єднання громадян Континенталь Харківської обласної громадської організації Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану 7276,00 грн. заборгованості за послуги перевезення, 263,22 грн. 3% річних, 774,62 грн. інфляційних збитків, а також 512,60 грн. судового збору, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 31995,88 грн., з яких: 28489,00 грн. заборгованості, 999,85 грн. 3% річних, 2507,03 грн. інфляційних збитків у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач зазначив, що не має заборгованості перед позивачем, оскільки розмір заявленого до стягнення боргу зменшився на суми нарахованих останньому штрафних санкцій (3000,00 грн. за простій авто на кордоні 3 доби та 1500,00 грн. за затримку авто на вивантаженні по території України 3 доби), а також на суму витрат, понесених Замовником перевезення - ТОВ Д.Енерджи на підставі отриманої претензії у сумі 8776,00 грн. Скаржник вважає, що сума боргу станом на 29.11.2019 сплачена ним позивачу у повному обсязі, але суд першої інстанції не проаналізував вказані аргументи відповідача, що були наведені, зокрема, у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.04.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Константа-Транс на рішення Господарського суду Харківської області від 11.03.2020 по справі № 922/3744/19 залишено без руху на підставі частини другої статті 260 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із тим, що апеляційна скарга оформлена з порушенням пунктів 2, 3 частини третьої статті 258 цього Кодексу. Скаржнику надано строк для усунення недоліків поданої скарги шляхом подачі суду протягом 10 днів з моменту отримання цієї ухвали доказів доплати судового збору в розмірі 2317,50 грн. за встановленими реквізитами та доказів надсилання копії апеляційної скарги позивачу у справі листом з описом вкладення.

28.04.2020 скаржник засобами поштового зв`язку направив суду докази доплати судового збору в сумі 2317,50 грн. (платіжне доручення № 585 від 27.04.2020) та докази надсилання копії апеляційної скарги (з додатком) позивачу листом з описом вкладення.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2020 для розгляду справи № 922/3744/19 сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А., суддя Пелипенко Н.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.05.2020 відкрито апеляційне провадження у справі № 922/3744/19. Позивачу надано строк - до 19.05.2020 для надання суду відзиву на апеляційну скаргу.

Позивач своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до частин першої, другої 1, 2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2020 справу №922/3744/19 за апеляційною скаргою відповідача призначено до апеляційного розгляду на 04.06.2020 о 10:30 год.

Сторони у справі належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, про що свідчать наявні у справі рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень (№№ 6102252123228, 6102252123210).

02.06.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю Константа-Транс надійшла заява (вх. № 5355) про розгляд справи без участі представника відповідача. У цій заяві відповідач зазначає, що не підтримує заявлені у справі позовні вимоги та просить їх не задовольняти, у зв`язку з тим, що ТОВ Константа-Транс було надано апеляційну скаргу, в якій викладено усі факти, щодо нарахування та сплати послуг за транспортне перевезення на рахунок ПОГ Континенталь . Також, відповідач просить суд врахувати, що ПОГ Континенталь умисно затримував вивантаження на 3 доби та шантажем вимагав відшкодувати йому суму штрафу, накладеного на нього Транспортною інспекцією м.Варшави, що спричинило виникнення додаткових витрат Замовника перевезення (ТОВ Д.Енерджи ). Враховуючи, що автомобіль ПОГ Континенталь не прибув на розмитнення до 15.09.2018 за відповідною адресою, тому Замовником перевезення було додатково понесені витрати по охороні свого вантажу за цією адресою, а саме згідно Додатку №1 до Договору №2497 від 17.09.2020 Управління поліції охорони в Миколавській області, а також Додатку №2 було нараховано та сплачено ТОВ Д.Енерджи 3040,00 грн. Також, перевізнику ФОП Кузьмінському Ю.М. було нараховано та сплачено Замовником за три доби простою його автомобіля, який повинен був розмитнюватися разом з авто ПОГ Континенталь в сумі 9872,07 грн. (копії вказаних документів було додано до апеляційної скарги). З огляду на наведене відповідач просить розглянути апеляційну скаргу з врахуванням ст. 919, ст. 160 ст. 923 Цивільного кодексу України, п. 5 ст.2 ч. Глави IV, ст. 23 ЦМР Конвенції про договори міжнародних дорожніх перевезень вантажів (КДПВ), ОПП, Женева 1956р., п.6.2, п.6.6 Договору №8 від 30.08.2018.

Представники сторін в судове засідання 04.06.2020 не з`явилися. Їх неявка не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній документами.

Апеляційним господарським судом, у відповідності до пункту 4 частини п`ятої статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами частини другої цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі та пояснення учасників справи у відповідності до приписів частини першої статті 210 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи, перевіривши та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи, колегія суддів апеляційної інстанції у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені сторонами обставини даної справи є наступними.

30 серпня 2018 року між відповідачем ТОВ Константа-Транс , як експедитором, та позивачем - ПОГ Континенталь ХОГО Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану , як перевізником, укладено Договір №8 транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та внутрішньому сполученні (далі - Договір), за умовами пункту 1.1. якого експедитор доручає, а перевізник зобов`язується виконати транспортні перевезення в міжнародному або внутрішньому сполученні за заявками перевізника, а експедитор зобов`язується сплатити перевізнику за надані транспортні послуги грошові кошти в розмірі і в строки, передбачені даним Договором та заявкою, яка є невід`ємною частиною цього договору і оформлюється для кожного конкретного перевезення (том 1 аркуш справи 12-17).

Згідно з пунктом 2.2. Договору заявки надаються експедитором перевізнику 24 години до моменту завантаження товару за підписом відповідальної особи і печаткою, із зазначенням наступної інформації: дата і час завантаження, маршрут; найменування вантажу; вага і об`єм вантажу (на один автомобіль); кількість автомобілів; адреса завантаження; контактна особа при навантаженні і його телефон; адреса вивантаження; контактна особа при вивантаженні і його телефон; строк доставки, додаткові умови.

Відповідно до пункту 2.3. Договору підставою для підтвердження про прийняття заявки до виконання є підтверджена печаткою та підписом уповноваженої особи експедитора заявка експедитора (можливо по факсимільному зв`язку або засобами електронної пошти) і виставлений рахунок на оплату послуг з перевезення вантажу.

30.08.2018 сторони узгодили транспортне замовлення №121, згідно якого передбачили надання позивачем відповідачу послуг перевезення вантажу (станок TOStec Varia) масою 5 тон (том 1 аркуш справи 18).

У пункті 3 Транспортного замовлення № 121 від 30.08.2018 передбачено, що місцем завантаження є Max-Eyth-Strasse 9, 72793 Pfullingen, Німеччина, компанія - Stadler Maschinen FmbH, місцем розвантаження - пр.Богоявленський, м.Миколаїв, Україна.

В пунктах 15, 16 Транспортного замовлення сторонами узгоджено дату подачі автомобіля - 30.08.2018 та дату доставки вантажу - 10.09.2018.

Пунктом 22 Транспортного замовлення визначено, що автомобілем, який здійснює перевезення є MERCEDES ATEGO AX2697ЕВ.

Згідно пункту 24 Транспортного замовлення вартість послуг перевезення становить 49200,00 грн. Форма оплати: безготівковий розрахунок за оригіналами документів до 3 банківських днів (пункт 25 Транспортного замовлення).

Позивач взяте на себе зобов`язання із перевезення вантажу, зазначеного у вищевказаному транспортному замовленні №121 від 30.08.2018, виконав у повному обсязі, що відповідач не оспорює, проте вважає, що даний вантаж було доставлено до м.Миколаїв лише 17.09.2019, тобто з порушенням узгодженого сторонами строку.

На підтвердження факту виконання послуг із перевезення вантажу позивач надав копію CMR (том 1 аркуш справи 33), яка складена іноземною мовою. Відповідного перекладу даної накладної українською мовою суду не надано. У цій накладній зазначено номер транспортного засобу НОМЕР_1 та проставлено печатки Львівської митниці ДФС від 12.09.2018 та Миколаївської митниці ДФС від 17.09.2019.

За виконання даного перевезення позивач виставив для сплати відповідачу наступні рахунки:

1) №45 від 11.09.2018 на суму 20989,00 грн., яка складається з штрафу за затримку на території Польщі 3 доби в сумі 11989,00 грн. та наднормативного простою у 9 діб в сумі 9000,00 грн. (том 1 аркуш справи 19);

2) №47 від 17.09.2018 на суму 49200,00 грн. за транспортні послуги: 72793Німеччина-Миколаїв(Україна) (том 1 аркуш справи 20).

12.09.2018 платіжним дорученням № 29 відповідач сплатив позивачеві 20989,00 грн. з вказівкою у графі призначення платежу: Оплата за транспортні послуги згідно рах. № 45 від 11.09.2018 (том 1 аркуш справи 22).

Також, 12.02.2019 відповідач платіжним дорученням № 232 перерахував на розрахунковий рахунок позивача 20711,00 грн. з вказівкою у графі призначення платежу: Оплата за транспортні послуги згідно Договору № 8 від 30.08.2018 та додатку № 45 від 11.09.2018 (том 1 аркуш справи 21).

Звертаючись до суду із даним позовом ПОГ Континенталь ХОГО Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану зазначило, що відповідач не у повному обсязі оплатив транспортні послуги, а також штрафи та витрати, понесені ним, як перевізником, з вини відповідача.

Предметом даного судового розгляду є вимога позивача про стягнення з відповідача 28489,00 грн. заборгованості з оплати вартості здійсненого перевезення, 999,85 грн. 3% річних, 2507,03 грн. інфляційних збитків за період прострочення з 12.09.2018 по 12.11.2019.

Заявлена до стягнення позивачем заборгованість у розмірі 28489,00 грн. складається з сум вартості послуг перевезення, збитків у вигляді штрафу, сплаченого на території Польщі, а також плати за понаднормовий простій.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що під час виконання перевезення, при митному оформленні у Польщі, було виявлено невідповідність відомостям щодо ваги, зазначених у документах, фактичній масі вантажу, тому за порушення митних правил ПОГ Континенталь було притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 1500,00 польських злотих. Позивач стверджує, що зазначений штраф був накладений на ПОГ Континенталь , як перевізника, через невиконання ТОВ Константа-транс (Замовником) обов`язку, передбаченого пунктом 3.2.3. Договору № 8 від 30.08.2018. Через оформлення протоколу про порушення митних правил у автомобіля ПОГ Континенталь , який здійснював зазначене перевезення, виник понаднормовий простій - 9 діб, тому позивач відповідно до положень пункту 6.2. Договору № 8 від 30.08.2018 нарахував відповідачу 9000,00 грн. за кожну розпочату добу.

Пунктом 6.2. Договору встановлено нормативний простій на навантаження, розвантаження та митні операції 48+48 годин (вихідні та святкові дні не враховуються). При перевезенні в межах України нормативний простій на навантаження розвантаження 24 години (вихідні та святкові дні не враховуються). Наднормативний простій оплачується в Україні 500,000 грн.; поза території України - 1000,00 грн. за кожну розпочату добу.

Як стверджує позивач, ним з метою відшкодування завданих збитків та сплати понаднормового простою, виставлено відповідачу рахунок № 45 від 11.09.2018 на суму 20989,00 грн. (11989,00 грн. штраф за затримку на території Польщі 3 доби + 9000,00 грн. витрати з наднормативного простою у 9 діб).

За даними позивача зазначений рахунок був сплачений відповідачем лише частково 12.02.2019 на суму 20711,00 грн., внаслідок чого виник борг в сумі 28489,00 грн. (49200,00 грн. - 20711,00 грн.).

Відповідач заперечив правомірність нарахування позивачем сплати за наднормативний простій та суми збитків у вигляді сплаченого штрафу на території Польщі, при цьому надавши суду першої інстанції пояснення про те, що він фактично здійснював оплату вартості наданих позивачем послуг перевезення.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, зважаючи на таке.

За змістом частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори, що укладаються між суб`єктами цивільних правовідносин, до яких законодавцем віднесено договір перевезення (стаття 908 Цивільного кодексу України). Загальні умови перевезення визначаються ЦК України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Водночас, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, правилами, що видаються відповідно до них (частина друга статті 908 Цивільного кодексу України).

Аналіз приписів частин першої, другої статті 307 Господарського кодексу України дозволяє дійти висновку, що правовідносини щодо організації перевезення вантажу, які виникають між суб`єктами господарювання, опосередковуються укладенням договору перевезення вантажу, за яким одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі, факт укладення такого господарського договору підтверджується складенням перевізного документа відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України та статті 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

За змістом статей 626-629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом першої інстанції і не оспорюється позивачем у суді апеляційної інстанції, обидва здійснені відповідачем платежі мають розцінюватися виключно як погашення основної заборгованості за послуги перевезення.

Судом першої інстанції обґрунтовано з`ясовано, що відповідач свій обов`язок перед позивачем виконав частково, сплативши станом на момент подання позову 41700,00 грн. згідно платіжних доручень №29 від 12.09.2018 та №232 від 12.02.2019. Станом на момент подання позову заборгованість відповідача за послуги перевезення складала 7500,00 грн. (49200 грн. - 41700,00 грн.). Крім того, судом встановлено, що після відкриття провадження у даній справі відповідач додатково сплатив 224,00 грн. згідно платіжного доручення № 463 від 29.11.2020 з призначенням платежу оплата за транспортні послуги , через що станом на день розгляду даної справи заборгованість за послуги перевезення складала 7276,00 грн. (7500,00 грн. - 224,00 грн.).

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач порушив умови договору в частині проведення своєчасних розрахунків з позивачем, що є підставою для застосування до нього відповідальності відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи часткове задоволення позову, суд визначився, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 263,22 грн. 3% річних та 774,62 грн. інфляційних збитків за прострочення виконання зобов`язання за період з 12.08.2018 по 12.11.2019.

Проте відповідач із даним рішенням в частині задоволених позовних вимог не погодився і свою незгоду обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при його ухваленні не врахував фактичні обставини щодо завдання Замовнику перевезення (ТОВ Д.Енерджи ) збитків у сумі у сумі 8776,00 грн. під час здійснення позивачем спірного перевезення вантажу. Відповідач звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що при остаточному розрахунку за перевезення, ТОВ Константа-Транс нараховано ПОГ Континенталь суму штрафних санкцій в сумі 3000,00 грн. за простій авто на кордоні 3 доби, утримано суму штрафних санкцій в сумі 1500,00 грн. за затримку авто на вивантаженні по території України 3 доби, а також утримано суму витрат, понесених Замовником перевезення - ТОВ Д.Енерджи , на підставі отриманої претензії у сумі 8776,00 грн.

За даними відповідача, розрахунок зобов`язань ТОВ Константа-Транс складає 41924,00 грн., з яких: 49200,00 грн. (вартість перевезення згідно транспортного замовлення № 121 від 30.08.2018) + 3000,00 грн. (штрафні санкції за простій 3 доби на території Польщі) - 1500,00 грн. (штрафні санкції за затримку вивантаження 3 доби) - 8776,00 грн. сума претензії Замовника ТОВ Д.Енерджи . Скаржник наголошує, що борг в розмірі 41924,00 грн. станом на 29.11.2019 сплачений підприємством відповідача у повному обсязі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв`язок, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Твердження заявника апеляційної скарги визнаються судом апеляційної інстанції необґрунтованими, оскільки мотивувальна частина оскаржуваного рішення містить правову оцінку аргументів відповідача щодо безпідставного зменшення ним в односторонньому порядку розміру заборгованості на суму штрафних санкцій та на суму претензії, отриманої від замовника вантажоперевезення - ТОВ Д.Енерджи .

Дослідженням умов Договору та транспортного замовлення №121 від 30.08.2018, судом першої інстанції встановлено, що визначені сторонами домовленості не передбачають можливості автоматичного зменшення вартості послуг перевезення на суми штрафів або збитків, понесених експедитором (відповідачем).

Отже є вірними висновки суду першої інстанції про те, що обставина нарахування відповідачем штрафу та понесення збитків останнім жодним чином не впливає на обсяг та строки виконання експедитором (відповідачем) свого зобов`язання щодо повної оплати послуг перевезення.

До того ж судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що у випадку, якщо відповідач вважає, що позивачем були порушені умови Договору та транспортного замовлення №121 від 30.08.2018, які передбачають сплату штрафних санкцій чи відшкодування збитків, він не позбавлений можливості звернутися з відповідним позовом до суду в загальному порядку.

Таким чином, доводи скаржника про відсутність заборгованості перед позивачем в сумі 7276,00 грн. не знайшли свого підтвердження.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником суду апеляційної інстанції не надано.

Згідно з частинами першою-третьою статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Передбачена статтею 77 Господарського процесуального кодексу України вимога процесуального законодавства щодо допустимості доказів знаходить своє вираження в тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати вартості у повному обсязі наданих позивачем послуг. Встановлений судом першої інстанції розмір боргу відповідачем не спростовано. Натомість матеріалами справи підтверджено, що відповідачем було порушено договірні умови та положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, що призвело до виникнення заборгованості.

Здійснивши системний аналіз встановлених обставин справи, врахувавши положення норм чинного законодавства, що регулюються спірні правовідносини, та взявши до уваги умови договору перевезення і транспортного замовлення, погодженого сторонами, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позов в частині вимог про стягнення з відповідача 7276,00 грн. заборгованості за послуги перевезення, 263,22 грн. 3% річних та 774,62 грн. інфляційних збитків за прострочення виконання зобов`язання за період з 12.08.2018 по 12.11.2019 підлягає задоволенню, а в частині вимог про стягнення 224,00 грн. заборгованості за послуги перевезення провадження підлягає закриттю, у зв`язку з відсутністю предмета спору (пункт 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України).

Щодо іншої частини позовних вимог, то колегія суддів визнає законними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції про необґрунтованість включення позивачем до суми заборгованості збитків в розмірі накладеного штрафу в розмірі 1500,00 польських злотих та плати за понаднормовий простій (9 діб) в сумі 9000,00 грн.

Колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено порушення місцевим господарським судом норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права під час вирішення справи в зазначеній частині вимог позивача.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в цій частині суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що згідно з абзацом 1 статті 7 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів відправник несе відповідальність за всі витрати, шкоду і збитки, заподіяні перевізнику внаслідок неточності або недостатності даних, внесених до вантажної накладної, передбаченої статтею 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Відповідно до пункту 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 623 вказаного кодексу передбачено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержанні нею доходу, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як - то: - протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; - шкідливий результат такої поведінки (збитки); - причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; - вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з визначених елементів цивільна відповідальність не настає.

Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження своїх правових позицій по справі щодо вимог про стягнення збитків в розмірі накладеного штрафу в розмірі 1500,00 польських злотих та плати за понаднормовий простій (9 діб) в сумі 9000,00 грн., сторонами спору надано документи, які складені іноземною мовою, без подання суду їх перекладу українською мовою, що унеможливлює встановлення їх дійсного змісту та відношення до обставин спірного перевезення вантажу та відповідного транспортного засобу позивача.

З оглядку на зазначене та недоведеність обставин сплати позивачем штрафу в розмірі 1500 польських злотих під час перевезення вантажу відповідача і саме з вини ТОВ Константа-Транс , враховуючи не доведення у діях відповідача наявності усіх елементів складу господарського правопорушення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неправомірність включення позивачем до складу заборгованості за Договором та транспортним замовленням №121 від 30.08.2018 збитків у вигляді суми сплаченого штрафу.

Крім того, зважаючи на відсутність можливості встановлення змісту наявних у справі документів, складених іноземною мовою, і, відповідно, з`ясування обставин складення такого протоколу щодо позивача та причин допущеного порушення, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову про стягнення з відповідача 9000,00 грн. плати за понаднормовий простій.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі Серявін та інші проти України вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відтак, враховуючи, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які в даному випадку не підтверджують ухвалення судом першої інстанції рішення із порушеннями, визначеними статтею 277 Господарського процесуального кодексу України в якості підстав для його зміни чи скасування, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку частини четвертої статті 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Константа-Транс задоволенню не підлягає, тому рішення Господарського суду Харківської області від 11.03.2020 по справі № 922/3744/19 залишається без змін.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які в даному випадку не підтверджують ухвалення судом першої інстанції рішення у даній справі із порушеннями, визначеними статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку частини четвертої статті 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, тому апеляційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції у даній справі - без змін.

Оскільки апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору в сумі 2881,50 грн. за подачу апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Константа-Транс , м.Ізюм, Харківської області на рішення Господарського суду Харківської області від 11.03.2020 по справі № 922/3744/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 11.03.2020 по справі № 922/3744/19 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору в сумі 2881,50 грн. за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю Константа-Транс , м.Ізюм, Харківської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 09.06.2020

Головуючий суддя С.В. Барбашова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Н.М. Пелипенко