Постанова

від 02.06.2020 по справі 904/5144/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2020 року м.Дніпро Справа № 904/5144/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Вечірка І.О.,

секретар судового засідання: Вітко Г.С,,

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ВТБ Банк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2019 ( суддя Соловйова А.Є.) у справі № 904/5144/19

за заявою ОСОБА_1 , м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Ювіс", м. Дніпро

про забезпечення позову

ВСТАНОВИВ:

1. Зміст і мотиви оскаржуваного рішення у справі.

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про забезпечення позову, відповідно до якої просила вжити заходи забезпечення позову, а саме:

1) накласти арешт на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "ЮВІС" (ідентифікаційний код: 19093004, місцезнаходження: 49044, місто Дніпро, вул. Володимира Моссаковського, буд. 1А), а саме на:

- адміністративний комплекс загальною площею 1915,9 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 37927812101), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який посвідчується Свідоцтвом про право власності на адміністративний комплекс, виданим Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради від 18 вересня 2000 року на підстав Рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 1616 від 20 липня 2000 року, та

- земельну ділянку загальною площею 0,3846 га, кадастровий номер 1210100000:03:299:0013, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку посвідчується Державним актом на право власності на земельну ділянку (серія ДП № 025228), виданим 27 грудня 2002 року Дніпропетровською міською радою на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1496 від 16 липня 2002 року;

2) заборонити будь-яким та всім суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, зокрема державним реєстраторам прав на нерухоме майно, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно у відповідності до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо наступного нерухомого майна:

- адміністративний комплекс загальною площею 1915,9 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 37927812101), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який посвідчується Свідоцтвом про право власності на адміністративний комплекс, виданим Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради від 18 вересня 2000 року на підстав Рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 1616 від 20 липня 2000 року, та

- земельну ділянку загальною площею 0,3846 га, кадастровий номер 1210100000:03:299:0013, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку посвідчується Державним актом на право власності на земельну ділянку (серія ДП № 025228), виданим 27 грудня 2002 року Дніпропетровською міською радою на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1496 від 16 липня 2002 року.

З вказаної вище заяви, господарським судом Дніпропетровської області встановлено, що ОСОБА_1 , як учасник ТОВ ВКП Ювіс , має намір звернутися із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства Ювіс про визнання недійсним рішень загальних зборів ТОВ ВКП Ювіс , оформлених протоколом № 01/11/13 від 01 листопада 2013 року, на яких було прийнято рішення про надання згоди на укладення іпотечного договору між АТ ВТБ Банк та ТОВ ВКП Ювіс та надання необмежених повноважень директору ТОВ ВКП Ювіс на визначення умов договору.

Предметом іпотеки є належне ТОВ ВКП Ювіс на праві власності нерухоме майно а саме: адміністративний комплекс загальною площею 1915,9 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 37927812101), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який посвідчується Свідоцтвом про право власності на адміністративний комплекс, виданим Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради від 18 вересня 2000 року на підстав Рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 1616 від 20 липня 2000 року, та земельна ділянка загальною площею 0,3846 га, кадастровий номер 1210100000:03:299:0013, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку посвідчується Державним актом на право власності на земельну ділянку (серія ДП № 025228), виданим 27 грудня 2002 року Дніпропетровською міською радою на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1496 від 16 липня 2002 року.

Зазначену заяву мотивовано тим, що:

- банк (іпотекодержатель) листом повідомив, що у разі непогашення ТОВ ВКП Ювіс заборгованості банк буде ініціювати процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки, що свідчить про ризики втрати ТОВ ВКП Ювіс майна на підставі іпотечного договору, законність укладення якого оспорюється заявником;

- права іпотекодержателя були виставлені на торги та вже відбулася спроба реалізувати їх третім особам, що свідчить про можливість вибуття іпотечного майна із володіння ТОВ ВКП Ювіс і зробить неможливим належний захист інтересів заявника.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2019 у заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено.

Вжито заходи забезпечення позову громадянки ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до подання позову:

1) накладено арешт на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "ЮВІС" (ідентифікаційний код: 19093004, місцезнаходження: 49044, місто Дніпро, вул. Володимира Моссаковського, буд. 1А), а саме на:

- адміністративний комплекс загальною площею 1915,9 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 37927812101), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .1-а, право власності на який посвідчується Свідоцтвом про право власності на адміністративний комплекс, виданим Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради від 18 вересня 2000 року на підстав Рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 1616 від 20 липня 2000 року, та

- земельну ділянку загальною площею 0,3846 га, кадастровий номер 1210100000:03:299:0013, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область АДРЕСА_1 . АДРЕСА_3 , право власності на яку посвідчується Державним актом на право власності на земельну ділянку (серія ДП № 025228), виданим 27 грудня 2002 року Дніпропетровською міською радою на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1496 від 16 липня 2002 року;

2) заборонено будь-яким та всім суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, зокрема державним реєстраторам прав на нерухоме майно, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно у відповідності до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо наступного нерухомого майна:

- адміністративний комплекс загальною площею 1915,9 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 37927812101), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який посвідчується Свідоцтвом про право власності на адміністративний комплекс, виданим Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради від 18 вересня 2000 року на підстав Рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 1616 від 20 липня 2000 року, та

- земельну ділянку загальною площею 0,3846 га, кадастровий номер 1210100000:03:299:0013, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку посвідчується Державним актом на право власності на земельну ділянку (серія ДП № 025228), виданим 27 грудня 2002 року Дніпропетровською міською радою на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1496 від 16 липня 2002 року.

Ухвала мотивована тим, що заявлені заходи забезпечення є обґрунтованими та адекватними, оскільки невжиття заходів забезпечення може призвести до вибуття з володіння ТОВ ВКП Ювіс предмета іпотеки, що позбавить заявника ефективного захисту його прав.

2. Короткий і узагальнений зміст апеляційної скарги.

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, Акціонерне товариство "ВТБ Банк" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2019 року по справі № 904/5144/19 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає наступне.

2.1. На момент підписання протоколу загальних зборів №01/11/13 спадкоємці померлого ОСОБА_4 не були учасниками товариства та не мали права впливати на діяльність ТОВ ВКП Ювіс , а учасники товариства, які на момент смерті ОСОБА_4 володіли 66% від загальної кількості голосів загальних зборів учасників, діяли в межах своїх повноважень, встановлених статутом та чинним законодавством, а рішення про передачу нерухомого майна в іпотеку за іпотечним договором та внесення змін до іпотечного договору - було здійснено на законних підставах без порушень норм чинного законодавства. Також зазначає, що статутом ТОВ ВКП Ювіс , передбачено, що збори учасників товариства вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники, що володіють в сукупності більш ніж 60 % голосів, а відтак помилковим є твердження заявника, що для прийняття рішення на загальних зборах потрібно 75 % голосів.

2.2. Зазначає, що між ПрАТ Сентравіс Продакшн Юкерйн , АТ ВТБ Банк та ТОВ ВКП Ювіс договірні відносини виникли ще з 2007 року, посилаючись при цьому на договір про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії №46/07МВ від 15.06.2007 року (укладений між ВАТ ВТБ Банк, правонаступником якого є АТ ВТБ Банк та ЗАТ Нікопольський завод нержавіючих труб правонаступником якого є ПрАТ Сентравіс Продакшн Юкерйн ), кредитний договір № 57 від 09.11.2010 року ( укладений між ВАТ ВТБ Банк, правонаступником якого є АТ ВТБ Банк та ЗАТ Нікопольський завод нержавіючих труб правонаступником якого є ПрАТ Сентравіс Продакшн Юкерйн ) та іпотечний договір № 1891 від 09.11.2010 року ( укладений в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 57 між АТ ВТБ Банк та ТОВ ВКП Ювіс ), що на думку скаржника спростовує правомірність постановлення оскаржуваної ухвали.

2.3. Зазначає, що 18.12.2018 року розпочату процедуру ліквідації АТ ВТБ Банк , а відтак, відповідно до п.7 ч.2 ст. 46 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб накладення нових обтяжень, чи обмежень на майно банку не допускається.

2.4. Зазначає, що АТ ВТБ Банк не був учасником справи, в рамках якої здійснено арешт на заставне майно банку, ухвала була постановлена без участі банку, хоча стосується законних прав та інтересів банку.

3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись, зокрема, на необґрунтованість доводів апеляційної скарги.

4. Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2020 року, у складі колегії суддів головуючого судді Білецької Л.М. (доповідач), суддів Паруснікова Ю.Б., Вечірка І.О. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "ВТБ Банк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2019 у справі № 904/5144/19 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 31.03.2020 року.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.03.2020 року відкладено розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "ВТБ Банк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2019 у справі № 904/5144/19.

Вказаною ухвалою повідомлено, що через запровадження постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року N211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2020 року №215, на всій території України карантину із забороною, зокрема, проведення всіх масових заходів, учасники справи про дату та час судового засідання будуть повідомленні додатково.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.05.2020 року у справі № 904/5144/19 розгляд апеляційної скарги призначено у судове засідання на 02.06.2020 року.

02.06.2020 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 надав пояснення по справі та навів обґрунтування своїх вимог і заперечень з посиланням на норми законодавства.

Скаржник не скористався своїм правом бути присутнім у судовому засіданні, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представника заявника, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2019 року у справі №904/5144/19 слід залишити без змін з наступних підстав.

5. Встановлені та неоспорені обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про забезпечення позову.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначала, що 15 червня 2007 року між Закритим акціонерним товариством "Нікопольський завод нержавіючих труб" (в подальшому перейменоване в Приватне акціонерне товариство "Сентравіс Продакшн Юкрейн", ідентифікаційний код: 30926946, місцезнаходження: 53201, Дніпропетровська область, місто Нікополь, проспект Трубників, буд. 56 ("ПрАТ "Сентравіс Продакшн Юкрейн" або "Позичальник") та Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк" (в подальшому перейменоване в Акціонерне товариство "ВТБ Банк", ідентифікаційний код: 14359319, місцезнаходження: 01004, місто Київ, бульвар Тараса Шевченка/вулиця Пушкінська, буд. 8/26 ("АТ "ВТБ Банк" або "Іпотекодержатель) було укладено кредитний договір № 46/07МВ, відповідно до якого ПрАТ "Сентравіс Продакшн Юкрейн" отримало кредитні кошти від АТ "ВТБ Банк" у розмірі 2550000,00 євро.

З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за Кредитним договором, за результатами проведення оскаржуваних зборів було прийнято рішення про надання згоди на укладення іпотечного договору між АТ "ВТБ Банк" та ТОВ ВКП Ювіс та надання необмежених повноважень виконавчому директору ТОВ ВКП Ювіс на визначення умов такого договору. Відповідні рішення були оформлені Протоколом № 01/11/13 від 01 листопада 2013 року.

На підставі зазначеного рішення зборів, 20 листопада 2013 року між ТОВ ВКП Ювіс та АТ "ВТБ Банк" було укладено іпотечний договір, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хоміч О.М. за реєстровим № 1629.

Відповідно до пункту 2.1 Іпотечного договору, предметом іпотеки є належне Відповідачу на праві власності нерухоме майно, а саме:

- адміністративний комплекс загальною площею 1915,9 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 37927812101), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який посвідчується Свідоцтвом про право власності на адміністративний комплекс, виданим Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради від 18 вересня 2000 року на підстав Рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 1616 від 20 липня 2000 року, та

- земельна ділянка загальною площею 0,3846 га, кадастровий номер 1210100000:03:299:0013, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська АДРЕСА_3 , право власності на яку посвідчується Державним актом на право власності на земельну ділянку (серія ДП № 025228), виданим 27 грудня 2002 року Дніпропетровською міською радою на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1496 від 16 липня 2002 року ( - "Предмет іпотеки").

Згідно з пунктом 2.2 іпотечного договору за домовленістю сторін предмет іпотеки оцінено у сумі 2 194 650,95 євро, що на момент укладення Іпотечного договору становило за офіційним курсом гривлі до іноземних валют Національного банку України 23 685 000,00 гривень.

Згідно з пунктами 5.3, 5.3.1 та 5.3.2 Іпотечного договору, АТ "ВТБ Банк" має право, у разі порушення зобов`язань за кредитним договором, звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на майно в позасудовому порядку або шляхом його продажу від свого імені будь-якій особі.

Враховуючи те, що згідно іпотечного договору ТОВ ВКП Ювіс надає іпотекодержателю право на звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку шляхом набуття власності на таке майно, такий договір може призвести до відчуження частини майнових прав на предмет іпотеки. Аналогічна позиція викладена у Постанові Вищого господарського суду України від 16 грудня 2014 року у справі №39/5005/4527/2012, де зазначено, що договір застави за своєю правовою природою є договором відчуження майна, тому вказаний договір від імені заставодавця (юридичної особи-власника майна) мав бути укладений особою, уповноваженою на це компетентним органом управління товариства.

З огляду на те, що предмет іпотеки є основним майном відповідача та становить більше ніж 50% від всього майна Відповідача, відповідно до пункту 8.7.7 статуту ТОВ ВКП Ювіс в редакції від 15 січня 2005 року, чинній на дату укладення іпотечного договору (далі - "Статут"), вирішення питання про його відчуження віднесено до виключної компетенції зборів. Окрім того, абзацом 4 п. 8.7 Статуту визначено, що рішення з цього питання повинне прийматися більшістю не менш як у 3/4 голосів учасників.

Оскільки передання нерухомого майна в іпотеку фактично призводить до його відчуження в результаті звернення стягнення на предмет іпотеки, таке рішення повинно прийматися на зборах за рішенням кваліфікованої більшості 3/4 голосів всіх учасників ТОВ ВКП Ювіс .

Заявник стверджує, що рішення про передачу нерухомого майна в іпотеку за Іпотечним договором було прийнято з порушенням пункту 8.7.7 Статуту, яким вимагається не менш як 75% голосів всіх учасників, в той час як загальна частка участі присутніх учасників зборів становила 66,6%.

Незважаючи на це, у протоколі зазначено, що на зборах нібито присутні учасники, які володіють 100% голосів, що не відповідало дійсності.

Учасник ТОВ ВКП Ювіс - ОСОБА_4 , який володів 33,3% голосів, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується повідомленням про смерть, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану м. Лугано, Швейцарія від 21 травня 2013 року.

З моменту відкриття спадщини відповідно до положень ст. 1223 Цивільного кодексу України заявник отримав право на спадкування частки в статутному капіталі ТОВ ВКП Ювіс у розмірі 1 050 000,00 гривень, що становить 16,65% статутного капіталу, що також підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 17 грудня 2013 року (копія свідоцтва додається).

Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 17 грудня 2013 року підтверджується факт набуття заявником у порядку спадкування прав на майно ОСОБА_4 , в тому числі на частку в статутному капіталі ТОВ ВКП Ювіс у розмірі 1 050 000,00 гривень, що становить 16,65% статутного капіталу відповідача, тобто корпоративне право.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23 жовтня 1991 року, "Федоренко проти України" від 01 червня 2006 року зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право власності може бути як "існуючим майном" так і коштами, включаючи позови, для задоволення яких Заявник може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності. Тобто, право Заявника на отримання у майбутньому у грошовій або натуральній формі частки майна Відповідача в розмірі 16,65% є майновим правом, яке не може бути обмежене внаслідок дій третіх осіб.

Відтак, все майно, належне ТОВ ВКП Ювіс на момент смерті ОСОБА_4 до вирішення питання про вступ спадкоємців до складу учасників ТОВ ВКП Ювіс або виділення його в натурі, фактично входить до складу спадкового майна, яке заявник, як спадкоємець, мав право отримати у разі відмови у вступі до складу учасників товариства. Крім того, станом на дату подачі даної заяви, заявник також має право отримати частину майна, незаконно переданого у іпотеку, у натуральній формі у разі виходу зі складу учасників товариства у тому об`ємі та тими обтяженнями, які були накладені на майно на момент відкриття спадщини.

Заявник оскаржує спірні збори, які проводилися в період строку для прийняття спадщини ОСОБА_4 , без участі спадкоємців та/або будь-яких представників останнього, а оскаржуване рішення про надання згоди на укладення Іпотечного договору було прийняте без участі та без врахування інтересів учасника ТОВ ВКП Ювіс і його спадкоємців, частка якого (яких) становила 33,3% статутного капіталу.

Відчуження майна або передача його в іпотеку без отримання відповідної згоди потенційного власника частки такого майна та особи, що має право приймати рішення щодо порядку розпорядження таким майном, може розцінюватися як порушення права на мирне володіння майном, гарантованого ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та є втручання у право на вільне користування своїм майном у майбутньому.

Відповідно до законодавства України та судової практики Верховного Суду, іпотека поширюється на частину предмету іпотеки, яке в подальшому було виділене новому власнику (зокрема спадкоємцю) в окреме майно (постанови Верховного суду України від 06 липня 2016 року у справі № 6-1213цс16 та Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 910/4650/17). У зв`язку з цим, спадкоємець отримуватиме у спадок майно, що було передано в іпотеку без його відома, хоча на момент відкриття спадщини, воно було вільне від будь-яких обтяжень.

Крім того, як вбачається із протоколу № 13/12/13 від 17 грудня 2013 року (копія якого додана до заяви), зборами в подальшому було прийнято рішення про виключення ОСОБА_4 зі складу учасників товариства в зв`язку з його смертю та про включення до складу учасників його спадкоємців, в тому числі заявника, що свідчить про виникнення у заявника прав на управління ТОВ ВКП Ювіс та відповідно прийняття рішень в цілому з питань, передбачених п.8.7. Статуту.

Заявник вважає, що відповідач розпорядився майном передавши його в іпотеку до вирішення питання про вступ спадкоємців до складу учасників ТОВ ВКП Ювіс або виділення його в натурі та виплати частки учасника спадкоємцям, порушивши таким чином майнові права та інтереси спадкоємців, зокрема заявника.

Відповідач на підставі іпотечного договору отримав лист-вимогу від АТ "ВТБ Банк" вих. № 2144/1-2 від 08 квітня 2019 року (копія якого додана до заяви) щодо погашення заборгованості позичальника, яка виникла в результаті порушення останнім умов кредитного договору.

Як зазначено в листі, у разі непогашення ТОВ ВКП Ювіс заборгованості позичальника, АТ "ВТБ Банк" буде ініціювати процедуру звернення стягнення на іпотечне майно ТОВ ВКП Ювіс , зокрема, у позасудовому порядку, що свідчить про те, що існує очевидний ризик втрати відповідачем майна на підставі іпотечного договору, законність укладення якого на підставі рішення зборів оспорюється заявником.

З огляду на викладені обставини заявник мав намір звернутися до суду з позовом про визнання недійсними рішень зборів оформлених протоколом № 01/11/13 від 01 листопада 2013 року про надання згоди на укладення ТОВ ВКП Ювіс іпотечного договору та надання повноважень виконавчому директору ТОВ ВКП Ювіс на визначення всіх умов такого договору (питання 2 та 3 протоколу).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.20 року закрито підготовче засідання та призначена до розгляду справа №908/5286/19, у якій розглядаються підстави позовних вимог заявника.

6. Доводи, за якими апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача , за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання (п.п.1,2, 4).

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених статтею 136 Господарського процесуального кодексу, а саме:

- якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду;

- якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: - розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; - забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; - наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, - імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; - запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідно до частини 5 статті 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони, зокрема, проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору; здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Оскільки ОСОБА_1 має намір звернутися до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. (Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Колегія суддів погоджується з доводами місцевого господарського суду про те, що підставою для укладення іпотечного договору стало саме оскаржуване рішення зборів, оформлене протоколом. Задоволення позову та визнання недійсним оскаржуваного рішення зборів буде підставою недійсності іпотечного договору загалом та, зокрема, його положень щодо звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, в частині, що стосується заявника.

Відповідно до ч. 7 ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", товариство зобов`язане протягом одного року з дня, коли воно дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, виплатити такому колишньому учаснику вартість його частки. Статутом товариства, що діє на момент виходу учасника, може встановлюватися інший строк для здійснення такої виплати.

Вартість частки учасника визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника. За погодженням учасника товариства, який вийшов, та товариства зобов`язання зі сплати грошових коштів може бути замінено зобов`язанням із передачі іншого майна (ч. 8-9 ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

З огляду на те, що звернення стягнення на предмет іпотеки та перехід права власності на таке майно до іншої особи може відбутись до моменту розгляду даної справи, вартісний вираз розміру частки участі заявника у статутному капіталі товариства значно зменшиться, так як вартість вказаного нерухомого майна становить більш ніж 50% від вартості усього майна товариства.

Крім того, при виході зі складу учасників товариства, заявник не зможе отримати право власності на частину нерухомого майна, вартість якого пропорційна вартості частки участі заявника у статутному капіталі товариства.

В той же час, у разі задоволення вищевказаних позовних вимог заявника після переходу права власності на предмет іпотеки до іншої особи, заявнику необхідно буде ініціювати низку інших позовів щодо визнання правочинів з переходу права власності на предмет іпотеки недійсними та/або витребування його з чужого незаконного володіння, що суттєво ускладнює процес ефективного захисту та поновлення порушених прав та інтересів заявника.

Відтак, у випадку вчинення ТОВ ВКП Ювіс , іпотекодержателем та/або третіми особами дій, направлених на передання прав на предмет іпотеки на підставі іпотечного договору іпотекодавцю та/або третім особам, такі дії, призведуть до унеможливлення ефективного захисту та поновлення порушених прав та інтересів Заявника, як учасника ТОВ ВКП Ювіс , за захистом яких він має намір звернутися до суду.

Вжиття заходів забезпечення позову у даній справі забезпечить захист прав заявника, що можуть бути порушені зі сторони як відповідача, так і третіх осіб, зокрема АТ "ВТБ Банк", у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку.

Враховуючи отримання відповідачем листа, в якому іпотекодержатель наголошує на своєму намірі звернути стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, шляхом прийняття предмета іпотеки у власність АТ "ВТБ Банк", існує реальна загроза ініціювання відповідачем та/або іпотекодержателем відчуження предмета іпотеки та реєстрації в позасудовому порядку права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки або продажу його третім особам. При цьому відповідні обставини вірогідно можуть відбутися до звернення заявника до суду із позовом або у ході розгляду справи по суті.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, про те, що заявлені заходи забезпечення позову як накладення арешту на предмет іпотеки та заборона суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з державною реєстрацією прав щодо предмета іпотеки, до вирішення справи за позовом заявника про визнання недійсним рішень зборів по суті, є обґрунтованими та адекватними.

Застосування зазначених заходів пов`язується з обставинами, на які заявник послався в обґрунтування заяви про вжиття заходів до забезпечення позову. Вжиття заходів забезпечення позову до подання позову стане гарантією забезпечення ефективного захисту прав та інтересів заявника і, в той же час, забезпечить збалансованість інтересів сторін у справі, оскільки ТОВ ВКП Ювіс не буде обмежене в праві користування зазначеним майном, а АТ "ВТБ Банк" матиме змогу, у випадку необхідності, звернутися до суду із вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки.

7. Мотиви відхилення кожного аргументу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд, з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду ; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивачка наголосила, що невжиття заходів забезпечення позову у цьому випадку унеможливить поновлення її порушених прав та інтересів, за захистом яких вона звернулася до суду. Позивачка, зокрема, акцентувала, що - банк (іпотекодержатель) листом повідомив, що у разі непогашення ТОВ ВКП Ювіс заборгованості банк буде ініціювати процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки, що свідчить про ризики втрати ТОВ ВКП Ювіс майна на підставі іпотечного договору, законність укладення якого оспорюється заявником та вказувала, що права іпотекодержателя були виставлені на торги та вже відбулася спроба реалізувати їх третім особам, що свідчить про можливість вибуття іпотечного майна із володіння ТОВ ВКП Ювіс і зробить неможливим належний захист інтересів заявника.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, місцевий господарський суд виходив із доведеності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування відповідного заходу забезпечення позову, та дійшов висновку про відповідність та співмірність у цьому випадку вжитих заходів забезпечення позову предмету позову немайнового характеру. Такі заходи забезпечення позову як накладення арешту на іпотечне майно та заборона вчиняти реєстраційні дії з цим майном мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом, а отже, як установив суд першої інстанції, невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивачки, за захистом яких вона і звернулася до суду. При цьому того, що обраний позивачкою вид забезпечення позову у наведеному випадку призведе до невиправданого обмеження майнових прав інших осіб, місцевий господарський суд, не установив.

Колегія суддів звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім "право на суд", яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини" (Kubler v. Germany), заява № 32715/06). Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".

Отже, колегія суддів вважає, що вжиті місцевим господарським судом заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства, зокрема вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника, викладені в п. 2.1. цієї постанови, оскільки дані обставини не входять до предмету доказування під час розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення. Так під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (дана позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 18.02.2019 року у справі №922/3010/18).

Доводи скаржника про те, що між ПрАТ Сентравіс Продакшн Юкерйн , АТ ВТБ Банк та ТОВ ВКП Ювіс договірні відносини виникли ще з 2007 року та зазначене спростовує правомірність постановлення оскаржуваної ухвали, колегія суддів відхиляє, оскільки предметом позову заявника є визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ ВКП Ювіс , оформлених протоколом № 01/11/13 від 01 листопада 2013 року, на яких, зокрема, було прийнято рішення про надання згоди саме на укладення іпотечного договору між АТ ВТБ Банк та ТОВ ВКП Ювіс №1629.

Колегія суддів не приймає доводи скаржника про те, що обмеження чи обтяження в період здійснення ліквідаційної процедури банку не допускається, з огляду на наступне.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст. 190 ЦК України визначає, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Абзацом 2 ст. 1 Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що активи - це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому;

Відповідно до п. 7 част. 2 ст. 46 Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури ліквідації банку втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

За приписами ч. 7 ст. 137 ГПК України не допускається забезпечення позову у справах, відповідачем у яких є неплатоспроможний банк або Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом: накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; заборони відповідачу, його посадовим особам вчиняти певні дії.

Предмет іпотеки є власністю іпотекодержателя (а.с. 45) і не є майном банку.

Довід скаржника про те, що оскаржувана ухвала була постановлена без участі банку, колегія суддів відхиляє, оскільки за приписами ч.1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

8. Коли і ким були порушені, оспорені або невизнані права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду.

Права скаржника не порушені.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Доводи скаржника не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не спростовують правомірну ухвалу суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2019 року по справі № 904/5144/19 постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, що в силу ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали без змін.

10.Судові витрати.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ВТБ Банк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2019 у справі № 904/5144/19 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2019 у справі № 904/5144/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09.06.2020 року.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя І.О. Вечірко