Рішення

від 28.05.2020 по справі 915/1734/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

====================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2020 року Справа № 915/1734/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Ржепецької К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Довіра (юридична адреса: 57055, Миколаївська обл., Веселинівський район, с. Новосвітлівка, вул. Шевченка, буд. 3; адреса для листування представника: Губська Юлія Олександрівна, 57020, Миколаївська обл., Веселинівський район, с. Миколаївка, вул. Одеська, 11)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Кацана Володимира Михайловича (юридична адреса: АДРЕСА_1 ; фактичне місцезнаходження: АДРЕСА_2 )

про: стягнення грошових коштів

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

Суть спору:

15.07.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Довіра звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 10.07.2019 (вх. № 11809/19), в якій просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Кацана Володимира Михайловича заборгованість за Договором про надання послуг з обробітку земель в розмірі 208812,00 грн.

Також, 15.07.2019 позивач надав суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми своїх судових витрат, в якому зазначив, що поніс витрати зі сплати судового збору в сумі 3132,18 та витати на отримання професійної правничої допомоги в сумі 8763,30 грн. Крім того, позивач зазначив, що у зв`язку з розглядом справи очікує понести витрати на правову допомогу - представництво інтересів позивача в суді в розмірі 2503,80 грн.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.07.2019 (суддя Ткаченко О.В.) було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1734/19 за правилами загального позовного провадження.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі усної угоди між сторонами про надання послуг з обробітку земель у вересні 2017 року, а саме - актів виконаних робіт № 1 від 27.09.2018, № 2 від 10.10.2018, № 3 від 25.10.2018, № 4 від 25.10.2018; вимоги № 1/19 від 28.03.2019 про виконання зобов`язань (з рахунком-фактурою № 1/26032019 від 26.03.2019); претензії № 5/19 від 07.05.2019; відповіді на вимогу та претензію від 22.05.2019; листа № 131 від 05.06.2019; застосування норм статей 205, 509, 526, 527, 530, 903 Цивільного кодексу України, статей 181, 193 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що станом на 10.07.2019 відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати наданих послуг та робіт з вирощування сільськогосподарської продукції та обробітку земельних ділянок.

29.07.2019 від відповідача до суду надійшов відзив, в якому підприємець, посилаючись на розписку директора та власника Товариства з обмеженою відповідальністю Довіра про отримання 58513,00 грн від 08.11.2018 та копію додаткової угоди № 1 від 15.08.2016 про спільний обробіток землі просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, мотивуючи тим, що твердження позивача не відповідають дійсності. Насправді, між ТОВ Довіра та ФОП Кацаном В.М. у вересні 2017 року було в усній формі укладено договір про спільну діяльність з обробітку 122 га землі (в 2017 та 2018 р.р.), котрі знаходяться в користуванні ФОП Кацана В.М., вирощення сільгосппродукції та її реалізації. Землею ФОП Кацан В.М. користується на підставі додаткової угоди № 1 від 15.08.2016 про спільний обробіток землі.

У доповненнях до відзиву, які надійшли до суду 19.09.2019, відповідач вважаючи справу малозначною, просив суд дозволити представництво його інтересів здійснювати Чернецьким Я.Б. за довіреністю.

У відповіді на відзив позивач, по-перше, повідомив суд про намір зменшити розмір позовних вимог, по-друге, зазначив, що підтвердженням укладання між позивачем та відповідачем відповідно до ст. 1131 Цивільного кодексу України договору про спільну діяльність може бути виключно письмовий договір. Позивач вважає, що відповідач не підтвердив обставин, викладених ним у відзиві належними та допустимими доказами.

23.09.2019 до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог від 16.09.2019, в якій товариство зазначило, що, зважаючи на те, що загальна сума боргу відповідача перед позивачем складала 208812 грн та за вирахуванням повернутої суми боргу, яка складає 58513 грн, заборгованість відповідача перед позивачем складає 150299 грн.

Отже, позивач, з урахуванням цієї заяви просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 150299,00 грн.

У відзиві на заяву про зменшення позовних вимог відповідач зазначає, що акти виконаних робіт: підписані лише однією стороною письмового договору про спільну діяльність - відповідачем (одним замовником, замість двох) і тому є недійсними; містять неточності, невідповідності, помилки. Крім цього, відповідач стверджує, що позивач досі не надав жодної накладної на підтвердження сум грошових коштів, нібито витрачених ним та згаданих в позовних вимогах.

У поясненнях б/н від 25.11.2019 (вх. № 18111/19 від 26.11.2019), які як підтвердив представник є запереченням на відповідь на відзив, підприємець звертає увагу суду на невідповідність оформлення актів виконаних робіт п. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , у зв`язку із чим визнає заборгованість частково, в розмірі 12450,00 грн - стосовно виконаних робіт без товару.

16.12.2019 від позивача до суду надійшли заперечення на письмові пояснення, в яких товариство вважає, що твердження відповідача про те, що надані позивачем акти виконаних робіт не відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні є хибними та нічим не підтверджені.

18.12.2019 суд виніс ухвалу, якою закрив підготовче провадження у справі, з призначенням її розгляду по суті.

13.02.2020 суд ухвалою задовольнив заяву головуючого судді Ткаченка О.В. про самовідвід.

На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Миколаївської області від 13.02.2020 № 13 у зв`язку з ухвалою суду від 13.02.2020 про самовідвід головуючого судді Ткаченка О.В. здійснено повторний автоматизований розподіл справи №915/1734/19.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 1302.2020 автоматизованою системою документообігу суду визначено головуючого суддю у справі № 915/1734/19 - Смородінову О.Г.

Ухвалою суду від 14.02.2020 справу № 915/1734/19 було прийнято до провадження судді Смородінової О.Г.; повторно розпочато розгляд справи по суті; розгляд справи призначено на 10 березня 2020 року о 12:00.

У судовому засіданні 10.03.2020, за участю представників обох сторін, відбувся розгляд справи по суті з вступними словами учасників справи та дослідженням і оцінкою доказів по даній справі. Закінчивши з`ясування обставин та перевірку їх доказами, суд оголосив перерву в судовому засіданні до 19.03.2020.

У зв`язку перебуванням судді Смородінової О.Г. у відпустці, судове засідання по справі № 915/1734/19, призначене на 19.03.2020 об 11:30 не відбулося, про що було повідомлено учасників справи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (з подальшими змінами та доповненнями), з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин.

З огляду на викладене, враховуючи введення в Україні карантину через спалах у світі короновірусу та з метою забезпечення безпеки учасників справи, що у даному випадку має пріоритет у порівнянні із дотриманням строку розгляду справи, суд визнав за необхідне розглянути справу № 915/1734/19 поза межами встановленого ч. 2 ст. 195 ГПК України строку, у розумний строк згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відкласти розгляд справи до усунення обставин, які спричинили введення в Україні карантину.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.03.2020 розгляд справи № 915/1734/19 було відкладено.

При цьому, ухвалою від 30.03.2020 дату судового засідання судом не було визначено, водночас зазначено, що про дату та час наступного судового засідання учасники справи обов`язково будуть повідомлені додатково після відміни обмежувальних протиепідемічних заходів.

Також суд запропонував обом учасниками судового розгляду висловити свою позицію у письмовому вигляді у разі можливості розгляду даної справи за відсутності представників у судовому засіданні.

Вказана ухвала була отримана як позивачем, так і відповідачем.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343 Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, згідно яких карантин продовжено до 22.05.2020 та прийнято рішення про послаблення карантинних обмежень з 11.05.2020, зокрема, - дозволено діяльність адвокатів; водночас залишається забороненим, зокрема, - перебування в громадських місцях без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіратора або захисної маски, у тому числі виготовлених самостійно; регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, зокрема пасажирські перевезення на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі (за встановленими винятками); перевезення пасажирів залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та дальньому) (за встановленими винятками).

За такого, беручи до уваги тривалість знаходження справи у провадженні суду, у зв`язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України рішення про послаблення карантинних заходів з 11.05.2020, господарський суд вважав за необхідне та можливе повідомити учасників справи про час та місце проведення судового засідання.

Так, ухвалою суду від 12.05.2020 учасників справи було повідомлено про те, що судове засідання з розгляду справи № 915/1734/19 по суті відбудеться 28 травня 2020 року о 10:00.

Крім того, вказаною ухвалою суд повідомив учасників справи про те, що за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше, справу буде розглянуто без участі представників учасників справи за наявними в ній матеріалами.

18.05.2020 до суду від позивача надійшла така кореспонденція:

- заява б/н від 15.05.2020 (вх. № 6011/20) про розгляд справи у відсутність позивача та його представника, у якій заявник посилаючись на обставини запровадження в Україні карантину, зважаючи на те, що позивач виклав свою позицію по вказаній справі у заявах по суті справи та надав всі наявні в нього докази на підтвердження своїх вимог, а також враховуючи, що слухання у даній справі не передбачають обов`язкової присутності учасників сторін, просить суд справу № 915/1734/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Довіра до Фізичної особи-підприємця Кацан В.М. про стягнення заборгованості розглянути в відсутність позивача та його представника;

- розрахунок суми судових витрат, понесених позивачем б/н від 15.05.2019 (вх. № 6012/20). У вказаному розрахунку Товариство з обмеженою відповідальністю Довіра стверджує, що за результатами розгляду справи позивач поніс наступні витрати: 1) витрати по сплаті судового збору; 2) витрати на професійну правничу допомогу, які на стадії підготовки процесуальних документів для звернення до суду склали 8763,30 грн; на стадії розгляду справи склали 6676,80грн. Таким чином, витрати на отримання професійної правничої допомоги, які поніс позивач становлять 15440,10 грн.

27.05.2020 до суду від позивача надійшов супровідний лист б/н від 25.05.2020 (вх. № 6400/20), з яким заявником надано суду Договір про надання правничої (правової) допомоги № 6/19 від 28.03.2019 для долучення до матеріалів справи.

Станом на момент проведення судового засідання від учасників справи будь-яких інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, до суду не надходило.

В судове засідання 28.05.2020 повноважні представники сторін не з`явилися, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

З урахуванням викладеного вище, беручи до уваги рекомендації Ради суддів України від 16.03.20р. №9рс-186/20 та Постанову Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів , враховуючи строки розгляду справи по суті, суд зазначає, що оскільки явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, відсутність повноважних представників у даному засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті, то, за відсутності клопотань учасників справи про інше, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представників сторін.

Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 28.05.2020 за результатами розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження суд підписав вступну та резолютивну частину рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши учасників справи у попередньому судовому засіданні, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В:

Предметом даного позову виступає майнова вимога виконавця щодо стягнення з замовника заборгованості за актами виконаних робіт в розмірі 150299,00 грн, зважаючи на вирахування повернутої останнім суми у розмірі 58513,00 грн.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належать обставини виконання позивачем робіт за укладеною сторонами усною угодою, а також нездійснення відповідачем розрахунків за виконані роботи.

Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- Акти виконаних робіт: № 2 від 27.09.2018, № 2 від 10.10.2018, № 2 від 25.10.2018, № 2 від 25.10.2018;

- вимога № 1/19 від 28.03.2019 про виконання зобов`язання;

- рахунок-фактура № 1/26032019 від 26.03.2019;

- претензія (досудова вимога) № 5 від 07.05.2019 про виконання зобов`язання;

- лист № 131 від 05.06.2019;

- листи: б/н від 22.04.2019 (відповідь на вимогу), б/н від 22.05.2019 (відповідь на претензію), б/н від 20.06.2019 (відповідь на лист № 131 від 05.06.2019);

- акт звіряння взаємних розрахунків з 27.09.2018 по 30.11.2019.

Відповідач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:

- розписка від 08.11.2019;

- Додаткова угода № 1 від 15.08.2016 до Договору про спільний обробіток землі (між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Миколаїв та Фізичною особою-підприємцем Кацаном Володимиром Михайловичем).

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За висновками суду, спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про послуги.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, положення ст. 901-907 ЦК України підлягають застосуванню до відносин, предметом яких є послуги, як вони визначаються в ч. 1 ст. 901 ЦК України: споживання в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, при умові надання послуги особисто виконавцем, якщо інше не визначено договором.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Дії сторін (надання продавцем рахунку на оплату товару, та фактично здійснена поставка товару і його прийняття відповідачем за видатковою накладною) свідчать про виникнення між сторонами правовідносин поставки.

Таким чином, між Товариством з обмеженою відповідальністю Довіра (позивач) та Фізичною особою-підприємцем Кацаном Володимиром Михайловичем (відповідач) укладено договір про надання послуг у спрощений спосіб.

Так, матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем були оформлені та підписані чотири акти виконаних робіт за № 2, відповідно до яких позивач виступив виконавцем, а відповідач замовником по виконанню відповідних об`ємів робіт (механізовані роботи) на загальну суму 208812,00 грн. Так:

1) Акт виконаних робіт № 2 від 27.09.2018: дискування 15 га (4500 грн), солярка ДП 220 л (6512 грн), всього на суму 11012,00 грн;

2) Акт виконаних робіт № 2 від 10.10.2018: насіння ячменю 3100 кг (23250 грн), добрива 1050 кг (14700 грн), робота посів15 га (3750 грн), ДП солярка 95 л (2812 грн), всього на суму 44512,00 грн;

3) Акт виконаних робіт № 2 від 25.10.2018: робота культивація 12 га (4200 грн), ДП солярка 102 л (3020 грн), всього на суму 7220,00 грн;

4) Акт виконаних робіт № 2 від 25.10.2018: оранка полігона 112 га (54900 грн), солярка 3080 л (91168 грн), всього на суму 146068 грн.

Як стверджує позивач, і не спростовано відповідачем, передумовою укладання усного договору між сторонами стало усне звернення підприємця до товариства з проханням надати послуги з обробки землі.

Підтвердженням прийняття відповідачем наданих позивачем послуг з виконання відповідних робіт стали оформлені та підписані вищенаведені акти, які мають печатки та підписи обох сторін без зауважень та без заперечень. Обидві сторони в п. 2 актів зазначили, що визнали роботи виконаними у повному обсязі, якісно та в обумовлені строки, а також в п. 3 актів дійшли згоди про проведення розрахунків за даними актами.

Після виконання взятих на себе зобов`язань, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою оплатити надані послуги, проте такі звернення не були задоволені останнім, з наведених у відповідях причин.

У період з 28.03.2019 по 20.06.2019 між сторонами тривала переписка, зокрема: вимога позивача № 1/19 від 28.03.2019 про виконання зобов`язання, лист відповідача б/н від 22.04.2019 (відповідь на вимогу), претензія (досудова вимога) позивача № 5 від 07.05.2019 про виконання зобов`язання; лист відповідача б/н від 22.05.2019 (відповідь на претензію), лист позивача № 131 від 05.06.2019, лист відповідача б/н від 20.06.2019 (відповідь на лист № 131 від 05.06.2019), з якої вбачається, що сторони не дійшли згоди щодо наявного спору між ними по спірним відносинам.

З матеріалів справи також вбачається наявність оформленою та підписаної розписки від 08.11.2018 про те, що Бугель М.М. отримав 58513,00 грн від Кацана В.М. за солярку згідно актів виконаних робіт.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, виходячи з такого.

За приписами ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд вважає, що позивач шляхом надання відповідних доказів довів неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за усною угодою, оскільки підприємець послуги у вигляді здійснених позивачем механізованих робіт прийняв, а розрахунки за Актами виконаних робіт № 2 на загальну суму 150299,00 грн (з урахуванням повернутої відповідачем суми у розмірі 58513,00 грн) не здійснив.

Разом із тим, судом не взяті до уваги твердження відповідача, які, зокрема, викладені ним в заявах по суті.

Так:

По-перше, додаткова угода № 1 до Договору про спільний обробіток землі від 15.08.2016 не досліджувалася судом, оскільки не регулює відносини між позивачем та відповідачем. Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Відповідачем не надано суду належних доказів щодо укладання такого договору між сторонами. Також, твердження відповідача про привласнення позивачем 505 тон зернових культур не заслуговує на увагу, оскільки не відноситься до предмету даного спору.

По-друге, акти виконаних робіт відповідають вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , зокрема - містять назву документа, дату складання, назви підприємств, від імені яких складено документ, кожен акт містить зміст та обсяг господарських операцій, одиницю виміру, а також в них зазначені особа, яка надала послугу (виконала роботу), а також особа, яка прийняла послугу (роботи), містить їх підписи, які скріплені печатками відповідальних осіб.

Як слушно послався позивач на лист Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 Щодо підтвердження даних податкового обліку , сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції.

Крім того, матеріали даної справи взагалі не містять документальних доказів, які вказують на оскарження відповідачем дійсності актів виконаних робіт.

Отже, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позовної заяви було сплачено до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3132,18 грн (1,5% від ціни позову: 208812,00 * 1,5% = 3132,18).

З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 16.09.2019 ціна позову склала 150299,00 грн. Таким чином, сума судового збору, яка підлягала сплаті склала 2254,49 грн (1,5% від ціни позову: 150299,00 * 1,5% = 2254,49), а, отже саме вказана сума судового збору підлягає покладенню на відповідача, у зв`язку з задоволенням позовних вимог в повному обсязі.

Решта суми в розмірі 877,69 грн (3132,18 - 2254,49 = 877,69) є надмірно сплаченою та може бути повернута за клопотанням позивача, відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір .

Щодо розподілу судових витрат в частині витрат позивача на професійну правничу допомогу господарський суд зазначає таке.

Згідно ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як встановлено судом за матеріалами господарської справи № 915/1734/19, до закінчення судових дебатів у даній справі позивачем подано до суду докази витрат на професійну правничу допомогу, а саме:

1. До попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат б/н від 10.07.2019 (вх. № 11815/19) позивачем додано:

- Розрахунок вартості послуг № 1 по Договору про надання правничої (правової) допомоги № 6/19 від 28 березня 2019 року на суму 4590,30 грн та Акт № 1 від 10.06.2019 приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої (правової) допомоги № 6/19 від 28 березня 2019 року на суму 4590,30 грн;

- Розрахунок вартості послуг № 2 по Договору про надання правничої (правової) допомоги № 6/19 від 28 березня 2019 року на суму 4173,00 грн та Акт № 2 від 26.06.2019 приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої (правової) допомоги № 6/19 від 28 березня 2019 року на суму 4173,00 грн;

- платіжне доручення № 135 п від 10.07.2019 на суму 8763,30 грн;

- Ордер серія ВЕ № 1000886 від 10.07.2019;

- Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія МК № 001429 від 31.08.2018;

- посвідчення адвоката України № 001429 від 31.08.2018;

2. До розрахунку суми понесених судових витрат б/н від 15.05.2019 (вх. № 6012/20) позивачем додано:

- Розрахунок вартості послуг № 3 по Договору про надання правничої (правової) допомоги № 6/19 від 28 березня 2019 року на суму 4173,00 грн та Акт № 3 від 17.03.2020 приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої (правової) допомоги № 6/19 від 28 березня 2019 року на суму 6676,80 грн;

- Рахунок № 3 від 17.03.2020 на суму 6676,80 грн.

3. До супровідного листа б/н від 25.05.2020 (вх. № 6400/20) позивачем додано: Договір про надання правничої (правової) допомоги № 6/19 від 28.03.2019, укладений між адвокатом Губською Юлією Олександрівною, що діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії МК в„– 001429 , виданого на підставі рішення РА Миколаївської області № 331 від 03.08.2018 року та Товариством з обмеженою відповідальністю Довіра , в особі директора Бугеля М.М., який діє на підставі Статуту.

За результатами оцінки відповідних доказів суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 15440,10 грн є документально доведеними.

При цьому, суд зазначає, що згідно ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 ст.126 ГПК України).

Разом з цим клопотання про зменшення розміру витрат Товариства з обмеженою відповідальністю Довіра на професійну правничу допомогу Фізичною особою-підприємцем Кацаном Володимиром Михайловичем до суду не подавалось.

Таким чином, зважаючи на відсутність заперечень відповідача стосовно розміру заявленої до стягнення суми грошових коштів, з огляду на предмет позову та розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, враховуючи ступінь складності справи та обсяг наданих послуг, суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 15440,10 грн є співмірними з предметом позову, змістом та обсягом наданих послуг.

За такого, у відповідності до положень п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15440,10 грн у справі № 915/1734/19 покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кацана Володимира Михайловича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Довіра (57055, Миколаївська обл., Веселинівський район, с. Новосвітлівка, вул. Шевченка, буд. 3; ідентифікаційний код 30840445) заборгованість в розмірі 150299,00 грн та судові витрати в загальній сумі 17694,59 грн, у тому числі: 2254,49 грн - судовий збір; 15440,10 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Довіра (57055, Миколаївська обл., Веселинівський район, с. Новосвітлівка, вул. Шевченка, буд. 3; ідентифікаційний код 30840445).

Відповідач: Фізична особа-підприємець Кацан Володимир Михайлович ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Повне рішення складено та підписано судом 09.06.2020.

Суддя О.Г. Смородінова