Постанова

від 21.07.2020 по справі 915/1734/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2020 рокум. ОдесаСправа № 915/1734/19Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, проспект Шевченка,29)

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кацана Володимира Михайловича

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.05.2020

по справі №915/1734/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Довіра

до Фізичної особи-підприємця Кацана Володимира Михайловича

про стягнення грошових коштів у розмірі 208 812,00 грн.,

(суддя першої інстанції: Смородінова О.Г., дата та місце ухвалення рішення: 28.05.2020, Господарський суд Миколаївської області, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22)

15.07.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Довіра (далі ТОВ «Довіра») звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 10.07.2019 (вх. № 11809/19), в якій просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Кацана Володимира Михайловича (далі ФОП Кацан В.М.) заборгованість за Договором про надання послуг з обробітку земель в розмірі 208812,00 грн.

Разом з позовною заявою 15.07.2019 позивач надав суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми своїх судових витрат, в якому зазначив, що поніс витрати зі сплати судового збору в сумі 3132,18 та витрати на отримання професійної правничої допомоги в сумі 8763,30 грн. Крім того, позивач зазначив, що у зв`язку з розглядом справи очікує понести витрати на правову допомогу представництво інтересів позивача в суді в розмірі 2503,80 грн.

23.09.2019 до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог від 16.09.2019, в якій товариство зазначило, що, зважаючи на те, що загальна сума боргу відповідача перед позивачем складала 208812,00 грн та за вирахуванням повернутої суми боргу, яка складає 58513 грн, заборгованість відповідача перед позивачем становить 150299 грн.

Отже, позивач, з урахуванням цієї заяви просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 150299,00 грн.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 28.05.2020 позов задоволено в повному обсязі, стягнуто з ФОП Кацана В.М. на користь ТОВ Довіра заборгованість в розмірі 150299,00 грн. та судові витрати в загальній сумі 17694,59 грн., у тому числі: 2254,49 грн. судовий збір; 15440,10 грн. витрати на професійну правничу допомогу.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що позивач шляхом надання відповідних доказів довів неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за усною угодою, оскільки підприємець послуги у вигляді здійснених позивачем механізованих робіт прийняв, а розрахунки за Актами виконаних робіт на загальну суму 150299,00 грн (з урахуванням повернутої відповідачем суми у розмірі 58513,00 грн) не здійснив, у зв`язку з чим задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Крім того, зважаючи на відсутність заперечень відповідача стосовно розміру заявленої до стягнення суми грошових коштів, з огляду на предмет позову та розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, враховуючи ступінь складності справи та обсяг наданих послуг, місцевий господарський суд зазначив, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 15440,10 грн є співмірними з предметом позову, змістом та обсягом наданих послуг, у зв`язку з чим задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Не погоджуючись з рішенням суд першої інстанції, ФОП Кацан В.М. звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.05.2020 по даній справі скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апелянт зазначає, що при ухваленні рішення від 28.05.2020 Господарський суд Миколаївської області не дослідив наявні в матеріалах справи документи, неправильно визначився із характером спірних правовідносин, не застосував закон, який підлягає застосуванню, у зв`язку з чим прийняв помилкове рішення, яке підлягає скасуванню.

Заявник апеляційної скарги вважає, що акти виконаних робіт не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, апелянт вказує, що в матеріалах справи наявна додаткова угода від 15.08.2016 «Про спільний обробіток землі» (угода про спільну діяльність), сторонами якої є відповідач та інша юридична особа військова частина, у зв`язку з чим акт виконаних робіт від 25.10.2019 повинен бути підписаний усіма сторонами письмової угоди, однак акт підписаний лише відповідачем і тому є недійсним.

Також апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення правової допомоги, оскільки вказані витрати є неспівмірними із ціною позову.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.07.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Кацана В.М. на рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.05.2020 по справі №915/1734/19, вирішено розглянути апеляційну скаргу ФОП Кацана В.М. на рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.05.2020 по справі №915/1734/19 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Позивач зазначив, що відповідач усно звернувся до ТОВ «Довіра» з проханням надати послуги з обробки землі.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем були оформлені та підписані чотири акти виконаних робіт за №2, відповідно до яких позивач виступив виконавцем, а відповідач замовником по виконанню відповідних об`ємів робіт (механізовані роботи) на загальну суму 208812,00 грн.

Так, сторонами по справі складено наступні акти:

1) акт виконаних робіт № 2 від 27.09.2018: дискування 15 га (4500 грн), солярка ДП 220 л (6512 грн), всього на суму 11012,00 грн;

2) акт виконаних робіт № 2 від 10.10.2018: насіння ячменю 3100 кг (23250 грн), добрива 1050 кг (14700 грн), робота посів15 га (3750 грн), ДП солярка 95 л (2812 грн), всього на суму 44512,00 грн;

3) акт виконаних робіт № 2 від 25.10.2018: робота культивація 12 га (4200 грн), ДП солярка 102 л (3020 грн), всього на суму 7220,00 грн;

4) акт виконаних робіт № 2 від 25.10.2018: оранка полігона 112 га (54900 грн), солярка 3080 л (91168 грн), всього на суму 146068 грн.

Вказані акти підписані відповідачем без зауважень та заперечень.

У зв`язку з несплатою відповідачем коштів за надані послуги, позивач звернувся до останнього з вимогою №5/19 від 28.03.2019 про виконання зобов`язання, в якій ТОВ «Довіра» просило виконати зобов`язання та оплатити надані послуги з обробки землі, перерахувавши кошти в сумі 208 812,00 грн.

У відповідь на вимогу, ФОП Кацан В.М. в листі від 22.04.2019 зазначив, що у позивача наявна заборгованість перед відповідачем у розмірі 220000 грн. і запропонував укласти акт звірки.

В подальшому позивач звернувся до відповідача з претензією (досудовою вимогою) №5/19 від 07.05.2019, в якій повторно просив відповідача виконати взяті на себе зобов`язання та перерахувати грові кошти у розмірі 208812,00 грн. на рахунок ТОВ «Довіра».

У відповіді на претензію від 22.05.2019 відповідач зазначив про наявність договору про спільну діяльність між сторонами та заборгованості у позивача. Крім того, відповідач навів розрахунок заборгованості ТОВ «Довіри».

Крім того, 05.06.2019 (вих.№131) адвокат ТОВ «Довіра» звернувся з листом до відповідача, в якому зазначив, що позивач виконав свої зобов`язання перед відповідачем в повному обсязі, надав обумовлені сторонами послуги та матеріали, що підтверджується актами виконаних робіт №1 від 27.09.2018, №2 від 10.10.2018, №3 від 25.10.2018 та №4 від 25.10.2018, на яких міститься підпис та печатка ФОП Кацан В.М. Також представник позивача повідомив, що жодних договорів між ТОВ «Довіра» та ФОП Кацан В.М., в тому числі й договір про спільну діяльність, укладено не було.

У відповіді на лист адвоката ТОВ «Довіра» відповідач зазначив про неправильність тверджень представника та повторно повідомив про наявність заборгованості у позивача у розмірі 220000 грн.

З матеріалів справи також вбачається наявність оформленої та підписаної розписки від 08.11.2018 про те, що Бугель М.М. отримав 58513,00 грн від ОСОБА_1 за солярку згідно актів виконаних робіт.

Неоплата відповідачем коштів за надані послуги стала підставою для звернення ТОВ «Довіра» до Господарського суду Миколаївської області з відповідними позовними вимогами.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Судова колегія зазначає, що враховуючи наявні матеріали справи, між ТОВ Довіра (позивач) та ФОП Кацаном В.М. (відповідач) укладено договір про надання послуг у спрощений спосіб.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, положення ст. 901-907 Цивільного кодексу України підлягають застосуванню до відносин, предметом яких є послуги, як вони визначаються в ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України: споживання в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, при умові надання послуги особисто виконавцем, якщо інше не визначено договором.

Як зазначалося раніше позивачем надано відповідачу послуги з обробітку землі та складено відповідні акти на підтвердження наданих послуг:

1) Акт виконаних робіт № 2 від 27.09.2018: дискування 15 га (4500 грн), солярка ДП 220 л (6512 грн), всього на суму 11012,00 грн;

2) Акт виконаних робіт № 2 від 10.10.2018: насіння ячменю 3100 кг (23250 грн), добрива 1050 кг (14700 грн), робота посів15 га (3750 грн), ДП солярка 95 л (2812 грн), всього на суму 44512,00 грн;

3) Акт виконаних робіт № 2 від 25.10.2018: робота культивація 12 га (4200 грн), ДП солярка 102 л (3020 грн), всього на суму 7220,00 грн;

4) Акт виконаних робіт № 2 від 25.10.2018: оранка полігона 112 га (54900 грн), солярка 3080 л (91168 грн), всього на суму 146068 грн.

Вказані акти оформлені та підписані сторонами, мають печатки обох сторін без зауважень та без заперечень. Обидві сторони в п. 2 актів зазначили, що визнали роботи виконаними у повному обсязі, якісно та в обумовлені строки, а також в п. 3 актів дійшли згоди про проведення розрахунків за даними актами.

Судовою колегією не приймаються до уваги доводи апелянта в частині недійсності вказаних актів, у зв`язку з їх непідписанням, оскільки вказане не відповідає дійсним обставинам справи.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно того, що акти виконаних робіт відповідають вимогам ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, зокрема містять назву документа, дату складання, назви підприємств, від імені яких складено документ, кожен акт містить зміст та обсяг господарських операцій, одиницю виміру, а також в них зазначені особа, яка надала послугу (виконала роботу), а також особа, яка прийняла послугу (роботи), містить їх підписи, які скріплені печатками.

З огляду на вищевикладене, враховуючи наявні матеріали справи, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду вважає вірним висновок місцевого господарського суду в частині того, що позивач шляхом надання відповідних доказів довів неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за усною угодою, оскільки підприємець послуги у вигляді здійснених позивачем механізованих робіт прийняв, а розрахунки за Актами виконаних робіт № 2 на загальну суму 150299,00 грн (з урахуванням повернутої відповідачем суми у розмірі 58513,00 грн) не здійснив.

Посилання апелянта на договір про спільний обробіток землі судовою колегією не приймаються, оскільки вказана додаткова угода не регулює відносини між позивачем та відповідачем. Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 1131 Цивільного кодексу України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі, а відповідачем не надано суду належних доказів щодо укладання такого договору між сторонами.

З огляду на вищевикладене, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду про задоволення позовних вимог про стягнення 150299,00 грн.

Стосовно доводів апелянта в частині необгрунтованості задоволення вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, судова колегія зазначає наступне.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частина 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

При цьому ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Водночас за приписами ч. 2 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Отже, за приписами Господарського процесуального кодексу України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якими відповідно до приписів ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Частини 1 та 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України встановлюють, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. (ч. 1 ст. 76 ГПК України)

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, до закінчення судових дебатів у даній справі позивачем подано до суду докази витрат на професійну правничу допомогу.

Так, до попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат б/н від 10.07.2019 (вх. № 11815/19) позивачем додано:

- розрахунок вартості послуг №1 по Договору про надання правничої (правової) допомоги № 6/19 від 28 березня 2019 року на суму 4590,30 грн та Акт № 1 від 10.06.2019 приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої (правової) допомоги № 6/19 від 28 березня 2019 року на суму 4590,30 грн;

- розрахунок вартості послуг № 2 по Договору про надання правничої (правової) допомоги № 6/19 від 28 березня 2019 року на суму 4173,00 грн та Акт № 2 від 26.06.2019 приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої (правової) допомоги № 6/19 від 28 березня 2019 року на суму 4173,00 грн;

- платіжне доручення № 135 п від 10.07.2019 на суму 8763,30 грн;

- Ордер серія ВЕ № 1000886 від 10.07.2019;

- Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія МК № 001429 від 31.08.2018;

- посвідчення адвоката України № 001429 від 31.08.2018;

Також, до розрахунку суми понесених судових витрат б/н від 15.05.2019 (вх. № 6012/20) позивачем додано:

- розрахунок вартості послуг №3 по Договору про надання правничої (правової) допомоги № 6/19 від 28 березня 2019 року на суму 4173,00 грн та Акт № 3 від 17.03.2020 приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої (правової) допомоги № 6/19 від 28 березня 2019 року на суму 6676,80 грн;

- рахунок № 3 від 17.03.2020 на суму 6676,80 грн.

Крім того, до супровідного листа б/н від 25.05.2020 (вх. № 6400/20) позивачем додано: Договір про надання правничої (правової) допомоги № 6/19 від 28.03.2019, укладений між адвокатом Губською Юлією Олександрівною, що діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії МК № 001429, виданого на підставі рішення РА Миколаївської області № 331 від 03.08.2018 року та Товариством з обмеженою відповідальністю Довіра, в особі директора Бугеля М.М., який діє на підставі Статуту.

З огляду на наявні в матеріалах справи документи, подані позивачем на підтвердження витрат на правову допомогу, враховуючи дати їх подання, колегією суддів не приймаються до уваги доводи апелянта в частині того, що ФОП Кацан В.М. дізнався про розмір витрат на правову допомогу лише під час ухвалення рішення суду першої інстанції.

Судова колегія не приймає посилання апелянта на неспівмірність витрат на правову допомогу, оскільки доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, відповідачем не надано.

Крім того, не приймаються до уваги доводи апелянта стосовно відсутності стадії судових дебат у зв`язку з карантином, оскільки вказана стадія відбулась 28.05.2020, що вбачається з протоколу судового засідання.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення вимог ТОВ «Довіра» про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмрі 15440,10 грн.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Кацана Володимира Михайловича на рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.05.2020 по справі №915/1734/19 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.05.2020 по справі №915/1734/19 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кацана Володимира Михайловича на рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.05.2020 по справі №915/1734/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.05.2020 по справі №915/1734/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош