Рішення

від 05.06.2020 по справі 920/1222/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.06.2020 Справа № 920/1222/19 Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/1222/19 в порядку загального позовного провадження

за позовом: заступника прокурора Сумської області (40030, м. Суми, вул.. Г.Кондратьєва, 33, код 03527891)

до відповідачів: 1) Сумської міської ради (40000, м. Суми, пл.. Незалежності, 2, код 23823253);

2) фізичної особи-підприємця Ярош Олександра Миколайовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди землі,

представники учасників справи:

прокурор - Тихонова О.М. (посвідчення № 056055 від 07.04.2020);

першого відповідача - Парфененко М.С. (довіреність б/н від 27.12.2019);

другого відповідача - адвокат Мазнєва С.Г. (ордер № 1003119 від 30.12.2019)

ВСТАНОВИВ:

Прокурор подав позовну заяву до відповідачів, в якій просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Сумської міської ради від 19.06.2019 № 5243-МР "Про надання в оренду земельної ділянки фізичній особі-підприємцю Ярошу Олександру Миколайовичу за адресою: АДРЕСА_2 "; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 09.07.2019, укладений між Сумською міською радою та фізичною особою-підприємцем Ярошем Олександром Миколайовичем та стягнути з відповідача судовий збір.

Ухвалою суду від 16.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 14.01.2020.

08.01.2020 до суду надійшов відзив представника другого відповідача, в якому просить суд у позові відмовити за безпідставністю та відсутністю порушеного права на захист якого звернувся позивач, оскільки прокурором необґрунтовано пропорційність втручання у права другого відповідача на користування на умовах оренди за спірним договором земельною ділянкою, так як задоволення позову не призведе до поновлення прав територіальної громади через те, що такі права не порушені, а отже не потребують судового захисту.

14.01.2020 прокурор подав до суду відповідь на відзив другого відповідача, в якій зазначив, що доводи, наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву вважає необґрунтованими і наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки обраний другим відповідачем спосіб набуття права користування земельною ділянкою комунальної власності значної площі не відповідає закону, інтересам держави та територіальної громади м. Суми, так як спрямований на обхід конкурсної процедури отримання таких земель, що може призвести до недоотримання місцевим бюджетом значних сум коштів.

04.02.2020 представник першого відповідача подав до суду заперечення № 84/20юр від 03.02.2020, в яких зазначив, що оскаржувані рішення Сумської міської ради від 19.06.2019 № 5243-МР "Про надання в оренду земельної ділянки фізичній особі-підприємцю Ярошу Олександру Миколайовичу" і договір оренди земельної ділянки від 09.07.2019 вважає законними, отже відсутні підстави для задоволення позову. Крім того зазначив, що відсутні підстави для звернення прокурора до суду з цим позовом, оскільки прокурор у позовній заяві належно не обґрунтував порушення інтересів держави прийняттям оспорюваного рішення Сумської міської ради та оспорюваного договору оренди земельної ділянки.

30.01.2020 до суду надійшла відповідь № 05/2-18вих-20 від 28.01.2020 заступника прокурора на відзив першого відповідача, в якій зазначив, що доводи наведені у відзиві на позовну заяву, є необґрунтованими, а отже наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою суду від 04.02.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 20.02.2020.

Ухвалою суду від 20.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.03.2020.

Однак, 17.03.2020 розгляд справи не відбувся, оскільки суддя Яковенко В.В. знаходився на лікарняному, що унеможливлювало розгляд справи, однак не було підставою для проведення повторного автоматизованого розподілу справи.

Ухвалою суду від 23.03.2020 призначено справу до судового розгляду по суті на 07.04.2020.

Ухвалою суду від 07.04.2020 відкладено розгляд справи по суті на 12.05.2020.

Ухвалою суду від 12.05.2020 відкладено розгляд справи на 04.06.2020.

У судовому засіданні 04.06.2020 оголошено перерву до 05.06.2020.

Згідно зі статтею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом у межах наданих йому повноважень створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 3 ст. 53 ГПК України закріплено право прокурора у визначених законом випадках звертатися до суду з позовною заявою, а також подавати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.ч. 4, 5 ст. 53 ГПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з висновком Конституційного Суду України, наведеного у рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99, поняття інтереси держави є оціночним; в кожному конкретному випадку прокурор, який звертається до суду із заявою, повинен обґрунтувати в суді наявність підстав для представництва інтересів держави (в тому числі публічних інтересів територіальної громади), але виключного переліку обставин, які можуть використовуватися, закон не передбачає.

Необхідність захисту інтересів держави у даній справі прокурор обґрунтовує прийняттям органом місцевого самоврядування (Сумською міською радою) незаконного, на його думку, рішення щодо розпорядження землею, яка є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави відповідно до 14 Конституції України, ст. 1 Земельного кодексу України, ст. 2 Закону України Про охорону земель .

При цьому, як вбачається з позову, прокурор діє як самостійний позивач і не здійснює представництво інтересів держави в особі будь-якого з державних органів, що виконують функції контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель, тощо (зокрема, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру). Так, прокурор зазначає, що центральний орган виконавчої влади, уповноважений здійснювати державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності - Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), не наділений повноваженнями звертатися до суду з позовом про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування щодо розпорядження землями комунальної власності, а волевиявлення органів місцевого самоврядування (Сумської міської ради) при виконанні своїх функцій, зокрема, щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, не відповідає чинному законодавству. Отже, самостійне звернення прокурора з даним позовом спрямовано виключно на захист та відновлення порушених інтересів держави.

У даній справі розглядається спір щодо дотримання вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю органами місцевого самоврядування та фізичною особою-підприємцем. Суд вважає, що відповідність волевиявлення органів місцевого самоврядування при виконанні своїх функцій, у тому числі щодо розпорядження земельними ділянками, чинному законодавству, інтересам територіальної громади і держави має бути перевірено під час розгляду даної справи. При цьому питання ефективності розпорядження земельними ресурсами в інтересах територіальної громади, як і питання раціонального використання такого ресурсу для забезпечення соціального розвитку місцевої громади Сумською міською радою, має особливе значення. Волевиявлення органів місцевого самоврядування при виконанні своїх функцій, у тому числі щодо розпорядження земельними ділянками, повинно відповідати чинному законодавству.

Виходячи з таких критеріїв, у разі, якщо орган місцевого самоврядування приймає рішення всупереч закону та всупереч інтересам мешканців міста та Українського народу, саме прокурор має право діяти на захист порушених державних інтересів шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку відповідний орган - Сумська міська рада набуває статусу відповідача.

Наявність представницького органу у територіальної громади не може позбавляти прокурора права, передбаченого ст. 23 Закону України Про прокуратуру , захищати порушені інтереси держави.

З урахуванням викладеного суд вважає звернення прокурора до господарського суду з даним позовом до Сумської міської ради та ФОП Яроша О.М. є правомірним та таким, що направлений виключно на захист охоронюваних законом інтересів держави.

26.05.2016 фізична особа-підприємець Ярош О.М. звернувся з заявою до Сумської міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1006 га по АДРЕСА_2 у м . Суми у зв`язку з розміщенням на ній нежитлового приміщення (магазину), що перебуває у його приватній власності.

Рішенням Сумської міської ради № 1365-МР від 02.11.2016 підприємцю Ярошу О.М. без проведення земельних торгшів надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

19.02.2016 між ОСОБА_1 та Ярошом О .М . укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення (магазин), за умовами Ярош О.М. придбав у приватну власність нежиле приміщення (магазин з прибудовою), загальною площею 436,4 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , та знаходяться на земельній ділянці, загальною площею 0,1006 га, кадастровий номер 5910136600:11:006:0015.

06.03.2018 підприємець звернувся до Сумської міської ради із заявою про внесення змін до рішення від 02.11.2016 № 1365-МР шляхом розширення площі земельної ділянки для відведення з 0,1006 га на 0,2000 га.

Рішенням СМР від 19.12.2018 № 4348-МР внесено зміни до попереднього рішення та збільшено до 0,2000 га розмір ділянки, яка планувалась до передачі в користування.

Після розроблення на замовлення ФОП Яроша О.М. проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, рішенням Сумської міської ради від 19.06.2019 № 5243-МР його затверджено, а новостворену ділянку з кадастровим номером 5910136600:11:006:0019 площею 0,2000 га надано в користування з подальшим укладенням щодо неї договору оренди землі від 09.07.2019.

Тобто, вказаним рішенням ФОП Ярошу О.М. передано земельну ділянку на 0,0994 га більшу, ніж перебувала у користуванні у попереднього власника нерухомості та яка не була зайнята об`єктами нерухомості.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЦК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам (ч. 1 ст. 93 ЗК України).

За змістом ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ч. 2 ст. 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За договором оренди земельної ділянки від 02.04.2007 підприємець ОСОБА_1 орендував до 2011 року у Сумської міської ради ділянку розміром 0,1006 га з кадастровим номером 5910136600:11:006:0015 за адресою: АДРЕСА_2 .

Таким чином, на підставі договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 19.02.2016 Ярош О.М. придбав магазин, площею 436,4 кв. м, розташований на земельній ділянці площею 0,1006 га, кадастровий номер 5910136600:11:006:0015 і саме в цьому розмірі останній мав законне право на користування земельною ділянкою за вказаним кадастровим номером.

Проте відповідно до оскаржуваного рішення Сумської міської ради 19.06.2019 № 5243-МР й оспореного договору оренди земельної ділянки від 09.07.2019 Ярошу О.М. передано земельну ділянку більшою площею - 0,2000 га та з іншим кадастровим номером 5910136600:11:006:0019.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що земельна ділянка площею 0,2000 га передана у користування Ярошу О.М. з порушенням положень земельного законодавства, оскільки така передача повинна була здійснюватися за результатами проведення земельних торгів. Тому рішення від 19.06.2019 № 5243-МР Сумської міської ради є незаконним та підлягає скасуванню.

Оспорений договір оренди земельної ділянки від 09.07.2019 укладено між Сумською міською радою та Ярошом О.М. з порушенням вимог ч. 1 ст. 134 ЗК України, а саме порушено процедуру щодо передачі прав на користування земельною ділянкою на конкурентних засадах, тому цей правочин суперечить інтересам держави та суспільства. Отже відповідно до ст. 203 ЦК України він є недійсним.

Згідно з ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст. 86 ГПК України).

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України позивачу за рахунок відповідачів підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Сумської міської ради від 19.06.2019 № 5243-МР Про надання в оренду земельної ділянки фізичній особі-підприємцю Ярошу Олександру Миколайовичу за адресою: АДРЕСА_2 .

3. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 09.07.2019, укладений між Сумською міською радою та фізичною особою-підприємцем Ярошем Олександром Миколайовичем.

4. Стягнути з Сумської міської ради (40000, м. Суми, пл.. Незалежності, 2, код 23823253) на користь прокуратури Сумської області (40030, м. Суми, вул.. Г.Кондратьєва, 33, код 03527891, р/р 35214005002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) 1921 грн. 00 коп. судового збору.

5. Стягнути з фізичної особи-підприємця Ярош Олександра Миколайовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь прокуратури Сумської області (40030, м. Суми, вул.. Г.Кондратьєва, 33, код 03527891, р/р 35214005002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) 1921 грн. 00 коп. судового збору.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 09.06.2020.

Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суддя В.В. Яковенко