Рішення

від 02.06.2020 по справі 922/540/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2020 р. Справа № 922/540/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Джерелій В.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металенерготрейд", м. Харків до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування", смт. Донець, Балаклійський р.-н, Харківська обл. про стягнення 789337, 36 грн. за участю представників сторін:

позивача - Тамазликар Л.Й. (довіреність б/н від 11.03.2020)

відповідача - Грищенко А.А. (довіреність № 2-525д від 17.12.2019)

Лещенко Л.С. (довіреність № 2-530д від 17.12.2019)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Металенерготрейд", м. Харків (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування", смт. Донець, Балаклійський р.-н, Харківська обл. (далі за текстом - відповідач) 789337,36 грн., з яких:

197196,99 грн. - 3% річних;

592140,37 грн. - інфляційних втрат.

Позов обґрунтовано з посиланням на те, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 15/08 від 15.08.2016 позивач 06.03.2017 поставив відповідачу обумовлений договором товар, проте відповідач посилаючись на неякісність товару, відмовився від оформлення документації щодо прийняття товару та сплати за нього грошових коштів. В подальшому, судовими рішенням різних інстанцій у справі № 922/2871/17 було встановлено факт безпідставності доводів відповідача щодо неякісності поставленого товару, факт його поставки позивачем на користь відповідача, та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за нього. З посиланням на зазначені обставини, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційні за прострочення оплати товару, який було поставлено відповідачу 06.03.2017.

Ухвалою господарського суду Харківської від 25.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 23.03.2020.

Протокольними ухвалами від 23.03.2020 та від 06.04.2020 підготовче судове засідання відкладалось.

В процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. № 5989 від 06.03.2020), в якому вважає що заявлені позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування своїх вимог відповідач зокрема зазначає, що 06.03.2017 позивач поставив відповідачу неякісний товар, з приводу чого відповідальною комісією підприємства було прийнято рішення про неприйняття поставленого товару, про що складено відповідний акт № 136 від 17.03.2017; що рішеннями судів у справі № 922/2871/17 не встановлено факт поставки товару саме 06.03.2017; що згідно з п. 5.3. договору поставки № 15/08 від 15.08.2016, датою поставки є дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, і право власності на товар переходить від позивача до відповідача саме з дати підписання таких документів, в даному ж випадку акт приймання-передачі товару було підписано між сторонами 02.12.2019 що в свою чергу виключає можливість прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати починаючи з 06.03.2017, як на цьому наполягає позивач.

Позивач надав суду відповідь на відзив (вх. № 6521 від 12.03.2020) в якому спростовує доводи, викладені відповідачем у відзиві на позов, та наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зокрема позивач зазначає, що в силу положень ст. 664 ЦК України відповідач отримав від позивача поставлений товар 06.03.2017, коли позивачем було здійснено його безпосередню відгрузку за передбаченою умовами договору № 15/08 від 15.08.2016 адресою поставки, яка при цьому є територією підприємства відповідача; що судовими рішеннями у справі № 922/2871/17 було підтверджено факт поставки позивачем товару належної якості; що у постанові ВС від 11.02.2020 по справі № 922/2871/17 встановлено факт повторної поставки товару саме 06.03.2017, і даний факт в силу ст. 75 ГПК України є преюдиційним, та ін.

Відповідач у надав суду заперечення (вх. № 7280 від 23.03.2020) в яких підтримує правову позицію, викладену у відзиві на позовну заяву, та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову. В даних запереченнях відповідач наполягає на тому, що товар не був поставлений позивачем 06.03.2017, оскільки відповідальною комісією 17.03.2017 було складено акт № 136 від 17.03.2017 про неприйняття товару, що відповідає п. 7.2. укладеного між сторонами договору № 15/08 від 15.08.2016. Також відповідач зазначає, що підписуючи акт приймання-передачі № 1 від 02.12.2019 та виставляючи до оплати відповідний рахунок позивач визнав факт поставки товару саме 02.12.2019.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.05.2020 закрито підготовче провадження, та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.05.2020.

В процесі розгляду справи по суті, ухвалою господарського суду від 18.05.2020 надано сторонам можливість до наступного судового засідання у справі надати суду письмові пояснення (з посиланням на відповідні докази) стосовно того, де та в кого зберігався поставлений товар з 06.03.2017 по 02.12.2019 та на якій правовій підставі; чи використовувався підприємством відповідача товар в цей проміжок часу.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 18.05.2020 розгляд справи відкладено на 02.06.2020.

Позивач надав суду додаткові пояснення (вх.. № 11527 від 22.05.2020) в яких висловлює власну позицію стосовно вказаного в ухвалі питання, та зокрема зазначає, що факт поставки товару відповідачу 06.03.2017 підтверджується наданими ним доказами; що в порядку визначеному ст. 689 ЦК України відповідач отримавши товар не вимагав ні його заміни, ні відмовлявся від договору купівлі-продажу, що на думку позивача, також свідчить про прийняття відповідачем товару 06.03.2017; що факт поставки товару також підтверджується судовими рішеннями у справі № 922/2871/17.

Відповідач також надав суду письмові пояснення (вх.. № 12323 від 02.06.2020) в яких також висловлює власну позицію стосовно вказаного в ухвалі питання, та зокрема зазначає, що товар не може вважатися поставленим 06.03.2017, оскільки відповідальною комісією було складено акт № 136 від 17.03.2017 про неприйняття товару, а в подальшому відповідач неодноразово звертався до позивача з листами в яких вимагав вивезти товар з території підприємства відповідача; що договір поставки є розірваним 02.08.2017 в зв`язку з порушенням позивачем його умов; що поставлений товар відповідачем ніколи не використовувався за цільовим призначенням та весь час знаходився на території структурного підрозділу підприємства відповідача.

На судове засідання 02.06.2020 прибули представники позивач та відповідача.

Представник позивача підтримує позицію, викладену в позовній заяві, просить суд її задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечують, просять суд в його задоволенні відмовити.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, 15.08.2016 року між позивачем, як постачальником та відповідачем, як покупцем укладено договір поставки № 15/08.

Відповідно до умов п. 1.1 вказаного договору сторони погодили, що Постачальник зобов`язується поставити товар, зазначений у специфікації, що додається до договору і є його невід`ємною частиною, а Покупець прийняти та оплатити такий товар.

15.08.2016 сторонами було складено та підписано специфікацію № 1.

Зазначеною специфікацією сторони погодили, що поставці підлягають два молоти кувальні пневматичні моделі МК 4136.01 та МК 4140.01.

Відповідно до п. 3 Специфікації № 1 строк поставки товару: згідно наданих рознарядок, після отримання письмової заявки у термін від 60 до 90 робочих днів.

Згідно з п. 8 Специфікації рік виготовлення Товару: 2016 р.

Також, у специфікації сторони визначили умови та місце поставки - ГПУ Шебелинкагазвидобування Харківська область, Балаклійський район, смт. Донець, вул. Стадіонна, 9, строк поставки - згідно рознарядок протягом від 60-90 днів, умови та строки оплати - протягом 30 днів з дати постачання, транспортні витрати, гарантію - 12 місяців та ін.

Відповідно до п. 1.3 Договору Постачальник гарантує, що Товар, який є предметом договору є новим і не був у використанні.

Згідно з п. 2.1 Договору Постачальник повинен поставити Покупцю Товар, передбачений цим Договором, якість якого відповідає сертифікатам якості або паспортом виробника, Держстандартам, технічним або іншим умовам, які пред`являються до Товару даного виду та підтверджується відповідними документами. Постачальник гарантує якість і надійність товару, що постачається, протягом гарантійного строку. Гарантійний строк визначається у специфікації.

Згідно з п. 5.3. Договору, датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками Сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної.

Відповідно до п. 5.6. Договору Постачальник надає на адресу Покупця наступні документи:

товаросупровідні документи (товарно-транспортна накладна);

сертифікат якості та/або паспорт виробника (на вибір Покупця);

відвантажувальна специфікація (акт завантаження) або пакувальний лист (за вимогою Покупця);

сертифікат походження (за вимогою Покупця);

сертифікат відповідності (за вимогою Покупця);

інвойс (для нерезидента);

інші документи, на вимогу Покупця, у разі проведення митного оформлення товару Покупцем.

Згідно з п. 6.3. договору Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку Товару у строки, встановлені цим Договором та специфікацією. Забезпечити поставку Товару, якість якого відповідає умовам, установленим розділом 11 цього Договору.

13.09.2016 року Постачальнику була направлена рознарядка №1 про постачання в термін до 30.10.2016 року наступного Товару: Молот кувальний пневматичний мод. МК 4136.01 в кількості 1 шт. та Молот ковочний пневматичний мод. МК 4140.01 в кількості 1 шт.

Як свідчить рішення господарського суду Харківської області від 09.09.2019 по справі № 922/2781/19, 15.09.2016 року Позивач здійснив Відповідачу поставку Молоту кувального пневматичного моделі МК 4140.01.

Відповідно до акту технічного огляду від 16.09.2016 року, молот пневматичний мод. МК 4140.01 було прийнято на територію підприємства.

Наказом в.о. директора філії ГПУ Шебелинкагазвидобування ПАТ "Укргазвидобування Вахріва А.П. від 15.09.2016 року № 1385 створена робоча група місії для отримання товару від ТОВ Металенерготрейд по договору поставки № 15/08 від 15.08.2016 р.

16.09.2016 року комісією складений Акт № 506, згідно з яким при прийнятті молоту кувального пневматичного мод. МК 4140.01 виявлені наступні недоліки: при внішньому огляді молота виникли сумніви відносно того, що зазначене обладнання не було раніше у використанні. В зв`язку з цим комісією прийнято рішення залишити молот на відповідальне зберігання для проведення технічного огляду з залученням представника постачальника.

16.09.2016 року був проведений технічний огляд молоту кувального невматичного мод. МК 4140.01 та складений відповідний Акт. За результатами огляду виявлено його недоліки.

Листом № 11-03-10794-3 від 05.10.2016 р. було викликано відповідальну особу ТОВ Металенерготрейд та представника заводу-виробника для участі в прийомці та підписання відповідного акту.

Покупець направив Постачальнику претензію за вих. № 11-03-11758-3 від 01.11.2016 р. стосовно якості молота кувального пневматичного моделі 4140.01, заводський номер 2240, такого який був у користуванні.

11.11.2016 року між Покупцем та Постачальником було складено акт повернення товару молота кувального пневматичного моделі 4140.01. Вказаний молот було вивезено представниками позивача з території підприємства відповідача.

Як зазначає Позивач, після перевірки зауважень Відповідача, вони не знайшли свого підтвердження.

30.01.2017 року Постачальник направив на адресу Покупця документи, якими підтверджується походження товару, якість товару його технічні характеристики, керівництво по експлуатації.

В подальшому, як стверджує позивач в процесі розгляду даної справи, 06.03.2017 він вдруге поставив відповідачу молот кувальний пневматичний моделі 4140.01. заводський номер 2240, 2016 року виготовлення.

На підтвердження зазначених обставин позивач надав суду:

- талон замовника серія 12ААВ № 512284 від 04.03.2017, відповідно до якого Постачальник замовив послуг автокрану;

- акт про надання послуг автокрану від 04.03.2017;

- договір замовленням з ТОВ ДДЗ Старт-Плюс № 03/03/17-1 від 03.03.2017 на транспортне експедитування вантажу;

- договір замовленням з ТОВ ДДЗ Старт-Плюс № 03/03/17-2 від 03.03.2017 на транспортне експедитування вантажу;

- акт прийняття - здачі виконаних робіт 06032013 від 06.03.2017, відповідно до якого надані транспортні послуги за маршрутом м. Харків - смт. Андріївка;

- рахунок фактуру № 06032013 від 06.03.2017, відповідно до якого підлягають сплаті транспортні послуги за маршрутом м. Харків - смт. Андріївка;

- акт прийняття - здачі виконаних робіт 06032014 від 06.03.2017 року, відповідно до якого надані транспортні послуги за маршрутом м. Харків - смт. Андріївка;

- рахунок фактуру № 06032014 від 06.03.2017 року, відповідно до якого підлягають сплаті транспортні послуги за маршрутом м. Харків - смт. Андріївка;

- платіжне доручення № 78 від 07.03.2017 року на суму 4 800,00 грн.;

- платіжне доручення № 79 від 07.03.2017 року на суму 17 000,00 грн;

- товарно-транспортну накладну № 06/02 від 06.03.2017 року;

- товарно-транспортну накладну № 06/03 від 06.03.2017 року.

Суд констатує, що факт поставки товару також відображено в судових рішенням судів різних інстанцій у справі № 922/2871/19.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, при проведенні приймання молоту кувального пневматичного моделі 4140.01., який поставив позивач, комісією підприємства відповідача, призначеною наказом директора ГПУ Шебелинкагазвидобування № 364 від 06.03.2017 року, були виявлені недоліки вказаного молоту.

В результаті проведеного огляду товару, члени комісії та залучені фахівці прийшли до висновку, що поставлений молот кувальний пневматичний мод. МК 4140.01 заводський № 2240 не відповідає умовам договору № 15/08 від 15.08.2016 р., а саме п. 1.3. договору (товар має бути новим і не бувшим у використанні), про що складений Акт № 115 від 06.03.2017 р.

Згідно з п. 16 Інструкції № П-7 від 25.04.1966 р. Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю комісією прийнято рішення про припинення подальшого приймання ТМЦ та виклику вповноваженого представника постачальника для участі в продовженні приймання продукції і складання двостороннього акту.

Листом № 8-05-2379-3 від 07.03.2017 р. відповідачем викликано вповноваженого представника позивача для участі в прийомні товару та підписання відповідного акту.

17.03.2017 року комісією, для роботи в якій були залучені дефектоскопісти ренгеногаммаграфування II рівня міжнародної кваліфікації, призначеною наказом директора ГПУ Шебелинкагазвидобування № 417 від 16.03.2017 року, за участю представника Постачальника - директора Маслова К.М. здійснено технічний огляд наданого Постачальником товару, а саме молота кувального пневматичного моделі 4140.01. заводський номер 2240, 2016 року виготовлення, за результатами якого були виявлені недоліки товару.

В результаті комісією прийнято рішення про неприйняття поставленого по договору № 15/08 від 15.08.2016 р. молоту кувального пневматичного мод. МК 4140.01 заводський № 2240, про що складено Акт № 136 від 17.03.2017 р.

Листами вих. № 11-03-2913-3 від 21.03.2017 р., вих. № 11-03-3212-3 від 29.03.2017 р.. вих. № 1 1-03-4257-3 від 24.04.2017 р. відповідач звертався до позивача з вимогою вивезти з території підприємства молоту кувальний пневматичний мод. МК 4140.01 заводський № 2240.

Разом з тим, неприйняття відповідачем товару та відмову у сплаті його вартості стали підставами для звернення позивача до Господарського суду Харківської області з позовом в межах справи № 922/2781/19.

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.09.2019 по справі № 922/2871/19 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Металенерготрейд" до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі Газопромислове управління "Шебелинкагазвидобування" задоволено повністю. Зобов`язано Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобувння", в особі газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування" (Харківська область, Балаклійський район, смт. Донець, вул. Стадіонна, 9 код 00153146) прийняти на свій склад молот кувальний моделі 4140.01 заводський номер 2240, 2016 року випуску у кількості 1 (одна) штука та підписати видаткову накладну №____від____2017 року, товарно-транспортну накладну № 06/02 від 06.03.2017 року та товарно-транспортну накладну № 06/03 від 06.03.2017 року. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобувння", в особі газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування" (Харківська область, Балаклійський район, смт. Донець, вул. Стадіонна, 9 код 00153146) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Металенерготрейд" (м. Харків, пр-кт. Московський, 199-Б, офіс 1026-А, 61037, код 32288755) кошти у розмірі 2359125 грн.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 рішення господарського суду Харківської області від 09.09.2019 по справі № 922/2871/19 залишено без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі Газопромислове управління "Шебелинкагазвидобування" залишено без задоволення.

В зазначених рішенні та постанові зокрема вказано, що У всіх актах та претензіях, направлених Покупцем Постачальнику, не було жодним чином зазначене те, що товар має недоліки, які не можна усунути або усунення яких пов`язане з непропорційними витратами, або затратами часу, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення. Також Покупець не вимагав зменшення вартості, безоплатного усунення недоліків чи відшкодування витрат на усунення недоліків з причин того, що дійсні недоліки товару відсутні, бо сам Покупець не може їх класифікувати у відповідності до нормативних документів (ДСТУ, ТУ, стандарти). Суди відзначили, що на підставі ст. 679 ЦК України на Постачальника покладено відповідальність за недоліки товару, якщо Покупець доведе, що вони виникли до передання товару Покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Враховуючі той факт, що усі дії з огляду товару, порушень цілісності шару фарби, відкручування елементів товару, зберігання товару у зимовий період без належних умов, які виключають його псування опадами та низькими температурами, підвищеною вологістю та виявлення нібито недоліків, провадилися виключно представниками Покупця без залучення хоча би компетентних третіх осіб, Постачальник приходить до висновку, що встановлені нібито недоліки товару виникли в результаті неналежного зберігання товару, порушення його цілісності та захисного шару фарби. Факт належної якості товару підтверджується листом заводу-виробника від 17.02.2017 року № 171, згідно якого виробник з посиланням на ДСТУ зазначає, що при прийнятті товару з виробництва ї механічних обробітків поверхні скриті та наявні дефекти були відсутні. Крім того, якість товару та те, що вказаний товар не був у використанні, підтверджена висновком, наданим експертами ТОВ "Магма груп".

З посиланням на вказане, суди зробили висновок, що відповідач на підставі акту, який складено з порушенням норм діючого законодавства, ухиляється від прийняття в натурі Молоту кувального пневматичного моделі 4140.01. заводський номер 2240, 2016 року виготовлення, чим порушує умови договору та приписи діючого законодавства.

Саме з посиланням на зазначені обставини суди дійшли висновку про зобов`язання відповідача прийняти на свій склад молот кувальний моделі 4140.01 заводський номер 2240, 2016 року випуску у кількості 1 (одна) штука та підписати видаткову накладну №____від____2017 року, товарно-транспортну накладну № 06/02 від 06.03.2017 року та товарно-транспортну накладну № 06/03 від 06.03.2017 року, а також стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти за цей молот в сумі 2359125 грн.

В подальшому, постановою Верховного Суду від 11.02.2020 по справі № 922/2871/19 Касаційну скаргу акціонерного товариства Укргазвидобування в особі газопромислового управління Шебелинкагазвидобування задоволено частково. Рішення господарського суду Харківської області від 09.09.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 зі справи № 922/2871/17 скасовано в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Акціонерного товариства Укргазвидобування в особі газопромислового управління Шебелинкагазвидобування прийняти на свій склад молот кувальний моделі 4140.01, заводський номер 2240, 2016 року випуску, в кількості 1 (одна) штука та підписати видаткову накладну №____від____2017 року, товарно-транспортну накладну № 06/02 від 06.03.2017 і товарно-транспортну накладну № 06/03 від 06.03.2017; Провадження у справі № 922/2871/17 в цій частині закрито. В іншій частині позовних вимог рішення господарського суду Харківської області від 09.09.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 зі справи № 922/2871/17 залишено без змін.

В даній постанові Верховний Суд підтвердив правомірність висновків, які викладені в рішенні та постанові судів першої та апеляційної інстанцій стосовно неправомірної відмови покупця від прийняття товару поставленого продавцем на виконання умов Договору доставки.

При цьому, скасовуючи рішення та постанову в частині зобов`язання підписати видаткову і товарно-транспортні накладні за відповідним договором поставки Верховний суд вказав, що така вимога не має характеру позовної оскільки не захищає порушене право, а є пов`язаною зі встановленням наявності чи відсутності фактів передачі однією стороною та прийняття іншою стороною предмета поставки. Такі документи є лише доказами виконання сторонами обов`язків за договором, на підставі яких встановлюються або спростовуються певні юридичні факти.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, до винесення Верховним Судом Постанови від 11.02.2020, та на виконання умов договору № 15/08 від 15.08.2016, Рішення господарського суду Харківської області від 09.09.2019 та Постанови Східного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 зі справи № 922/2871/17 позивачем та відповідачем складено та підписано Акт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей № 1 від 09.12.2019, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Металенерготрейд" передало а Акціонерне товариство Укргазвидобування в особі газопромислового управління Шебелинкагазвидобування прийняло товарно-матеріальні цінності, а саме, Молот кувальний моделі МК 4140.01, в кількості 1 (одна) штука на загальну суму 2359125 грн. (в т.ч. ПДВ).

09.12.2019 позивач виставив відповідачу до сплати Рахунок № 68 від 02.12.2019 на оплату Молоту кувального пневматичного мод. МК 4140.01 в кількості 1 шт. на суму 2359125,00 гривень.

12.12.2019 року відповідачем був отриманий лист позивача вих. 05/12-01 від 05.12.2019 щодо зміни розрахункових реквізитів.

На виконання п. 6.3.3. Договору відповідач склав та здійснив реєстрацію податкової накладної на суму 2359125 грн. в Єдиному реєстрі податкових накладних 28.12.2019.

Платіжним дорученням № 249860 від 20.01.2020 відповідач перерахував на корить позивача грошові кошти в сумі 2359125,00 грн. з призначенням платежу Оплата за технологічне обладнання згідно договору № 15/08 від 15.08.2016 р., акт № 1 від 02.12.2019 р.

Таким чином, станом на час винесення Верховним Судом постанови від 11.02.2020 по справі № 922/2871/17, між сторонами вже було підписано акт приймання передачі № 1 від 09.12.2019 згідно з яким відповідач прийняв товар від позивача, а також здійснено оплату його вартості.

Позивач при зверненні до суду з позовом по даній справі зазначає, що в силу положень ст. 664 ЦК України, та з урахуванням висновків, викладених в рішенні та постановах судів різних інстанцій по справі № 922/2871/17, позивач виконав свої зобов`язання з поставки товару 06.03.2017, коли цей товар був фактично відвантажений в узгодженому сторонами місці поставки - ГПУ Шебелинкагазвидобування Харківська область, Балаклійський район, смт. Донець, вул. Стадіонна, 9. Позивач вважає, що оскільки вказаними судовими рішеннями встановлено незаконність дій відповідача щодо неприйняття товару, то такий товар мав бути оплачений відповідачем безпосередньо після його фактичного отримання.

З посиланням на зазначені обставини, та на прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань з оплати за період з 07.04.2017 по 12.01.2020, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу 197196,99 грн. 3% річних та 592140,37 грн. інфляційних.

Обставини щодо стягнення зазначених нарахувань стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 664 ЦК України передбачено, що Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

В силу приписів ст. ст. 691, 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Разом з тим, можливість нарахування кредитором інфляційних та річних безпосередньо пов`язано з фактом прострочення боржником виконання грошового зобов`язання.

В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України, також передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали даної справи свідчать про те, що позивач дійсно здійснив відвантаження відповідачу обумовленого договором молоту кувального пневматичного моделі 4140.01. заводський номер 2240, 2016 року виготовлення, 06.03.2017.

Про зазначені обставини зокрема свідчать надані позивачем в процесі розгляду даної справи документи (талон замовника серія 12ААВ № 512284 від 04.03.2017, відповідно до якого Постачальник замовив послуг автокрану; акт про надання послуг автокрану від 04.03.2017; договір замовленням з ТОВ ДДЗ Старт-Плюс № 03/03/17-1 від 03.03.2017 на транспортне експедитування вантажу; договір замовленням з ТОВ ДДЗ Старт-Плюс № 03/03/17-2 від 03.03.2017 на транспортне експедитування вантажу; акт прийняття - здачі виконаних робіт 06032013 від 06.03.2017, відповідно до якого надані транспортні послуги за маршрутом м. Харків - смт. Андріївка; рахунок фактуру № 06032013 від 06.03.2017, відповідно до якого підлягають сплаті транспортні послуги за маршрутом м. Харків - смт. Андріївка; акт прийняття - здачі виконаних робіт 06032014 від 06.03.2017 року, відповідно до якого надані транспортні послуги за маршрутом м. Харків - смт. Андріївка; рахунок фактуру № 06032014 від 06.03.2017 року, відповідно до якого підлягають сплаті транспортні послуги за маршрутом м. Харків - смт. Андріївка; платіжне доручення № 78 від 07.03.2017 року на суму 4 800,00 грн.; платіжне доручення № 79 від 07.03.2017 року на суму 17 000,00 грн; товарно-транспортну накладну № 06/02 від 06.03.2017 року; товарно-транспортну накладну № 06/03 від 06.03.2017 року), висновки, викладені в судових рішеннях судів різних інстанцій в межах справи № 922/2871/17.

Крім того, про зазначені обставини також свідчать конклюдентні дії відповідача щодо створення комісії з приймання, складання відповідних актів щодо виявлених недоліків, тощо.

Однак, згідно з п. 5.3. укладеного між сторонами Договору поставки, датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками Сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної.

Таким чином, фактичне відвантаження товару позивачем за узгодженою адресою, не означає автоматичне його прийняття відповідачем та набуття останнім на нього права власності, оскільки останнє залежить від підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної.

Посилання позивача з цього приводу на положення п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України суд вважає безпідставними, оскільки абз. 2 ч. 1 цієї ж статті передбачено, що договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

В даному випадку саме такий момент виконання (а відповідно і набуття відповідачем права власності на товар) у вигляді підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної і передбачено п. 5.3. укладеного між сторонами Договору.

Матеріали даної справи не містять доказів підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної при відвантаженні товару 06.03.2017, а такий акт за взаємною згодою сторін було підписано лише 02.12.2019.

При цьому, матеріали справи містять докази складання комісією підприємства відповідача акту № 136 від 17.03.2017 про виявлені недоліки поставленого товару, звернення відповідача до позивача з вимогами про вивезення товару з території підприємства відповідача, наявності судового спору між сторонами в межах справи № 922/2871/17 з приводу підписання документів, прийняття товару відповідачем та сплати за нього грошових коштів який фактично закінчився лише з прийняттям Верховним Судом постанови від 11.02.2020 по цій справі.

Суд також враховує, що за наявності акту відповідача № 136 від 17.03.2017 про виявлені недоліки поставленого товару судом в процесі розгляду справи № 922/2871/17 ухвалою від 02.04.2018 було призначено судову комплексну інженерно-технічну та товарознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Товариства з обмеженою відповідальністю "Магма Груп", на розгляд експерта були поставлені питання щодо якісності поставленого товару. Такий висновок, як свідчать матеріали справи, було надано експертами суду в межах справи № 922/2871/17 лише 24.06.2019 (вх. № 3492). Питання щодо правомірності дій відповідача щодо складання акту № 136 від 17.03.2017, неприйняття товару та щодо його оплати було вирішено тільки з набранням законної сили Рішенням господарського суду Харківської області від 09.09.2019 по справі № 922/2871/19, що в свою чергу відбулося з прийняттям Постанови Східного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 про залишення рішення без змін.

Відсутність підписаного акту приймання-передачі товару або видаткової накладної при відвантаженні товару 06.03.2017, наявність не скасованого та не визнаного недійсним акту відповідача № 136 від 17.03.2017 та надання йому відповідної правової оцінки судовим рішенням, яке набрало законної сили лише 20.11.2019 (та було виконано до його перегляду в касаційному порядку), спростовує посилання позивача на те, що відповідач дійсно прострочив виконання грошових зобов`язань за договором.

Крім того, згідно з наданим відповідачем актом від 28.05.2020 встановлено, що у зв`язку неприйняттям поставленого згідно договору № 15/08 від 15.08.2016 молоту кувального пневматичного мод. МК 4140.01 заводський № 2240, про що складено Акт № 136 від 17.03.2017, і відмовою ТОВ Металенерготрейд на неодноразові звернення АТ "Укргазвидобування" вивезти зазначений молот з території підприємства, на час судового розгляду господарським судом Харківської області справи № 922/2871/17, порушеної 30.08.2017 за позовом ТОВ "Металенерготрейд" до АТ "Укргазвидобування", а також проведення судово комплексних інженерно -технічних та товарознавчих експертиз, призначених Ухвалами суду у даній справі від 19.10.2017 та 02.04.2018 молот кувального пневматичного мод. МК 4140.01 заводський № 2240 фактично знаходився на території структурного підрозділу підприємства - експериментального цеху з виготовлення та ремонту нафтогазового обладнання, та не використовувався за призначенням. .

Згідно з ч. 1-3 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

В подальшому ж, як вже було зазначено вище, на виконання умов договору № 15/08 від 15.08.2016, Рішення господарського суду Харківської області від 09.09.2019 та Постанови Східного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 зі справи № 922/2871/17 позивачем та відповідачем складено та підписано Акт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей № 1 від 09.12.2019, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Металенерготрейд" передало а Акціонерне товариство Укргазвидобування в особі газопромислового управління Шебелинкагазвидобування прийняло товарно-матеріальні цінності, а саме, Молот кувальний моделі МК 4140.01, в кількості 1 (одна) штука на загальну суму 2359125 грн. (в т.ч. ПДВ).

В розумінні вимог абз. 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України, п. 5.3. укладеного між сторонами Договору поставки, саме з моменту підписання акту приймання передачі товарно-матеріальних цінностей № 1 від 09.12.2019 товар вважається прийнятим відповідачем, а останній набув на нього право власності.

При цьому, сам позивач підписуючи зазначений акт тим самим визнав зазначені обставини.

Відповідно до умов специфікації № 1 до договору, відповідач зобов`язався сплатити вартість товару протягом 30 календарних днів з дати постачання.

Платіжним дорученням № 249860 від 20.01.2020 відповідач перерахував на корить позивача грошові кошти в сумі 2359125,00 грн. з призначенням платежу Оплата за технологічне обладнання згідно договору № 15/08 від 15.08.2016 р., акт № 1 від 02.12.2019 р. .

Зазначене також свідчать про безпідставність тверджень позивача стосовно того, що зобов`язання з оплати у відповідача виникло з дня фактичної відвантаження товару позивачем на користь відповідача 06.03.2017.

Суд також враховує, що відповідно до п. 6.3.3. Договору Постачальник зобов`язаний зареєструвати податкову накладну в електронній формі в строки, встановлені чинним законодавством України.

За змістом п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до абз. 1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 26.01.2016 за № 137/28267, податкова накладна складається на дату виникнення податкових зобов`язань постачальника (продавця), крім випадків, передбачених Податковим кодексом України та цим Порядком.

Як свідчать матеріали справи, 02.12.2019 року позивачем на підставі акту № 1 приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей від 02.12.2019 року складено податкову накладну на суму 2359125,00 грн. Податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 28.12.2019. Дані обставини також підтверджують, що датою поставки товару є 02.12.2019 і ці обставини визнаються самим позивачем.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні поданого позивачем позову в зв`язку з недоведеністю останнім належними та допустимими доказами факту прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, за яке позивачем нараховані до стягнення інфляційні та 3% річних.

На підставі ст. 123, 129 ГПК України, судові витрати у справі підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "09" червня 2020 р.

Суддя О.І. Байбак