Постанова

від 21.09.2020 по справі 922/540/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2020 р. Справа № 922/540/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О.

секретар судового засідання Євтушенко Є.В.

за участю представників:

від позивача - Тамазлікар Л.Й. (адвокат), за довіреністю, договором та свідоцтвом;

від відповідача - Грищенко А.В. та Заболотний А.М. (адвокати), за довіреностями і свідоцтвами;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Металенерготрейд , м. Харків вх. № 1553Х/З на рішення господарського суду Харківської області від 02.06.2020 р. у справі № 922/540/20 (суддя - Байбак О.І., повний текст складено та підписано 09.06.2020 р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Металенерготрейд , м. Харків

до Акціонерного товариства Укргазвидобування , м. Київ, в особі філії Газопромислового управління Шебелинкагазвидобування , смт. Донець Харківської області

про стягнення 789 337,36 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю Металенерготрейд (далі - ТОВ Металенерготрейд , позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства Укргазвидобування в особі філії Газопромислового управління Шебелинкагазвидобування (далі - АТ Укргазвидобування в особі філії ГПУ Шебелинкагазвидобування , відповідач) 3 % річних в сумі 197 196,99 грн. та інфляційних втрат в сумі 592 140,37 грн. за договором поставки № 15/08 (закупівля товару за власні кошти) від 15.08.2016 р.

В обґрунтування позову позивач посилається на здійснення ним поставки товару належної якості відповідачеві спочатку 15.09.2016 р., а потім вдруге 06.03.2017 р., який безпідставно не був прийнятий відповідачем, що встановлено у господарській справі № 922/2871/17, а оскільки за поставлений товар відповідач розрахувався лише 20.01.2020 р., тому позивачем заявлено до стягнення 3 % річних за період з 07.04.2017 р. по 12.01.2020 р. та інфляційні втрати за період з квітня 2017 року по січень 2020 року включно.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.06.2020 р. у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Рішення суду мотивоване, зокрема, з тих підстав, що фактичне відвантаження товару позивачем за узгодженою адресою не означає автоматичне його прийняття відповідачем та набуття на нього права власності, оскільки останнє залежить від підписання сторонами акту приймання-передачі товару (що мало місце 02.12.2019 р.) або видаткової накладної у розумінні вимог п. 5.3 договору поставки, а реєстрація постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних лише 28.12.2019 р. також свідчить про визнання позивачем того, що датою поставки є 02.12.2019 р.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ Металенерготрейд звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Скаржник стверджує, що здійснив поставку товару 06.03.2017 р., а відповідач, в свою чергу, розпочав приймання товару.

Посилаючись на приписи ч. 4 ст. 692, ч. 2 ст. 689 та ст. 662 ЦК України позивач вважає, що судом першої інстанції не враховано, що покупець може не приймати товар тільки у випадках коли він має право вимагати заміни товару або відмовитися від договору купівлі-продажу, чого у спірних правовідносинах не відбулося.

Скаржник наголошує, що у справі № 922/2871/17 господарськими судами встановлено недотримання відповідачем вимог Інструкції П-7, тому акт № 136 від 17.03.2017 р. не може бути прийнятий до уваги.

У визначений ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.07.2020 р. строк, від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

14.09.2020 р. та 15.09.2020 р. на виконання ухвали суду від 07.09.2020 р. від сторін через канцелярію суду отримані письмові пояснення по суті спору.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі, враховуючи наведені пояснення.

Представники відповідача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечили за доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу та згаданих поясненнях.

Частинами 1-2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.08.2016 року між ТОВ Металенерготрейд , як постачальником та АТ Укргазвидобування в особі філії ГПУ Шебелинкагазвидобування , як покупцем, укладено договір поставки № 15/08, відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар, зазначений у специфікації, що додається до договору і є його невід`ємною частиною, а покупець прийняти та оплатити такий товар.

15.08.2016 сторонами також підписано специфікацію № 1, згідно з якою поставці підлягають два молоти кувальні пневматичні моделі МК 4136.01 та МК 4140.01.

Відповідно до п. 3 специфікації № 1, строк поставки товару: згідно наданих рознарядок, після отримання письмової заявки у термін від 60 до 90 робочих днів.

Згідно з п. 8 специфікації, рік виготовлення товару: 2016 р.

Також, у специфікації сторони визначили інші умови та місце поставки - ГПУ «Шебелинкагазвидобування» Харківська область, Балаклійський район, смт. Донець, вул. Стадіонна, 9, строки оплати - протягом 30 днів з дати постачання, транспортні витрати, гарантію - 12 місяців та ін.

Відповідно до п. 1.3 договору, постачальник гарантує, що товар, який є предметом договору є новим і не був у використанні.

Пунктами 2.1 і 2.2 договору сторонами погоджено, що постачальник повинен поставити покупцю товар, передбачений цим договором, якість якого відповідає сертифікатам якості або паспортом виробника, Держстандартам, технічним або іншим умовам, які пред`являються до товару даного виду та підтверджується відповідними документами. Постачальник гарантує якість і надійність товару, що постачається, протягом гарантійного строку. Гарантійний строк на товар встановлюється у специфікації.

Згідно з п. 5.3. договору, датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної.

Відповідно до п. 5.6. договору, постачальник надає на адресу покупця наступні документи:

товаросупровідні документи (товарно-транспортна накладна);

сертифікат якості та/або паспорт виробника (на вибір покупця);

відвантажувальна специфікація (акт завантаження) або пакувальний лист (за вимогою покупця);

сертифікат походження (за вимогою покупця);

сертифікат відповідності (за вимогою покупця);

інвойс (для нерезидента);

інші документи, на вимогу покупця, у разі проведення митного оформлення товару покупцем.

Пунктом 5.11 договору передбачено, що приймання товару по якості проводиться відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу № П-7 від 25.04.1966 р., та сертифікату якості та/або паспорту заводу-виробника. У разі виявлення невідповідності в якості або нестачі товару, виклик представників постачальника - обов`язковий, а представників заводу-виробника - за вимогою покупця.

Умовами п. 6.3. договору на постачальника покладено обов`язок забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором та специфікацією, а також обов`язок забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам, установленим розділом ІІ цього договору.

13.09.2016 року постачальнику була направлена рознарядка №1 про постачання в термін до 30.10.2016 року наступного товару: молот кувальний пневматичний мод. МК 4136.01 в кількості 1 шт. та молот ковочний пневматичний мод. МК 4140.01 в кількості 1 шт.

Як встановлено рішенням господарського суду Харківської області від 09.09.2019 р. та постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 р. у справі № 922/2871/17, а також вбачається з матеріалів цієї справи, 15.09.2016 року позивач здійснив поставку відповідачеві молоту кувального пневматичного моделі МК 4140.01.

Відповідно до акту технічного огляду від 16.09.2016 року, молот пневматичний мод. МК 4140.01 було прийнято на територію підприємства відповідача.

Наказом в.о. директора філії ГПУ «Шебелинкагазвидобування» ПАТ "Укргазвидобування» Вахріва А.П. від 15.09.2016 року № 1385 створена робоча група комісії для отримання товару від ТОВ «Металенерготрейд» по договору поставки № 15/08 від 15.08.2016 р.

16.09.2016 року комісією складений акт № 506, згідно з яким при прийнятті молоту кувального пневматичного мод. МК 4140.01 виявлені наступні недоліки: при зовнішньому огляді молота виникли сумніви відносно того, що зазначене обладнання не було раніше у використанні, тому комісією прийнято рішення залишити молот на відповідальне зберігання для проведення технічного огляду із залученням представника постачальника.

16.09.2016 року проведений технічний огляд молоту кувального пневматичного мод. МК 4140.01, за результатами якого виявлено його недоліки та складено відповідний акт.

Листом відповідача № 11-03-10794-3 від 05.10.2016 р. викликано відповідальну особу ТОВ «Металенерготрейд» та представника заводу-виробника для участі в прийомці та підписанні відповідного акту.

Покупець направив постачальнику претензію за вих. № 11-03-11758-3 від 01.11.2016 р. стосовно якості молота кувального пневматичного моделі 4140.01, заводський номер 2240, як такого який був у користуванні.

11.11.2016 року між покупцем та постачальником складено акт повернення товару молота кувального пневматичного моделі 4140.01, молот було вивезено представниками позивача з території підприємства відповідача.

За доводами позивача, після перевірки зауважень відповідача, вони не знайшли свого підтвердження.

30.01.2017 року постачальник направив на адресу покупця документи, якими підтверджується походження товару, якість товару його технічні характеристики, керівництво по експлуатації.

В подальшому, як стверджує позивач, 06.03.2017 він вдруге поставив відповідачеві молот кувальний пневматичний моделі 4140.01. заводський номер 2240, 2016 року виготовлення.

На підтвердження зазначених обставин позивач надав суду:

- талон замовника серія 12ААВ № 512284 від 04.03.2017, відповідно до якого Постачальник замовив послуг автокрану;

- акт про надання послуг автокрану від 04.03.2017;

- договір замовленням з ТОВ «ДДЗ Старт-Плюс» № 03/03/17-1 від 03.03.2017 на транспортне експедитування вантажу;

- договір замовленням з ТОВ «ДДЗ Старт-Плюс» № 03/03/17-2 від 03.03.2017 на транспортне експедитування вантажу;

- акт прийняття - здачі виконаних робіт 06032013 від 06.03.2017, відповідно до якого надані транспортні послуги за маршрутом м. Харків - смт. Андріївка;

- рахунок фактуру № 06032013 від 06.03.2017, відповідно до якого підлягають сплаті транспортні послуги за маршрутом м. Харків - смт. Андріївка;

- акт прийняття - здачі виконаних робіт 06032014 від 06.03.2017 року, відповідно до якого надані транспортні послуги за маршрутом м. Харків - смт. Андріївка;

- рахунок фактуру № 06032014 від 06.03.2017 року, відповідно до якого підлягають сплаті транспортні послуги за маршрутом м. Харків - смт. Андріївка;

- платіжне доручення № 78 від 07.03.2017 року на суму 4 800,00 грн.;

- платіжне доручення № 79 від 07.03.2017 року на суму 17 000,00 грн;

- товарно-транспортну накладну № 06/02 від 06.03.2017 року;

- товарно-транспортну накладну № 06/03 від 06.03.2017 року.

При проведенні приймання молоту кувального пневматичного моделі 4140.01., який поставив позивач, комісією підприємства відповідача, призначеною наказом директора ГПУ «Шебелинкагазвидобування» № 364 від 06.03.2017 року, знов були виявлені недоліки спірного товару.

В результаті проведеного огляду товару, члени комісії та залучені фахівці прийшли до висновку, що поставлений молот кувальний пневматичний мод. МК 4140.01 заводський № 2240 не відповідає умовам договору № 15/08 від 15.08.2016 р., а саме п. 1.3. договору (товар має бути новим і не бувшим у використанні), про що складений акт призупинення прийняття ТМЦ № 115 від 06.03.2017 р.

Листом № 8-05-2379-3 від 07.03.2017 р. відповідачем викликано вповноваженого представника позивача для участі в прийомі товару та підписанні відповідного акту.

17.03.2017 року комісією, для роботи в якій були залучені дефектоскопісти ренгеногаммаграфування II рівня міжнародної кваліфікації, призначеною наказом директора ГПУ «Шебелинкагазвидобування» № 417 від 16.03.2017 року, за участю представника постачальника - директора Маслова К.М. здійснено технічний огляд молота кувального пневматичного моделі 4140.01. заводський номер 2240, 2016 року виготовлення, за результатами якого були виявлені недоліки товару.

В результаті комісією прийнято рішення про неприйняття поставленого за договором № 15/08 від 15.08.2016 р. молоту кувального пневматичного мод. МК 4140.01 заводський № 2240, про що складено акт № 136 від 17.03.2017 р.

Листами вих. № 11-03-2913-3 від 21.03.2017 р., вих. № 11-03-3212-3 від 29.03.2017 р., вих. № 1 1-03-4257-3 від 24.04.2017 р. відповідач звертався до позивача з вимогою вивезти з території підприємства молот кувальний пневматичний мод. МК 4140.01 заводський № 2240.

Разом з тим, неприйняття відповідачем товару через те, що він вважав поставлений позивачем товар таким, який був у користуванні та не є новим, та відмова у сплаті його вартості стали підставами для звернення позивача до господарського суду Харківської області з позовом в межах справи № 922/2781/17 про зобов`язання відповідача прийняти товар і підписати первинні документи, а також про стягнення заборгованості в розмірі вартості поставленого товару.

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.09.2019 у справі № 922/2871/17, яке постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 залишено без змін, позов ТОВ "Металенерготрейд" до ПАТ "Укргазвидобування" в особі ГПУ "Шебелинкагазвидобування" задоволено повністю:

- зобов`язано ПАТ "Укргазвидобувння" в особі ГПУ "Шебелинкагазвидобування" прийняти на свій склад молот кувальний моделі 4140.01 заводський номер 2240, 2016 року випуску у кількості 1 (одна) штука та підписати видаткову накладну №____від____2017 року, товарно-транспортну накладну № 06/02 від 06.03.2017 року та товарно-транспортну накладну № 06/03 від 06.03.2017 року;

- стягнуто з ПАТ "Укргазвидобувння" в особі ГПУ "Шебелинкагазвидобування" на користь ТОВ "Металенерготрейд" кошти у розмірі 2 359 125 грн.

В межах справи № 922/2871/17 судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини:

- акт комісії про неприйняття ТМЦ № 136 від 17.03.2017 р. складений з численними порушеннями вимог Інструкції П-7 від 25.04.1966 р.;

- згідно з висновком експертів ТОВ Магма Груп за станом робочих елементів молота кувального моделі 4140.01 заводський номер 2240 він є таким, що не перебував у використанні за зазначенням як молот кувальний, а також молот і окремі його комплектуючі частини (станина, шестерні, електродвигун, олійна станція, шківи) є такими, які не мають ознак використання (експлуатації), тобто є новими за означенням. Крім того, за висновками експертів, на робочих елементах баби, приводу електричної частини молота не виявлено дефектів, які б могли вплинути на подальшу експлуатацію за призначенням, натомість попереднє пошкодження здійснювалося комісією, якою складався акт про неприйняття ТМЦ (акт № 136 від 17.03.2017 р.), і умови зберігання спірного молота на території ГПУ Шебелинкагазвидобування до моменту досліджень та на момент досліджень 15.06.2018 р. й 28.09.2018 р. не відповідали вимогам ГОСТ 15150-69 та ГОСТ 7600-90;

- у всіх актах та претензіях, направлених покупцем постачальнику, не було жодним чином зазначено про те, що товар має недоліки, які не можна усунути або усунення яких пов`язано з непропорційними витратами або затратами часу, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення. Також покупець не вимагав зменшення вартості, безоплатного усунення недоліків чи відшкодування витрат на усунення недоліків з причин того, що дійсні недоліки товару відсутні, адже сам покупець не може їх класифікувати у відповідності до нормативних документів (ДСТУ, ТУ, стандарти);

- факт належної якості товару підтверджується листом заводу-виробника від 17.02.2017 р. № 171, згідно з яким виробник з посиланням на ДСТУ зазначає, що при прийнятті товару з виробництва й механічних обробітків поверхні скриті та наявні дефекти були відсутні.

На підставі викладених обставин, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що:

- покупець 16.09.2016 р. отримав товар та 06.03.2017 р. вдруге отримав товар, факти отримання товару є безспірними та не спростовані відповідачем;

- порушуючи вимоги Інструкції П-7, ЦК України та ГК України, відповідач безпідставно ухилився від прийняття товару, оплати поставленого товару, у зв`язку з чим порушив права постачальника;

- акт № 136 від 17.03.2017 р. складений з порушенням вимог законодавства, тому не є належним доказом поставки відповідачеві товару неналежної якості.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/2871/17 рішення господарського суду Харківської області від 09.09.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 скасовано в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача прийняти на свій склад молот кувальний моделі 4140.01, заводський номер 2240, 2016 року випуску, в кількості 1 (одна) штука та підписати видаткову накладну №____від____2017 року, товарно-транспортну накладну № 06/02 від 06.03.2017 і товарно-транспортну накладну № 06/03 від 06.03.2017; провадження у справі № 922/2871/17 в цій частині закрито. В частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості рішення господарського суду Харківської області від 09.09.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 у справі № 922/2871/17 залишено без змін.

В даній постанові Верховний Суд підтвердив обґрунтованість висновків, які викладені в рішенні та постанові судів першої та апеляційної інстанцій стосовно неправомірної відмови покупця від прийняття та оплати товару, поставленого продавцем, на виконання умов договору поставки.

При цьому, скасовуючи рішення та постанову в частині зобов`язання підписати видаткову і товарно-транспортні накладні за договором Верховний суд зазначив, що така вимога не має характеру позовної оскільки не захищає порушене право, а є пов`язаною зі встановленням наявності чи відсутності фактів передачі однією стороною та прийняття іншою стороною предмета поставки. Такі документи є лише доказами виконання сторонами обов`язків за договором, на підставі яких встановлюються або спростовуються певні юридичні факти.

Матеріали справи № 922/540/20 свідчать також про те, що до винесення Верховним Судом постанови від 11.02.2020 на виконання умов договору № 15/08 від 15.08.2016, рішення господарського суду Харківської області від 09.09.2019 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 у справі № 922/2871/17 позивачем та відповідачем складено і підписано акт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей № 1 від 02.12.2019, відповідно до якого ТОВ "Металенерготрейд" передало а АТ «Укргазвидобування» в особі ГПУ «Шебелинкагазвидобування» прийняло товарно-матеріальні цінності - молот кувальний моделі МК 4140.01, в кількості 1 (одна) штука на загальну суму 2 359 125 грн. (в т.ч. ПДВ).

09.12.2019 позивач виставив відповідачу до сплати рахунок № 68 від 02.12.2019 на оплату молоту кувального пневматичного мод. МК 4140.01 в кількості 1 шт. на суму 2 359 125,00 гривень.

12.12.2019 року відповідачем отриманий лист позивача вих. 05/12-01 від 05.12.2019 щодо зміни розрахункових реквізитів.

На виконання п. 6.3.3. договору відповідач 28.12.2019 р. склав та здійснив реєстрацію податкової накладної на суму 2 359 125 грн. в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Платіжним дорученням № 249860 від 20.01.2020 відповідач перерахував на корить позивача грошові кошти в сумі 2 359 125,00 грн. з призначенням платежу «Оплата за технологічне обладнання згідно договору № 15/08 від 15.08.2016 р., акт № 1 від 02.12.2019 р.»

Посилаючись на приписи ст. 664 ЦК України та висновки господарських судів різних інстанцій у справі № 922/2871/17, позивач стверджує, що виконав свої зобов`язання з поставки товару 06.03.2017 р., який мав бути оплачений відповідачем протягом 30 календарних днів, чим обумовлюється нарахування і заявлення до стягнення в межах цієї справи 3 % річних в сумі 197 196,99 грн. за період з 07.04.2017 р. по 12.01.2020 р. та інфляційних втрат в сумі 592 140,37 грн. за період з квітня 2017 року по січень 2020 року включно.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Згідно з ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Приписами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції, посилаючись на умови п. 5.3 договору, дійшов висновку, що фактичне відвантаження товару позивачем за узгодженою адресою не означає його автоматичне прийняття відповідачем та набуття на нього права власності, оскільки останнє залежить від підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, а з огляду на те, що такі документи 06.03.2017 р. сторонами не складалися, а також за наявності нескасованого та не визнаного недійсним акту № 136 від 17.03.2017 р. та надання йому правової оцінки судовим рішенням, яке набрало законної сили лише 20.11.2019 р., тому відхилив доводи позивача про прострочення відповідачем оплати за поставлений йому товар, чим і обумовлена відмова у задоволенні позову.

Крім того, місцевий господарський суд зауважив, що згідно з актом відповідача від 28.05.2020 р., спірний молот фактично знаходився на території структурного підрозділу підприємства - експериментального цеху з виготовлення та ремонту нафтогазового обладнання, та не використовувався за призначенням.

З такими висновками господарського суду Харківської області судова колегія не погоджується, з огляду на наступне.

У розумінні вимог ст. 712 ЦК України постачальник зобов`язується передати товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Частиною 1 статті 675 ЦК України передбачено, що товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Отже, зазначені норми ЦК України свідчать про те, що сенсом договору поставки для покупця є отримання не просто товару, а товару, який по якості, кількості та комплектності придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується, зокрема, у підприємницькій діяльності чи інших цілях. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.06.2019 р. у справі № 917/562/18.

Судом першої інстанції залишено поза увагою, що як у рішенні суду від 09.09.2019 р. у справі № 922/2871/17, так і у постанові апеляційного господарського суду від 20.11.2019 р., судами були проаналізовані як вимоги ч. 4 ст. 692, ч.ч. 1-2 ст. 689, ст. 662 ЦК України, так і умови п. 5.3 договору, за результатом чого судами обох інстанцій встановлено, що покупець 16.09.2016 р. отримав товар належної якості, потім 06.03.2017 р. вдруге отримав цей товар і факти отримання товару є безспірними, а поведінку відповідача визнано протиправною внаслідок безпідставного ухилення від прийняття товару, підписання первинних документів та його оплати, чим порушуються права постачальника.

Отже, факт поставки позивачем відповідачеві товару належної якості 16.09.2016 р. та 06.03.2017 р. встановлений в межах справи № 922/2871/17, є преюдиційною обставиною та не потребує доведення при розгляді справи № 922/540/20.

При цьому, судова колегія наголошує, що у згаданих судових рішеннях, які набрали законної сили, встановлений саме факт поставки товару, а не факт його відвантаження на територію підприємства відповідача.

Крім того, висновок щодо поставки товару у 2016-2017 роках відповідає згаданим вимогам цивільного законодавства, оскільки ще після першої поставки відповідач міг використовувати його у своїй господарській діяльності відповідно до мети його використання, натомість зберігав його на території свого підприємства з порушенням правил ГОСТ 15150-69 та ГОСТ 7600-90, а попереднє пошкодження спірного молоту здійснювалося комісією, якою складався акт про неприйняття ТМЦ (акт № 136 від 17.03.2017 р.), що підтверджено висновком експертів ТОВ Магма Груп в межах справи № 922/2871/17.

Обставини подальшого використання або зберігання товару на території певного цеху відповідачем протягом тривалого часу не входять до предмета доказування в даному випадку, оскільки є виключно діями власника майна щодо його використання та розпорядження ним згідно з ст. 319 ЦК України.

Посилання суду першої інстанції на акт приймання-передачі ТМЦ № 1 від 02.12.2019 р. як на підставу переходу права власності на спірний молот від позивача до відповідача та визначення дату цього акту фактичною датою поставки в контексті п. 5.3 договору не відповідає обставинам справи:

- по-перше, умови цього пункту вже досліджувалися у справі № 922/2871/17 при встановленні обставин наявності чи відсутності поставки товару й, відповідно, настання обов`язку оплати його відповідачем;

- по-друге, даний акт складений сторонами на виконання рішення суду від 09.09.2019 р. та постанови від 20.11.2019 р. у справі № 922/2871/17 відносно позовної вимоги про прийняття відповідачем на свій склад товару, проте зазначені судові акти в цій частині скасовані постановою Верховного Суду від 11.02.2020 р., відтак сама по собі наявність цього акту не свідчить про здійснення фактичної поставки саме 02.12.2019 р. Даний акт засвідчує виключно прийняття відповідачем товару на вимогу господарського суду, а також його погодження із прийнятими рішеннями стосовно встановлення безпідставності ухилення відповідача від виконання свого зобов`язання.

Отже, обставини відносно здійснення позивачем поставки товару 06.03.2017 р. є встановленими господарськими судами під час розгляду справи № 922/2871/17, з чим погодився Верховний Суд у своїй постанові від 11.02.2020 р.

Поставлений позивачем товар оплачений відповідачем лише 20.01.2020 р., про що свідчить платіжне доручення № 249860 від 20.01.2020 р. на суму 2 359 125,00 грн., та не заперечується позивачем. Як зазначено вище, за умовами специфікації № 1 до договору сторонами встановлений строк оплати по факту поставки протягом 30 календарних днів з дати поставки, тобто, відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов`язання з оплати товару.

Позивачем заявлено до стягнення 3 % річних в сумі 197 196,99 грн. за період з 07.04.2017 р. по 12.01.2020 р. та інфляційні втрати в сумі 592 140,37 грн. за період з квітня 2017 року по січень 2020 року включно.

Відповідно до п. 3.2 постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок позивача, судова колегія дійшла висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 196 027,24 грн. та інфляційних втрат в сумі 561 326,10 грн., а у стягненні 3 % річних в сумі 1 169,75 грн. та інфляційних втрат в сумі 30 814,27 грн. слід відмовити за необґрунтованістю нарахування.

Зокрема, позивачем безпідставно включено до розрахунку інфляційні втрати за квітень 2017 року та січень 2020 року, оскільки в цих місяцях прострочення відповідача становить менше місяця, тому індекс інфляції не може нараховуватися на ці періоди, а прострочення періоду нарахування 3 % річних становить 1010 календарних днів, а не 1017 днів як зазначено позивачем у розрахунку.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у даній справі підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову - в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 196 027,24 грн. та інфляційних втрат в сумі 561 326,10 грн., відповідно, апеляційна скарга також задовольняється частково.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за позовом та апеляційною скаргою покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Металенерготрейд на рішення господарського суду Харківської області від 02.06.2020 р. у справі № 922/540/20 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 02.06.2020 р. у справі № 922/540/20 скасувати.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства Укргазвидобування (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) в особі філії Газопромислового управління Шебелинкагазвидобування (64250, Харківська область, смт. Донець, вул. Стадіонна, 9, код ЄДРПОУ 00153146) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Металенерготрейд (61037, м. Харків, пр. Московський, 199-б, оф. 1026-а, код ЄДРПОУ 32288755) 3 % річних в сумі 196 027,24 грн. та інфляційні втрати в сумі 561 326,10 грн., а також судовий збір за позовом в сумі 11 360,30 грн.

В решті позову, а також вимог апеляційної скарги відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства Укргазвидобування (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) в особі філії Газопромислового управління Шебелинкагазвидобування (64250, Харківська область, смт. Донець, вул. Стадіонна, 9, код ЄДРПОУ 00153146) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Металенерготрейд (61037, м. Харків, пр. Московський, 199-б, оф. 1026-а, код ЄДРПОУ 32288755) судовий збір за апеляційною скаргою в сумі 17 040,45 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 22.09.2020 р.

Головуючий суддя В.І. Пушай

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Д.О. Попков