Постанова

від 02.06.2020 по справі 927/927/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2020 р. Справа№ 927/927/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Разіної Т.І.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Котенка О.О.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 03.06.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів

на рішення Господарського суду Чернігівської області

від 03.03.2020 (повний текст рішення складено 13.03.2020)

у справі №927/927/19 (суддя Ноувен Н.П.)

за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів

до Гончарівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області

про стягнення 1094983,84 грн збитків,

ВСТАНОВИВ:

Квартирно-експлуатаціний відділ м. Чернігова звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Гончарівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області про стягнення 1094983,84 грн збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення норм чинного законодавства відповідачем не відшкодована різниця в тарифах на послуги з водопостачання та водовідведення, які надавалися позивачем населенню та іншим споживачам протягом 2017-2018 років.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 03.03.2020 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Присуджено до стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів на користь Гончарівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернігів звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.03.2020 у справі №927/927/19 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі, позивач наголошує на тому, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не досліджено належним чином всіх обставин справи, що мають значення для справи, тому на думку позивача, місцевий господарський суд дійшов хибного висновку, що й призвело до винесення незаконного рішення у справі.

Разом з цим, позивач посилається на те, що судом першої інстанції залишено поза увагою надані позивачем розрахунки, з яких складався тариф, а також судом першої інстанції не було надано оцінки твердженням позивача стосовно того, що він є неприбутковою організацією і заявлена сума до стягнення в розмірі 1 094 389,84 грн є лише відшкодуванням понесених позивачем матеріальних витрат від застосування на протязі тривалого часу не скорегованих тарифів.

Також позивач зазначає, що місцевим господарським судом не було взято до уваги ту обставину, що після звернення з листами до відповідача щодо перегляду та встановленню нових тарифів, позивач протягом п`яти робочих днів здійснив оприлюднення інформації про зміну тарифу, шляхом розміщення відповідних об`яв на інформаційних стендах.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

Заперечуючи проти доводів викладених у апеляційній скарзі, відповідач наголошує на тому, що листи № 2581/1 від 12.12.2016, № 262 від 30.01.2017 від КЕВ м. Чернігів до відповідача не надходили.

Крім того, відповідач зазначає, що позивачем було порушено порядок доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності.

Короткий зміст відповіді на відзив на апеляційну скаргу та узагальнення її доводів

Позивач підтримує доводи викладені у апеляційній скарзі, наголошуючи на тому, що він був змушений надавати послуги за тарифами, які були нижчі розміру економічно - обґрунтованих витрат, що в результаті призвело до значних матеріальних втрат позивача, що також підтверджено державною аудиторською службою України під час проведення ревізії з окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача (акт ревізії від 26.04.2018 №08-24/03).

Процедура апеляційного провадження у Північному апеляційному господарському суді

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2020 апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Разіної Т.І., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів на рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.03.2020 у справі №927/927/19; призначено апеляційну скаргу до розгляду на 03.06.2020.

В судове засідання, яке відбулося 03.06.2020 з`явилися представники сторін, які підтримали свої правові позиції, щодо апеляційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Фактичні обставини справи

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію військової частини як суб`єкта господарської діяльності Збройних Сил України, виданого Департаментом фінансів Міністерства оборони України від 23.11.2015 за реєстраційним № 768, одним із видів господарської діяльності КЕВ м. Чернігів є надання на платній основі послуг з водопостачання та водовідведення населенню та іншим споживачам на території смт. Гончарівське Чернігівського району Чернігівської області.

На підставі ліцензії на централізоване водопостачання та водовідведення, виданої Чернігівською обласною державною адміністрацією, серії АЕ № 263851 від 13.01.2014 та Свідоцтва № 768 від 23.11.2015 КЕВ м. Чернігів надає на платній основі послуги з водопостачання та водовідведення населенню та іншим споживачам на території смт. Гончарівське Чернігівського району Чернігівської області.

Оплата за послуги з водопостачання та водовідведення, яка здійснюється населенням та іншими споживачами (юридичними особами) смт. Гончарівське зараховується до складу доходів спеціального фонду від господарської діяльності КЕВ м. Чернігів.

30.12.2014 рішенням Виконавчого комітету Гончарівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області №106 Про погодження тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення для населення, бюджетних установ та інших платних споживачів в смт. Гончарівське погоджено тарифи на послуги, які надаються КЕВ м. Чернігів для населення:

- з централізованого водопостачання за 1 м куб. з ПДВ 2,85 грн,

- з централізованого водовідведення за 1 м куб.з ПДВ 1,83 грн.

Бюджетні установи, суб`єкти господарювання, інші споживачі:

- з централізованого водопостачання за 1 м куб. з ПДВ 3,70 грн,

- з централізованого водовідведення за 1 м куб.з ПДВ 4,90 грн.

Дані тарифи набувають чинності з 01 лютого 2015 року.

Відповідно до п. 7 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 КЕВ м. Чернігів було здійснено перерахунок тарифу, згідно з яким собівартість 1 м куб. води на 2017 рік склала 4,7168 грн. собівартість перекачки 1 м куб. стічних вод 8,1927 грн.

12.12.2016 та 30.01.2017 позивач звернувся до відповідача з листами за № 2581/1 та № 262 відповідно, з плановими калькуляціями собівартості водопостачання та водовідведення на 2017 рік, для встановлення (затвердження) нових тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

Судом першої інстанції встановлено, що докази направлення вказаних листів суду не надано. Позивач зазначив, що вказані докази були знищені, про що було зазначено в актах про виділення для знищення документів, що не підлягають зберіганню, затверджених Начальником Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів від 25.01.2018, від 22.01.2019.

З 20.02.2018 по 26.04.2018 Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області проведено ревізію з окремих питань фінансово-господарської діяльності КЕВ м. Чернігів, за період з 01.01.2016 по 30.01.2018.

За результатами ревізії Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області складено акт № 08-24/03 від 26.04.2018.

В ході ревізії було з`ясовано, що вартість послуг з водопостачання та водовідведення, які надаються населенню та іншим споживачам (юридичним особам) на території смт. Гончарівське, оплачена споживачами за тарифами, затвердженими Гончарівською селищною радою, які не забезпечують відшкодування фактично понесених витрат КЕВ м. Чернігів і є значно нижчі від розрахункової собівартості наданих послуг.

Крім того, за результатами проведення планової ревізії окремих питань фінансової господарської діяльності КЕВ м. Чернігів за період з 01.01.2016 по 31.01.2018 встановлено, що селищною радою відшкодування різниці в тарифах на послуги з водопостачання та водовідведення, що надавались КЕВ м. Чернігів споживачам на території смт. Гончарівське, не проводилось, кошти на відповідну мету з місцевого бюджету не виділялись, КЕВ м. Чернігів за період з 01.01.2017 по 31.01.2018 проведено реалізацію послуг, які надаються на платній основі за заниженою вартістю, що в свою чергу зумовило недоотримання доходів спеціальним фондом кошторису на загальну суму 1 094 983,84 грн, а саме: за 2017 рік 1 019 163,78 грн, за січень 2018 року 75 226,06 грн.

Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігова за період з 01.01.2016 по 31.01.2018 в Гончарівській селищній раді проведено зустрічну звірку, за результатами якої складено довідку № 08-31/17-з від 20.04.2018.

За результатами зустрічної звірки встановлено, що ціни на послуги з водопостачання та водовідведення, які надаються КЕВ м. Чернігів споживачам на території смт. Гончарівське, затверджені рішенням виконавчого комітету Селищної ради від 30.12.2014 № 106 Про затвердження тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення для населення, бюджетних установ та інших палатних споживачів в смт. Гончарівське, а саме: з централізованого водопостачання за 1 м куб. з ПДВ 2,85 грн (для населення) та 3,70 грн (для бюджетних установ, суб`єктів господарювання, інших споживачів); з централізованого водовідведення за 1 м куб. з ПДВ 1,83 грн (для населення) та 4,90 грн (для бюджетних установ, суб`єктів господарювання, інших споживачів).

Станом на момент проведення зустрічної звірки рішення виконавчого комітету селищної ради від 30.12.2014 № 106 Про затвердження тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення для населення, бюджетних установ та інших палатних споживачів в смт. Гончарівське було чинне, інших рішень щодо встановлення нових тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення селищною радою не приймались, зміни до діючого рішення не вносились.

Крім того, за результатами зустрічної звірки зазначено:

- за період з 01.01.2016 по 31.01.2018 між Гончарівською селищною радою та КЕВ м. Чернігів договори про організацію взаєморозрахунків для проведення відшкодування різниці між фактичною вартістю послуги з водопостачання та водовідведення та затвердженим тарифом не укладались та довідка, що підтверджує наявність у КЕВ м. Чернігів розрахунків дебіторської заборгованості (без урахування пені, штрафних і фінансових санкцій) з погашення різниці між фактичною вартістю послуги з водопостачання та водовідведення та затвердженим тарифом, до селищної ради не надавались;

- бюджетні програми стосовно відшкодування органами місцевого самоврядування КЕВ м. Чернігів різниці в тарифах по послугах з водопостачання та водовідведення селищною радою за період з 01.01.2016 по 31.01.2018 не приймались;

- при розрахунку потреби до кошторису на 2016-2018 роки селищною радою видатки на відшкодування органами місцевого самоврядування КЕВ м. Чернігів різниці в тарифах по послугах з водопостачання та водовідведення не планувались, та відповідно не здійснювались.

22.05.2018 листом № 1247 позивач звернувся до відповідача з вимогою про вжиття заходів та відшкодування різниці в тарифах в сумі 1 094 389,84 грн в термін до 13.06.2018.

Листом № 527 від 27.07.2018 Гончарівська селищна рада направила, а КЕВ м. Чернігів рішення від 22.06.2018 Про розгляд листа начальника КЕВ м. Чернігів щодо відшкодування різниці в тарифах на послуги з водопостачання та водовідведення населення та іншим споживачам (юридичним особам) відповідно до якого вирішено повідомити КЕВ м. Чернігів про те, що в селищному бюджеті не заплановані кошти на відшкодування різниці в тарифах на послуги з водопостачання та водовідведення населення та іншим споживачам (юридичним особам).

Спір виник, у зв`язку з невідшкодуванням відповідачем різниці в тарифах на водопостачання та водовідведення за період: січень-грудень 2017 року та січень 2018 року.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 03.03.2020 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Присуджено до стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів на користь Гончарівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Позиція Північного апеляційного господарського суду

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин, комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Приписами статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" унормовано, що залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: 1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території; 3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець має право розробляти і подавати на затвердження розрахунки щодо рівня цін/тарифів на житлово-комунальні послуги першої і другої групи (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону) в порядку, встановленому законодавством.

За правилами статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи (пункт 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України. Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів. Порядок доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад розробляється і затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).

Відповідно до Закону України "Про ціни та ціноутворення" державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Так, зокрема, предметом державного регулювання діяльності суб`єктів природних монополій згідно з цим Законом є: ціни (тарифи) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій (стаття 8 Закону України "Про природні монополії").

Державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації) (частина 2 статті 12 Закону України "Про ціни та ціноутворення").

Згідно до частини 4 статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов`язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг. Центральні органи виконавчої влади, національні комісії, що здійснюють державне регулювання у відповідній сфері, несуть відповідальність за наслідки встановлення або регулювання цін/тарифів, що змінюються ними відповідно до їхніх повноважень. Встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво не допускається. У разі зміни цін/тарифів на послуги/товари центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідній сфері, які призвели до непередбачених витрат виконавців/виробників, центральні органи виконавчої влади зобов`язані відшкодувати в повному обсязі збитки, зумовлені такими змінами, протягом поточного фінансового року та до затвердження нового бюджету. Спори щодо формування та встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вирішуються в судовому порядку.

Cистемний аналіз частини 4 статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та наведених норм дає підстави для висновку про те, що лише у випадку затвердження економічно необґрунтованих тарифів, відповідні органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за наслідки встановлення або регулювання цін/тарифів, що змінюються ними відповідно до їхніх повноважень.

Приписами ст. 77 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом. Спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Необхідною підставою для притягнення органу місцевого самоврядування до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди є факти неправомірних дій бездіяльності органу місцевого самоврядування, виникнення шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями, бездіяльністю органу місцевого самоврядування і заподіяною ним шкодою. В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Колегією суддів встановлено, що всупереч наведеним нормам, позивач не надав належних доказів та не довів бездіяльність відповідача щодо не прийняття рішення щодо зміни тарифів за період 2017 року та січень 2018 року. Також матеріали справи не містять доказів, які підтверджують, що дане рішення визнано в установленому порядку недійсним або оскаржувалось Позивачем щодо зміни встановлених тарифів за спірний період (2017 рік, січень 2018 року) відповідно до ч. 9 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Зі змісту частини 7 ст. 23 Господарського кодексу України випливає, що спори про поновлення порушених прав суб`єктів господарювання та відшкодування завданої їм шкоди внаслідок рішень, дій чи бездіяльності органів, посадових або службових осіб місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень вирішуються в судовому порядку.

Колегія суддів погоджується з правомірним висновком суду першої інстанції про те, що доводи позивача про звернення до відповідача з листами про зміну тарифів не доводять факту дотримання позивачем порядку звернення/оскарження рішення відповідача щодо встановлення/зміни тарифів.

Посилання позивача на результати перевірки, як на підставу для задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає неправомірними, оскільки виявлені контролюючим органом порушення не підтверджують вчинення позивачем дій, направлених на заміну у 2017 році та січні 2018 року встановлених відповідачем тарифів з 2014 року. Так як акт перевірки (аудиту) - це документ про результати проведеної перевірки (аудиту), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки. За своєю правовою природою акт перевірки (аудиту, ревізії) не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Таким чином, акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатись судом як підстава виникнення обов`язку відповідача для відшкодування збитків позивачу.

Аналогічну позицію наведено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.12.2019 у справі № 908/2711/18.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Посилання позивача на розрахунки, з яких складався тариф, а також те, що позивач є неприбутковою організацією і заявлена сума до стягнення в розмірі 1 094 389,84 грн є лише відшкодуванням понесених позивачем матеріальних витрат від застосування на протязі тривалого часу не скорегованих тарифів, колегіє суддів до уваги не приймаються, оскільки позивачем було порушено порядок доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності.

Таким чином, доводи скаржника по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції.

Інші аргументи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують наведене вище.

У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції надав вичерпну відповідь на всі істотні питання у процесуальному сенсі, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.03.2020 у даній справі прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів залишити без задоволення, рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.03.2020 у справі №927/927/19 без змін.

Матеріали справи № 927/927/19 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 09.06.2020.

Головуючий суддяІ.А. Іоннікова

СуддіТ.І. Разіна

К.В. Тарасенко