Постанова

від 09.06.2020 по справі 924/983/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2020 року Справа № 924/983/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Олексюк Г.Є. , суддя Петухов М.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача фізичної особи - підприємця Ковальського В`ячеслава В`ячеславовича

на рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.11.2019 р. ухваленого суддею Гладюком Ю. В. у м.Хмельницькому, повний текст складено 15.11.2019 р.

у справі № 924/983/19

за позовом Приватного підприємства "Готель Арена", м. Хмельницький

до Фізичної особи - підприємця Ковальського В`ячеслава В`ячеславовича, м. Хмельницький

про стягнення 19680,00 грн. безпідставно набутих коштів

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.11.2019 р. у справі № 924/983/19 задоволено позов Приватного підприємства "Готель Арена".

Згідно з рішенням суду підлягає стягненню з фізичної особи - підприємця Ковальського В.В. на користь Приватного підприємства "Готель Арена" 19680,00 грн. безпідставно набутих коштів.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач підприємець Ковальський В.В. звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.11.2019 р. у справі № 924/983/19 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Вважає, що при прийняті рішення Господарський суд Хмельницької області неповною мірою з`ясував обставини, що мають значення для справи, також не доведені обставини, які мають значення для справи, а висновки, викладені в рішенні суду, не відповідають обставинам справи. Вважає, що рішення прийнято із порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Доводить, що не відповідають фактичним обставинам справи такі обставини, про які суд зазначив в рішенні як про встановлені: позивач 11.07.2019 р. згідно платіжного доручення № 168 перерахував помилково на користь відповідача 19680,00 грн. В зазначеному платіжному дорученні вказано - 'за поліграфічну продукцію, згідно рахунку №119 від 09.07.2019 р.', при цьому будь-яких договорів між сторонами на поставку вказаного товару та його оплату не укладалось. Рахунок № 119 відповідач (ФОП Ковальський В.В.) не виставляв, поліграфічну продукцію не виготовляв, відтак будь-яких підстав для перерахування позивачем на користь відповідача заявлених до стягнення грошей відсутні.

Доводить, що замовлення поліграфічної продукції відбулось шляхом телефонних перемовин. В строк, узгоджений сторонами, підприємцем Ковальським В.В. було поставлено виготовлену поліграфічну продукцію згідно рахунку № 119 від 09.07.2019 р. в місце, обумовлене ПП Готель Арена , однак працівники приватного підприємства відмовились приймати зазначену продукцію, пославшись на заборону директора підприємства приймати продукцію. Таким чином, підприємцем Ковальським В.В. було виконано належним чином свої зобов`язання за домовленістю від 01.07.2019 р. та 08.07.2019 р., а інша сторона (приватне підприємство Готель Арена ) порушила свій обов`язок, оскільки не прийняла продукцію, виготовлення якої замовила 01.07.2019 р. та 08.07.2019 р. Стверджує, що сторонами було погоджено умови договору відповідно до ч.3 ст.180 ГК України, тому наявне господарське зобов`язання, і грошові кошти були набуті як оплата за виготовлення поліграфічної продукції, отже - не є безпідставно набутими. Той факт, що ПП Готель Арена не прийняв виготовлену продукцію, вказує на невиконання зобов`язань останнім, тоді як підстава зобов`язання не була скасована, не визнана недійсною, не змінена або припинена.

Посилається на правові висновки, викладені в постанові Касаційного Господарського Суду у складі Верховного Суду від 01.11.2019 року у справі № 904/3074/18.

Пояснює також, що відповідач Ковальський В.В. не отримував позовної заяви з додатками та будь-яких повідомлень про дату та час судового розгляду в зазначеній справі, а відтак був позбавлений можливості надати свої пояснення.

З урахуванням викладеного просить суд скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.11.2019 р. у справі № 924/983/19 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову.

Позивач Приватне підприємство Готель Арена подав суду відзив на апеляційну скаргу. Не погоджується з доводами, викладеними у апеляційній скарзі фізичної особи - підприємця Ковальського В. В. Вважає, що рішення першої інстанції є законним та обґрунтованим, а скаржником не доведено порушення його прав та інтересів.

Доводить, що між підприємцем Ковальським В.В. та Приватним підприємством Готель Арена відсутні договірні відносини. Зазначає, що офіційна електронна адреса у підприємства Готель Арена відсутня, а згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань керівником Приватного підприємства є Капелюшок Валентина Анатоліївна , інші особи не наділені повноваженнями щодо укладення господарських договорів та ведення переговорів, тоді як керівником Приватного підприємства Готель Арена не було здійснено замовлень поліграфічної продукції у Ковальського В.В. і договір не укладався. Заперечує надіслання електронних листів та одержання рахунку № 119 від 09.07.2019 р. від підприємця Ковальського В.В. на оплату поліграфічної продукції.

Також звертає увагу, що акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2015 р. по 21.12.2019 р. між Ковальським В.В. та ПП Готель Арена , який доданий до апеляційної скарги, підписаний лише підприємцем Ковальським В.В.

Просить суд урахувати викладене і відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі.

Відповідно до ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і сторони не подавали клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, розгляд апеляційної скарги відбувся в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

Платіжним дорученням № 168 від 11.07.2019 р. платник Приватне підприємство Готель Арена перерахував на рахунок підприємця Ковальського В.В. 19680 грн. з призначенням платежу „за поліграфічну продукцію, згідно рахунку № 119 від 09.07.19 р." /а.с. 45/. Факт перерахуванняі одержаннякоштів, що підтверджується також випискою банку по рахунку позивача за період з 11.07.2019 р. по 17.09.2019 р. /а.с. 16-44/, в якій зазначено: призначення платежу - „за поліграфічну продукцію згідно рахунку № 119 від 09.07.19"; кореспондент - ФОП Ковальський В.В.

26.07.2019 р. Приватне підприємство Готель Арена надіслало підприємцю Ковальському В.В. лист-претензію, в якому зазначає про помилкову сплату 19680 грн. та просить їх повернути. На підтвердження направлення такого листа суду наданий фіскальний чек від 26.07.2019 р. з вказівкою отримувача ФОП Ковальський В.В. /а.с. 10/.

22.08.2019 р. Приватне підприємство Готель Арена повторно звернувся до підприємця Ковальського В.В. з вимогою про повернення помилково сплачених коштів в розмірі 19680 грн. На підтвердження направлення такого листа надано фіскальний чек від 22.08.2019 р. з вказівкою отримувача ФОП Ковальський В.В. /а.с. 9/.

Відповідач на претензії не відреагував, і кошти не повернув, доказів такого суду не надано.

Позивач у позовній заяві доводить про помилкове перерахування підприємцю Ковальському В.В. коштів в сумі 19680 грн., оскільки будь-яких договорів сторонами не укладалось, тому, посилаючись на ст. 1212 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти.

Доводи відповідача підприємця Ковальського В.В., викладені в апеляційній скарзі, про те, що позивачем шляхом електронного листування було здійснено замовлення на виготовлення продукції, не підтверджені належними, допустимими та вірогідними доказами відповідно до норм ст..ст.76,77,79 ГПК України з урахуванням норм ст..269 ГПК України.

Так, відповідно до норм ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З метою повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи колегія суддів приймає нові докази, надані скаржником, а саме - скріншоти електронної пошти від 01.07.2019 р. та від 08.07.2019 р., рахунок на оплату № 119 від 09.07.2019 р. та акт вивірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2015 р. по 21.12.2019 р. /а.с. 149-152/, врахувавши, що відповідач не брав участі у розгляді справи в суді першої інстанції.

Разом з тим, такі докази не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.1 ст. 509 ЦК України, ч.1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Норми ст. 181 ГК України передбачають можливість укладення господарських договорів як у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками, так і у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідач підприємець Ковальський В.В. в апеляційній скарзі доводить, що позивачем формі електронного листування було здійснено замовлення на виготовлення продукції, і на підтвердження такого відповідач надав суду скріншоти з електронної пошти від 01.07.2019 р. та від 08.07.2019 р., в яких зазначено відправник ПП Готель Арена, замовлення бланки з картону згідно зразків, по 300 шт./по 4 шт. виставте рахунок та вкажіть строки виготовлення /а.с. 149-150/. Вказане на думку скаржника підтверджує, що сторони шляхом переписки погодили здійснення відповідачем поставки товару (картонних бланків) позивачу.

Колегія суддів, відхиляючи такий доказ, звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів про те, що сторони дійшли згоди на застосування електронного документообігу.

Разом з тим, за змістом наданих відповідачем скріншотів електронних листів не вбачається, що сторони дійшли згоди щодо істотних умов договорів підряду чи поставки, як це стверджує відповідач.

Скаржником на підтвердження своїх заперечень також надано рахунок на оплату № 119 від 09.07.2019 р. /а.с. 151/, за реквізитами якого постачальником є підприємець Ковальський В.В., покупцем - ПП Готель Арена ; товаром визначено: Хенкель Сніданки в кількості 4000 шт., табличка Не палити в кількості 300 шт., Номерки в кількості 100 шт. на загальну суму 19680 грн. Підставою платежу у платіжному дорученні № 168 від 11.07.2019 р. платник Приватне підприємство Готель Арена визначив „за поліграфічну продукцію згідно рахунку № 119 від 09.07.19 р." /а.с. 45/. Разом з тим, зміст рахунку, платіжного документу та скріншотів електронних листів не доводить досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору поставки чи підряду.

Відповідно до ст. 712 ЦК України та ст. 265 ГК України договір поставки передбачає виникнення у однієї сторони (продавця/постачальника) зобов`язання з передачі (поставки) у встановлений строк (строки) товару іншій стороні (покупцю), яка в свою чергу зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 837, ч. 1 ст. 843, ч. 1 ст. 844, ч. 2 ст. 845 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Зміст наданих відповідачем скріншотів електронних листів, рахунку та платіжного доручення не дозволяє суду дійти висновку ні про характер правовідносин, ні про факт досягнення згоди щодо істотних умов - погодження сторонами ціни, вартості, строків тощо відповідно до ч.3 ст. 180 ГК України.

Разом з тим, суду в порядку ст..ст.74, 76,77,79 ГПК України не надано жодного доказу на підтвердження виконання відповідачем виготовлення/поставки поліграфічної продукції на замовлення позивача, відповідно, - доказів прийняття відповідачем пропозиції до виконання та виконання зобов`язання. Такими доказами мали бути первинні облікові документи згідно з нормами ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого Мінюстом України 05.06.95 р. за № 168/704 (з подальшими змінами і доповненнями).

Також колегія суддів критично оцінює наданий скаржником акт вивірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2015 р. по 21.12.2019 р., який підписаний лише підприємцем Ковальським В.В. /а.с. 152/. Акт вивірки розрахунків за загальним правилом є допоміжним обліковим документом. Такий акт не є первинним документом, не підписаний другою стороною, тому не є належним і допустимим доказом правовідносин сторін у спорі.

Отже, доказами у справі спростовані твердження скаржника, що мід сторонами в установленому законодавством порядку укладений господарський договір, який був ним виконаний.

Скаржником не надано в порядку ст..ст.74, 76-79 ГПК України також будь-яких доказів на підтвердження того, що позивач відмовився одержувати виготовлену/поставлену ним продукцію, як про зазначено в апеляційній скарзі.

За відсутності доказів поставки товару суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставне набуття відповідачем перерахованих позивачем коштів.

Отже, до спірних правовідносин сторін підлягають застосуванню норми не зобов`язального права, а ст. 1212 ЦК України, яка визначає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Аналіз указаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Враховуючи встановлені обставини справи, зокрема щодо відсутності між сторонами у даній справі договірних відносин та набуття відповідачем 19680 грн. за рахунок позивача згідно з платіжним дорученням з штампом банку про проведення оплати, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірні кошти набуто відповідачем за відсутності відповідної правової підстави, тому вони мають бути повернуті позивачеві на підставі ст.1212 ЦК України .

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, щодо порушення норм процесуального права, також не знайшли свого підтвердження.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідачу підприємцю Ковальському В.В. за адресою м. Хмельницький, Проспект Миру 102/2, вк. 107 позивач ПП Готель Арена та Господарський суду Хмельницької області своєчасно направляв позовну заяву, ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 20.09.2019 р. /а.с. 1/, ухвалу про відкладення підготовчого засідання від 07.10.2019 р. /а.с. 59/, ухвалу про закриття підготовчого засідання від 21.10.2019 р. /а.с. 66/. Ухвали надіслані відповідачу рекомендованим листом з повідомленням та повернуті на адресу суду першої інстанції з відміткою інші причини /а.с. 55-56, 60-61,67-68, 80-81А/. Адреса відповідача підприємця Ковальського В.В. м. Хмельницький, Проспект Миру 102/2, вк. 107 підтверджена витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на час розгляду справи судом першої інстанції /а.с. 62-63/. Відомості про іншу адресу суду не надані.

Колегія суддів у зв`язку з цим зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, і суд першої інстанції відповідно до норм ст.120 ГПК України повідомив відповідача за належною адресою, зазначеною, зокрема, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, і неодержання стороною поштової кореспонденції зумовлено суб`єктивною поведінкою учасника справи щодо отримання такої кореспонденції, яка надходить за його/учасника адресою. Таким чином, відсутність сторони за адресою чи незабезпечення одержання за такою адресою кореспонденції створює саме для учасника справи негативні наслідки, які він зобов`язаний передбачити та самостійно вжити заходи щодо їх ненастання.

За наведених обставин не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права та не вбачається підстав для скасування рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.11.2019 р. на підставі п.3 ч.3 ст. 277 ГПК України.

Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.11.2019 р. у справі № 924/983/19 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві, тому відсутні підстави для його зміни чи скасування. Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно з ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Ковальського В`ячеслава В`ячеславовича залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.11.2019 р. у справі № 924/983/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Матеріали справи № 924/983/19 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.