Постанова

від 09.06.2020 по справі 922/3792/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2020 р. Справа № 922/3792/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Геза Т.Д., суддя Мартюхіна Н.О.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників:

від позивача - Судаков Д.О. - на підставі довіреності від 27.12.2019р. №08-21/4464/2-19;

від відповідача - Галкіна І.В. - на підставі довіреності від 01.04.2019р. №01/04/19,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Істрейт", м.Дніпро, (вх.№1038 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 24.02.2020р. у справі №922/3792/19 (суддя Суслова В.В., ухвалене в м.Харків о 12:08 год, дата складення повного тексту - 02.03.2020р.)

за позовом: Харківської міської ради, м.Харків,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Істрейт", м.Дніпро,

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Істрейт" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 930405,54грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач у період з 01.11.2016р. по 31.10.2019р. не сплачував грошові кошти за користування земельною ділянкою по просп. Олександівському, 85 у м. Харкові (кадастровий номер 6310138200:03:021:0012), яка належить територіальній громаді м. Харкова, і відповідно до статей 1212-1214 Цивільного кодексу України зобов'язаний відшкодувати безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 930405,54грн.

05.02.2020р. позивачем подано до господарського суду Харківської області заяву про виправлення помилки, в якій позивач просив прийняти заяву про виправлення помилки до розгляду та вважати виправленою помилку в першому абзаці третього блоку позовної заяви Харківської міської ради у справі № 922/3792/19 та читати у наступній редакції: "ТОВ "Істрейт" використовує земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:03:021:0012.

Окрім того, 05.02.2020р. позивачем подано до господарського суду Харківської області заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач зменшив позовні вимоги та просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Істрейт" на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 736652,99грн.

У відзиві на позовну заяву поданому до господарського суду Харківської області

05.12.2019р. відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність. Крім того, відповідач зазначав про пропуск позивачем строку позовної давності в частині стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.11.2016р. по 18.11.2016р., що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог за вказаний період.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.02.2020р. у справі №922/3792/19 позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Істрейт" на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 736652,99грн.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Істрейт" на користь Харківської міської ради витрати зі сплати судового збору у розмірі 11049,79грн.

Відповідні висновки місцевого господарського суду мотивовані тим, що незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем коштів за користування земельною ділянкою комунальної форми власності свідчить про втрату позивачем майна, що у спірних правовідносинах підпадає під визначення Європейського суду з прав людини "виправдане очікування" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

При цьому господарським судом першої інстанції було зазначено про те, що відновлення порушених прав Харківської міської ради в спосіб, передбачений статтею 1212 Цивільного кодексу України, не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Враховуючи, що внаслідок використання відповідачем земельної ділянки без укладення договору оренди землі, територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради була позбавлена можливості отримати дохід від здачі земельної ділянки в оренду, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 736652,99грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, яка розрахована на підставі нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки з урахуванням ставки річної орендної плати за період з 01.11.2016р. по 31.10.2019р.

Крім того, місцевим господарським судом було встановлено, що Харківська міська рада скористалась своїм правом та звернулась до ТОВ "Істрейт" з вимогою через господарський суд Харківської області у формі позовної заяви в межах строку позовної давності, при цьому розрахунок розміру безпідставно збережених коштів зроблений за період з 01.11.2016р. по 31.10.2019р., тобто за 36 місяців, що повністю відповідає строку загальної позовної давності у три роки, у зв'язку із чим господарський суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідача щодо спливу строку позовної давності.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Істрейт" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 24.02.2020р. у справі №922/3792/19 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення господарським судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, що призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Зокрема, апелянт посилається на те, що в матеріалах справи наявний витяг з технічної документації про нормативно грошову оцінку спірної земельної ділянки лише на 2019 р.; аналогічні витяги, видані у 2016р., у 2017р. та у 2018р., в матеріалах справи відсутні, отже за наведених обставин, визначення позивачем розміру орендної плати за період з 01.11.2016р. по 31.10.2019р. самостійно шляхом арифметичного розрахунку за відсутності Витягів з нормативної грошової оцінки землі є безпідставним.

Таким чином, надані Харківською міською радою розрахунки розміру безпідставно збережених ТОВ "Істрейт" коштів у вигляді орендної плати за 2016 р., за 2017 р. та за 2018р. суперечать нормам закону та є необґрунтованими, оскільки в наданих позивачем за вказаний період розрахунках відсутня інформація щодо джерел зазначених в розрахунках показників, а отже, при прийнятті рішення суд безпідставно визнав ці розрахунки, які не можуть і не повинні використовуватись судом при вирішенні спору, належними та допустимими доказами правомірності позовних вимог.

Вказаний висновок, на думку апелянта, також підтверджується судовою практикою (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018р. у справі №629/4628/16-ц та від 13.02.2019р. у справі №320/5877/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2019р. у справі № 922/96/19), яка відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для врахування судом при вирішенні спору.

Крім того, на думку апелянта господарський суд першої інстанції безпідставно погодився із Харківською міською радою щодо застосування для розрахунку суми безпідставно збережених ТОВ "Істрейт" коштів у розмірі орендної плати ставки річної орендної плати у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки із посиланням на пункт 2.5 Положення про порядок визначення розміру орендної і плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові, затвердженого рішенням Харківської : міської ради від 27.02.200 р. № 41/08 (зі змінами та доповненнями), оскільки відповідно до пункту 6.4 Положення № 41/08 це Положення застосовується при розрахунку розміру орендної плати при укладенні договорів оренди земельних ділянок на підставі рішень міської ради про надання земельних ділянок відповідним юридичним та фізичним особам в оренду, а тому, на думку апелянта, вказане Положення взагалі не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки в даному випадку розрахунок здійснювався Харківською міською радою не при укладенні договору оренди земельної ділянки.

За наведених обставин, апелянт вважає, що місцевий господарський суд безпідставно погодився із здійсненим позивачем розрахунком, не перевірив його та, як зазначалось вище, не врахував судову практику Верховного Суду щодо необхідності підтвердження розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідним Витягом із нормативної грошової оцінки, а також, без будь-яких доказів обґрунтованості розрахунку, ухвалив на його підставі незаконне та необґрунтоване рішення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Істрейт" на рішення господарського суду Харківської області від 24.02.2020р. у справі №922/3792/19; встановлено позивачу у справі строк до 22.04.2020р. для подання відзиву та письмових пояснень щодо апеляційної скарги з доказами його надсилання; призначено справу до розгляду на 29.04.2020р.; запропоновано учасникам справи визначитися із своєю явкою у судове засідання (можливістю його проведення за відсутністю представника) шляхом своєчасного письмового повідомлення суду; у зв`язку із запровадженням карантину, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України короновірусу COVID-19" явку сторін у судове засідання визнано не обов`язковою; на період карантинних заходів рекомендовано учасникам справи всі необхідні документи (відзиви, заяви, пояснення, клопотання) надавати до суду в електронному вигляді на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі "Електронний суд", поштою або факсом (відповідно до листа Ради суддів України №9рс-186/20 від 16.03.2020р.).

13.04.2020р. позивачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№3467), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Істрейт", рішення господарського суду Харківської області від 24.02.2020р. у справі №922/3792/19 залишити без змін.

24.04.2020р. засобами електронного зв'язку апелянтом направлено на електронну адресу апеляційного господарського суду клопотання відкладення розгляду справи на іншу дату, проте, вказане клопотання не засвідчено електронним підписом, про що уповноваженими особами Східного апеляційного господарського суду складений акт від 24.04.2020р. №13-35/213.

Враховуючи ту обставину, що клопотання апелянта надіслано на електронну адресу апеляційного господарського суду без засвідчення його електронним підписом, судова колегія, керуючись положеннями пункту 22. ч.1 Тимчасового порядку обміну офіційними електронними документами, затвердженої наказом Державної судової адміністрації від 15.11.2016р. №231, ст. 6, 12 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", дійшла висновку про відсутність правових підстав для його розгляду.

29.04.2020р. відповідачем подано до апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України короновірусу COVID-19" на усій території України введено карантин, що перешкоджає представнику позивача прибути в судове засідання, проте, відповідач просить справу обов'язково розглядати за участю йо8го представника (вх.№3999).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.04.2020р. відкладено розгляд справи на 18.05.2020р.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.05.2020р. оголошено в судовому засіданні перерву до 09.06.2020р.

03.06.2020р. представником апелянта адвокатом Галкіною І.В. подано до апеляційного господарського суду заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (отримано суддею-доповідачем 09.06.2020р.), в якому заявник просить призначити розгляд справи №922/3792/19 у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Істрейт" адвоката Галкіної І.В. або адвоката Гриценко Д.В.

09.06.2020р. апелянтом подано до апеляційного господарського суду клопотання про долучення до матеріалів справи судової практики (вх.№5580).

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 09.06.2020р. представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 24.02.2020р. у справі №922/3792/19 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду Харківської області від 24.02.2020р. у справі №922/3792/19 залишити без змін.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, що представники сторін з'явились в судове засідання та надали відповідні пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, Харківською міською радою, відповідно до статті 189 Земельного кодексу України, було здійснено заходи самоврядного контролю з питань використання та охорони земель територіальної громади міста Харкова, додержання вимог земельного законодавства.

Зокрема, Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 23.10.2019р. здійснено обстеження земельної ділянки з урахуванням звіту з геодезичної зйомки земельної ділянки по просп. Олександрівському, 85 у м. Харкові розробленого ТОВ "Геодезично-вишукувальний центр" та витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий номер 6310138200:03:021:0012) від 20.06.2019 № 1021/0/45-19, виданого Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області (т.1 а.с.20-29).

Згідно з вказаним витягом, а також витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16.09.2019р. № НВ-0003745222019 про земельну ділянку по просп. Олександрівському, 85 у м. Харкові (кадастровий номер 6310138200:03:021:0012), площа вказаної земельної ділянки становить - 0,0958га. Дана земельна ділянка зареєстрована як об'єкт цивільних прав. Форма власності - комунальна. Категорія земель - землі житлової та громадської забудови.

За результатами обстеження земельної ділянки по просп. Олександрівському, 85 у м. Харкові складено акт обстеження від 23.10.2019р. (т.1 а.с.31-35).

Обстеженням на місцевості встановлено, що на земельній ділянці площею 0,0958га по просп. Олександрівському, 85 у м. Харкові кадастровий номер 6310138200:03:021:0012 розташована одна нежитлова будівля, право власності на яку зареєстровано за ТОВ "Істрейт".

Позивач зазначав, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 23.10.2019 № 185916391 право власності на нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 517,8 кв.м., яка розташована по просп. Олександрівському, 85 у м. Харкові з 26.07.2013 зареєстровано за ТОВ "Істрейт" на підставі договору купівлі-продажу від 26. 07.2013 року № 1208, на праві приватної власності належить ТОВ "Істрейт" (т.1 а.с.17-19).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що ТОВ "Істрейт", набувши право власності на вищевказаний об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином у встановленому законодавством порядку не оформила речового права на вказану земельну ділянку.

Враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на земельну ділянку по просп. Олександрівському, 85 у м. Харкові з кадастровим номером 6310138200:03:021:0012, та з урахуванням приписів ст.ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України, земельна ділянка площею 0,0958га з кадастровим номером 6310138200:03:021:0012 по просп. Олександрівському, 85 у м. Харкові перебуває у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради, що також підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16.09.2019р. № НВ-0003745222019.

Як вказує позивач, у період з 01.11.2016 року по 31.10.2019 року відповідач не сплачував за користування земельною ділянкою по просп. Олександрівському, 85 у м. Харкові, кадастровий номер 6310138200:03:021:0012, плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради, як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.

Розрахунок розміру безпідставно збережених ТОВ "Істрейт" коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по просп. Олександрівському, 85 у м. Харкові (кадастровий номер 6310138200:03:021:0012) від 20.06.2019 № 1021/0/45-19, виданий Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області, а також листа Головного Управління ДФС у Харківській області № 4256/9/20-40-12-03-19 від 27.02.2018р. Окрім того, при остаточному підрахунку, позивачем враховано інформацію, викладену в листі Харківського управління Офісу великих платників податків ДПС щодо сплати відповідачем земельного податку у 2018-2019 роках.

Враховуючи вказані обставини, 19.11.2019р. Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Істрейт" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 736652,99грн. (т.1 а.с.4-35).

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.02.2020р. у справі №922/3792/19 позов задоволено, з підстав викладених вище (т.1 а.с.195-204).

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Так, предметом позову у даній справі є стягнення з ТОВ "Істрейт", як власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об'єкти розміщені.

Правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України.

За приписами статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків та об'єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Виходячи зі змісту зазначених статей, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що право власності чи право користування на відповідну земельну ділянку було зареєстровано за попереднім власником будівлі, що дало б можливість стверджувати про перехід права власності чи права користування відповідачу на земельну ділянку, на якій вони розміщені, відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України.

Таким чином, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 23.10.2019 № 185916391 право власності на нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 517,8 кв.м., яка розташована по просп. Олександрівському, 85 у м. Харкові з 26.07.2013 зареєстрована за ТОВ "Істрейт" на підставі договору купівлі-продажу від 26.07.2013 року № 1208, на праві приватної власності належить ТОВ "Істрейт" (т.1 а.с.17-19).

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16.09.2019р. № НВ-0003745222019 земельна ділянка з кадастровим номером 6310138200:03:021:0012 площею 0,0958га знаходиться в м. Харкові по просп. Олександрівському, 85 та належить територіальній громаді міста Харкова на праві власності (т.1 а.с.20).

Таким чином, земельна ділянка, на якій розташована нежитлова будівля літ. "А-1" загальною площею 517,8 кв.м. за адресою м. Харків, просп. Олександрівський, 85 та належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 26.07.2013р., знаходиться у комунальній власності Харківської міської ради.

Отже, як вірно встановленого господарським судом першої інстанції, відповідач правомірно володіє лише нежитловою будівлею, розташованою на земельній ділянці по просп. Олександрівський, 85, у м.Харкові. Проте відповідне право щодо вказаної земельної ділянки за відповідачем не зареєстровано.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частина 1 статті 96 Земельного кодексу України).

Стаття 123 Земельного кодексу України регламентує порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

У відповідності до статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідачем не надано доказів та не обґрунтовано, що ним були вчинені дії, спрямовані на набуття права оренди земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно, зокрема, доказів звернення для надання земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд, для оформлення договору оренди землі.

За змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Зважаючи на ці положення, новий власник чи орендар земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Однак, в матеріалах справи відсутні, сторонами не надано доказів державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Харківська міська рада, звертаючись до суду з відповідним позовом, як на правову підставу своїх вимог послалась на положення статей 1212-1214 Цивільного кодексу України, а обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення 736652,99грн., зауважила, що ця сума є сумою несплаченої відповідачем орендної плати за використання земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, без укладення договору оренди за період з 01.11.2016р. по 31.10.2019р., внаслідок чого позивач був позбавлений можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду, чим позивачеві завдано шкоди у виді неодержаної орендної плати за землю.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України досить широко визначає підстави виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Втім, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом пункту 4 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовується також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності. Разом з тим обов'язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових втрат - він зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав). На відміну від зобов'язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за пунктом 4 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України вина не має значення, оскільки важливий сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Господарським судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ "Істрейт", правомірно володіючи майном - нежитловою будівлею літ. "А-1" загальною площею 517,8 кв.м. за адресою м. Харків, просп. Олександрівський, 85 на підставі договору купівлі-продажу від 26.07.2013р. користується спірною земельною ділянкою.

При цьому, відповідач належні дії, спрямовані на оформлення права власності або права на постійне землекористування вказаною ділянкою не вчинив, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку. Отже, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для відповідача як землекористувача є орендна плата (статті 14.1.72, 14.1.73 Податкового кодексу України).

Матеріали справи не містять доказів належного оформлення права на земельну ділянкою ТОВ "Істрейт", зокрема укладення договору оренди з Харківською міською радою та державної реєстрації такого права. Перехід до особи права власності на нерухоме майно надає право на оформлення відносин землекористування, реалізація якого виражається в укладенні сторонами договору та виникненні у такої особи обов'язку внесення орендної плати власнику земельної ділянки.

Таким чином, із часу виникнення права власності на нерухоме майно у ТОВ "Істрейт" виник й обов'язок укласти та зареєструвати договір оренди на спірну земельну ділянку. Цього обов'язку відповідач не виконав, а, отже, без законних підстав зберігав у себе майно - кошти за оренду землі.

Таким чином, відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

З огляду на викладене ТОВ "Істрейт" як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15 (провадження №3-1348гс16), від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і №922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).

До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів також зазначає, що відновлення порушених прав ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Аналогічна правова позиція узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018р. у справі №922/3412/17 та у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020р. у справі № 913/169/18.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 10.02.2020р. у справі № 922/981/18 , для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований необхідно, насамперед, з`ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи пов`язані із безпідставним збереженням майна розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018р. у справі № 920/739/17.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Отже, з наведених норм законодавства не вбачається можливості визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, тому необґрунтованими є будь-які розрахунки, зроблені за відсутності такого витягу (зокрема на підставі базової вартості одного квадратного метра землі із застосуванням відповідних коефіцієнтів), а також доводи про необов`язковість витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель для розрахунку розміру орендної плати.

Вказаний правовий висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, яким неодноразово зазначалося, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12.06.2019р. у справі № 922/902/18, від 08.08.2019р. у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019р. у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019р. у справі № 922/3607/18 ).

Так, відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з державного земельного кадастру від 16.09.2019р. № НВ-0003745222019 земельна ділянка загальною площею 0,0958 га з кадастровим номером 6310138200:03:021:0012 є сформованою як об'єкт цивільних прав. Датою державної реєстрації вказаної земельної ділянки є 02.11.2009р. (т.1 а.с.20-22).

Рішенням 25 сесії Харківської міської ради Харківської міської ради 6 скликання від 03.07.2013р. № 1209/13 була затверджена Технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013р., яка застосовується з 01.01.2014 року і по теперішній час. Базова вартість одного квадратного метра земель міста Харкова становить 291,18грн.

Згідно інформації викладеної у листі Відділу у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 22.11.2019р. № 2999/116-19 (т.1 а.с.110-111), зі спливом часу змінюється лише коефіцієнт індексації, який застосовується при визначенні нормативної грошової оцінки земель.

Також у вказаному листі зазначено, що Відділ у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області надає інформацію про нормативно грошову оцінку окремої земельної ділянки у формі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки згідно з чинним законодавством тільки на час звернення заявників.

Отже, з вищенаведеного вбачається, що Витяг із технічної документації, як матеріальний носій інформації, оформлюється лише на час звернення заявника, при цьому програмним забезпеченням Державного земельного кадастру та чинним законодавством не передбачено формування витягів з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки на певну дату (яка вже минула).

Колегія суддів також враховує, що відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 29.05.2020р. №922/2843/19, чинне земельне законодавство, в тому числі стаття 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі.

Отже, за наведених обставин, доводи апелянта щодо необхідності надання позивачем до суду при зверненні з відповідним позовом Витягів з нормативної грошової оцінки землі станом на 2016р., 2017р. та 2018р. є безпідставними.

Відповідно до наданого позивачем до позовної заяви Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за № 1021/0/45-19 від 20.06.2019р., виданого Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області, нормативно грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 6310138200:03:021:0012 по просп. Косіора, 85 (просп. Олександрівський (нова назва) у м. Харкові становить 4168814 грн.(т.1 а.с.29).

Розрахунок розміру безпідставно збережених ТОВ "Істрейт" коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою саме на підставі вищевказаного витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. При цьому, під час здійснення розрахунків Харківська міська рада також керувалась Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Мінагрополітки від 25.11.2016р. № 489 "Про затвердження порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів", наказом Мінагрополітики від 27.01.2006р. № 18/15/21/11, рішеннями Харківської міської ради від 27.02.2008р. № 41/08 та від 03.07.2013р. № 1209/13.

Окрім того, як вірно встановленого господарським судом першої інстанції, при визначенні розміру позовних вимог позивачем також враховано сплату відповідачем земельного податку.

Щодо заперечень апелянта відносно ставки річної орендної плати на рівні 8% яка була застосована позивачем при розрахунку розміру безпідставно збережених коштів, колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 2.5. Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові від 27.02.2008р. № 41/08 затвердженого рішенням Харківської міської ради Харківської області 19 сесії 5 скликання, в основу розрахунку базової ставки орендної плати покладена компенсація відстроченої вигоди, яку має одержати власник (Харківська територіальна громада) за надання земельної ділянки в оренду. Розмір відстроченої вигоди представляє різницю між тими доходами, які би Харківська міська рада отримала сьогодні, продав земельну ділянку (одноразові надходження від первинного продажу ділянки та капіталізовані поточні надходження земельного податку), і тими доходами, які вона мала би від цього продажу по закінченні строку оренди, приведених у часі (продисконтованих).

Вказаним пунктом положення також визначено розмір поточної базової ставки орендної плати, визначений відповідно до наведених вихідних даних, який становить 0,08.

Отже, з урахуванням того, що між сторонами у справі договір оренди укладено не було, позивачем при здійсненні розрахунку суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки по просп.Олександрівському, 85 у м.Харків ставка річної орендної плати застосовувалась у розмірі 8% (тобто, поточна базова ставка орендної плати визначена пунктом 2.5 Положення).

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що права та охоронювані законом інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушені відповідачем, а обраний позивачем спосіб захисту свої прав, як землевласника, є належним та ефективним, у зв'язку із чим, позовні вимоги про стягнення безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати за період з 01.11.2016р. по 31.10.2019р. в сумі 736652,99грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 24.02.2020р. у справі №922/3792/19 слід залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Істрейт" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 24.02.2020р. у справі №922/3792/19 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 10 червня 2020р.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя Т.Д. Геза

Суддя Н.О. Мартюхіна