Рішення

від 26.05.2020 по справі 910/9166/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.05.2020Справа № 910/9166/19

Господарський суд міста Києва у складі:

судді - Бондаренко Г. П.,

за участю секретаря - Лебович А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи № 910/9166/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Медирент" (03680, м. Київ, вул. Боженка, буд. 86Б, ідентифікаційний код юридичної особи 22956058)

До Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Липківського, буд. 45, ідентифікаційний код юридичної особи 00032767)

Про визнання недійсними рішень тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України

Суддя: Бондаренко Г.П.

Секретар судового засідання: Лебович А.О.

Представники учасників справи:

Від позивача: Бурнашев П.В. (Ордер серія КС N 458539 від 01.07.2019);

Від відповідача: Чернюшок М.І., головний спеціаліст в порядку самопредставництва (наказ № 3-ОД від 22.01.2020, положення про відділ супроводження справ у судах Юридичного департаменту Антимонопольного комітету України)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Медирент" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Медирент") звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі по тексту - відповідач, Комітет або АМКУ) про визнання недійсним рішень.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить визнати недійними рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України: від 26.04.2019 N 24-р/тк, від 20.05.2019 N 28-р/тк (далі - рішення АМКУ), як необґрунтовані та незаконні. Позивач також просить стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 позовну заяву було залишено без руху, встановлено позивачеві строк на усунення недоліків позовної заяви - протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали шляхом: 1) надання до суду оригіналу ордеру серії КС N 458539 від 01.07.19; 2) надання документів щодо наявності у адвоката права підпису позовних заяв; 3) подання доказів сплати судового збору за дві немайнові вимоги у розмірі 3842,00 грн.; 4) надання до суду доказів направлення копії позовної заяви з додатками на адресу місцезнаходження відповідача.

01.08.2019 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначив на 03.09.2019.

21.08.2019 через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

03.09.2019 від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набранням законної сили рішенням у адміністративній справі N 640/11758/19. В судовому засіданні 03.09.2019 представник позивача просив поновити строк для подачі відповіді на відзив. Представник відповідача просив суд надати час для надання письмової позиції щодо клопотання про зупинення провадження у справі.

Суд на місці ухвалив за власною ініціативою продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів; встановив строк відповідачу для подання письмових пояснень щодо клопотання про зупинення провадження у справі до 30.09.2019; для подачі відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив до 28.10.2019; та ухвалив відкласти розгляд питання про зупинення провадження у справі до викладення позиції відповідачем щодо даного клопотання.

18.09.2019 від відповідача надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі. 27.09.2019 позивач подав відповідь на відзив.

В судовому засіданні 29.10.2019 Суд постановив ухвалу про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у адміністративній справі N 640/11758/19 за позовом ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Медирент" до Антимонопольного комітету України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії. Зобов`язано учасників справи невідкладно повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі N 910/9166/19. Ухвала мотивована тим, що предметом позовних вимог у справі № 640/11758/19 є визнання протиправними дій Антимонопольного комітету України, пов`язаних з ініціюванням розслідування, розслідуванням справ у відношенні позивача та винесенні рішень, які є предметом визнання їх недійсними у цій справі, тож встановлення адміністративним судом факту неправомірності дій Антимонопольного комітету України стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Медирент" у частині витребування інформації, внаслідок чого були прийняті рішення від № 24-р/тк 26.04.2019 та № 28-р/тк від 20.05.2019, матиме значення для прийняття законного і обґрунтованого рішення по даній справі № 910/9166/19. У зв`язку з наведеним, суд першої інстанції зазначив, що існує об`єктивна неможливість розгляду справи № 910/9166/19, що зумовлена одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами.

13.12.2019 Постановою Північного апеляційного господарського суду, за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.10.2019 про зупинення провадження у справі, скасовано ухвалу та повернуто матеріали справи N910/9166/19 до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду. Приймаючи вказану постанову апеляційний суд виходив з того, що Господарський суд міста Києва дійшов помилкового висновку про неможливість розгляду справи до набрання законної сили рішенням у справі №640/11758/19, виходячи з наступного.

Предметом даного спору є визнання недійсними рішень тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України: від 26.04.2019 № 24-р/тк; від 20.05.2019 № 28-р/тк, тобто саме в рамках розгляду даної справи суд зобов`язаний перевірити відповідність оскаржуваних рішень вимогам чинного законодавства та, зокрема, Закону України Про захист економічної конкуренції .

13.12.2019 від позивача надійшла заява про поновлення провадження у справі.

27.12.2019 року суд поновив провадження у справі N 910/9166/19, в зв`язку з скасуванням ухвали від 29.10.2019 року про зупинення провадження у справі, підготовче засідання призначив на 28.01.20.

28.01.2020 через канцелярію Господарського суду м. Києва надійшла заява позивача про забезпечення доказів, а саме про забезпечення огляду в судовому засіданні оригіналів справ № 143-26.13/127-18 та № 130-26.13/57-19, що розглядались відповідачем та перебувають у провадженні відповідача.

28.01.2020 року суд постановив відкласти розгляд питання про забезпечення доказів, з урахуванням того, що дані матеріали будуть надані відповідачем на стадії дослідження доказів. За клопотанням відповідача про надання строку для подання письмової заяви про залишення позову без розгляду з питання порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог, судом оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 06.02.2020.

06.02.2020 через канцелярію Господарського суду м. Києва надійшло клопотання відповідача про залишення без розгляду позовної заяви, з підстав порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог. Посилаючись на постанову Верховного Суду у справі № 910/7680/19, відповідач зазначив, що при вирішенні спору мають бути оцінені всі докази для дослідження обставин прийняття відповідачем двох різних рішень, які ґрунтуються на різних підставах, а відтак сумісний розгляд заявлених позивачем вимог перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору.

06.02.2020 в судовому засіданні представник позивача повідомив суд про те, що клопотання відповідача про залишення без розгляду позовної заяви не отримав, просив надати час для ознайомлення з клопотанням відповідача. З урахуванням позиції позивача щодо заявленого відповідачем клопотання про залишення без розгляду позовної заяви, та відсутності в матеріалах справи підтвердження направлення копії клопотання відповідача позивачу, судом оголошено перерву в підготовчому засіданні до 17.03.2020.

13.03.2020 року через канцелярію Господарського суду м. Києва надійшли заперечення позивача на клопотання відповідача про залишення без розгляду позовної заяви. В запереченнях на клопотання позивач зазначив, що підставами для винесення відповідачем оскаржуваних рішень фактично стали одні підстави, а саме перевірка відповідачем позивача як автора та розробника ІТС Єдина база даних звітів про оцінку та комп`ютерної програми Електронний майданчик .

17.03.2020 суд, розглянувши клопотання відповідача про залишення без розгляду позовної заяви, у задоволенні клопотання відмовив, з посиланням на те, що вимоги позивача, в силу приписів ст. 173 ГПК України, можуть бути об`єднані в одне провадження, так як обґрунтовані одними і тими самими підставами, зокрема відсутністю компетенції у відповідача здійснювати перевірку діяльності позивача, та не стосуються інших підстав перевірки правильності оскаржуваних рішень АМК. Суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 21.04.2020.

В судовому засіданні 21.04.2020 позивачу запропоновано надати суду пояснювальну записку та/або науково - правовий висновок до Закону України № 2628-VIII від 23.11.2018 року, яким був доповнений Податковий кодекс України (п. 51 підрозділу ПКУ Інші перехідні положення ), судове засідання по суті справи відкладено на 21.05.2020.

19.05.2020 через канцелярію Господарського суду м. Києва надійшли пояснення позивача та додані документи (пояснювальна записка та висновок щодо проекту Закону Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків та зборів ) на виконання протокольної ухвали суду.

21.05.2020 в судовому засіданні оголошено перерву до 26.05.2020

В судове засідання 26.05.2020 року з`явились представники сторін у справі (позивача та відповідача), було досліджено наявні у справі докази, та заслухано виступи представників сторін в судових дебатах, в яких позивач повністю підтримав заявлені позовні вимоги, а відповідач проти їх задоволення заперечував.

Дослідивши наявні у матеріалах справи № 910/9166/19 документи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно та безпосередньо оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Медирент" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - відповідач, АМКУ) про:

(1) визнання у повному обсязі недійсним Рішення Тимчасової адміністративної колегії АМКУ від 26 квітня 2019 року № 24-р/тк Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу (далі - рішення 1 АМКУ). Зазначеним рішенням 1 АМКУ визнано, що дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Медирент", які полягають у відмові в безперешкодному доступі до приміщень Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Медирент", місць зберігання інформації, у тому числі документів, комп`ютерів об`єкта перевірки та інших матеріалів, є порушенням, передбаченим пунктом 16 статті 50 Закону України Про захист економічної конкуренції , у вигляді створення перешкод працівникам АМКУ у проведенні перевірки, огляду, вилученні документів, предметів чи інших носіїв інформації. За вказане в рішенні 1 АМКУ порушення на позивача накладено штраф в розмірі 500 000,00 (п`ятсот тисяч) гривень;

(2) визнання у повному обсязі недійсним Рішення Тимчасової адміністративної колегії АМКУ від 20 травня 2019 року № 28-р/тк Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу (далі - рішення 2 АМКУ). Зазначеним рішенням 2 АМКУ визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Медирент" вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України Про захист економічної конкуренції , у вигляді неподання інформації АМКУ на вимогу державного уповноваженого АМКУ про надання інформації від 10.01.2019 № 130-29/08-293 у встановлений ним строк. За вказане в рішенні 2 АМКУ порушення на позивача накладено штраф в розмірі 136 000, 00 (сто тридцять шість тисяч) гривень.

(3) Позивач також просить стягнути з відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовано тим, що, на думку позивача, з 01.01.2019 року на позивача, згідно з пунктом 51 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, не поширюються положення Закону України Про захист економічної конкуренції та Закону України Про Антимонопольний комітет України , а отже відповідач не мав права ані проводити перевірки діяльності позивача, ані розпочинати розгляд справ 143-26.13/127-18 та № 130-26.13/57-19, ані постановляти рішення 1 АМКУ та рішення 2 АМКУ.

Деталізуючи власну позицію, позивач посилається на Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України (далі - ПК України) та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" від 23.11.2018 N 2628-VIII підрозділ 10 "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" доповнено пунктом 51, відповідно до якого положення законів України "Про Антимонопольний комітет України" і "Про захист економічної конкуренції" не застосовуються до об`єктів права інтелектуальної власності та/або здійснення діяльності, пов`язаної з їх використанням, а також до правовідносин, що виникають у процесі будь-якого використання об`єктів права інтелектуальної власності.

На думку позивача, існує неузгодженість (колізія норм права) між Законами України "Про Антимонопольний комітет України" і "Про захист економічної конкуренції" та Податковим кодексом України, проте до спірних правовідносин слід застосовувати норми Податкового кодексу України (підрозділ 10 "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення", пункт 51), як такі, що прийняті пізніше.

Одночасно позивач не заперечує фактичні обставини (1) щодо створення перешкод працівникам АМКУ у проведенні перевірки, викладені в рішенні 1 АМКУ; (2) щодо неподання інформації АМКУ, викладені в рішенні 2 АМКУ. На думку позивача, такі його дії були законними, з урахуванням позиції, викладеній в позовній заяві, та норм Податкового кодексу.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, мотивував власну позицію тим, що сфера регулювання Податкового кодексу України не поширюється на правовідносини, що складаються у зв`язку із захистом економічної конкуренції, а отже він мав право проводити перевірку діяльності позивача та надсилати запити про надання інформації.

На думку відповідача, відповідно до частини першої статті 19 Закону України Про Антимонопольний комітет України , органи та посадові особи АМКУ керуються лише законодавством про захист економічної конкуренції.

Одночасно, відповідно до статей 1, 5 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), (1) цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, (2) цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, (3) поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу.

Відповідач стверджує, що вилучення з-під дії законодавства про захист економічної конкуренції діяльності, пов`язаної з використанням об`єктів прав інтелектуальної власності, а також правовідносин, що виникають у процесі будь-якого використання об`єктів права інтелектуальної власності, є за своєю суттю встановленням особливостей застосування законодавства про захист економічної конкуренції, що потребує обов`язкового внесення відповідних змін до Закону України "Про захист економічної конкуренції", які внесені не були.

В рішенні 1 АМКУ, копія якого додана до позовної заяви, зазначено, що Державний уповноважений Антимонопольного комітету України (далі - Комітет) розглядає справу № 143-26.13/127-18, розпочату розпорядженням державного уповноваженого Комітету від 28.11.2018 року № 08/288-р, за ознаками вчинення приватним підприємством ВІ АЙ ПІ ДЕПАРТАМЕНТ (ідентифікаційний код юридичної особи 33508037, товариством з обмеженою відповідальністю АКЦЕПТ ОНЛАЙН (ідентифікаційний код юридичної особи 40429394), товариством з обмеженою відповідальністю ПРО ЗАКУПІВЛІ (ідентифікаційний код юридичної особи 40328577) та приватним підприємством ІНФОРМАЦІЙНО-КОНСАЛТИНГОВИЙ ЦЕНТР АСБОУ (ідентифікаційний код юридичної особи 34507830) порушення про захист економічної конкуренції. У зв`язку із необхідністю збору доказів у справі № 143-26.13/127-18 розпорядженням державного уповноваженого Комітету від 11.02.2019 № 08/38-р з 12.02.2019 року розпочато позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Медирент" щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції під час забезпечення можливості розміщувати, отримувати й передавати інформацію та документи (без попередньої ідентифікації суб`єкта оціночної діяльності) до/з Єдиної бази звітів про оцінку з метою перевірки оціночної вартості об`єкта нерухомості.

15.02.2019 за місцем знаходження об`єкта перевірки на усну вимогу голови комісії з проведення позапланової виїзної перевірки надати безперешкодний доступ до приміщень Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Медирент", місць зберігання інформації, у тому числі документів, комп`ютерів об`єкта перевірки та інших матеріалів, директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Медирент" Боніславський Ю.А. відмовив комісії. Щодо причин відмови у наданні доступу, Боніславський Ю.А., у протоколі про перешкоджання у проведенні перевірки, виклав заперечення наступного змісту: Відповідно до п. 51 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, ст. 49 Закону України "Про захист економічної конкуренції", провадження у справах, що стали підставою для проведення перевірки ТОВ НВП МЕДИРЕНТ , підлягають закриттю без прийняття рішення по суті, оскільки стосуються об`єктів права інтелектуальної власності, та, відповідно, не знаходяться в компетенції АМКУ .

В рішенні 2 АМКУ, копія якого додана до позовної заяви, зазначено, що Державний уповноважений Антимонопольного комітету України у зв`язку з проведенням перевірки Фонду державного майна України щодо дотримання ним вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час створення, впровадження та функціонування Єдиної бази даних звітів про оцінку та підключення до неї електронних майданчиків, у межах повноважень, передбачених статтею 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", направив товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Медирент" вимогу про надання інформації протягом 30 днів з моменту одержання вимоги.

У зазначений державним уповноваженим строк товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Медирент" відповіді не надало, листом від 07.03.2019 року № 65 повідомило державного уповноваженого про те, що вимога суперечить пункту 51 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

У даній справі предметом спору є визнання недійсними рішень тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України (рішення 1 АМКУ, рішення 2 АМКУ), у зв`язку із відсутністю у відповідача компетенції (повноважень), визначеної (визначених) законом, на проведення перевірки та направлення вимоги про надання інформації на адресу позивача, та, як наслідок, незаконність постановлення оскаржуваних рішень АМКУ.

Предметом доказування є наявність зазначених позивачем підстав для визнання зазначених вище рішень АМКУ недійсними.

Відповідно до частин першої і п`ятої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За приписом частини першої статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Позивач у справі є юридичною особою та суб`єктом підприємницької діяльності, який вважає, що його право було порушено оскаржуваними рішеннями АМКУ, який відповідно до норм Податкового кодексу не мав встановленої законом компетенції на здійснення перевірки діяльності позивача, яка за його твердженням пов`язана з використанням об`єктів права інтелектуальної власності.

Частина третя статті 42 Конституції України встановлює, що держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Стаття 10bis Паризької конвенції про охорону промислової власності встановлює, що країни Союзу зобов`язані забезпечити громадянам країн, що беруть участь у Союзі, ефективний захист від недобросовісної конкуренції. Актом недобросовісної конкуренції вважається будь-який акт конкуренції, що суперечить чесним звичаям у промислових і торговельних справах.

Пункт 5 статті 13 Цивільного кодексу України визначає щодо меж цивільних прав про те, що не допускається використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Статтею 32 Господарського кодексу України, недобросовісною конкуренцією визнаються будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

Виходячи з вказаних вище норм Конституції України, міжнародних договорів та норм Цивільного та Господарського кодексів, Україна як держава взяла на себе зобов`язання щодо захисту конкуренції у підприємницькій діяльності.

Частиною першою статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до пунктів 1, 2 і 4 частини першої статті 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" державний уповноважений Антимонопольного комітету України має такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, приймати розпорядження про початок розгляду справи або надавати мотивовану відповідь про відмову в розгляді справи, проводити, організовувати розслідування або дослідження за цими заявами і справами, закривати провадження у цих справах незалежно від їх підвідомчості іншим органам Антимонопольного комітету України, вносити, передавати їх в установленому Антимонопольним комітетом України порядку на розгляд цих органів для прийняття рішення; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення, надавати попередні висновки стосовно узгоджених дій; проводити перевірки суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має, зокрема, такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Частина перша статті 19 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлює, що під час розгляду заяв і справ про узгоджені дії, концентрацію, про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі під час проведення розслідування, дослідження, прийняття розпоряджень, рішень за заявами і справами, здійснення інших повноважень у сфері контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, контролю за узгодженими діями, концентрацією органи та посадові особи Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень керуються лише законодавством про захист економічної конкуренції.

Частина перша статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначає, що розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Частина друга цитованої статті передбачає, що невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Частиною першою статті 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов`язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб`єктам господарювання.

Частиною першою статті 23 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що діяльність щодо виявлення, запобігання та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, проводиться Антимонопольним комітетом України, його органами та посадовими особами з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України про захист економічної конкуренції .

Системно аналізуючи зазначені вище норми права, суд приходить до висновку, що обов`язок держави щодо забезпечення захисту конкуренції у підприємницькій діяльності реалізується на засадах рівності всіх суб`єктів господарювання перед законом, а діяльність АМКУ, спрямована на виявлення, запобігання та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, проводиться з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України про захист економічної конкуренції.

Як підставу для застосування до спірних правовідносин положення п. 51 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, позивачем зазначено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Медирент" (позивач) спеціалізується на створенні інформаційних систем для електронного урядування, державного та корпоративного управління та має 15-річний досвід роботи на цьому ринку. Тобто, вся діяльність позивача нерозривно пов`язана та здійснюється з використанням об`єктів інтелектуальної власності.

Суд відхиляє доводи позивача про встановлення законодавчого загального виключення з обов`язку держави щодо забезпечення захисту конкуренції у сфері регулювання відносин щодо об`єктів права інтелектуальної власності та/або здійснення діяльності, пов`язаної з їх використанням, а також до правовідносин, що виникають у процесі будь-якого використання об`єктів права інтелектуальної власності, з огляду на наступне:

Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" від 23.11.2018 N 2628-VIII підрозділ 10 "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" було доповнено пунктом 51, відповідно до якого положення законів України "Про Антимонопольний комітет України" і "Про захист економічної конкуренції" не застосовуються до об`єктів права інтелектуальної власності та/або здійснення діяльності, пов`язаної з їх використанням, а також до правовідносин, що виникають у процесі будь-якого використання об`єктів права інтелектуальної власності.

У відповідності до пояснювальної записки до проекту Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів", метою розроблення даного проекту закону є забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2019 році. Відповідно до прогнозу впливу проекту закону, зазначено, що даний проект дасть змогу забезпечити збалансованість бюджетних надходжень та покращити адміністрування податків та зборів.

Таким чином, Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" від 23.11.2018 N 2628-VIII, яким підрозділ 10 "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" доповнено пунктом 51, мав єдину правомірну, на думку авторів проекту Закону, об`єктивно обґрунтовану мету, а саме збалансованість бюджетних надходжень та покращення адміністрування податків та зборів.

Пункт 1.1. статті 1 Податкового кодексу України Сфера дії Податкового кодексу України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Стаття 5 Податкового кодексу України визначає алгоритм співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами. Пунктом 5.1. зазначеної статті встановлено, що поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу.

Системно аналізуючи зазначені вище норми, суд приходить до висновку, що пункт 51 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України охоплює сферу дії податкового законодавства і застосовується не до всіх без виключення об`єктів права інтелектуальної власності, а лише до тих, які згадуються та функціонують на підставі Податкового кодексу України.

За приписами частини першої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМКУ є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Припущення позивача про те, що з 01 січня 2019 року на нього не поширюються положення Законів України "Про Антимонопольний комітет України" і "Про захист економічної конкуренції" лише з тієї підстави, що, за твердженням позивача, діяльність позивача нерозривно пов`язана та здійснюється з використанням об`єктів інтелектуальної власності, відхиляється судом як необґрунтоване.

При цьому, суд зазначає, що в порушення обов`язку доказування позивачем до справи не надано жодних письмових доказів, які підтверджують його твердження про те, що позивач розробив та створив інформаційні системи для електронного урядування, державного та корпоративного управління, має зареєстровані права на об`єкти права інтелектуальної власності, не зазначив на які саме об`єкти тощо він має права, та яким чином він використовує їх у своїй діяльності.

Інших підстав для визнання недійсним оскаржуваних рішень позивач не зазначив, а отже суд не здійснює оцінку правомірності чи неправомірності оскаржуваних рішень з інших підстав.

Керуючись вказаним, беручи до уваги зазначені вище обставини, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявності умов, які є обов`язковими для визнання оскаржуваних рішень АМКУ недійсними, а тому позов не підлягає задоволенню.

Судові витрати з урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на позивача.

Керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Медирент" (03680, м. Київ, вул. Боженка, буд. 86Б, ідентифікаційний код юридичної особи 22956058) до Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Липківського, буд. 45, ідентифікаційний код юридичної особи 00032767) про визнання недійсними рішень тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 26.04.2019 N 24-р/тк, від 20.05.2019 N 28-р/тк відмовити.

2. Судові витрати по сплаті судового збору покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Медирент" (03680, м. Київ, вул. Боженка, буд. 86Б, ідентифікаційний код юридичної особи 22956058).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.06.2020

Суддя Бондаренко Г.П.