Постанова

від 22.09.2020 по справі 910/9166/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2020 р. Справа№ 910/9166/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Калатай Н.Ф.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання - Добрицька В.С.

учасники справи згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Медирент"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 26.05.2020

у справі № 910/9166/19 (суддя Бондаренко Г.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Медирент"

до Антимонопольного комітету України

про визнання недійсними рішень тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Медирент" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про:

- визнання у повному обсязі недійсним Рішення Тимчасової адміністративної колегії АМКУ від 26 квітня 2019 року № 24-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу";

- визнання у повному обсязі недійсним Рішення Тимчасової адміністративної колегії АМКУ від 20 травня 2019 року № 28-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 у справі №910/9166/19 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Медирент" до Антимонопольного комітету України про визнання недійсними рішень тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 26.04.2019 N 24-р/тк, від 20.05.2019 N 28-р/тк відмовлено.

Рішення обґрунтовано тим, що в порушення обов`язку доказування позивачем до справи не надано жодних письмових доказів, які підтверджують його твердження про те, що позивач розробив та створив інформаційні системи для електронного урядування, державного та корпоративного управління, має зареєстровані права на об`єкти права інтелектуальної власності, не зазначив на які саме об`єкти тощо він має права, та яким чином він використовує їх у своїй діяльності. Інших підстав для визнання недійсним оскаржуваних рішень позивач не зазначив.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Медирент" подало апеляційну скаргу, в якій просило суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 у справі №910/9166/19 повністю і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Визнати недійсним Рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 26.04.2019 N 24-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" - у повному обсязі. Визнати недійсним Рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 20.05.2019 N 28-р/тк Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" - у повному обсязі. Стягнути з Антимонопольного комітету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Медирент" понесені ним судові витрати.

Апеляційна скарга позивача обґрунтована наступним. На думку апелянта місцевим господарським судом необґрунтовано було відмовлено у задоволенні позову.

Позивач просить апеляційний господарський суд визнати недійними рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України: від 26.04.2019 N 24-р/тк, від 20.05.2019 N 28-р/тк, як необґрунтовані та незаконні. На думку позивача, з 01.01.2019 року на позивача, згідно з пунктом 51 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, не поширюються положення Закону України "Про захист економічної конкуренції" та Закону України "Про Антимонопольний комітет України", а отже відповідач не мав права ані проводити перевірки діяльності позивача, ані розпочинати розгляд справ 143-26.13/127-18 та № 130-26.13/57-19, ані постановляти оскаржувані рішення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Медирент" та призначено справу до розгляду на 08.09.2020.

У судовому засіданні 08.09.2020 була оголошена перерва до 22.09.2020.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням Тимчасової адміністративної колегії АМКУ від 26 квітня 2019 року № 24-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" визнано, що дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Медирент", які полягають у відмові в безперешкодному доступі до приміщень Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Медирент", місць зберігання інформації, у тому числі документів, комп`ютерів об`єкта перевірки та інших матеріалів, є порушенням, передбаченим пунктом 16 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді створення перешкод працівникам АМКУ у проведенні перевірки, огляду, вилученні документів, предметів чи інших носіїв інформації. За вказане порушення на позивача накладено штраф в розмірі 500000,00 гривень.

Рішенням Тимчасової адміністративної колегії АМКУ від 20 травня 2019 року № 28-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Медирент" вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації АМКУ на вимогу державного уповноваженого АМКУ про надання інформації від 10.01.2019 № 130-29/08-293 у встановлений ним строк. За вказане порушення на позивача накладено штраф в розмірі 136000,00 гривень.

Спір у даній справі виник у зв`язку із тим, що на думку позивача вищевказані рішення є незаконними та підлягають визнанню недійсними у судовому порядку. Відповідач проти цього заперечує. Колегія суддів відзначає наступне.

Частина третя статті 42 Конституції України встановлює, що держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Стаття 10bis Паризької конвенції про охорону промислової власності установлює, що країни Союзу зобов`язані забезпечити громадянам країн, що беруть участь у Союзі, ефективний захист від недобросовісної конкуренції. Актом недобросовісної конкуренції вважається будь-який акт конкуренції, що суперечить чесним звичаям у промислових і торговельних справах.

Пункт 5 статті 13 Цивільного кодексу України визначає щодо меж цивільних прав про те, що не допускається використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Статтею 32 Господарського кодексу України, недобросовісною конкуренцією визнаються будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

Частиною першою статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до пунктів 1, 2 і 4 частини першої статті 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" державний уповноважений Антимонопольного комітету України має такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, приймати розпорядження про початок розгляду справи або надавати мотивовану відповідь про відмову в розгляді справи, проводити, організовувати розслідування або дослідження за цими заявами і справами, закривати провадження у цих справах незалежно від їх підвідомчості іншим органам Антимонопольного комітету України, вносити, передавати їх в установленому Антимонопольним комітетом України порядку на розгляд цих органів для прийняття рішення; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення, надавати попередні висновки стосовно узгоджених дій; проводити перевірки суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має, зокрема, такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Частина перша статті 19 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлює, що під час розгляду заяв і справ про узгоджені дії, концентрацію, про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі під час проведення розслідування, дослідження, прийняття розпоряджень, рішень за заявами і справами, здійснення інших повноважень у сфері контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, контролю за узгодженими діями, концентрацією органи та посадові особи Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень керуються лише законодавством про захист економічної конкуренції.

Частина перша статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначає, що розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Частина друга цитованої статті передбачає, що невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Частиною першою статті 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов`язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб`єктам господарювання.

Частиною першою статті 23 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що діяльність щодо виявлення, запобігання та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, проводиться Антимонопольним комітетом України, його органами та посадовими особами з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України про захист економічної конкуренції.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт посилається на положення п. 51 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, стверджуючи, що товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Медирент" спеціалізується на створенні інформаційних систем для електронного урядування, державного та корпоративного управління та має 15-річний досвід роботи на цьому ринку. Тобто, вся діяльність позивача нерозривно пов`язана та здійснюється з використанням об`єктів інтелектуальної власності.

Колегія суддів відзначає, що Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" від 23.11.2018 N 2628-VIII підрозділ 10 "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" було доповнено пунктом 51, відповідно до якого положення законів України "Про Антимонопольний комітет України" і "Про захист економічної конкуренції" не застосовуються до об`єктів права інтелектуальної власності та/або здійснення діяльності, пов`язаної з їх використанням, а також до правовідносин, що виникають у процесі будь-якого використання об`єктів права інтелектуальної власності.

У відповідності до пояснювальної записки до проекту Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів", метою розроблення даного проекту закону є забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2019 році. Відповідно до прогнозу впливу проекту закону, зазначено, що даний проект дасть змогу забезпечити збалансованість бюджетних надходжень та покращити адміністрування податків та зборів.

Таким чином, Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" від 23.11.2018 N 2628-VIII, яким підрозділ 10 "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" доповнено пунктом 51, мав єдину об`єктивно обґрунтовану мету - збалансованість бюджетних надходжень та покращення адміністрування податків та зборів.

Пункт 1.1. статті 1 Податкового кодексу України "Сфера дії Податкового кодексу України" визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Стаття 5 Податкового кодексу України визначає алгоритм співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами. Пунктом 5.1. зазначеної статті встановлено, що поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу.

Отже п. 51 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України застосовується не до всіх без виключення об`єктів права інтелектуальної власності, а лише до тих, які функціонують на підставі Податкового кодексу України.

За приписами частини першої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМКУ є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів вважає необґрунтованими твердження апелянта про те, що з 01 січня 2019 року на нього не поширюються положення Законів України "Про Антимонопольний комітет України" і "Про захист економічної конкуренції" лише з тієї підстави, що, за твердженням позивача, діяльність позивача нерозривно пов`язана та здійснюється з використанням об`єктів інтелектуальної власності.

При цьому колегія суддів відзначає, що матеріали справи не містять доказів, що позивач розробив та створив інформаційні системи для електронного урядування, державного та корпоративного управління, має зареєстровані права на об`єкти права інтелектуальної власності, позивачем не зазначено на які саме об`єкти тощо він має права, та яким чином він використовує їх у своїй діяльності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявності умов, які є обов`язковими для визнання оскаржуваних рішень АМКУ недійсними, а отже в позові належить відмовити повністю.

На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Медирент", у розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 у справі №910/9166/19, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 у справі №910/9166/19 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Медирент" на рішення Господарського суду міста м. Києва від 26.05.2020 у справі №910/9166/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста м. Києва від 26.05.2020 у справі №910/9166/19 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 23.09.2020.

Головуючий суддя В.В.Андрієнко

Судді Н.Ф. Калатай

С.І. Буравльов