Рішення

від 27.05.2020 по справі 910/18833/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.05.2020Справа № 910/18833/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О. В. за участю секретаря судового засідання Капішон В.В., розглянувши матеріали господарської справи

за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз інжиніринг"

про стягнення 52 745,72 грн

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз інжиніринг"

до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

про стягнення 15430,53 грн

за участю представників:

від позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом: Дубчак С.Є.

від відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом: Рибалко К.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазінжиніринг" неустойки в розмірі 52745,72 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідачем порушено зобов'язання за договором купівлі-продажу № 09/03/1685-МРТ від 30.11.2018 щодо терміну поставки товару, у зв'язку із чим Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" нараховано штраф у розмірі 52745,72 грн.

Господарським судом міста Києва ухвалою від 28.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/18833/19, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

29.01.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач визнає порушення строк поставки товару у відповідності до договору № 09/03/1685-МРТ від 30.11.2018, проте заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки ПАТ УКРНАФТА є суб'єктом господарювання державного сектору економіки, а тому позивач не може застосовувати до відповідача інший розмір штрафних санкцій ніж розмір визначений у частині 2 ст. 231 Господарського кодексу України. Отже, відповідач вважає, що розмір штрафної санкції у вигляді пені, яку має сплатити відповідач на користь позивача становить 14 241, 34 грн.

29.01.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтогазінжиніринг" подано до суду зустрічну позовну заяву про стягнення пені та 3% річних за несвоєчасне виконання Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу № 09/03/1685-МРТ від 30.11.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазінжиніринг" до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення 15430,53 грн залишено без руху.

06.02.2020 через відділ діловодства суду від позивача за первісним позовом надійшла відповідь на відзив, у відповідності до змісту якої, позивач зазначає, що корпоративні права держави в статутному капіталі ПАТ УКРНАФТА - відсутні. Позивач є підприємством приватної форми власності, створеним на засадах корпоратизації з метою одержання прибутку, і не є господарським товариством, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належить державі, а тому не є суб'єктом державного сектору економіки.

13.02.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення, в яких останній стверджує, що позивач є суб'єктом господарювання державного сектору економіки, а тому просить зменшити розмір позовних вимог до 14 241,34 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазінжиніринг" до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення 15430,53 грн, вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом, подальший розгляд справи №910/18833/19 постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі №910/18833/19 на 17.03.2020.

21.02.2020 через відділ діловодства суду від позивача за первісним позовом надійшла відповідь на відзив, з якої вбачається, що ПАТ Укрнафта є підприємством приватної форми власності, створеним на засадах корпоратизації з метою одержання прибутку, і не є господарським товариством, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належить державі. Окрім того, одним з акціонерів ПАТ Укрнафта є НАК Нафтогаз України , якому належить 50%+1 акція ПАТ Укрнафта , проте, інші суб'єкти приватного права - АТ Укргазвидобування , АТ Укртрансгаз , в яких частка НАК Нафтогаз України становить 100% у корпоративних відносинах, не належать до державного сектору економіки, що підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 24.06.2014 №910/18227/13, постановою Вищого господарського суду України від 13.08.2013 в судовій справі №910/10255/13.

В підготовче засідання 17.03.2020 представники учасників судового процесу не з'явилися, клопотань про відкладення підготовчого засідання не подавали.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 17.03.2020 відклав підготовче засідання у справі № 910/18833/19 на 15.04.2020.

15.04.2020 у судове засідання з'явилися представник позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) та представник відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом). Враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, відсутність інших клопотань, заяв від сторін, судом закрито підготовче провадження та призначено справу №910/18833/19 до судового розгляду по суті на 20.05.2020, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

В судовому засіданні 20.05.2020 представник позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) надав пояснення по суті первісних позовних вимог, проти зустрічного позову заперечив.

Представник відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) надав пояснення по суті своїх заперечень на первісний позов, просив зменшити розмір штрафних санкцій та надав пояснення по суті зустрічного позову. Суд оголосив перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 27.05.2020.

У судовому засіданні 27.05.2020 представник позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) позовні вимоги за первісним позовом підтримав, просив суд їх задовольнити. Проти зустрічного позову заперечив.

Представник відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом). проти первісних позовних вимог заперечив, просив суд відмовити в їх задоволенні. Зустрічний позов підтримав.

В судовому засіданні 27.05.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30.11.2018 між Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз інжиніринг" (продавець, відповідач) укладений договір купівлі-продажу № 09/03/1685-МТР (надалі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати продукцію у власність покупця, а покупець прийняти товар та сплатити за нього відповідну грошову суму (п. 1.1. Договору).

Асортимент, кількість, якість, вартість та інші характеристики товару визначені в Додатках до цього Договору, які є невід'ємною частиною цього Договору (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п.п. 3.2., 3.3. Договору оплата вартості товару здійснюється на умовах, визначених Додатками, після отримання покупцем примірника, належним чином підписаного сторонами оригіналу Договору. Усі суми, що підлягають сплаті за цим Договором, сплачуються в безготівковій формі на рахунки, що зазначені у цьому Договорі.

У відповідності до п. 1 Додатку № 1 до Договору загальна вартість товару, що поставляється по цього Додатку, складає: 1 566 900,92 грн, в т.ч. ПДВ - 261 150,15 грн.

Умови оплати: 50% передоплата, 50% по факту поставки та виконання робіт протягом 30 календарних днів (п. 2 Додатку № 1 до Договору).

В пункті 5.1. Договору сторони погодили, що продавець зобов'язується передати покупцю товар у строк та на умовах, визначених цим Договором та відповідними Додатками до цього Договору.

Згідно із п. 5.3. Договору датою постачання товару вважається дата передачі його покупцю у місці призначення без зауважень по кількості, комплектності та якості, якщо інше не встановлено Додатками до Договору та/або Додатковими угодами. Факт передачі Товару підтверджується підписаною сторонами без зауважень видатковою накладною та/або відповідним Актом приймання-передачі товару. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з дати підписання сторонами без зауважень видаткової накладної та/або Акту приймання-передачі товару.

Пунктом 5 Додатку № 1 до Договору визначено, що термін поставки та виконання робіт: протягом 35 робочих днів з моменту передоплати.

Відповідно до п. 6.9. Договору за порушення строку постачання товару, у тому числі викликане виявленням нестачі товару або постачанням товару, який не відповідає якості та комплектності, що обумовило необхідність заміни або додаткового постачання товару у порядку, визначеному п. 5.12, п. 5.13 Договору, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 10%, а в разі прострочення термінів поставки на 30 і більше календарних днів у розмірі 15 % від вартості Товару не поставленого вчасно.

У разі несвоєчасної або неповної оплати товару відповідно до умов, визначених цим Договором, покупець несе відповідальність, передбачену ст. 625 Цивільного кодексу України (п. 6.10. Договору).

Сторони погодили, що даний договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє протягом 1 року, але у будь- якому разі, - до повного виконання взаємних зобов'язань сторонами (п. 11.1. Договору).

На виконання умов Договору, ПАТ "Укрнафта" за первісним позовом сплатив ТОВ "Нафтогаз інжиніринг" 50% авансу за рівнеміри-сигналізатори ультразвукові у розмірі 783 450,46 грн, що підтверджується платіжним дорученням №3484-П19 від 15.03.2019.

Як вбачається з видаткової накладної № 134 від 10.05.2019, копія якої наявна в матеріалах справи, ТОВ "Нафтогаз інжиніринг" поставило ПАТ "Укрнафта" рівнемір-сигналізатор ультразвуковий УУС-01 у кількості 4 шт. на суму 980 837,36 грн.

У відповідності до видаткової накладної № 132 від 10.05.2019, копія якої наявна в матеріалах справи, ТОВ "Нафтогаз інжиніринг" поставило ПАТ "Укрнафта" комплект додаткового обладнання для газового модуля до УУС у кількості 1 шт. на суму 58 606,36 грн.

Проте, відповідно до видаткової накладної № 133, копія якої наявна в матеріалах справи, 07.06.2019 ТОВ "Нафтогаз інжиніринг" поставило ПАТ "Укрнафта" комплект додаткового обладнання для газового модуля для УУС-01 (1*5) у кількості 9 шт. на суму 527 457,20 грн, тобто з простроченням терміну, визначеного сторонами у п. 5 Додатку № 1 до Договору.

В обґрунтування первісного позову, позивач посилається на те, що оскільки ТОВ "Нафтогаз інжиніринг" порушило встановлений термін поставки, тому у останнього виникло зобов'язання на підставі п. 6.9. Договору сплатити 10% штрафу від суми не поставленої вчасно продукції, а саме у розмірі 52 745,72 грн.

Заявляючи зустрічний позов ТОВ "Нафтогаз інжиніринг" посилається на те, що останнім 10.05.2019 було здійснено поставку товару на об'єкт ПАТ "Укрнафта" в Тернопільській області, що підтверджено видатковою накладною № 134 від 10.05.2019. Підготовчі роботи та встановлення даного товару були виконані до 30.05.2019, остаточну оплату за отриманий товар у розмірі 490 418,68 грн відповідач за зустрічним позовом здійснив 07.06.2019, у зв'язку з чим прострочив виконання грошового зобов'язання за договором на 38 календарних днів.

Також, 10.05.2019 було здійснено поставку товару на об'єкт ПАТ "Укрнафта" в Херсонській області, що підтверджено видатковою накладною № 132 від 10.05.2019. Підготовчі роботи та встановлення даного товару були виконані 24.05.2019, остаточну оплату за отриманий товар у розмірі 29 303,18 грн відповідач за зустрічним позовом здійснив 07.06.2019, у зв'язку з чим прострочив виконання грошового зобов'язання за договором на 44 календарних днів.

07.06.2019 було здійснено поставку товару на об'єкт ПАТ "Укрнафта" в Львівській області, що підтверджено видатковою накладною № 133 від 07.06.2019. Підготовчі роботи та встановлення даного товару були виконані 07.06.2019, остаточну оплату за отриманий товар у розмірі 263 728,60 грн відповідач за зустрічним позовом здійснив 07.06.2019, у зв'язку з чим прострочив виконання грошового зобов'язання за договором на 30 календарних днів.

В обґрунтування зустрічного позову ТОВ "Нафтогаз інжиніринг" стверджує, що у зв'язку з несвоєчасною оплатою обладнання ПАТ "Укрнафта" зобов'язана сплатити пеню та 3% річних у загальному розмірі 15 430,53 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення первісних позовних вимог та часткове задоволення зустрічних позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що на виконання Договору ПАТ "Укрнафта" сплатило на користь ТОВ "Нафтогаз інжиніринг" 50% передоплати у розмірі 783 450,46 грн, що підтверджується платіжним дорученням №3484-П19 від 15.03.2019.

При цьому, в пункті 5 Додатку № 1 до Договору сторонами погоджено, що термін поставки та виконання робіт: протягом 35 робочих днів з моменту передоплати.

В свою чергу, відповідач за первісним позовом неналежно виконав свої зобов'язання за Договором та з порушенням визначених сторонами строків поставив позивачу за первісним позовом дев'ять комплектів додаткового обладнання для газового модуля до УУС-01 загальною вартістю 527 457,20 грн, що підтверджується видатковою накладною № 133 від 07.06.2019.

Як вбачається із відзиву, відповідач за первісним позовом факт прострочення поставки товару за Договором не заперечує, проте не погоджується із розміром штрафу, заявленого у первісному позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтями 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України , порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 6 та ст. 627 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом п. 6.9. Договору сторони погодили, що за порушення строку постачання товару, у тому числі викликане виявленням нестачі товару або постачанням товару, який не відповідає якості та комплектності, що обумовило необхідність заміни або додаткового постачання товару у порядку, визначеному п. 5.12, п. 5.13 Договору, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 10%, а в разі прострочення термінів поставки на 30 і більше календарних днів у розмірі 15 % від вартості товару не поставленого вчасно.

Оскільки факт порушення відповідачем за первісним позовом договірних зобов'язань підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем за первісним позовом належними доказами, суд дійшов висновку, що позивачем за первісним позовом обґрунтовано здійснено нарахування штрафу на підставі п. 6.9. Договору.

Заперечуючи проти задоволення первісних позовних вимог, відповідач посилається ч. 1 та ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України та зазначає, що оскільки 50%+1 акція ПАТ "Укрнафта" належить НАК Нафтогаз України , яка є єдиним засновником Держава Україна в особі Кабінету Міністрів України, то відповідач за первісним позовом вважає, що ПАТ "Укрнафта" є суб'єктом господарювання державного сектору економіки. Отже, на думку відповідача за первісним позовом, за порушення строків виконання зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а тому погоджується на сплату штрафної санкції у вигляді пені у розмірі 14 241, 34 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, зокрема, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з частиною 2 статті 22 ГК України суб`єктами господарювання державного сектора економіки є суб`єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб`єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п`ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб`єктів.

Відповідно до п. 1.1. статуту ПАТ УКРНАФТА , Відкрите акціонерне товариство Укрнафта засноване відповідно до наказу Державного Комітету України по нафті і газу від "23" лютого 1994 року № 57 шляхом перетворення державного підприємства Виробниче об'єднання Укрнафта у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України Про корпоратизацію підприємств від 15 червня 1993 року № 210/93.

На підставі розпорядження Фонду державного майна України № 1316-РРА від 02.09.1998 року до Реєстру акціонерів ВАТ Укрнафта були внесені відповідні зміни, і на ім'я НАК Нафтогаз України було видано сертифікат акцій серії А № 1 від 14.11.2002 року. Згідно з сертифікатом акцій серії А № 1 від 14.11.2002 власником 27 114 256 акцій ВАТ Укрнафта є національна акціонерна компанія Нафтогаз України .

02 вересня 1998 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України №747 від 25.05.98 Про утворення Національної акціонерної компанії Нафтогаз України між Фондом державного майна України та НАК Нафтогаз України було складено акт № 203, відповідно до якого Фонд державного майна України передав, а НАК Нафтогаз України прийняв пакет акцій у розмірі 50 відсотків плюс одна акція статутного фонду ВАТ Укрнафта , всього 27 114 256 штук.

Розпорядженням Заступника Голови Фонду державного майна України № 1316-РРА від 02.09.1998 року Голові Правління ВАТ Укрнафта доручено внести зміни до Реєстру акціонерів ВАТ Укрнафта , а саме: зменшити державну частку акцій на 27 114 256 штук; внести до Реєстру акціонерів товариства акціонерну компанію Нафтогаз України та видати їй сертифікат на сумарну номінальну вартість акцій у вказаній кількості, що становить 50 відсотків статутного фонду плюс одна акція .

Дослідивши статут ПАТ "Укрнафта", який затверджений Рішенням Загальних зборів акціонерів ПАТ "Укрнафта", оформлене Протоколом №29 від 19.09.2019, судом встановлено, що товариство набуває права юридичної особи з дня його державної реєстрації (п. 1.9. статуту).

Відповідно до пункту 3.1. статуту акціонерами Товариства є юридичні та фізичні особи, що набули права власності на акції відповідно до положень цього статуту та вимог чинного законодавства України.

Положенням п. 4.1. статуту визначено, що майно Товариства становлять виробничі та невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі Товариства.

Статутний капітал Товариства становить 13 557 127,50 грн. Статутний капітал поділено на 54 228 510 простих іменних акцій номінальною вартістю 25 копійок (п.п. 5.1. та 5.2. статуту).

Так, позивачем за первісним позовом надано копію Інформаційної довідки від 28.10.2019 за вих.№1511, виданою ПАТ Національний депозитарій України , зі змісту якої вбачається, що відповідно до даних реєстру власників іменних цінних паперів ПАТ УКРНАФТА станом на 30.09.2019 року державна частка в статутному капіталі емітента відсутня.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що у статутному капіталі ПАТ УКРНАФТА відсутня державна частка, що становить величину, яка б могла забезпечувати державі право вирішального впливу на господарську діяльність, а тому у відповідності до ст. 22 ГК України, відсутні підстави для визначення ПАТ УКРНАФТА як суб`єкта господарювання державного сектору економіки.

При цьому, суд відзначає, що відповідачем за первісним позовом не надано суду доказів в підтвердження того, що одна із сторін є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, в зв'язку з чим суд відхиляє доводи ТОВ "Нафтогаз інжиніринг".

Враховуючи викладене, судом перевірено розрахунок штрафу позивача за первісним позовом у розмірі 52 745,72 грн, який за висновком суду є арифметично вірним, у зв'язку із чим, суд задовольняє позовні вимоги за первісним позовом у повному обсязі.

Щодо зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз інжиніринг" про стягнення пені та 3% річних за несвоєчасне виконання Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу № 09/03/1685-МРТ від 30.11.2018, суд зазначає наступне.

Зустрічна позовна заява мотивована несвоєчасним виконанням позивачем зобов'язань з оплати 50% по факту поставки та виконання робіт протягом 30 календарних днів за Договором № 09/03/1685-МРТ від 30.11.2018, тому позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача пеню та 3% річних у розмірі 15 430, 53 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору ТОВ "Нафтогаз інжиніринг" поставило товар, а ПАТ УКРНАФТА прийняло товар та роботи, що підтверджується видатковими накладними № 132 від 10.05.2019 на суму 59 606, 36 грн, №134 від 10.05.2019 на суму 980 837, 36 грн, №133 від 07.06.2019 та актом про виконання підготовчих робіт та робіт по встановленню обладнання № 1 від 24.05.2019, актом про прийомки виконаних робіт від 30.05.2019, актом № 1 про виконання робіт (проведення монтажних та пусконаладжувальних робіт) від 07.06.2019, актом приймання-передачі товарів від 07.06.2019, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств.

Відповідно до п. 2.3.1. Договору, покупець зобов'язаний здійснити оплату за поставлений товар на умовах та у строки, визначені цим Договором.

Оплата вартості товару здійснюється на умовах, визначених Додатками, після отримання покупцем примірника, належним чином підписаного сторонами оригіналу Договору (п. 3.2. Договору).

Пунктом 2 Додатку № 1 до Договору визначено, що умови оплати: 50% передоплата, 50% по факту поставки та виконання робіт протягом 30 календарних днів

Судом встановлено, що відповідачем за зустрічним позовом була здійснена оплата за отриманий товар з порушенням строків, що підтверджується платіжним дорученням №11147-П19 від 07.08.2019 у розмірі 783 450,45 грн та випискою з банківського рахунку ТОВ "Нафтогаз інжиніринг" за період з 07.08.2019 по 07.08.2019.

Враховуючи викладене, при зверненні до суду з зустрічними позовними вимогами, ТОВ "Нафтогаз інжиніринг" просив стягнути з відповідача на його користь пеню та 3% річних у загальному розмірі 15 430,53 грн.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У разі несвоєчасної або неповної оплати товару відповідно до умов, визначених цим Договором, покупець несе відповідальність, передбачену ст. 625 Цивільного кодексу України (п. 6.10. Договору).

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення ПАТ УКРНАФТА виконання грошового зобов'язання, то позивачем за зустрічним позовом правомірно здійснено нарахування 3% річних.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Перевіривши розрахунки 3% річних у сумі 6 012,70 грн, судом встановлено, що розрахунки позивача за зустрічним позовом здійснені правильно, у зв'язку із чим, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, позивач за зустрічним позовом просив стягнути з ПАТ УКРНАФТА на його користь пеню за період прострочки оплати товару, посилаючись на ст. 231 Господарського кодексу України.

Згідно з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання - господарською організацією.

Як встановлено судом, позивач за зустрічним позовом обґрунтовуючи своє право на нарахування пені, посилався на ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Пункт 6.1. Договору передбачає, що за невиконання або неналежне виконання цього Договору сторони несуть відповідальність у порядку та на умовах, що передбачені чинним законодавством України та цим Договором.

У разі несвоєчасної або неповної оплати товару відповідно до умов, визначених цим Договором, покупець несе відповідальність, передбачену ст. 625 Цивільного кодексу України (п. 6.10. договору).

Отже, у Договорі сторони не встановили застосування пені за не належне виконання грошового зобов'язання, яка підлягає обчисленню саме у відсотках.

За приписом же ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, на яку посилається позивач за зустрічним позовом, не встановлює обов'язок та умови сплати пені, тобто не є безумовною підставою для стягнення неустойки.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення пені за прострочення ПАТ УКРНАФТА виконання грошового зобов'язання за Договором, у зв'язку із чим у задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення пені суд відмовляє.

Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення первісних позовних вимог у повному обсязі та часткове задоволення зустрічних позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за первісним позовом покладаються на відповідача, а за зустрічним позовом - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз інжиніринг" (03067, м. Київ, провулок Чугуївський, будинок 19-А; ідентифікаційний код 36308885) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5; ідентифікаційний код 00135390) штраф у сумі 52 745,72 грн та судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

Зустрічний позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5; ідентифікаційний код 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз інжиніринг" (03067, м. Київ, провулок Чугуївський, будинок 19-А; ідентифікаційний код 36308885) 3% річних у сумі 6 012,70 грн та судовий збір у розмірі 819,07 грн.

В іншій частині зустрічних позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 05.06.2020

Суддя О.В. Гулевець