Постанова

від 07.09.2020 по справі 910/18833/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2020 р. Справа№ 910/18833/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Козир Т.П.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз інжиніринг"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 (повний текст рішення складено 05.06.2020)

у справі №910/18833/19 (суддя Гулевець О.В.)

За позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз інжиніринг"

про стягнення 52 745,72 грн., -

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз інжиніринг"

до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

про стягнення 15 430, 53 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У 2019 році Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз інжиніринг" про стягнення 52 745, 72 грн.

Первісний позов обґрунтований тим, що відповідачем порушено зобов`язання за договором купівлі-продажу № 09/03/1685-МРТ від 30.11.2018 року щодо терміну поставки товару, у зв`язку із чим Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" нараховано штраф у розмірі 52 745, 72 грн.

29.01.2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз інжиніринг" подано до Господарського суду міста Києва зустрічну позовну заяву про стягнення пені та 3% річних за несвоєчасне виконання Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" грошових зобов`язань за договором купівлі-продажу № 09/03/1685-МРТ від 30.11.2018 року.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" було несвоєчасно виконано грошові зобов`язання за договором купівлі-продажу № 09/03/1685-МРТ від 30.11.2018 року, а тому позивач за зустрічним позовом нарахував пеню та 3% річних в розмірі 15 430, 53 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 первісні позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз інжиніринг" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" штраф у сумі 52 745, 72 грн. та судовий збір у розмірі 1 921, 00 грн. Зустрічний позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз інжиніринг" 3% річних у сумі 6 012, 70 грн. та судовий збір у розмірі 819, 07 грн. В іншій частині зустрічних позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт порушення відповідачем за первісним позовом договірних зобов`язань підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем за первісним позовом належними доказами, позивачем за первісним позовом обґрунтовано здійснено нарахування штрафу на підставі п. 6.9. Договору.

Щодо зустрічного позову місцевий господарський суд зазначив, що у Договорі сторони не встановили застосування пені за неналежне виконання грошового зобов`язання, яка підлягає обчисленню саме у відсотках, а тому вимоги зустрічного позову в частині пені не підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз інжиніринг" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року у справі №910/18833/19 та прийняти нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги позивача Публічного акціонерного товариства "Укрнафта".

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції не справедливе, упереджене, незаконне та необґрунтоване, прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. Зокрема скаржника вважає, що Публічне акціонерне товариство "Укрнафта", як суб`єкт господарювання, що належить до державного сектора економіки, позбавлений права самостійного визначення саме виду штрафної санкції.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2020 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Козир Т.П., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз інжиніринг" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року у справі №910/18833/19, вирішено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз інжиніринг" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року у справі №910/18833/19 здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

21.07.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

24.07.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшла відповідь на відзив в якій останній просив задовольнити апеляційну скаргу.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 30.11.2018 року між Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз інжиніринг" (продавець, відповідач) укладений договір купівлі-продажу № 09/03/1685-МТР (надалі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати продукцію у власність покупця, а покупець прийняти товар та сплатити за нього відповідну грошову суму (п. 1.1. Договору). (а.с. 3-6).

Відповідно до п. 1.2. Договору асортимент, кількість, якість, вартість та інші характеристики товару визначені в Додатках до цього Договору, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з п. 3.2. Договору оплата вартості товару здійснюється на умовах, визначених Додатками, після отримання покупцем примірника, належним чином підписаного сторонами оригіналу Договору

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що усі суми, що підлягають сплаті за цим Договором, сплачуються в безготівковій формі на рахунки, що зазначені у цьому Договорі.

У відповідності до п. 1 Додатку № 1 до Договору загальна вартість товару, що поставляється по цього Додатку, складає: 1 566 900, 92 грн., в т.ч. ПДВ - 261 150, 15 грн. (а.с. 7).

Відповідно до п. 2 Додатку № 1 до Договору умови оплати: 50% передоплата, 50% по факту поставки та виконання робіт протягом 30 календарних днів.

В пункті 5.1. Договору сторони погодили, що продавець зобов`язується передати покупцю товар у строк та на умовах, визначених цим Договором та відповідними Додатками до цього Договору.

Згідно із п. 5.3. Договору датою постачання товару вважається дата передачі його покупцю у місці призначення без зауважень по кількості, комплектності та якості, якщо інше не встановлено Додатками до Договору та/або Додатковими угодами. Факт передачі Товару підтверджується підписаною сторонами без зауважень видатковою накладною та/або відповідним Актом приймання-передачі товару. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з дати підписання сторонами без зауважень видаткової накладної та/або Акту приймання-передачі товару.

Пунктом 5 Додатку № 1 до Договору визначено, що термін поставки та виконання робіт: протягом 35 робочих днів з моменту передоплати.

Відповідно до п. 6.9. Договору за порушення строку постачання товару, у тому числі викликане виявленням нестачі товару або постачанням товару, який не відповідає якості та комплектності, що обумовило необхідність заміни або додаткового постачання товару у порядку, визначеному п. 5.12, п. 5.13 Договору, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 10%, а в разі прострочення термінів поставки на 30 і більше календарних днів у розмірі 15 % від вартості Товару не поставленого вчасно.

Згідно з п. 6.10. Договору у разі несвоєчасної або неповної оплати товару відповідно до умов, визначених цим Договором, покупець несе відповідальність, передбачену ст. 625 Цивільного кодексу України.

В пункті 11.1. Договору встановлено, що даний договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє протягом 1 року, але у будь- якому разі, - до повного виконання взаємних зобов`язань сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ "Укрнафта" сплатило ТОВ "Нафтогаз інжиніринг" 50% авансу за рівнеміри-сигналізатори ультразвукові у розмірі 783 450, 46 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3484-П19 від 15.03.2019 року. (а.с. 10).

Відповідно до видаткової накладної № 134 від 10.05.2019 року, ТОВ "Нафтогаз інжиніринг" поставило ПАТ "Укрнафта" рівнемір-сигналізатор ультразвуковий УУС-01 у кількості 4 шт. на суму 980 837, 36 грн. (а.с. 11).

Також в матеріалах справи наявна видаткова накладна № 132 від 10.05.2019 року, відповідно до якої ТОВ "Нафтогаз інжиніринг" поставило ПАТ "Укрнафта" комплект додаткового обладнання для газового модуля до УУС у кількості 1 шт. на суму 58 606, 36 грн. (а.с. 13).

Крім того в матеріалах справи наявна видаткова накладна № 133 від 07.06.2019 року відповідно до якої ТОВ "Нафтогаз інжиніринг" поставило ПАТ "Укрнафта" комплект додаткового обладнання для газового модуля для УУС-01 (1*5) у кількості 9 шт. на суму 527 457, 20 грн. (а.с. 11).

Як зазначає позивач за первісним позовом, відповідно до видаткової накладної № 133, ТОВ "Нафтогаз інжиніринг" поставило ПАТ "Укрнафта" обладнання з простроченням терміну, визначеного сторонами у п. 5 Додатку № 1 до Договору, а тому на підставі п. 6.9. Договору має сплатити 10% штрафу від суми не поставленої вчасно продукції, а саме у розмірі 52 745, 72 грн.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що остаточну оплату за отриманий товар відповідно до видаткової накладної № 132 від 10.05.2019 року у розмірі 29 303, 18 грн. ПАТ "Укрнафта" здійснило 07.06.2019 року, у зв`язку з чим прострочив виконання грошового зобов`язання за договором на 44 календарних днів, остаточну оплату за отриманий товар відповідно до видаткової накладної № 133 від 07.08.2019 року у розмірі 263 728, 60 грн. ПАТ "Укрнафта" здійснило 07.08.2019 року, у зв`язку з чим прострочив виконання грошового зобов`язання за договором на 30 календарних днів, остаточну оплату за отриманий товар відповідно до видаткової накладної № 134 від 10.05.2019 року у розмірі 490 418, 68 грн. ПАТ "Укрнафта" здійснило 07.08.2019 року, у зв`язку з чим прострочив виконання грошового зобов`язання за договором на 38 календарних днів.

В матеріалах справи наявні банківські виписки, що підтверджують зазначені вище оплати ПАТ "Укрнафта". (а.с. 72-73,75-76).

Колегія суддів звертає увагу, що скаржник не погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо первісного позову, а саме в частині стягнення з ТОВ "Нафтогаз інжиніринг" 38 504, 38 грн., оскільки, як вважає відповідач за первісним позовом відповідно до ч. 2, ст. 231 Господарського кодексу України в даному випадку можливо застосувати до ТОВ "Нафтогаз інжиніринг" штрафну санкцію лише у вигляді пені, яка відповідно до розрахунку відповідача за первісним позовом становить 14 241, 34 грн.

Отже, колегія суддів здійснює перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року у справі №910/18833/19 в межах доводів апеляційної скарги, які стосуються первісного позову в частині застосування чи не застосування до даних правовідносин ч. 2, ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2, ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Отже, колегія суддів наголошує, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафної санкції, передбаченої абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, як на тому наполягає відповідач за первісним позовом допускається лише за сукупності таких умов: 1. якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом ; 2. якщо, між іншим, порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; 3. якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір.

Тому, для застосування до спірних правовідносин частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, господарський суд повинен перш за все встановити наявність усіх обставин, з якими законодавець пов`язує можливість стягнення зазначеного виду штрафних санкцій.

Колегія суддів підкреслює, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання штрафних санкцій, які передбачені ч. 2, ст. 231 ГК України допускається виключно за наявності такої умови - якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом.

Відповідно до частин першої та третьої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За частинами першою, четвертою, сьомою статті 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору у відповідності до законодавства (частина перша статті 180 ГК України).

Частинами першою та другою статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за первісними позовом уклав договір на основі власного комерційного ризику, погодився з розміром штрафних санкцій, встановлених п. 6.9. Договору.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що в даному випадку підстав для застосування обмежень розміру штрафних санкцій встановлених ч. 2, ст. 231 Господарського кодексу України не має, оскільки, як було зазначено вище сторони погодили у договорі штрафну санкцію - штраф у певному розмірі. (п. 6.9. Договору).

При цьому в даному випадку не має значення чи відноситься хоч одна із сторін до державного сектору економіки чи ні, оскільки застосовуються штрафні санкції передбачені саме умовами договору, що укладений між сторонами спору, що в свою чергу виключає правові підстави для застосування в даному випадку штрафних санкцій, передбачених абз. 3, ч. 2, ст. 231 Господарського кодексу України.

Щодо посилань скаржника на постанови Верховного Суду України від 08.07.2014 року №21-55а14, Верховного Суду від 14.08.2018 року №910/15151/17 та Верховного Суду від 02.10.2018 року №2а-18853/10/2670, колегія суддів не приймає їх, оскільки фактичні обставини, які формують зміст спірних правовідносин, у зазначених справах та розглядуваній справі є різними, що виключає, як подібність спірних правовідносин, так і підстави для застосування вказаних правових позицій під час вирішення цього спору.

Предметом спору у наведених скаржником справах № 21-55а14 та №2а-18853/10/2670 було визнання протиправними дій державного органу щодо перевірки ПАТ Укрнафта , а у справі №910/15151/17 про визнання правочину недійсним, тобто не досліджувалось питання щодо здійснення господарської діяльності позивача за первісним позовом.

Колегія суддів підкреслює, що здійснює перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року у справі №910/18833/19 в межах доводів апеляційної скарги, які стосуються первісного позову в частині застосування чи не застосування до даних правовідносин абз. 3, ч. 2, ст. 231 Господарського кодексу України.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз інжиніринг" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року у справі №910/18833/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року у справі № 910/18833/19 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/18833/19.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

Т.П. Козир