Рішення

від 02.06.2020 по справі 922/319/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/319/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Солдатовій М.Ю.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Євдокимової Світлани Миколаївни, м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вояжор", м. Харків про стягнення 500 408,00грн. за участю представників:

від позивача: Малахова Ю.А., ордер від 02.06.2020

від відповідача: Леонова Т.О., ордер від 25.05.2020

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Євдокимова Світлана Миколаївна (надалі - позивач) звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "Вояжор" (надалі - відповідач) про стягнення 500408,00грн. основного боргу.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати виконаних ремонтно-будівельних робіт за договором №31/10-01 від 31.10.2019.

Ухвалою від 07.02.2020 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.03.2020.

У підготовчому засіданні 10.03.2020 судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, а також оголошено перерву до 31.03.2020.

23 березня 2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечив, посилаючись на те, що оплата в розмірі 500408,00грн. за виконані позивачем роботи не була здійснена з об`єктивних причин, а саме у зв`язку із незадовільним фінансовим становищем ТОВ "Вояжор". Отже, у діях відповідача відсутня вина, а тому згідно положень ч.1 ст.614 ЦК України відсутні підстави для стягнення коштів, обумовлених договором. При цьому, відповідач вказує, що сплатить стягувані кошти за першої фінансової можливості.

25 березня 2020 року позивачем подано відповідь на відзив, у якій він проти доводів відповідача заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість, та наполягав на задоволенні позовних вимог. Також, позивачем надано додаткові пояснення щодо придбання та використання будівельних матеріалів при здійсненні ремонтно-будівельних робіт за договором №31/10-01 від 31.10.2019.

Ухвалою від 30.03.2020 змінено дату призначеного підготовчого засідання на 28.04.2020.

Ухвалою від 28.04.2020 підготовче засідання відкладено.

Ухвалою від 18.05.2020 підготовче засідання призначено на 02.06.2020.

У підготовчому засіданні 02.06.2020 представники учасників справи повідомили, що надали всі наявні у них докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також вважають, що всі питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, є вирішеними.

У зв`язку з цим, у підготовчому засіданні судом було постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до частини 6 статті 183 ГПК України за письмовою згодою учасників справи розгляд справи по суті розпочато 02.06.2020 після закінчення підготовчого засідання.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі, просила позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 02.06.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

31 жовтня 2019 року між відповідачем, як замовником, та позивачем, як виконавцем, укладено договір №31/10-1 (надалі - Договір), за умовами якого виконавець зобов`язався виконати ремонтно-будівельні роботи в нежитловому приміщенні загальною площею 352,4кв.м. по вул.Жутівській,118 у м.Харкові, перелік яких буде викладено в акті приймання-передачі виконаних робіт, що є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 2.1 Договору його ціна становить 500408,00грн., без ПДВ.

Згідно з пунктом 3.1 Договору виконавець зобов`язався виконати роботи до 30.11.2019.

Позивач свої зобов`язання за Договором виконав належним чином, що підтверджується підписаним обома сторонами актом здачі-приймання виконаних робіт від 30.11.2019, відповідно до якого виконавцем були виконані роботи на загальну суму 500408,00грн.

Враховуючи вимоги пункту 2.2 Договору, замовник мав оплатити виконані ремонтно-будівельні роботи шляхом перерахування на банківський рахунок виконавця грошових коштів протягом 5-ти робочих днів після підписання вищевказаного Акту здачі-приймання виконаних робіт.

Однак відповідач вартість виконаних робіт не оплатив, у зв`язку з чим у нього на даний час існує заборгованість за Договором у розмірі 500408,00грн.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 500408,00грн. основного боргу.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з частиною 1 статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивач виконав за Договором ремонтно-будівельні роботи на загальну суму 500408,00грн., які мали бути відповідачем в строк до 06.12.2019 (включно).

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду та в матеріалах справи відсутні докази оплати робіт за Договором.

При цьому, відповідач факт виконання позивачем робіт за Договором та їх вартість не оспорює. Відповідно до акту здачі-приймання виконаних робіт від 30.11.2020 відповідач претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт не має.

Разом із тим, відповідач у відзиві посилається на положення частини 1 статті 614 ЦК України, яка передбачає, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, відповідач вказує, що відсутність його вини полягає в тому, що основним видом діяльності його підприємства є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Безпосередньо таким майном є нежитлова будівля, в якій позивачем проводилися роботи згідно умов Договору. Через проведення там ремонту, а потім через погіршення економічної ситуації, не дуже популярне місцезнаходження даного об`єкту дохід підприємства відповідача впав та складає натепер в середньому 20-30 тис.грн., у зв`язку з чим TOB "Вояжор" не має об`єктивної можливості сплатити суму у розмірі 500408,00грн.

Суд зауважує, що положення частини 1 статті 614 ЦК України стосуються питань застосування відповідальності за порушення зобов`язання.

Так, частиною 1 статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Втім, у даній справі позивачем заявлено лише вимогу про стягнення суми основного боргу в розмірі 500408,00грн. Будь-яких вимог щодо застосування правових наслідків порушення зобов`язання, передбачених статтею 611 ЦК України, зокрема, стягнення збитків чи неустойки, позивачем не заявлено.

Отже, положення частини 1 статті 614 ЦК України не підлягають застосуванню при вирішенні даного спору.

Більш того, відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Отже, погіршення фінансового стану відповідача у будь-якому випадку не може бути підставою для звільнення від обов`язку щодо оплати виконаних позивачем робіт.

Крім того, слід зазначити, що відповідачем не надано будь-яких доказів щодо незадовільного фінансового стану його підприємства, а отже вищевказані доводи фактично є недоведеними.

З урахуванням викладеного, суд відхиляє заперечення відповідача, що викладені у відзиві, та вважає позовні вимоги про стягнення 500408,00грн. основного боргу законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вояжор" (61000, м.Харків, вул.Жутівська, буд.118, код 32337545) на користь Фізичної особи-підприємця Євдокимової Світлани Миколаївни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 500 408,00грн. основного боргу та 7 506,12грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "10" червня 2020 р.

Суддя М.В. Калантай