Ухвала

від 03.06.2020 по справі 923/715/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 923/715/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В.- головуючого, Пількова К. М., Дроботової Т. Б.,

секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,

розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Урожай-2000" на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 та рішення Господарського суду Херсонської області від 12.11.2019 у справі

за позовом Приватного підприємства "Урожай-2000" до Херсонської міської ради Херсонської області про визнання додаткової угоди до договору оренди землі укладеною,

представник:

позивача - Літвінова Т. В., адвокат, Федак Л. Р., адвокат,

відповідача - не з`явилися,

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство "Урожай-2000" (далі - ПП "Урожай-2000") звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовом до Херсонської міської ради Херсонської області про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі від 31.01.2002, укладеного між виконавчим комітетом Херсонської міської ради та ПП "Урожай- 2000".

Позов мотивований тим, що річна сума орендної плати, обрахована за повідомленою Міжрегіональним управлінням у м. Херсоні та АРК Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області нормативною грошовою оцінкою, значно збільшилася порівняно з 2018 роком, а отже, враховуючи рішення Херсонської міської ради від 07.07.2016 № 280, є підстави для внесення змін до договору оренди землі від 31.01.2002, зменшення розміру орендної плати та визначення її на рівні 1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 12.11.2019 (суддя Пінтеліна Т. Г.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 (колегія суддів у складі: Богацька Н. С., Діброва Г. І., Принцевська Н. М.) рішення суду першої інстанції залишено без змін.

ПП "Урожай- 2000" у касаційній скарзі просить рішення і постанову скасувати, ухвалити нове рішення, яким визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 31.01.2002, укладеного між виконавчим комітетом Херсонської міської ради та ПП "Урожай- 2000".

В обґрунтування вимог, викладених у касаційній скарзі, скаржник зазначає про неправильне застосування і порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Податкового кодексу України (далі - ПК України), Закону України "Про оренду землі", а також неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 910/6002/17, від 19.12.2019 у справі № 904/5542/18 щодо застосування норм статей 641, 642 ЦК України.

При цьому, на думку скаржника, судом не враховано правові позиції, викладені Верховним Судом України у постановах від 03.12.2013 у справі № 3-34гс13 (5009/3430/12), від 07.10.2015 у справі № 3-481гс15 (922/3871/14), від 02.03.2016 у справі №3-476гс15 (922/583/14), від 18.05.2016 у справі № 6-325цс16 щодо застосування положень статті 632 ЦК України, статті 288 ПК України, статей 15, 21 Закону України "Про оренду землі".

Відзиву від Херсонської міської ради не надійшло.

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Оскільки зазначену касаційну скаргу подано після набуття чинності Законом України від 15.01.2020 № 460-IX, розгляд цієї скарги має здійснюватися з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у редакції від 08.02.2020.

Ухвалою Верховного Суду від 12.05.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПП "Урожай- 2000" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 і рішення Господарського суду Херсонської області від 12.11.2019 у справі № 923/715/19 та призначено розгляд цієї справи у судовому засіданні на 03.06.2020 о 15:30.

Зазначену ухвалу мотивовано тим, що скаржник обґрунтував наявність підстави для касаційного оскарження, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України. Зокрема, ПП "Урожай- 2000" вважає, що суд апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови не врахував висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду та Верховного Суду України, на які послався скаржник.

Разом із тим, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 923/715/19 з огляду на таке.

При прийнятті судових рішень у цій справі суди виходили з того, що позивачем невірно застосовано положення статті 644 ЦК України, оскільки зазначена норма регулює порядок укладення договорів, на той час як спір між сторонами виник із приводу внесення змін до договору оренди, та не доведено визначених статтями 651, 652 ЦК України підстав для зміни умов договору.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а її зміна є підставою для перегляду розміру орендної плати. Проте позивач звернувся з позовом про внесення змін до договору в частині зміни відсоткової ставки, а не в частині зміни розміру нормативної грошової оцінки землі.

При цьому судами відхилено посилання позивача на рішення Херсонської міської ради від 07.07.2016 № 280 як на підставу для внесення змін до договору оренди землі від 31.01.2002, оскільки у цьому рішенні врегульовано питання земельного податку на території м. Херсона.

Предметом позову у справі № 910/6002/17, на постанову Верховного Суду від 25.04.2018 в якій послалося ПП "Урожай- 2000", є стягнення 1 313 238,55 грн заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг процесингового центру від 01.10.2001 № 777 у редакції додаткової угоди від 09.09.2016 щодо оплати в повному обсязі наданих позивачем послуг за період з жовтня по грудень 2016 року. Ухвалюючи судове рішення, суд виходив із того, що у порядку статей 181, 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України) Приватне акціонерне товариство "Укркарт" висловило згоду щодо умов запропонованого відповідачем проєкту додаткової угоди від 09.09.2016 у листі від 21.09.2016 № 1708/501; у межах строку, встановленого законом, ПрАТ "Укркарт", не змінюючи запропонованих відповідачем умов, підписало і направило ПАТ АК "Укргазбанк" другий примірник додаткової угоди від 09.09.2016 до договору від 01.10.2001 № 777, що відповідно до наведених норм чинного законодавства, а також частини 2 статті 642 ЦК України є повним і безумовним прийняттям (акцептом) позивачем пропозиції відповідача про укладення додаткової угоди (оферти).

У справі № 904/5542/18, на постанову Верховного Суду від 19.12.2019 в якій послався скаржник, предметом позову є визнання укладеним договору оренди земельної ділянки. Суд, посилаючись на положення частини 2 статті 642 ЦК України, статей 180, 181 ГК України дійшов висновку про необхідність скасування постанови апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд, оскільки апеляційний суд, вирішуючи спір у справі, дійшов помилкового висновку, що позивачем не було передано у двадцятиденний строк до суду розбіжності, які залишилися неврегульованими.

Як уже зазначалося, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта і предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16).

При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли із подібних правовідносин, необхідно розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Отже, правовідносини у справах № 910/6002/17, № 904/5542/18 не є подібними правовідносинам у справі № 923/715/19, оскільки предмет та підстави позовів у зазначеній справі та справах № 910/6002/17, № 904/5542/18, і встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх правове регулювання є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у цих справах. Зважаючи на викладене, твердження скаржника про різне застосування положень статті 642 ЦК України є помилковим.

Верховним Судом України у постановах № 3-34гс13(5009/3430/12), № 3-481гс15 (922/3871/14), № 3-476гс15 (922/583/14), № 6-325ц16 висловлено правову позицію, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

При цьому у справі № 3-34гс13 предметом позову є стягнення заборгованості за договорами оренди земельних ділянок, а позов обґрунтовано тим, що рішенням Запорізької міської ради від 03.03.2008 № 79 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя" затверджено базову вартість 1 м 2 землі - 190,18 грн із врахуванням індексації нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя станом на 01.01.2008, проте всупереч рішенню та вимогам законодавства ПАТ "Запорізький абразивний комбінат" обраховує та сплачує орендну плату за договорами оренди земельних ділянок відповідно до нормативної грошової оцінки землі, затвердженої рішенням Запорізької міської ради від 15.06.2001 № 17, яке втратило чинність.

У справах № 3-481гс15, № 3-476гс15, № 6-325ц16 предметом позову є вимога про внесення змін до договору оренди землі в частині розміру орендної плати у зв`язку зі зміною нормативної грошової оцінки землі на підставі прийнятих радою рішень про затвердження нової технічної документації з нормативної грошової оцінки земель і про затвердження порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель.

Натомість суди, розглядаючи справу № 923/715/19, встановили, що позивач у цій справі ініціював питання про внесення змін до договору оренди землі від 31.01.2002 у частині зміни відсоткової ставки та визначення її на рівні 1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (тоді як у договорі визначено 3 %), а не в частині визначення в ньому нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки, повідомленої Міжрегіональним управлінням у м. Херсоні та АРК Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області.

З огляду на викладене правовідносини у справах № 3-34гс13 (5009/3430/12), № 3-481гс15 (922/3871/14), №3-476гс15 (922/583/14), № 6-325ц16 не є подібними правовідносинам у справі № 923/715/19, оскільки підстави позовів у зазначеній справі та справах № 3-34гс13 (5009/3430/12), № 3-481гс15 (922/3871/14), №3-476гс15 (922/583/14), № 6-325ц16 і встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх правове регулювання є різними Наведене виключає подібність спірних правовідносин у таких справах.

Отже, після відкриття касаційного провадження у справі № 923/715/19 касаційна інстанція встановила, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду у справах № 910/6002/17, № 904/5542/18 та у постановах Верховного Суду України у справах № 34гс13 (5009/3430/12), № 3-481гс15 (922/3871/14), № 3-476гс15 (922/583/14), № 6-325ц16, на які послався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними правовідносинам у справі № 923/715/19.

Таким чином наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала свого підтвердження після відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Відповідно до частини 2 статті 296 ГПК України про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Пелевін проти України" (Pelevin v. Ukraine) , заява № 24402/02, § 27, 20.05.2010).

Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ у справах "Ейрі проти Ірландії" (Airey v. Ireland) , заява № 6289/73, § 24, 09.10.1979 та "Гарсія Манібардо проти Іспанії" (Garcia Manibardo v. Spain) , заява № 38695/97, § 43, 15.02.2000).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" (Garcia Manibardo v. Spain) , зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення ЄСПЛ у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", заява № 9562/81, § 56, 02.03.1987.

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем порядку доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це зумовлено виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким має на меті забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай запроваджуються для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Враховуючи викладене та керуючись статтями 234, 235, 296, 314 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства "Урожай-2000" на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 та рішення Господарського суду Херсонської області від 12.11.2019 у справі № 923/715/19 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя К. Пільков

Суддя Т. Дроботова