Ухвала

від 03.06.2020 по справі 911/25/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 911/25/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В.- головуючий, Мачульський Г. М., Могил С. К.,

секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Васильківської міської ради Київської області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 та рішення Господарського суду Київської області від 07.06.2019 у справі

за позовом Васильківської міської ради Київської області до Відділу агропромислового розвитку Васильківської районної державної адміністрації Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Васильківська районна рада, про витребування майна та визнання права власності,

про час і місце розгляду касаційної скарги сторони повідомлені належним чином, але не скористалися правом направити для участі у справі своїх повноважних представників

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року Васильківська міська рада (далі - Міська рада) звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Відділу агропромислового розвитку Васильківської районної державної адміністрації Київської області (далі - Адміністрація), третя особа - Васильківська районна рада (далі - Районна рада), з позовом про витребування нежитлової будівлі загальною площею 479,3 м 2 , що розташована за адресою: Київська область, м. Васильків, вул. Соборна, 93, та визнання за територіальною громадою м. Василькова в особі Васильківської міської ради права власності на зазначену нежитлову будівлю.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що спірна будівля є власністю територіальної громади м. Василькова і 16.03.2016 незаконно зареєстрована як об`єкт державної власності на підставі рішення Васильківської районної ради від 28.05.2004 № 189-14-ХХІV. Позивач стверджує, що спірна будівля вибула поза його волею та незаконно перебуває у володінні відповідача.

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.06.2019 (суддя Ейвазова А. Р.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 (колегія суддів: Кравчук Г. А., Яковлєв М. Л., Куксов В. В.), у позові відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволені позову суди виходили з того, що спірна нежитлова будівля під час розмежування майна комунальної власності Київської області була передана у власність Васильківської районної ради. Позивачем не доведено набуття ним в установленому порядку права власності на спірне майно та безпідставність знаходження цього майна у володінні відповідача.

У касаційній скарзі Міська рада просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

При цьому скаржник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків у подібних правовідносинах, наведених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57) та від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 146 - 147).

Таким чином, підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У відзиві на касаційну скаргу Адміністрація посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Районна рада у відзиві на касаційну скаргу, зміст мотивування якого є ідентичним відзиву на касаційну скаргу, поданого Адміністрацією, також просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

29.05.2020 від відповідача до Верховного Суду надійшла заява про заміну Відділу агропромислового розвитку Васильківської районної державної адміністрації Київської області (ЄДРПОУ 00731790) на його правонаступника - Васильківську районну державну адміністрацію (ЄДРПОУ 24886244). До заяви додано копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Відділу агропромислового розвитку Васильківської районної державної адміністрації, копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Васильківської районної державної адміністрації, копії акта приймання-передачі від 28.01.2020 та докази надіслання цієї заяви з додатками іншим сторонам у справі.

Розглянувши зазначену заяву, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення.

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Оскільки зазначену касаційну скаргу подано 11.03.2020, тобто після набуття чинності Законом України від 15.01.2020 № 460-IX, розгляд цієї скарги має здійснюватися з урахуванням положень ГПК України у редакції від 08.02.2020 (далі - у редакції, чинній з 08.02.2020).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Разом з тим, дослідивши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 911/25/19 з огляду на таке.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Пелевін проти України" (Pelevin v. Ukraine) , заява № 24402/02, § 27, 20.05.2010).

Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ у справах "Ейрі проти Ірландії" (Airey v. Ireland) , заява № 6289/73, § 24, 09.10.1979 та "Гарсія Манібардо проти Іспанії" (Garcia Manibardo v. Spain) , заява № 38695/97, § 43, 15.02.2000).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" (Garcia Manibardo v. Spain) , зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення ЄСПЛ у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", заява № 9562/81, § 56, 02.03.1987.

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16).

При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Предметом даного спору є визнання права власності та усунення перешкод у користуванні майном, що регулюється положеннями статей 328, 387 ЦК України.

Відповідно до положень статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Вирішуючи даний спір та керуючись вказаними нормами права, суди зазначили, що наведене позивачем у якості підстави позову рішення Васильківської міської ради від 27.10.1992 "Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності Васильківської міської ради народних депутатів", не підтверджує виникнення права власності Васильківської міської ради на спірне майно, оскільки підтверджуючих документів щодо створення майна чи на передачу адміністративного приміщення по вулиці Соборна (К. Маркса), 93, в якому знаходився районний виконавчий комітет, позивачем не надано.

Натомість предметом спору у справі № 338/180/17 за первісним позовом є стягнення безпідставно одержаних коштів і за зустрічним позовом - визнання договору укладеним та стягнення заборгованості за договором підряду, правовідносини у якій регулюються договірними та зобов`язальними нормами, а висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у цій справі на неврахування висновків якої наголошує скаржник, не стосуються визнання права власності та усунення перешкод у користуванні майном.

При цьому Васильківська міська рада Київської області посилається на пункт 57 вказаної постанови у якій зазначено про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

З викладеного вбачається, що правовідносини у справі № 338/180/17 та у справі, яка є предметом касаційного перегляду, не є подібними.

Предметом спору у справі № 183/1617/16 є визнання неправомірним і скасування рішення, визнання недійсним державного акта та витребування земельної ділянки. У постанові від 14.11.2018 у зазначеній справі, на яку посилається скаржник, Велика Палата Верховного Суду навела висновок про те, що задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Колегія суддів зазначає, що наведений висновок Великої Палати Верховного Суду не є релевантним висновкам судів щодо правовідносин, що виникли у справі № 911/25/19, з огляду на недоведеність позивачем наявності у нього права власності на спірне нерухоме майно, що відповідно виключає і можливість усунення перешкод у користуванні цим нерухомим майном.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів відхиляє помилкові доводи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення ухвалено судами першої та апеляційної інстанцій без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 та від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, оскільки підстави позовів у зазначених справах та справі № 911/25/19 і встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх правове регулювання є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.

За таких обставин доводи скаржника про неврахування апеляційним господарським судом відповідних висновків Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 та від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, не знайшло підтвердження, а касаційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

Керуючись статтями 52, 234, 235, 296, 314 ГПК України Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Здійснити заміну відповідача у справі № 911/25/19 - Відділу агропромислового розвитку Васильківської районної державної адміністрації Київської області (ЄДРПОУ 00731790) на його правонаступника - Васильківську районну державну адміністрацію (ЄДРПОУ 24886244).

2. Касаційне провадження за касаційною скаргою Васильківської міської ради Київської області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 та рішення Господарського суду Київської області від 07.06.2019 у справі № 911/25/19 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя Г. Мачульський

Суддя С. Могил