Постанова

від 04.06.2020 по справі 916/2069/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 916/2069/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Малашенкової Т.М., Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

позивача - не з`явився,

відповідача 1 - Коваль І.В.,

відповідача 2 - Наумової Н.Л.,

третьої особи - Степанишиної А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Райдужне сяйво вісімнадцять

на рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2019 та

постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.12.2019

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Райдужне сяйво вісімнадцять

до: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради;

Фізичної-особи підприємця Наумової Наталії Леонідівни,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Одеська міська рада,

про стягнення 16 553,56 грн, визнання недійсними додаткових договорів та зобов`язання усунути перешкоди.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог

1.1. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Райдужне сяйво вісімнадцять (далі - ОСББ) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (далі - Департамент) та Фізичної особи-підприємця Наумової Наталі Леонідівні (далі - ФОП Наумова Н.Л.), в якому просить:

стягнути з Департаменту безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 553, 56грн. та доходи, отримані від безпідставно набутого майна, у розмірі 16 000 грн;

визнати недійсними Додатковий договір від 10.10.2013 №1 та Додатковий договір від 29.08.2016 № 8;

зобов`язати ФОП Наумову Н.Л. усунути перешкоди у користуванні нежитловим приміщенням першого поверху у будинку в„– 18 на вулиці Махачкалінський у місті Одесі (далі - Приміщення).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ФОП Наумова Н.Л. незаконно, на підставі укладеного з Департаментом договору від 25.01.2013 та додаткових угод до нього від 10.10.2013, 29.08.2016, користується Приміщенням у будинку, який з 2013 року перебуває на балансі ОСББ та є спільною власністю власників квартир та нежитлових приміщень у відповідному багатоквартирному будинку, тобто зазначений відповідач незаконно користується спільним майном на підставі недійсних правочинів - зазначених додаткових угод, укладених не з власником майна, а Департамент незаконно отримує орендну плату.

2. Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Справа розглядалася судами неодноразово.

2.2. Постановою Верховного Суду від 18.07.2018 справу передано на новий розгляд.

У постанові, зокрема, зазначено, що суди належним чином не з`ясували статус Приміщення: чи є воно допоміжним приміщенням у багатоквартирному будинку, чи нежитловим приміщенням - самостійним об`єктом нерухомого майна.

2.3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.10.2019 (суддя Степанова Л.В.) у задоволенні позову відмовлено.

2.4. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 (колегія суддів: Діброва Г.І. - головуючий, Ярош А.І., Принцевська Н.М.) рішення суду першої інстанції залишено без змін.

3. Стислий виклад вимог касаційної скарги

3.1. ОСББ просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Аргументи учасників справи

4.1. Аргументи касаційної скарги

4.1.1. Позивач зазначає, що оскаржувані рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

4.1.2. Позивач стверджує, що попередні судові інстанції порушили норми процесуального права, оскільки не виконали вказівку суду касаційної інстанції.

Так, у постанові Верховного Суду, якою справу передано на новий розгляд, зазначено, що для правильного вирішення спору необхідно з`ясувати, з якою метою будувалося спірне приміщення: як допоміжне чи його використання із самого початку мало інше призначення, - і з огляду на встановлене на підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів правового статусу спірного приміщення відповідно до вимог закону, що регулює спірні правовідносини, вирішити спір.

На думку позивача, суди не з`ясували, з якою метою будувалося приміщення:

у справі відсутні докази того, що це приміщення будувалося не як колясочна;

зазначені питанні не вирішені у висновку призначеної судом судово-будівельної експертизи;

судовими експертами встановлено статус приміщення на час проведення експертизи, але не на момент будівництва та здачі будинку в експлуатацію (05.01.1996);

під час експертного дослідження використано неналежний доказ - технічний паспорт на Приміщення, виданий у 2014 році;

на адвокатський запит сторони позивача КП Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради повідомило, що немає технічної документації на будинок в„– 18 по вул. Махачкалінський у місті Одесі, а також, що до 10.10.2013 немає документації щодо перепланування у зазначеному будинку;

експертом та судами проігноровано план першого поверху будинку, наданий Фондом державного майна України на запит позивача, з якого вбачається, що він відповідає типовому проекту 87-019/75; у акті державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, затвердженому рішенням Суворовського райвиконкому від 02.01.1996, зазначено, що будівництво будинку в„– 18 по вул. Махачкалінський у місті Одесі здійснювалося за типовим проєктом серії 87-019/75, 87-020/75, а не за індивідуальним проєктом;

суди безпідставно відмовили в задоволенні клопотання позивача про призначення додаткової експертизи для дослідження типового проєкту будинку № 87-019/75, який позивач отримав від ТОВ Керуюча компанія Сервіс-Паустовського .

4.1.3. Відповідно до змісту касаційної скарги оскаржувані судові рішення фактично ґрунтуються на висновку експертизи, яка не дає відповіді на питання, визначені у постанові суду касаційної інстанції, тому суд не дослідив обставини, які мають значення для розгляду справи і неправильно застосував положення частини другої статті 382 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), частини другої статі 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду .

4.1.4. Позивач зауважує, що згідно з оскаржуваними судовими рішеннями спірне приміщення належить на праві власності територіальній громаді міста Одеси, проте у справі немає доказів щодо державної реєстрації відповідного права, і це право не підтверджується жодним доказом.

Отже, суди порушили положення статей 74, 76 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).

4.2. Аргументи, зазначені у відзиві на касаційну скаргу

4.2.1. У відзиві Одеська міська рада просить у задоволенні касаційної скарги відмовити та залишити без змін оскаржувані судові рішення.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що Одеська міська рада вважає, що позивач не надав суду доказів, які обґрунтовують його позовні вимоги, а попередні судові інстанції повно та всебічно встановили фактичні обставини справи та правильно застосували норми матеріального права.

4.2.2. Департамент у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалені у справі судові рішення -без змін.

Департамент зазначає, що доводи касаційної скарги переважно стосуються незгоди позивача з результатами будівельно-технічної експертизи; у касаційній скарзі не зазначені підстави передання справи на новий розгляд відповідно до положень статей 308, 310 ГПК.

Департамент вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дослідили всі наявні у справі допустиму докази, встановили обставини, які мають значення для розгляду справи та ухвалили оскаржувані судові рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

5. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

5.1. Рішенням Одеської міської ради від 22.11.2011 № 1501-VI надано згоду на передачу з державної до комунальної власності територіальної громади міста Одеси житлового будинку та інженерних мереж, що не увійшли до складу приватизованого майна ЗАТ Одеський автоскладальний завод та розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Махачкалінська, 18, з подальшою передачею будинку на утримання ОСББ Райдужне сяйво вісімнадцять (ОСББ) в існуючому технічному стані.

5.2. Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 25.01.2013 року № 9 Про затвердження акту приймання-передачі з державної до комунальної власності територіальної громади м. Одеси житлового будинку з інженерними мережами та зовнішніми інженерними мережами, розташованими за адресою: м. Одеса, вул. Махачкалінська, 18, які у процесі приватизації не увійшли до складу приватизованого майна ЗАТ Одеський автоскладальний завод затверджено акт приймання-передачі з державної до комунальної власності територіальної громади міста Одеси житлового будинку з інженерними мережами та зовнішніми інженерними мережами, які у процесі приватизації не увійшли до складу приватизованого майна ЗАТ Одеський автоскладальний завод та розташовані за адресою: м . Одеса, вул. Махачкалінська, 18 з подальшою передачею на балансове утримання ОСББ.

5.3. 17.07.2013 житловий будинок в„– 18 по вул. Махачкалінський в місті Одесі передано на баланс ОСББ, що підтверджується актом приймання-передачі від 17.07.2013.

5.4. 25.01.2013 Департамент (орендодавець) та ФОП Наумова Н .Л. уклали Договір оренди нежитлового приміщення № 1/98 (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху загальною площею 9,9 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Махачкалінська, 18 .

Строк дії Договору встановлено до 30.10.2013.

5.5. 10.10.2013 Департамент та ФОП Наумова Н.Л. уклали додатковий договір № 1 про внесення змін до Договору оренди від 25.01.2013 року № 1/98, яким строк дії договору продовжено до 10.09.2016, а 29.08.2016 - додатковий договір № 8 про внесення змін до Договору оренди від 25.01.2013 року № 1/98, яким строк дії договору продовжено до 29.07.2019.

5.6. ОСББ стверджує, що воно є балансоутримувачем житлового будинку, в якому знаходиться передане в оренду за Договором Приміщення, а Приміщення з 17.07.2013 належить до спільного майна усіх співвласників ОСББ.

5.7. До матеріалів справи долучено:

технічний паспорт нежитлового приміщення в житловому будинку № 18 по вул. Махачкалінській у місті Одесі від 25.07.2002, реєстраційний номер 15мс-163-3129, з якого вбачається, що на першому поверсі дев`ятиповерхового будинку розміщено нежитлове приміщення загальною площею 9,9 кв. м;

таблиця-характеристика будинку та прибудинкової території по вул. Махачкалінська, 18 без номеру та дати у графі площа нежитлових приміщень (самостійний об`єкт цивільно-правових відносин) будинку стоїть риска, тобто з цього документа вбачається, що нежитлових приміщень у будинку немає;

акт державної приймальної комісії про прийом в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта десятиповерхового двосекційного житлового будинку на 79 квартир по вул. Махачкалінській, 28 (будівельна адреса) 1995 року, з якого вбачається, що житловий будинок по вул. Махачкалінській, 18 прийнято в експлуатацію, будівництво здійснювалось за Типовим проєктом серії 87-019/75, 87-02/75;

план першого поверху Типового проєкту 87-019/75 десятиповерхового житлового будинку на 39 квартир, з якого вбачається, що на першому поверсі будинку за типовим планом знаходиться колясочна площею 8,77 кв. м;

технічний паспорт нежитлового приміщення першого поверху площею 9,9 кв.м у житловому будинку № 18 по вул. Махачкалінській від 24.09.2014.

Інших первинних документів щодо приміщення площею 9,9 кв.м та відповідного будинку в цілому в матеріалах справи немає.

5.8. Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи, проведеної Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз (далі - Висновок експертизи): нежитлове приміщення 1 площею 9,9 кв. м, розташоване на першому поверсі дев`ятиповерхового житлового будинку № 18 по вул. Махачкалінській у місті Одесі, за своїми характеристиками та функціональним призначенням до житлового фонду не належить; загальним ознакам допоміжних приміщень не відповідає; відповідно до актів приймання-передачі від 25.01.2013, 17.07.2013 та інших документів є самостійним об`єктом нерухомого майна.

5.9. Апеляційний суд відхилив доводи ОСББ про те, що Висновок експертизи стосується статусу Приміщення на час проведення експертизи, а не на момент будівництва та здачі його в експлуатацію - 05.01.1996, та зазначив, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які спростовують Висновок експертизи, зокрема технічних документів (технічного паспорта, проєкту будівництва тощо) житлового будинку № 18 по вул. Махачкалінській у місті Одесі на момент його будівництва.

5.10. Апеляційний суд критично оцінив аргументи позивача про те, що судові експерти не досліджували наданий Фондом державного майна України на запит позивача план першого поверху в будинку № 18 по вул. Махачкалінський в місті Одесі, тому що це спростовується змістом Висновку експертизи.

Суд зауважив, що:

Приміщення розташоване на першому поверсі дев`ятиповерхового будинку, а наданий позивачем типовий план стосується десятиповерхового будинку, тому це неналежний доказ для визначення категорії функціонального призначення Приміщення;

фактична площа Приміщення - 9,9 кв. м, а на зазначеному плані наявна колясочна, площею 8,77 кв. м;

наданий позивачем план першого поверху є частиною типового проєкту серії 87-019/75 десятиповерхового будинку, а приміщення, якого стосується спір зі страви, розміщене у дев`ятиповерховому будинку, який будувався на підставі двох типових проектів, тобто не лише згідно з проектом, на який посилається позивач. При цьому проєкт на будівництво індивідуально визначеного будинку, якому присвоєно адресу: м. Одеса, вул. Махачкалинська, 18, - до матеріалів справи не долучено.

5.11. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що не підлягає задоволенню клопотання позивач про призначення додаткової експертизи з метою врахування під час її проведення пункту 5 акта державної приймальної комісії (про прийом в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта десятиповерхового двосекційного житлового будинку на 79 квартир по вул. Махачкалінській, 28 (будівельна адреса) 1995 року), згідно з яким будівництво об`єкта здійснювалось за типовим проєктом серії 87-019/75; 87-020/75, але позивач надав суду типовий проєкт серії 87-019/75, що містить типовий план першого поверху десятиповерхового житлового будинку на 39 квартир (т. 3, арк. спр. 21), який досліджувався експертами, що відображено у Висновку експертизи.

5.12. З огляду на фактичні обставини суди дійшли висновку, що Приміщення не є одним з допоміжних приміщень, які відносяться до спільного майна усіх співвласників ОСББ, тому відсутні підстави для визнання додаткових угод № 1, 8 до Договору недійсними та не підлягають задоволенню вимоги позивача про зобов`язання ФОП Наумової Н.Л. усунути перешкоди у користуванні Приміщенням та його звільнення.

6. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

6.1. Цивільний кодекс України

6.1.1. Частина третя статті 215

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

6.1.2. Абзац перший частини першої статті 216

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

6.1.3. Стаття 203

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

6.1.4. Стаття 319

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

6.1.5. Стаття 321

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

6.1.6. Стаття 369

Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

6.1.7. Частина друга статті 382

Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є, зокрема, приміщення загального користування (у тому числі допоміжні).

6.1.8. Стаття 391

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

6.2. Закон України Про приватизацію державного житлового фонду , який набрав чинності 22.07.1992

6.2.1. Частина друга статті 10

Власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

6.3. Закон України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , який набрав чинності 04.01.2002

6.3.1. Стаття 1 (у редакції, чинній на час передачі будинку на баланс позивача), Допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення). Нежиле приміщення - приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

6.4. Закон України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , який набрав чинності 01.07.2015

6.4.1. Стаття 1 (у редакції чинній на час передання будинку на баланс позивача - до внесення змін до статті у редакції Законом України від 14.05.2015 № 417-VIII)

Допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

6.4.2. Частина перша статі 5

Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

6.5 Господарський процесуальний кодекс України (ГПК) у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України від 15.01.2020 № 460-IX (08.02.2020)

6.5.1 Частина перша статті 73

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

6.5.2 Частина перша статті 74

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

6.5.3 Частина перша статті 300

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.5.4 Частина друга статті 300

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.5.5 Стаття 309

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.5.6 Частина перша статі 316

Вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15.01.2020 № 460-IX касаційна скарга розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

7.2. Верховний Суд у постанові від 18.07.2018 виходив з того, що у новому розгляді справи суду необхідно встановити статус Приміщення.

Частина третя статті 2 ГПК визначає основні засади (принципи) господарського судочинства, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та диспозитивність.

Відповідно до частин першої-третьої статті 13 ГПК судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Попередні судові інстанції, відмовляючи в задоволені позову зі справи, дійшли висновку, що Приміщення не є допоміжним приміщенням, яке відноситься до спільного майна усіх співвласників ОСББ, оскільки позивачем відповідні фактичні обставини не доведені.

Зазначений висновок попередніх судових інстанцій ґрунтується, зокрема, на Висновку експертизи.

За таких обставин попередні судові інстанції відмовили в задоволенні позовних вимог, які мотивовані тим, що Департамент не мав права укладати з ФОП Наумовою Н.Л. Договір та додаткові угоди до нього.

З огляду на зазначене колегія суддів Касаційного господарського суду не вбачає порушення попередніми судовими інстанціями припису частини першої статті 316 ГПК щодо обов`язковості вказівок, які містяться у постанові суду касаційної інстанції, та положень частини другої статті 382 ЦК, частини другої статі 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду , на які вказує позивач у касаційній скарзі.

7.3. Відповідно до частини першої статті 107 ГПК якщо висновок експерта є неповним або неясним, за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити додаткову експертизу, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).

В оскаржуваній постанові зазначені мотиви відхилення клопотання позивача про призначення у справі додаткової експертизи.

Зі змісту оскаржуваного судового рішення та касаційної скарги не вбачається, що апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні зазначеного клопотання, порушив вимоги ГПК, зокрема ті, які визначають підстави для скасування судового рішення.

7.4. Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Проте відсутність реєстрації як такої не спростовує наявності права власності відповідно до встановлених судами у справі обставин на підставі чинного законодавства.

Отже, відповідні аргументи касаційної скарги відхиляються.

7.5. Касаційний господарський суд переглядає оскаржені судові рішення відповідно до положень статті 300 ГПК. Згідно з частиною другою цієї статті суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Інші доводи касаційної скарги стосуються саме переоцінки висновків суду, покладених в основу оскаржуваних судових рішень, та доведеності обставин, відхилених судами. Зазначене підтверджується змістом оскаржуваних судових рішень.

Отже, ці доводи колегією суддів Касаційного господарського суду не беруться до уваги.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Позивач, звернувшись з касаційною скаргою, не спростував висновків, покладених в основу оскаржуваних судових рішень, та не довів неправильного застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування ухвалених ними судових рішень.

9. Судові витрати

Судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладаються на позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 зі справи № 916/2069/17 залишити без змін, а касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Райдужне сяйво вісімнадцять - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова

Суддя В. Селіваненко